Волтер Метгау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волтер Метгау
Walter Matthau
Зображення
Зображення
Дата народження 1 жовтня 1920(1920-10-01)
Місце народження Манхеттен, США
Дата смерті 1 липня 2000(2000-07-01) (79 років)
Місце смерті Санта-Моніка, США
Поховання Кладовище Вествуд
Громадянство США США
Alma mater Нова школа і Seward Park High Schoold
Професія актор
Кар'єра 1947—2000
Нагороди
IMDb ID 0000527
CMNS: Волтер Метгау у Вікісховищі

Волтер Метгау (англ. Walter Matthau, |ˈwɔːltə ˈmæthaʊ|; 1 жовтня 1920, Нью-Йорк — 1 липня 2000, Санта-Моніка, США) — американський актор, продюсер і режисер, відомий своїми ролями у фільмах «Щасливе печиво», «Квітка кактуса», «Сонячні хлопці», «Денніс-мучитель». У 10 фільмах його партнером по фільму був Джек Леммон. Режисерував фільм «Гангстерська історія» (1959).

Метгау відзначався преміями «Тоні», БАФТА, «Золотий глобус» та «Оскар».

Біографія[ред. | ред. код]

Волтер Метгау народився у сім'ї колишнього киянина, дрібного київського торговця-єврея. Батько Волтера залишив сім'ю, коли хлопцеві було тільки 3 роки. Юний Волтер торгував безалкогольними напоями, а у вільний час грав епізодичні ролі в Єврейському театрі, одержуючи 50 центів за кожну появу на сцені. Після закінчення середньої школи працював лісником у Монтані, інструктором з гімнастики та тренером з боксу для поліцейських.

Під час Другої світової війни Волтер Метгау служив в авіації радіошифрувальником на важких бомбардувальниках і повернувся додому з бойовими нагородами у званні сержанта.

У 1948 році дебютував на сцені як актор. Не за вели́кий час на його рахунку були десятки ролей у театрі, на телебаченні та в кіно: він закріпив за собою амплуа «негативний герой». 1955 року він вперше знявся у фільмі «Кентукіанець», а опісля — у стрічках «Більше, ніж життя», «Обличчя в натовпі», «Самотні — хоробрі», «Надійний». У «Цибулевій голові», «Шараді», «Прощай, Чарлі» Волтер Метгау створив цікаві комедійні ролі. Не цурався він і зйомок у численних телесеріалах.

Успішною для Метгау стала роль юриста Гінгрича у комедії «Щасливе печиво» (1966), за яку він отримав премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану.

Після «Оскара» Волтер Метгау зіграв головні ролі у фільмах «Дивна пара» (1968), «Привіт, Доллі!» (1969). За головні ролі в стрічках «Котч» (1971), «Сонячні хлопці» (1975) був номінований на «Оскар». За роль у «Сонячних хлопцях» отримав премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль — комедія або мюзикл.

Успішною стала роль тренера Морріса Баттермейкера в комедії «Нестерпні ведмеді» (1976). За ролі у фільмах «Гра в класики» (1980) і «Перший понеділок жовтня» (1981) був номінований на «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль — комедія або мюзикл.

1982 року отримав зірку на Голлівудській алеї слави.

Волтер Метгау прожив довге творче життя, упродовж якого переконував і колег, і глядачів, що кіно було його єдиною й незрадливою любов'ю. Похований він на Меморіальному кладовищі, де знайшли останній притулок зірки світового кіно Мерилін Монро, Трумен Капоте, Наталі Вуд, Донна Рід

Фільмографія[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Нагорода Рік Категорія Фільм/Телесеріал/Постановка Результат
Оскар 1967 Найкраща чоловіча роль другого плану Щасливе печиво Перемога
1972 Найкраща чоловіча роль Котч Номінація
1976 Найкраща чоловіча роль Сонячні хлопці Номінація
BAFTA 1970 Найкраща чоловіча роль Таємне життя американської дружини Номінація
1974 Найкраща чоловіча роль Піт і Тіллі /Чарлі Веррік Перемога
1977 Найкраща чоловіча роль Сонячні хлопці /Нестерпні ведмеді Номінація
Золотий глобус 1967 Найкраща чоловіча роль в комедії або мюзиклі Щасливе печиво Номінація
1969 Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі Дивна пара Номінація
1972 Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі Котч Номінація
1973 Найкраща чоловіча роль в комедії або мюзиклі Піт і Тіллі Номінація
1975 Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі Перша шпальта Номінація
1976 Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі Сонячні хлопці Перемога
1981 Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі Гра в класики Номінація
1982 Найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі Перший понеділок жовтня Номінація
Еммі 1963 Найкраща чоловіча роль у міні-серіалі або фільмі Шоу тижні Дюпона Номінація
Тоні 1959 Найкраща чоловіча роль другого плану у п'єсі Ще раз, з почуттям Номінація
1962 Найкраща чоловіча роль другого плану в п'єсі Постріл у темряві Перемога
1965 Найкраща чоловіча роль в п'єсі Дивна пара Перемога

Література[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред. | ред. код]