Вулиця Івана Федорова (Київ)
Вулиця Івана Федорова Київ | |
---|---|
Місцевість | Нова Забудова |
Район | Голосіївський, Печерський, Солом’янський |
Назва на честь | Івана Федорова |
Колишні назви | |
Поліцейська, Зарудного, Чупринки, Євгена Федорова | |
Загальні відомості | |
Протяжність | 1,1 км |
Координати початку | 50°25′41″ пн. ш. 30°31′16.3″ сх. д. / 50.42806° пн. ш. 30.52119° сх. д. |
Координати кінця | 50°25′36.3″ пн. ш. 30°30′20.2″ сх. д. / 50.42675° пн. ш. 30.50561° сх. д. |
поштові індекси | 03150, 03038 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро | «Олімпійська» |
Автобуси | А 5 (вулицями Антоновича і Великою Васильківською) |
Тролейбуси | Тр 40, 40к; 12 (вулицями Антоновича і Великою Васильківською) |
Маршрутні таксі | Мт 450 |
Найближчі залізничні станції | з. п. Протасів Яр, Київ-Товарний |
Рух | двобічний; на ділянці між вулицями Антоновича і Великою Васильківською — однобічний |
Покриття | асфальт |
Зовнішні посилання | |
Код у реєстрі | 11757 |
У проєкті OpenStreetMap | r422363 |
Мапа | |
Вулиця Івана Федорова у Вікісховищі |
Ву́лиця Іва́на Фе́дорова — вулиця в Голосіївському, Печерському та Солом'янському районах міста Києва, місцевість Нова Забудова. Пролягає від вулиці Василя Тютюнника до вулиці Протасів Яр.
Прилучаються вулиці Предславинська, Велика Васильківська, Антоновича, Казимира Малевича і Ямська.
Вулиця виникла в 1-й половині XIX століття під назвою Поліцейська. Походження цієї назви пов'язане з розташуванням на ній поліцейської дільниці.
У 1919 року набула назву ву́лиця Зарудного[1][2], на честь Богдана-Олександра Зарудного (1891–1918), українського есера, генерального секретаря земельних справ Української Центральної Ради.
З 1938 року — вулиця Федорова на честь Героя Радянського Союзу, полярного дослідника-геофізика Євгена Федорова (назву підтверджено 1944 року[3]), 1974 року назву було уточнено — вулиця Євгена Федорова[4]. У 1941–1943 роках, під час німецької окупації вулиця деякий час називалася на честь Григорія Чупринки[5].
Сучасна назва на честь першодрукаря Івана Федорова — з 1977 року[6].
Наприкінці вулиці розташований комплекс будівель станції Київ-Товарний (буд. № 26, 28, 32), зведений інженером А. Страусом за проектом архітектора Олександра Вербицького у 1902–1907 роках. Комплекс складається з житлового будинку для робітників станції (1907, модерн), особняка (початок XX століття, модерн), насосної станції (1907, цегляний стиль), пакгаузів (1902–1907, модерн), товарної контори (1902–1907, модерн) та будинку чергової для кондукторів по Ямській вулиці, 8.
- Гімназія № 32 (буд. № 2)
- Станція Київ-Товарний Південно-Західної залізниці (буд. № 32)
- Посольство Аргентини в Україні (буд. № 12)
- Посольство Македонії в Україні (буд. № 12)
- Посольство Марокко в Україні (буд. № 12)
- Посольство Португалії в Україні (буд. № 12)
- Посольство Палестини в Україні (буд. № 12)
-
Протасівський шляхопровід
-
Товарна контора станції Київ-Товарний
-
Річка Либідь
- ↑ От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.]
- ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 16 грудня 1974 року № 1476 «Про впорядкування найменувань та перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1313. Арк. 163–170. [Архівовано з першоджерела 25 серпня 2013.]
- ↑ Шевченківська районова управа м. Києва. Список вулиц, майданів, садків і парків р-ну «Киев-Центр». На 1-ше Липня 1943 р. // ДАКО, ф. Р-2359, оп. 3 , спр. 7, арк. 36зв.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21 березня 1977 року № 410 «Про впорядкування найменувань та перейменувань вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1712. Арк. 107–117. [Архівовано з першоджерела 26 липня 2013.]
- Мельничук Г. Очень современная железнодорожная старина[недоступне посилання з червня 2019] // Газета по-киевски. — 2011. — 18 февраля. (рос.) [Архівовано з першоджерела 26 березня 2013.]
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 170.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 233–234. — ISBN 5-88500-070-0.
- Вулиці Києва. Довідник / під ред. А. М. Сигалова. — К. : Агентство преси «Журналіст», 2005. — С. 35. — ISBN 966-95457-1-5.
- Федорова Івана вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 285. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 215. — ISBN 978-966-8999-05-5.
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |