Здолбунівський район
Здолбунівський район | |||||
---|---|---|---|---|---|
адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
Колишній район на карті Рівненська область | |||||
Основні дані | |||||
Країна: | Україна | ||||
Область: | Рівненська область | ||||
Код КОАТУУ: | 5622600000 | ||||
Утворений: | 20 січня 1940 | ||||
Ліквідований: | 17 липня 2020 року | ||||
Населення: | ▼ 56 499 (на 1.01.2019) | ||||
Площа: | 659 км² | ||||
Густота: | 86.2 осіб/км² | ||||
Тел. код: | +380-3652 | ||||
Поштові індекси: | 35700—35766 | ||||
Населені пункти та ради | |||||
Районний центр: | Здолбунів | ||||
Міські ради: | 1 | ||||
Селищні ради: | 1 | ||||
Сільські ради: | 20 | ||||
Міста: | 1 | ||||
Смт: | 1 | ||||
Села: | 53 | ||||
Мапа району | |||||
Районна влада | |||||
Голова ради: | Дацюк Олег Євгенійович | ||||
Голова РДА: | Власюк Леонід Петрович[1] | ||||
Вебсторінка: | Здолбунівська РДА Здолбунівська райрада | ||||
Адреса: | 35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, м. Здолбунів, вул. Грушевського, 14 | ||||
Мапа | |||||
| |||||
Здолбунівський район у Вікісховищі |
Здолбу́нівський райо́н — колишній [2]район у південній частині Рівненської області України. Районний центр — місто Здолбунів.
До складу району входить 53 села, 20 сільських, селищна та міська ради.
Відстань від районного центру міста Здолбунів до обласного м. Рівне — 12 км.
Як адміністративно-територіальна одиниця район створений у 1939 році.
Межує з чотирма районами Рівненської та одним районом Тернопільської області:
- Дубенський район (на заході);
- Рівненський район (на півночі);
- Гощанський район (на північному сході);
- Острозький район (на сході);
- Шумський район (Тернопільська область) (на півдні).
Площа Здолбунівського району — 66 тис. км². Чисельність населення за переписом 1989 року — 65 347 осіб. Станом на липень 2009 року — 57,5 тис. осіб, у тому числі: сільського — 28,3 тис. осіб, міського — 29,3 тис. осіб.
Здолбунівський район включає 1 місто (Здолбунів), 1 селище міського типу (Мізоч) та 53 села.
Найбільшими населеними пунктами у районі окрім Здолбунова є селище Мізоч та села Здовбиця і Дермань.
Усі Населені пункти Здолбунівського району
Більша частина Здолбунівського району лежить у межах Волинської височини (Рівненське плато — підвищена лісова рівнина, розчленована ярами та балками), крайня північна — в межах Поліської низовини.
Є запаси будівельного піску, глини, торфу. Загальнодержавне значення мають поклади крейди, розвідані родовища фосфоритів.
По території району протікають річки системи Горині (басейну Дніпра): середня течія Збитеньки, витоки Стубли та Усті, Стубазка, Піщанка.
Різноманітність рельєфу, ґрунтоутворювального поділу та ґрунтів, багатство рослинного і тваринного світу роблять цей край унікальним. Найбільшу наукову та лісівничу цінність мають старі грабово-дубові ліси, особливо в урочищах Мостівському, Гурби, Турова Могила. Тут серед порівняно молодих дерев віком від 80 до 130 років є і старожили — 400-річний каштан та 300-літні липи в с. Дермань, 200-літня липа в урочищі Чернява (поблизу с. Ступне).
Розташований у Західноукраїнській лісостеповій фізико-географічній провінції (більша частина) та Волинському Поліссі.
Унікальна територія Здолбунівщини, що знаходиться у південній частині на межі Волинського лісового плато, Малого Полісся та Кременецьких гір, належить до Дермансько-Мостівського регіонального ландшафтного парку. Із флори парку 31 вид рослин занесено до Червоної книги: це, зокрема, меч-трава болотна, осока Девелла, сашник іржавий, а глід український, що росте в околицях с. Мізоч, занесено до Світового та Європейського червоних списків.
- 300-річні липи (пам'ятка природи)
- Болото Кругляк (заказник)
- Кунинська Дача (заказник)
- Будеразький ентомологічний заказник
- Будеразький лісовий заказник
- Гурби (заповідне урочище)
- Дермансько-Мостівський регіональний ландшафтний парк
- Дермансько-Острозький національний природний парк
- Джерело «Батиївка»
- Джерело Ринва
- Дівоча Гора (заповідне урочище)
- Колобанки (заказник)
- Мощаницький заказник
- Ольхава (заказник)
- Урочище «Будки»
- Урочище «Зіньків камінь»
- Урочище «Турова могила»
- Урочище Пекло
Заселення цієї території людьми почалося в період пізнього неоліту та ранньої бронзи (ІІІ-ІІ ст. до н. е.). Залишки давньоруських городищ існують на території сіл Дермань, Будераж, Мала Мощаниця. Загалом на території району 73 пам'ятки археології.
Під час Другої світової війни тут був осередок діяльності УПА. В Здолбунівських лісах формувалися її бойові підрозділи, базувалися старшинські школи, підпільні типографії, штаби УПА (Південь та Північ). 21-22 листопада 1943 р. у с. Будераж у приміщенні нині діючої школи відбулася перша конференція поневолених народів Східної Європи й Азії. Після закінчення війни у США було створено Антибільшовицький блок поневолених народів (нині — Асамблея блоку народів Європи та Азії за свободу і незалежність із центром у Мюнхені).
Історично пам'ятними для українського народу є гурбенські події. У Пасхальні дні 1944 року, в Гурбенському лісі відбулася найбільша битва між формуваннями УПА Південної групи УПА-Північ «Богун» під командуванням командира Петра Олійника-«Енея» та з'єднання «Холодний яр» УПА-Південь, очолюване командиром Миколою Свистуном-«Ясенем» (яке налічувало близько 5 тисяч повстанців) з внутрішніми військами НКВД та частинами Червоної Армії чисельністю близько 35 тисяч осіб, яких підтримувала авіація, танкові частини, бронепоїзд. Наприкінці 80-х на початку 90-х років жителі району вшанували пам'ять про найбільшу битву формувань Української Повстанської армії за незалежність України: на місці загибелі повстанців насипали могили, на них поставили хрести і збудували капличку. Уже стало традицією щорічно у період Великодніх свят проводити урочисте вшанування полеглих у гурбенських лісах, на яке з'їжджаються представники не лише району й області, а й інших місцевостей. У 2005 році тут було побудовано монастир, який носить назву Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. А 14 жовтня 2006 року відбулося урочисте закладання каменю та розпочато будівництво пантеону Героїв Гурбенського бою поблизу урочища Гурби Здолбунівського району. Відбулось перезахоронення з інших місць Гурбинського лісу до національного пантеону тлінних останків героїв-повстанців, ідентифіковано імена загиблих. Перед могилами повстанців поставлено на високому постаменті-колоні скульптуру Покрови Пресвятої Богородиці, а над могилами покладено мармурові плити з іменами загиблих.
Перебуваючи під фашистською окупацією (з липня 1941 до лютого 1944 років) район зазнав значних людських втрат. У квітні 1943 року нацисти спалили живцем 74 жителі с. Святе, 14 жовтня 1943 року в урочищі Сосонки поблизу Мізоча розстріляли понад 3,5 тис. євреїв.
За даними районного відділу МДБ станом на квітень 1948 року з району було виселено 224 родини «бандпособників» і націоналістів.[3] У 1950 році почалася нова кампанія з виключення з колгоспів «бандпособницьких» родин, станом на 20 червня 1950 року в Здолбунівському районі було виключено 19 родин (такі виключені родини надалі підлягали виселенню за межі УРСР).[3]
Здолбунівський район має власну промислову базу, від окремих галузей якої в значній мірі залежить економіка України. Одним із провідних і найпотужніших в області є Публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.] та ТОВ «Волинь-шифер» [Архівовано 25 квітня 2015 у Wayback Machine.] по виробництву цементу і шиферу. Нарощують темпи виробництва такі підприємства району як ЗАТ «Іскра», ВАТ «Укрцемремонт». Найбільші підприємства розташовані в Здолбунові та селищі Мізоч.
У районі вирощують цукровий буряк, зернові, відроджується традиційна галузь хмелярства. Розвинуті скотарство та свинарство. Сільськогосподарську діяльність в районі здійснюють 13 сільськогосподарських підприємств, 63 фермерських господарства та 21,8 тисяч особистих селянських господарств, які використовують 34,6 тис. га ріллі.
Здолбунів є важливим залізничним вузлом Львівської залізниці, що має 4 напрями руху: Львів, Київ, Лунінець та Ковель. Залізничну сферу обслуговують вагонне та локомотивне депо, дистанція сигналізації і зв'язку, дистанція енергопостачання, де зайнято понад 3 тисячі чоловік. Залізничні станції — Здолбунів, Глинськ, Івачкове, Мізоч.
У районі розташовані відділення 6-ти банків: «Ощадбанку», «Приватбанку», банку «Фінанси і кредит», банків «Аваль», «Форум», «Надра». На Здолбунівщині діють 76 релігійних громад, серед яких: 30 — УПЦ (Московського Патріархату), 21 — УПЦ (Київського Патріархату), 1 — Українська Автокефальна Православна Церква, 1 греко-католицька громада, 1 римо-католицька, 22 протестантських.
На Здолбунівщині регулярно випускається одна громадсько-політична газета «Нове життя» (редактор М.Степанюк) тиражем до 3000 тисяч, діє електронна версія ЗМІ Здолбунів CITY [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.].
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]:
Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Чоловіки | 27 208 | 5636 | 3889 | 8263 | 6090 | 3208 | 122 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Жінки | 31 789 | 5332 | 3812 | 8270 | 7604 | 6262 | 509 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
В районі функціонує 36 клубних установ системи Міністерства культури України (15 будинків культури, з них Мізоцький селищний будинок культури та Здолбунівський районний будинок культури, а також 21 клубний заклад, з них 1 Здолбунівський міський клуб). Нині до послуг жителів району 30 бібліотек, в тому числі центральна районна бібліотека, районна бібліотека для дітей та юнацтва, 2 міських, 26 сільських бібліотек. Працює Здолбунівський районний історико-краєзнавчий музей по вулиці Фабричній, 9. Багато мешканців міста й району асоціюють цю будівлю з колишньою стоматполіклінікою, а старожили пам'ятають її як катівню НКВС. Директор музею Олег Тищенко. На території району працює 2 школи естетичного виховання (Здолбунівська музична школа та Мізоцька музична школа). В районі є 22 аматорських творчих колективів, що носять звання «народний» та «зразковий». Відомими в районі, області та за її межами є: народне аматорське вокальне тріо «Мірина»; народний аматорський хоровий колектив; народний аматорський вокально-інструментальний ансамбль «Візерунки»; театр читця «Пошук» Здолбунівського районного будинку культури; народний фольклорний ансамбль «Родовід» клубу с. Нова Мощаниця; народні аматорські хорові колективи будинку культури с. Івачків, та селища Мізоч; зразковий аматорський ансамбль народної музики «Козачок»; зразковий аматорський оркестр народних інструментів «Самоцвіт»; народний фольклорний ансамбль «Здовбицькі молодички» будинку кульри с. Здовбиця та багато інших, зразковий вокальний ансамбль «Іскринка» Здолбунівської музичної школи, зразковий хор старших класів Здолбунівської музичної школи. Аматорські колективи району — постійні учасники не тільки міських, районних та обласних свят, а також Всеукраїнських й Міжнародних рівнів. Почесне звання Заслужений працівник культури України присвоєно Стельмашуку Олександру Івановичу, Тебенько Раїсі Василівні та Бугринцю Андрію Васильовичу.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Здолбунівського району було створено 56 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 71,84 % (проголосували 32 170 із 44 783 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 60,58 % (19 488 виборців); Юлія Тимошенко — 13,85 % (4 454 виборців), Олег Ляшко — 12,52 % (4 027 виборців), Анатолій Гриценко — 4,32 % (1 390 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,77 %.[5]
Здолбунівщина може запропонувати багато варіантів для чудового відпочинку на природі. Здолбунівщина туристична: ТОП -10 місць відпочинку на природі
Кожен обирає в туризмі те, що ближче його вподобанням та можливостям. Здолбунівщина пропонує здійснити захоплюючу подорож туристичним маршрутом “Мальовнича Здолбунівщина". Мандруючи лісовими стежками і польовими дорогами, ви відчуєте близькість з природою, оздоровитесь фізично і духовно, відчуєте неповторність та красу унікальної природи і культури рідної землі.
Здолбунівщина — це промислово-аграрний регіон зі значним ресурсним та інвестиційним потенціалом. Основними пріоритетами інвестиційного розвитку району визначено: — реконструкцію виробничих потужностей підприємств із виробництв сучасних будівельних матеріалів (цементу, шиферу, керамічної та лицювальної цегли); — впровадження енергозаощаджувальних заходів; — будівництво підприємств переробної промисловості; — капітальний ремонт та будівництво нових систем водопостачання та водовідведення; — модернізація систем теплопостачання; — розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури. Інвестиційний паспорт Здолбунівського району. Інвестиційні анкети.
У Здолбунівському районі Рівненської області нараховується 48 пам'яток історії.
Народилися
- Борис Тен (Микола Хомичевський; 1897—1983) — український поет і перекладач; колишній священик Української автокефальної православної церкви.
- Юрій Бржечко[6] — поет, філософ.
- Сергій Гридін (нар. 1971) — український дитячий письменник.
- Грогорук Анатолій Ананійович.[7]
- Володимир Дрозюк — український журналіст, головний редактор здолбунівської райгазети «Нове життя».[8]
- Олійник Галина Петрівна
- Улас Самчук (1905—1987) — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово».
- Філонюк Галина Вікторівна — українська поетка.
- Олександр Харват (нар. 1959) — український фотограф.
- Шимчук Микола Олегович — український художник.[9]
- Ярмолюк Василь Олександрович[10]
- Юзеф Дунін-Карвицький (1833—1910) — власник маєтку в Мізочі на Рівненщині, польський письменник, краєзнавець, енциклопедист, мемуарист.
- ↑ Розпорядження Президента України від 18 грудня 2019 року № 547/2019-рп «Про призначення Л.Власюка головою Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області»
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
- ↑ а б Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 9-10, 15. — (Реабілітовані історією)
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Рівненська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001].
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 12 березня 2016.
- ↑ Юрій Бржечко. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 24 березня 2022.
- ↑ Грирорук Анатолій [Архівовано 22 липня 2015 у Wayback Machine.] — не діє
- ↑ Володимир Дрозюк. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.
- ↑ Шимчук Микола[недоступне посилання]
- ↑ Василь Ярмолюк [Архівовано 1 серпня 2015 у Wayback Machine.] — не діє
- Офіційний сайт Здолбунівської РДА [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Сайт Здолбунів CITY [Архівовано 6 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Здолбунівський район на сайті Верховної Ради України [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Сторінка на сайті ОДА [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Сайт районної ради [Архівовано 31 березня 2013 у Wayback Machine.]
Рівненський район | Гощанський район | |
Дубенський район | Острозький район | |
Тернопільська область (Шумський район) |