Олійник Петро Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олійник Петро (полковник УПА))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Олійник
УПА погон 12 - Полковник.svg Полковник
Petro Oliynyk.tif
Полковник «Еней»
Загальна інформація
Народження 9 липня 1909(1909-07-09)
с. Молодинче, нині Жидачівського району Львівської області
Смерть 17 лютого 1946(1946-02-17) (36 років)
с. Рудники Маневицького району Волинської області
Псевдо «Еней», «Роман», «Сергій»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
OUN-B-01.svg ОУН
Формування УПА «Північ»
УПА «Південь»
Війни / битви

Друга Світова війна:

Нагороди та відзнаки

Бронзовий Хрест Заслуги

Петро Федорович Олійник (псевдо.: Еней, «Роман», «Сергій»; нар. 9 липня 1909, с. Молодинче, нині Жидачівський район — пом. 17 лютого 1946, с. Рудники Маневицький район) — командир військової округи УПА ВО «Богун» (1943—1944), провідник Східного краю ОУН на Північно-західних українських землях (1944—1945), організаційний референт Західного краю на ПЗУЗ (1945—1946), виконувач обов'язків командира УПА-Північ (12.1945-02.1946). Майор УПА. Лицар Бронзового Хреста Заслуги.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство. Навчання[ред. | ред. код]

Народився 5 січня 1909 року в с. Молодинче (нині — Жидачівського району Львівської області, Україна).

В юнацькі роки був членом українського «Пласту», брав участь в діяльності 20 куреня ім. гетьмана Пилипа Орлика в м. Рогатині. У 1929 році[1] вступив до лав Організації українських націоналістів, з початку 1930-х років брав участь в її діяльності.

Навчався в Рогатинській гімназії імені Володимира Великого, згодом поступив до Львівського університету на факультет права. У 1934 році виключений з університету за націоналістичну діяльність.[1]

Був власником фірми «Мемор».

Роки боротьби[ред. | ред. код]

Командування ВО «Богун» разом з прибулими гостями. Нижній ряд (зліва направо): шеф розвідувального відділу (ШРВ) «Немо» (Андрій Кисіль); член ОУН(б) «Іванів» (Омелян Логуш); керівник угорської місії до УПА підполковник Ференц Мартон; комендант запілля УПА-Північ «Горбенко» (Ростислав Волошин); командир групи «Еней» (Петро Олійник); керівник охорони делегації «Кропива» (Василь Процюк). Верхній ряд: заступник ШРВ «Палій» (Василь Коренюк); господарчий референт УПА-Північ «Зубатий» (Василь Мороз); шеф штабу групи «Черник» (Дмитро Казван).

З 1937-го по 1941 рік перебував у м. Краків. Тоді одружився з Марією Затіркою із містечка Гримайлів.[1] В 1938 р. П. Олійник став Львівським окружним провідником ОУН. 23 жовтня 1938 р. він був заарештований польською поліцією і відсидів під вартою до початку німецько-польської війни. У вересні 1939 р. він, як багато інших українських політичних в'язнів зумів звільнитися і продовжив роботу у підпіллі.

Після нападу Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. вирушив для організації роботи ОУН на Східну Україну. В 1942 р. він обіймав посаду обласного провідника ОУН на Дніпропетровщині.

П. Олійник відіграв важливу роль у організації і створенні УПА. В 19431944 р. він був командиром військової округи УПА «Богун», в 19441945 рр. — провідником Східного краю ОУН на Північно-західних українських землях. В 19451946 рр. він був організаційним референтом Західного краю на Північно-західних українських землях.

Після загибелі 12 лютого 1945 р. Д. Клячківського — «Клима Савура» у вересні 1945 — лютому 1946 рр. П. Олійник був виконуючим обов'язки командира УПА-Північ. Він організовував масову збройну боротьбу проти спецзагонів НКВС і НКДБ.

У 1943 році Петро Олійник брав участь у переговорах з угорцями, які мали на меті встановити контакт між українськими та угорськими колами з метою припинення боротьби.

За ініціативи Петра Олійника було створено Картографічний інститут УПА.

Мав кількох двійників у 1943 році.[1]

Загибель[ред. | ред. код]

Радянські спецслужби тривалий час полювали за ним. П. Олійник загинув у бою з загонами НКВС-НКДБ 17 лютого 1946 р. на хуторі Глинки біля с. Рудники Маневицького району Волинської області. Місце його поховання невідоме.

Нагороди[ред. | ред. код]

П. Олійник був нагороджений однією з високих повстанських нагород — Бронзовим Хрестом Заслуги.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Літопис УПА. Нова серія… — Т. 14. — С. 55.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Літопис УПА. Нова серія. — Київ — Торонто, 2010. — Т. 14. — С. 17, 33, 54—55, 58, 75, 158, 335, 423, 473.

Посилання[ред. | ред. код]