Константинов Володимир Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Константинов.
Константинов Володимир Андрійович
Народився19 листопада 1956(1956-11-19) (68 років)
Володимирівка
Країна СРСР
 Україна
 Республіка Крим
 Росія
Діяльністьполітик
Alma materНаціональна академія природоохоронного і курортного будівництва
Знання мовросійська
Посадакерівник окупаційної влади РФ, Ради Криму
ПартіяЄдина Росія
Нагороди
Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
Орден святого преподобного Серафима Саровського II ступеня
IMDbID 13143255

Константинов Володимир Андрійович (19 листопада 1956, с. Володимирівка, Слободзейський район, Молдавська РСР) — український колабораціоніст з Росією, бізнесмен[1], політик. Після початку тимчасової окупації Криму Росією — голова окупаційної Державної ради Криму з 17 березня 2014 року.[2] Секретар кримського відділення путінської партії Єдина Росія з 2014 року.

Голова Верховної ради Криму (2010—2014), колишній голова Комісії асоціації з питань європейської інтеграції, транскордонного та міжрегіонального співробітництва[3]. Почесний професор Кримської національної академії природоохоронного і курортного будівництва. Один з найбагатших жителів Криму, статки якого оцінюють у 150-315 млн $.[4][5][6].

Український колаборант з РФ. У березні 2014 звинувачений генпрокуратурою у державній зраді[7]. Згідно з постановою про дострокове припинення повноважень ВР АР Крим з 15 березня 2014 автоматично втратив повноваження голови.

Життєпис

Країни, де Константинов під санкціями
На зустрічі з представниками кримськотатарської громади, 16 травня 2014 року

Народився 19 листопада 1956 у селі Володимирівка, Слободзейського району, Молдавської РСР.

1973—1974 — працював помічником машиніста каменерізної машини Альмінського комбінату будівельних матеріалів тресту «Крымстройд».

Початкову освіту отримав у Научневській загальноосвітній школі, що в Бахчисарайському районі Криму[8]. У вересні 1973 року розпочав трудову діяльність на Альмінському комбінаті будівельних матеріалів тресту «Кримбуддеталь» в Сімферополі помічником машиніста каменерізальної машини. Після навчання у Сімферопольській філії Севастопольського приладобудівного інституту (вересень 1974 року — липень 1979), за спеціальністю «промислове та цивільне будівництво», працював майстром в Кримському ремонтно-будівельному управлінні.

  • 1979 рік — майстер Кримського ремонтно-будівельного управління.
  • З жовтня 1979 по червень 1981 проходив службу у ЗС СРСР.[8]
  • 1981—1982 роки — майстер.
  • 1982—1986 роки — виробник робіт.
  • 1986—1989 роки — головний інженер.
  • 1989—1991 роки — начальник Кримського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління тресту «Укррембудматеріали».

З 1981 розпочав роботу на Кримському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні тресту «Укррембудматеріали». Розпочавши робочий шлях на посаді майстра, згодом став виконавцем робіт, головним інженером і потім начальником підприємства, будучи обраним у відкритому голосуванні.

У 1991 став генеральним директором орендної фірми «Консоль». Через два роки компанію було реорганізовано в ТОВ фірма «Консоль ЛТД» і він був генеральним директором фірми по 1998 рік. Саме у 1998 обраний депутатом Верховної Ради АРК. Пізніше займав посади президента-голови (1998—2001) та Голови правління фірми «Консоль ЛТД» (2001).

Наступною посадою було місце голови корпорації «Укрросбуд», на якому він перебував з грудня 2001 по серпень 2004. З серпня 2004 по 2010 був президентом корпорації.

2004 — брав участь у виборчій кампанії кандидата в президенти Януковича, працював у штабі Партії регіонів під час прламентських виборів 2006 і 2007 років.

2006 — депутат Верховної Ради АРК V скликання від виборчого блоку "Партія регіонів; Партія «Руський блок» — Блок «За Януковича!». Є головою депутатської фракції Верховної Ради Автономної Республіки Крим "Блок «За Януковича».

Будучи обраним у березні 2010 Головою Верховної Ради АРК залишив посаду президента корпорації, вийшов з усіх структур, в яких був засновником, і передав їх в управління.

З квітня 2010 — державний службовець 1-го ранґу.[9]

Головним підсумком дворічної роботи на посаді спікера Константинов вважає «трансформацію в керівництві кримської організації Партії регіонів»:

Моя роль була в тому, щоб трансформація, яка відбулася в керівництві кримської організації Партії регіонів, кадрове оновлення пройшло більш чи менш безболісно. Я цю роботу виконав.[10]

У березні 2014 депутат від партії «Батьківщина» Андрій Сенченко повідомив, що підприємства Константинова заборгували банкам великі суми, що дозволило Росії використовувати його як маріонетку у справі тимчасової окупації Криму.[11]

Є почесним професором Кримської національної академії природоохоронного і курортного будівництва.

Керівник окупаційної влади РФ, Ради Криму

З 17 березня 2014 року — Голова окупаційної Ради республіки Крим.

На концерті на честь 5-ліття початку тимчасової окупації, 18 березня 2019 року
Відкриття пам'ятника Олександру III. Україна, Крим, парк Лівадійського палацу, 18 листопада 2017 року

18 березня 2014 — підписав договір про «прийняття» Криму в РФ (не визнаний фактично жодною країною світу).[12]

25 березня 2014 — отримав паспорт РФ[13].

7 квітня 2014 — вступив в «Єдину Росію»[14][15].

З 17 березня 2014 — голова ради «республіки Крим» перехідного скликання[16].

З 19 вересня 2014 — голова ради «республіки Крим» першого скликання, обраний її «депутатом».

2018 — під час виборів президента РФ став співголовою кримського штабу Путіна.[17]

25 квітня 2018 — закликав жителів Криму не відвідувати Україну.[18]

5 липня 2018 — підтримав пенсійну реформу про підвищення пенсійного віку[19]

У квітні 2021 року офіційний сайт Кримської єпархії РПЦвУ повідомив, що Володимир Константинов взяв "під особистий патронаж" монастир Святих Косьми і Даміана[20]

Активи

2011 — журнал «Фокус» поставив Константинова зі статком у 156,6 млн $ на 89-е місце в рейтингу 200 найбагатших людей України. Видання «Кореспондент» оцінив його стати в 207 млн доларів і поставив на 53 сходинку рейтингу «Золота сотня».

2012 — в «Золотій сотні» «Корреспондента» політик зі статком у 45 млн доларів опинився на 98-му місці.

2013 — видання «Фокус» поставило Константинова на 104 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України, оцінивши його статки в 118,4 млн $.[21]

У березні 2014 року депутат від Батьківщини Андрій Сенченко повідомив, що Константинов фактично банкрут, а його бізнес-діяльність базувалась на отриманні великих кредитів шахрайським способом.[11] Матеріали, розміщені у єдиному реєстрі судових рішень, засвідчують що головним кредитором виступає Укрексімбанк — близько півмільярда гривень. Через суд домагаються стягнення боргів також Промінвестбанк, банк «Київська Русь». Сенченко заявляє також, що в Константинова є також кредити в Ощадбанку та ВТБ-банку.[22]

Нерухомість

У офіційній декларації в графі нерухомості Константинов зазначив:

  • спортивно-оздоровчий центр загальною площею 5959 м²,
  • квартиру на вул. Гаспринського площею 106,9 м²
  • нежитлове приміщення на вул. Садовій в 37 м²
  • ще три приміщення на Садовій — 30 м², 39,3 м² і 41,6 м² і одне в п. Науковому — 57 кв.м.
  • Не вказаний у декларації і будинок, в якому живе Константинов. Журналісти вважають, він оформлений на дружину.
  • В декларації не зазначена дружина Константинова та її власність.

Скандали

Група інвесторів влітку 2011 звинуватила спікера Верховної Ради АРК в махінаціях[23]. Відповідний лист було направлено на ім'я шеф-редактора видання «Обозреватель»[4].

Під час спілкування з журналістами, відповідаючи на питання з приводу прийняття закону «Про мови», публічно висловив свою неповагу до української мови:

Нас сьогодні найбільше дратує, що багато міністрів починають звертатися до нас українською мовою. Ми ініціювали створення робочої групи, тому що знову пішло листування [українською мовою], ми знову почали відкочуватися назад.[24]
Поки кіно в Сімферополі ми не будемо дивитися російською мовою, нічого доброго не буде.[24]

Виступаючи на україно-російському форумі «Взаємодія-2012», що проходив у Лівадійському палаці, спікер заявив:

Російськомовне населення України все ще перебуває в агресивному інформаційному середовищі, що поступово руйнує на рівні масової свідомості нашу загальну історичну пам'ять і традиції... Ми зобов'язані спільними зусиллями... повернути відносини між нашими народами на вищий рівень довіри. Росія має посилити свою освітню й культурну присутність не тільки в Криму. Ми чекаємо активнішої підтримки співвітчизників.[25]

У жовтні 2012 розпочалась реконструкція будівлі, яка належить Кримській астрофізичній обсерваторії у селищі Наукове. За словами місцевих жителів, будинок викупив саме Константинов, з метою перебудувати його на свій особняк. Спікер ВР АРК заперечив цю інформацію.[26]

Коментуючи ситуацію з протестними акціями у країні виступив із сепаратистськими заявами[27].

Державна зрада

Під час збройної агресії Росії 2014 року проти України в Криму деякі проросійські громадські та політичні діячі перейшли на сторону окупаційної російської влади. У зв'язку з чим на початку березня 2014 в. о. генерального прокурора України Олег Махніцький повідомив, що стосовно кількох політиків, у тому числі Константинова, відкрито кримінальні провадження та винесені підозри у скоєні «злочинів проти держави, посягання на територіальну цілісність».

«Прокуратура почала кримінальні провадження щодо всіх порушників закону, їм винесено підозри. Йдеться, зокрема, про правопорушників …. Константинова (спікера парламенту Криму)»[7]

Нагороди

  • «Заслужений будівельник України» (1999)[28]
  • «Заслужений будівельник АРК» (1991)
  • Почесна грамота Ради міністрів АРК (1999)
  • Орден УПЦ МП (1999)
  • Почесний знак Міністерства внутрішніх справ України (2000)
  • Орден «За заслуги» III ступеня (2001)[29]
  • Почесний знак суспільного визнання Міжнародної благодійної організації «Фонд суспільного визнання» (2002)
  • Орден «За заслуги» II ступеня (2004)[30]
  • Орден «За заслуги» I ступеня (2006)[31]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007)[32]
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (2014) (окупаційна влада, Росія);
  • нагорода Республіки Крим — почесний громадянин Криму (окупаційна влада, 2015);
  • Відзнака Ради Республіки Крим (окупаційна влада, 2016).

Сім'я

Одружений, виховує двох дітей.

Примітки

  1. ↑ Строительная фирма «Консоль ЛТД»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  2. ↑ Константинов Володимир Андрійович. crimea.gov.ru. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
  3. ↑ Склад Правління Української асоціації районних та обласних рад. Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 2 травня 2012.
  4. ↑ а б FaceNews[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  5. ↑ Спикер скрывает семью и миллионы [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ СВЕДЕНИЯ, указанные в декларации об имуществе, доходах, расходах и обязательствах финансового характера за 2011 год Председателя Верховной Рады Автономной Республики Крым Константинова Владимира Андреевича (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2013. Процитовано 2 травня 2012.
  7. ↑ а б ГПУ підозрює Аксьонова, Константинова, Губарєва, Березовського у державній зраді [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.], 5 березня 2014
  8. ↑ а б Флот — 2017 [Архівовано 4 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Довідка: Константинов Володимир Андрійович. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 24 січня 2013.
  10. ↑ Кримський спікер Константинов так і не став політиком. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 24 січня 2013.
  11. ↑ а б Депутат: сценарій, який зараз реалізується у Криму, Москва готувала кілька місяців. tyzhden.ua. 2014-03-02, 13:27. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  12. ↑ Президент Росії. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2019.
  13. ↑ Головний «етнічний молдаванин» Криму отримав паспорт РФ (ФОТО) Крым.comments.ua[недоступне посилання з липня 2019]
  14. ↑ Спікер парламенту Криму вступив в «Єдину Росію» — ПОЛІТ.РУ. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  15. ↑ Аксьонов і Константинов очолили список кандидатів «ЄДИНОЇ РОСІЇ» Крыму (ru-RU) . 7 липня 2014. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 10 жовтня 2016.
  16. ↑ Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17 березня 2014 року № 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
  17. ↑ У Криму відкрився штабу громадської підтримки Володимира Путина (ru-RU) . 18 січня 2018. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 18 січня 2018.
  18. ↑ Константинов закликав кримчан припинити їздити на Україну. www.c-inform.info. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2018. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |сайт= (довідка)
  19. ↑ Кримські парламентарії підтримали проект змін пенсійної реформы (ru-RU) . 5 липня 2018. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 5 липня 2018.
  20. ↑ Председатель Государственного Совета В.А.Константинов возложил на себя ответственность взять монастырь Святых Косьмы и Дамиана под свой личный патронат и оказывать обители необходимую организационную, материальную и правовую поддержку и помощь. crimea-eparhia.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
  21. ↑ http://ru.golos.ua/politika/13_04_25_konstantinov_vladimir_andreevich [Архівовано 23 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ Спікер ВР Криму винен банкам понад мільярд гривень. tyzhden.ua. 2014-03-07, 9:05. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 7 березня 2014.
  23. ↑ Мітинг інвесторів фірми «Консоль» дав перші результати
  24. ↑ а б Кримський спікер роздратований тим, що йому пишуть українською мовою. Архів оригіналу за 29 квітня 2012. Процитовано 2 травня 2012.
  25. ↑ Кримському спікеру не вистачає присутності Росії. Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 8 червня 2012.
  26. ↑ Крымский спикер строит дом на территории обсерватории [Архівовано 27 вересня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. ↑ Глава Кримського парламенту розповів росіянам про від'єднання від України. Gazeta.ua. 20 лютого 2014. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  28. ↑ Указ Президента України від 8 жовтня 1999 року № 1309/99 «Про присвоєння В. Константинову почесного звання "Заслужений будівельник України"»
  29. ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2001 року № 238/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників будівельної галузі Автономної Республіки Крим»
  30. ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2004 року № 869/2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня будівельника»
  31. ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2006 року № 965/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників агропромислового комплексу»
  32. ↑ Указ Президента України від 6 серпня 2007 року № 681/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників будівельної галузі»

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Константинов Володимир Андрійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Константинов_Володимир_Андрійович&oldid=42660769