Куніцин Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Володимирович Куніцин
Сергій Володимирович Куніцин
Прапор
голова Севастопольської міської державної адміністрації
1 червня 2005 — 6 квітня 2010
Попередник: Сергій Іванов
Наступник: Валерій Саратов
 
Партія: Блок Петра Порошенка
Народження: 27 липня 1960(1960-07-27) (56 років)
Бекдаш, Туркменська РСР,
СРСР СРСР
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
«Закон і честь» (МВС України)
Орден Дружби
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014

Сергій Володимирович Куніцин (нар. 27 липня 1960, смт Бекдаш, Красноводський район, Туркменська РСР) — український та кримський політик. Радник Президента України (з 24 червня 2014).

Освіта[ред.ред. код]

Сімферопольська філія Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (19771982), інженер-будівельник-технолог, «Виробництво будівельних виробів і конструкцій».

Кандидат економічних наук (2003). Кандидатська дисертація «Науково-методичні основи управління проектами вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку» (Науково-дослідний економічний інститут при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України, 2003).

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Член Ради національної безпеки і оборони України (травень — вересень 2007).

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (вересень 1997 — грудень 1999), радник Президента України (поза штатом) (квітень 2005 — жовтень 2006).

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (березень 2002 — квітень 2005), керівник групи «Крим» (з травня 2005), депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим від «Блоку Куніцина» (20062010), голова групи «Крим»; депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (20102012).

Голова Партії Союз на підтримку Республіки Крим (грудень 19931997). Член Політради НДП (з лютого 1996); голова Кримської регіональної організації НДП (до червня 2008); перший заступник голови НДП (березень 2005 — травень 2006); голова Кримської регіональної організації партії «Єдиний центр» (червень 2008 — травень 2009).

Президент Федерації футболу Криму (з липня 2003).

Президент спортклубу «Таврія»2005).

Президент Асоціації вільних економічних зон України.

Заступник представника України в Палаті регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи на 20062007 роки.

27 лютого 2014 року виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов призначив Сергія Куніцина Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим.[1] 26 березня Турчинов звільнив Сергія Куніцина за неналежне виконання службових обов'язків.[2] Указом Президента України Петра Порошенка від 14 вересня 2014 року формулювання «за неналежне виконання службових обов'язків» було виключено з указу О.Турчинова.[3]

24 червня 2014 року призначений Радником Президента України Петра Порошенка (поза штатом).[4]

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 12(1)-го скликання з березня 1990 (1-й тур) до квітня 1994, Красноперекопський виборчій округ № 247, Республіка Крим. Член Комісії з питань діяльності рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування.

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка», № 15 в списку. На час виборів: генеральний директор ТОВ "Спортивний клуб «Таврія», безпартійний. Член фракції ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка» (з грудня 2012). Заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з грудня 2012).

20 вересня 2016 року не голосував за проект постанови про «Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання»[5].

Сім'я[ред.ред. код]

Росіянин. Дружина Галина Станіславівна (1964); дочка Наталія (1986); син Олексій (1991).

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Заслужений економіст України (січень 2009).

Медалі: «За бойові заслуги» (1985), «70 років Збройних Сил СРСР», «Від вдячного афганського народу».

Грамота Президії Верховної Ради СРСР.

Знак «Воїн-інтернаціоналіст».

Орден «За заслуги» III (вересень 1999), II (лютий 2004), I ступенів (лютий 2007).

Медаль «Захиснику Вітчизни»[6]

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 2001).

Орден Святого Станіслава (2000).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999; «Розробка теоретичних основ технології і обладнання виробництва кальцинованої соди і створення промислового комплексу Кримського содового заводу»).

22 січня 2014 року відмовився прийняти нагороду — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, протестуючи проти загибелі п'яти людей того дня на вулиці Грушевського в Києві.[7]

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (21 серпня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[8]

Відзнака МВС України «Закон і честь» (2003)[9]

Державний службовець 1-го рангу (серпень 2001).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Указ Президента України від 27 лютого 2014 року № 167/2014 «Про призначення С. Куніцина Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим»
  2. Куніцина звільнили з посади представника президента в Криму за неналежне виконання обов'язків
  3. Указ Президента України від 14 вересня 2014 року № 721/2014 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 26 березня 2014 року № 342»
  4. Указ Президента України від 24 червня 2014 року № 550/2014 «Про призначення С. Куніцина Радником Президента України»
  5. Поіменне голосування про проект Постанови про Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та правових наслідків, та відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання (№5135) - за основу та в цілому
  6. Світлина [1] на сайті Думская.net
  7. Ударівець відмовився від нагороди
  8. Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  9. Награды // Персональный информационный сайт Сергея Куницына (рос.)

Посилання[ред.ред. код]