Куніцин Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Володимирович Куніцин
Сергій Володимирович Куніцин
Прапор
голова Севастопольської міської державної адміністрації
1 червня 2005 — 6 квітня 2010
Попередник: Сергій Іванов
Наступник: Валерій Саратов
 
Партія: Petro Poroshenko Bloc.gif
Народження: 27 липня 1960(1960-07-27) (55 років)
Туркменістан
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
«Закон і честь» (МВС України)
Орден Дружби
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
Заслужений економіст України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Сергій Володимирович Куніцин (* 27 липня 1960, смт Бекдаш, Красноводський район, Туркменістан) — український та кримський політик. Радник Президента України (з 24 червня 2014).

Освіта[ред.ред. код]

Сімферопольська філія Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту (19771982), інженер-будівельник-технолог, «Виробництво будівельних виробів і конструкцій».

Кандидат економічних наук (2003). Кандидатська дисертація «Науково-методичні основи управління проектами вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку» (Науково-дослідний економічний інститут при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України, 2003).

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Член Ради національної безпеки і оборони України (травень — вересень 2007).

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (вересень 1997 — грудень 1999), радник Президента України (поза штатом) (квітень 2005 — жовтень 2006).

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (березень 2002 — квітень 2005), керівник групи «Крим» (з травня 2005), депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим від «Блоку Куніцина» (20062010), голова групи «Крим»; депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (20102012).

Голова Партії Союз на підтримку Республіки Крим (грудень 19931997). Член Політради НДП (з лютого 1996); голова Кримської регіональної організації НДП (до червня 2008); перший заступник голови НДП (березень 2005 — травень 2006); голова Кримської регіональної організації партії «Єдиний центр» (червень 2008 — травень 2009).

Президент Федерації футболу Криму (з липня 2003).

Президент спортклубу «Таврія»2005).

Президент Асоціації вільних економічних зон України.

Заступник представника України в Палаті регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи на 20062007 роки.

27 лютого 2014 року виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов призначив Сергія Куніцина Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим.[1] 26 березня Турчинов звільнив Сергія Куніцина за неналежне виконання службових обов'язків.[2] Указом Президента України Петра Порошенка від 14 вересня 2014 року формулювання «за неналежне виконання службових обов'язків» було виключено з указу О.Турчинова.[3]

24 червня 2014 року призначений Радником Президента України Петра Порошенка (поза штатом).[4]

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 12(1)-го скликання з березня 1990 (1-й тур) до квітня 1994, Красноперекопський виборчій округ № 247, Республіка Крим. Член Комісії з питань діяльності рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування.

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка», № 15 в списку. На час виборів: генеральний директор ТОВ "Спортивний клуб «Таврія», безпартійний. Член фракції ПП «УДАР (Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка» (з грудня 2012). Заступник голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з грудня 2012).

Сім'я[ред.ред. код]

Росіянин. Дружина Галина Станіславівна (1964); дочка Наталія (1986); син Олексій (1991).

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Заслужений економіст України (січень 2009).

Медалі: «За бойові заслуги» (1985), «70 років Збройних Сил СРСР», «Від вдячного афганського народу».

Грамота Президії Верховної Ради СРСР.

Знак «Воїн-інтернаціоналіст».

Орден «За заслуги» III (вересень 1999), II (лютий 2004), I ступенів (лютий 2007).

Медаль «Захиснику Вітчизни»[5]

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 2001).

Орден Святого Станіслава (2000).

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999; «Розробка теоретичних основ технології і обладнання виробництва кальцинованої соди і створення промислового комплексу Кримського содового заводу»).

22 січня 2014 року відмовився прийняти нагороду — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня, протестуючи проти загибелі п'яти людей того дня на вулиці Грушевського в Києві.[6]

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (21 серпня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[7]

Відзнака МВС України «Закон і честь» (2003)[8]

Державний службовець 1-го рангу (серпень 2001).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]