Четьї мінеї

«Четія Мінея» або у множині «Четьї Мінеї» (від грец. μηυιαϊος — «місячний» і давньоруськ. четьє — «читання» себто «Читання Місячне», «Читання Місячні») — пам’ятки (старо)церковної і (церковно)словенської культури, збірники життєписів («житій») святих і преподобних, прославлених Старою Церквою, в яких перекази, повчання тощо розміщені по днях кожного місяця, відповідно до дати церковного вшанування того чи іншого святого. Виникли у Християнському, Грецькому Царстві (Візантії) в IX столітті. На теренах Старої, Святої Русі, Країни Козаків (і Рідної України) вперше з'явилися в XI столітті, ще в дотатарську епоху.

Четьї-Мінеї, видані в 1714 році у Києві

Систематизовані в 1-й пол. XVI століття за ініціативою новгородського архієпископа, а згодом московського митрополита Макарія, т. зв. Великі Мінеї Четьї у 12-ти томах. Відомо 3 списки:

• найстарший Софійський, покладений 1541 року в Софійський собор Новгорода Великого тоді ще архієпископом Макарієм;
• Успенський, вкладений вже митрополитом Макарієм в Успенський кафедральний собор у Москві 1552 року, і

• Царський, який укладався для російського царя Івана IV Грозного 1554 року

В основу покладені Мінеї, що побутували на руських землях, доповнені матеріалами з Пролога, Торжественників, Патериків, зокрема Патерика Києво-Печерського, Златоструя, Маргарита, словами і повчаннями отців церкви — Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого та ін. Перероблені, доповнені Димитрієм Ростовським і видані в 4-х томах під назвою «Книги житій святих» друкарнею Києво-Печерської лаври (1689–1705); друге видання — 1711–18. У наступні часи видавалися синодальною друкарнею з певними змінами й доповненнями. Києво-Печерська друкарня змогла видати передрук московського синодального видання лише 1764. Були популярними серед грамотних верств населення в Україні.

Див. також

• Четья-Мінея 1489
• Кирилична українська рукописна писемність XI–XVII ст.
• Палеографія

Джерела

• О. М. Дзюба. Четьї мінеї [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 534. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
• Полный православный богословскій энциклопедическій словарь. Въ двухъ томахъ. М.: Изд-во П. П. Сойкина, 1913 (рос. дореф.)
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с.

Посилання

• Мінеї Четьї [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Мінеї Четьї // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 238.
• Абрамович Семен. Четьї мінеї // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 619—620. — 634 с.
• Мінея // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 995-996. — 1000 екз.
• Торжественник // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 489.
• Четьї мінеї // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 576.