Сукуленти: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Розрізняють стеблові та листяні сукуленти. |
Розрізняють стеблові та листяні сукуленти. |
||
* Стеблові сукуленти: зберігають вологу в потовщеному, часто ребристому, стеблі. Листя, як правило, дрібне або редуковане в колючки. Прикладом можуть слугувати [[кактус]]и та деякі види [[Молочайні|молочаїв]] (Euphorbia). Серед стеблових сукулентів можна виділити підгрупу, звану [[каудексоформні|каудексоформною]]. Ці рослини запасають вологу в дуже потовщеній частині стебла або кореня — [[каудекс]]і. Представниками [[каудексоформні|каудексоформних]] є [[аденіум]], [[ятрофа]], [[аденія]], [[пахіподіум]]. |
* Стеблові сукуленти: зберігають вологу в потовщеному, часто ребристому, стеблі. Листя, як правило, дрібне або редуковане в колючки. Прикладом можуть слугувати [[кактус]]и та деякі види [[Молочайні|молочаїв]] (Euphorbia). Серед стеблових сукулентів можна виділити підгрупу, звану [[каудексоформні|каудексоформною]]. Ці рослини запасають вологу в дуже потовщеній частині стебла або кореня — [[каудекс]]і. Представниками [[каудексоформні|каудексоформних]] є [[аденіум]], [[ятрофа]], [[аденія]], [[пахіподіум]]. |
||
* Листяні сукуленти: зберігають вологу в товстому листі. Приклади: [[ |
* Листяні сукуленти: зберігають вологу в товстому листі. Приклади: [[ечеверія]], [[літопс]], [[алое]], [[агава]], [[хавортія]], [[пахіфітум]]. |
||
== Сукуленти в Україні == |
== Сукуленти в Україні == |
Версія за 19:04, 30 липня 2014
Сукуле́нти (від лат. succulentus — «соковитий») — рослини, що мають спеціальні тканини для запасу води.
Місця зростання
Група сукулентів в цілому охоплює понад 10 000 видів (майже 4 % судинних рослин)[1]. До цієї широкої групи належать рослини різного географічного походження. Особливо характерні сукулентні рослини для флори засушливих регіонів Південної та Північної Америки (кактуси, ечеверії, агави, пахіфітуми), Південної Африки (аргіродерми, швантезії, літопси, конофітуми, плейоспілоси, гавортії, гастерії, гудії, гуернії, стапелії), Східної Африки та Мадагаскару (алое, аденіуми, пахіподіуми), Західної Африки та Канарських островів (еоніуми, монантеси), де вони ростуть поодиноко або великими групами часто в умовах різкої нестачі вологи.
Морфологічні та фізіологічні особливості
Епідерміс сукулентних рослин зазвичай має дуже потовщену кутикулу, стебла та листя часто вкриті восковим шаром і численними волосинками. Для них характерна форма стебла з малою площею випаровування, повна відсутність листя або своєрідна будова та їх розміщення. До того ж, ці рослини мають особливий тип метаболізму, який дає змогу економно витрачати накопичену у вологий період воду.
Різновиди
Сукулентні рослини надзвичайно різноманітні: серед них є трав'янисті рослини та чагарники, малюки розміром 2-3 см та великі рослини, що в природних умовах досягають 6 м заввишки. Сукулентні рослини не зв'язані між собою загальним походженням, їх схожі риси викликані схожими умовами проживання. Тому — це категорія не ботанічна, а радше фізіологічна; такі рослини трапляються в найрізноманітніших родинах. У повному складі до сукулентів належать всі представники родини аїзових, а також багато родів родин ластівневих, товстянкових, агавових, асфоделових, молочайних. Сукуленти є навіть серед таких родин, як Ароїдні (заміокулькас), Бромелієві (діккія), Виноградові (циссус чотирикутний). Багато видів сукулентів занесено до «Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори», а також до «Червоних списків рослин» країн світу.
Класифікація
Розрізняють стеблові та листяні сукуленти.
- Стеблові сукуленти: зберігають вологу в потовщеному, часто ребристому, стеблі. Листя, як правило, дрібне або редуковане в колючки. Прикладом можуть слугувати кактуси та деякі види молочаїв (Euphorbia). Серед стеблових сукулентів можна виділити підгрупу, звану каудексоформною. Ці рослини запасають вологу в дуже потовщеній частині стебла або кореня — каудексі. Представниками каудексоформних є аденіум, ятрофа, аденія, пахіподіум.
- Листяні сукуленти: зберігають вологу в товстому листі. Приклади: ечеверія, літопс, алое, агава, хавортія, пахіфітум.
Сукуленти в Україні
Окрім приватних колекцій та ботанічних садів, сукуленти зустрічаються на території України й в дикій природі. Серед них є як «місцеві мешканці» (молодило та очиток), так і «варяги», що акліматизувалися в наших умовах. Насамперед це деякі види опунцій, що ростуть у дикій природі на південному узбережжі Криму.
Застосування
Сукулентні рослини широко застосовують в озелененні житлових приміщень при створенні мікроландшафтних композицій та аматорських колекцій. Оригінальність зовнішності в них поєднується з надзвичайною невибагливістю. Уродженці посушливих районів, вони чудово переносять сухе повітря квартир. Для доброго росту більшості з них потрібні легкий, вологопроникний ґрунт, яскраве сонячне освітлення, помірний полив у період росту, прохолодне та майже сухе утримання в період спокою, який у більшої частини видів припадає на зиму. Багато видів сукулентів протягом всього року легко розмножується стеблами і листовими живцями. У медицині, зокрема і народній отримали широке застосування алое та каланхое. У фармакології також застосовують деякі види агав, з яких виробляють гормональні препарати, та гудія, яку використовують як засіб для зниження ваги. Opuntia ficus-indica і зараз залишається одною з найулюбленіших харчових рослин мексиканців. Опунції ж вирощують для створення живих загорож. З агав виробляють алкогольні напої: пульке, мескаль та текілу.
-
Euphorbia (Молочай) obesa — типовий стебловий сукулент
-
Кактуси - теж сукуленти
-
Аденія — яскравий представник каудексоформних
-
Сукуленти на українському подвір'ї
-
Живі камінці - конофітуми
-
Квіти пустелі
Примітки
- ↑ Гайдаржи Марина Миколаївна. Життєві форми і онтоморфогенез сукулентних рослин : Дис… д-ра наук: — 2009.
Література
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО "СЗКЭО"Кристалл", 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-9603-0061-2 (рос.)
- Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7 (рос.)
- Стивен Хаммер Литопсы — богатство дикой природы (Обзор рода Lithops N. E. Br.): «Британское общество любителей кактусов и других суккулентов», 2002. — 176с., ил. (рос.)
- Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007г., — 472с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
- Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986г., — 286с., ил. (рос.)
- Jacobsen H. Handbuch der Sukkulenten Pflanzen. — Jena, 1954. — Bd. 1. (нім.)
- Jacobsen H. Lexicon of succulent plants: short descriptions, habitats and synonymy of succulent plants other than Cactaceae. London: Blandford, 1974 (нім.)
Посилання
- Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ISSN 1728–2284. — Інтродукція та збереження рослинного різноманіття 30\2012
- Київський сайт про кактуси та кактусистів
- Cacti & Succulent Picture Gallery
- The cactus and succulent plant mall
- Ботанічний сад Полтавського НПУ ім. В. Г. Короленка
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |