Христинівка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
м оновлення даних |
||
Рядок 18: | Рядок 18: | ||
| засноване = 1890 |
| засноване = 1890 |
||
| статус = 1956 |
| статус = 1956 |
||
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:10683}} <small>(01.01.2017)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}</ref> |
|||
| населення = 7904 <ref>{{cite web|url=http://world-gazetteer.com/wg.php?x=&men=gcis&lng=en&dat=32&geo=-3716&srt=1npn&col=aohq|title=World Gazetteer|archiveurl=http://web.archive.org/web/20070930185158/http://world-gazetteer.com/wg.php?x=&men=gcis&lng=en&dat=32&geo=-3716&srt=1npn&col=aohq|archivedate=2007-09-30}}</ref> |
|||
| площа = 13 |
| площа = 13 |
||
| поштові індекси = 20001 |
| поштові індекси = 20001 |
Версія за 00:24, 10 січня 2018
Христинівка | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Залізнична станція (до 1914 року) | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Черкаська область | ||||||||
Район | Христинівський район | ||||||||
Код КОАТУУ: | 7124610100 | ||||||||
Засноване | 1890 | ||||||||
Статус міста | з 1956 року | ||||||||
Населення | ▼ 10 683 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 13 км² | ||||||||
Поштові індекси | 20001 | ||||||||
Телефонний код | +380-4745 | ||||||||
Координати | 48°48′53″ пн. ш. 29°58′06″ сх. д. / 48.81472° пн. ш. 29.96833° сх. д.Координати: 48°48′53″ пн. ш. 29°58′06″ сх. д. / 48.81472° пн. ш. 29.96833° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 238 м | ||||||||
Водойма | на вододілі річок Уманки, Конелки, Удича, Кублича та Гірського Тікичу. | ||||||||
День міста | Остання неділя червня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Христинівка | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 164 км | ||||||||
- залізницею | 210 км | ||||||||
- автошляхами | 213 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Христинівська міська рада | ||||||||
Адреса | 20000, Черкаська обл., м.Христинівка, вул. Соборна, 30 | ||||||||
Міський голова | Наконечний Микола Миколайович | ||||||||
Христинівка у Вікісховищі
|
Христи́нівка — місто в Україні, районний центр Христинівського району Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині, за 213 км на південний захід від обласного центру — міста Черкаси на вододілі річок Уманки, Конелки, Удича, Кублича та Гірського Тікичу. Населення — 18 671 мешканців (2010) (12 100 у 1972 році).
Залізничний вузол.
Назви
Назва Христинівки походить від однойменної назви залізничної станції Христинівка (станція), побіч якої 1891 року виникло початково це залізничне селище. Своєю чергою станція отримала назву від назви найближчого до неї села, відомого з 1642 року. На жаль, на місцевому рівні дотепер фіктивною офіційною датою виникнення некритично уважається 1574 рік, через неуважність впровадженою «Історією міст і сіл УРСР».
Історія
Давня історія
Територія сучасного міста, як свідчать археологічні знахідки, була заселена ще з IV століття до нашої ери. Поблизу міста виявлено залишки 3 поселень трипільської, 2 — білогрудівської, 2 — зарубинецької та 4 — черняхівської культур.
Російська імперія
До виникнення залізничної станції Христинівка тут знаходилися звичайні сільські поля, про що згодом згадував уманчанин Петро Курінний: "1888 року тут було відкрите поле й на ньому ріс хліб, трави та паслися корови. Я сам це бачив і мені у голову тоді не приходило, що у майбутньому тут буде такий прогрес".
Уведення в експлуатацію залізничних колій Вапнярка — Христинівка (1889 року), Козятин — Умань (1890 року), Христинівка — Шпола (1891 року) і залізничного вузла у 1891 році, а також створення оборотного паровозного депо створило важливий транспортний осередок біля села Христинівка.[2] Христинівка стала значним хлібним ринком. Зросло її економічне значення, а це в свою чергу сприяло збільшенню населення. В 1900 році тут проживало 3475 чоловік.[3]
У вирі подій 1917-1920-х
В другій половині лютого 1918 року село окупували радянські війська, а вже 5 березня воно перейшло під владу Директорії.
13 березня 1919 року село вдруге захопили війська Червоної армії. Тоді ж у Христинівці було створено трудову комуну. До її складу в травні входило близько 200 чоловік з місцевих селян, залізничників, учителів. Рада комуни складалася з агронома, 2 учителів і 2 залізничників. Комунари обробляли 15 десятин землі з колишнього маєтку Терещенка.[4] В вересні 1919 року до села ввійшли війська генерала Денікіна, які утримували владу до 14 січня 1920 року, коли частини 44-ї дивізії Червоної армії знову не захопили її.[5]
З кожним вимушеним відступом регулярних військових частин Української Народної Республіки в тилу противника залишались діючи повстанські загони. Загалом на Уманщині, у різних її районах, але без чіткого розмежування діяли отамани Петро Дерещук, Дмитро Цвітковський, Ананій Волинець. У перших числах січня 1921 року, під час партизанського протибільшовицького рейду Армії УНР під керівництвом отамана Андрія Гулого-Гуленка (8 листопада 1920 - початок 1921), на відстані близько 5 км на південь від Христинівки, переслідуваний частинами Червоної армії відділ полковника Сірка потрапив у оточення. У ході загалом вдалого прориву було, проте, важко пораненого А.Гулого-Гуленка. За свідченням учасника походу, автора спогадів "Рейд генерала Гулого-Гуленка", сотника О.Вдовиченка, пораненого отамана перевдягнено у цивільний одяг й на селянських санях укрито горою кожухів (самий бій та прорив відбувалися в умовах сильного морозу й хурделиці: "...Під тиском вітру коні заточувалися немов п’яні. Сухий, зірваний із поля, сніг проникав крізь одіж і колов тіло наче голками"). Перевдягнувся у цивільне також керівник контррозвідки рейдуючої групи сотник Гришний. Повстанці мали фальшиві документи згідно з якими генерал Гулий ставав "лісником", що його поранили "бандити". Як пише О.Вдовиченко, сотник та отаман планували дістатися найближчої цукроварні, де були лікар та амбулаторія, а відтак можливість отримати першу медичну допомогу. Врешті, Гришний та Гулий-Гуленко успішно дісталися річки Дністер та дочекавшись встановлення криги перейшли кордон із Румунією.[6]
Міжвоєнні радянські часи
З квітня 1923 року Христинівка районний центр. Восени 1924 року стала до ладу невеличка електростанція, що забезпечувала енергією підприємства і установи.
У 1927 році Христинівка стала селищем міського типу.
В 1931 році в селищі почали діяти маслоробний завод, нове вагонне депо, а також машино-тракторна станція. Працювала стаціонарна і 2 пересувні кіноустановки
В 1937 році побудовано нову електростанцію.
Напередодні Другої світової війни в селищі працювала залізнична лікарня на 25 ліжок, почав діяти стаціонар районної лікарні. Діяло 2 постійних дитячих ясел, працювала початкова і дві середні школи.
Друга світова війна (1941–1944)
27 липня 1941 року Христинівку окупували німецькі війська. 9 березня 1944 року бійці стрілецьких дивізій, гвардійської повітряно-десантної дивізії, механізованих бригад, самохідного артилерійського полку 2-го Українського фронту повернули контроль над Христинівкою радянській владі. У війні брали участь понад 600 мешканців селища, близько 200 з них загинули. 30 жовтня 1966 року на їхню честь було відкрито обеліск Слави. 593 осіб радянська влада відзначила бойовими нагородами.
Післявоєнні часи
У 1954 році закінчено спорудження нового залізничного вокзалу на місці старого, зі збереженням частини архітектурних особливостей колишнього, збудованого на початку XX століття та зруйнованого під час Вітчизняної війни. В 1962 році завершено модернізацію та розширення залізничного вузла.
З 1956 року Христинівку віднесено до категорії міст районного значення.
В 1959 році в місті споруджено районний будинок культури.
Станом на 1972 рік у місті працювали 2 лікарні (районна і залізнична), 2 поліклініки, 2 аптеки, 2 середні школи, 10 бібліотек з книжковим фондом 120,5 тисяч книг.
Сучасність
Населення — 18 671 мешканців (2010)
14641 (2014)
Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2011) |
Економіка
- Підприємства для обслуговування залізничного транспорту,
- асфальтовий, комбікормовий і молочний заводи,
- завод продтоварів.
Транспорт
У місті знаходиться вузлова залізнична станція.
Залізниці пролягають звідси у чотирьох напрямках. Є дальній та приміськи пасажирський рух, а також вантажні перевезення.
Докладніше у статті Христинівка (станція)
Архітектура
- При в'їзді до міста, поряд з Обеліском Слави, встановлено пам'ятник Івану Ґонті, єдиний в Черкаській області.
- Пам'ятник залізничників на залізничному вокзалі.
Освіта
Перші згадки про школу відносяться до середини XIX століття. В 1860 році в селі було відкрито церковно-приходську школу, яка проіснувала до 1894 року. В школі було 3 класи, першим учителем був С.Смажелюк. На жаль, місцезнаходження цієї школи не відоме. Перші згадки про школу відносяться до середини XIX століття. В 1860 році в селі було відкрито церковно-приходську школу, яка проіснувала до 1894 року. В школі було 3 класи, першим учителем був С.Смажелюк. На жаль, місцезнаходження цієї школи не відоме. У 1925 р. в селі діяла 4-х класна школа, яка охоплювала майже 48 % дітей шкільного віку (8-15 років), для дорослого населення при школі діяв лікнеп. Після прийняття постанови ЦК ВКП(б) від 25 лютого 1930 року «Про загальне обов'язкове навчання» школа стає семирічною. На фотографії зображений перший випускний 7-й клас 1933 року. На жаль, встановити прізвища всіх випускників не вдалося. На знімку зліва на право перший ряд: четвертий — Наконечнюк Іван Миронович, шостий — Наконечнюк Петро Ананійович; другий ряд: другий — учитель математики Березніцький Микола Васильович, сьома — Підвальна Явдокія Михайлівна, восьмий — Боруля Юхим; третій ряд: перший — Прокопчук Іван Миколайович, другий — Найдюк Лук'ян Тимофійович, третій — Ільченко Яків Климович, шостий — Мазурик Іван Феодосійович.
Далі з року в рік зростала кількість класів: 1937 — 8 клас, 1938 — 9 клас, 1939 — 10 клас, так звана «прогресивка». Школа напередодні війни стає десятирічною. Кількість дітей, які навчалися в школі, постійно зростає — з 210 учнів до 472 (на 1941 рік). Відомі вчителі та директори школи у довоєнний період: Костенко… (викладав російську мову), Герасименко, Бебешко М. Т. (директор 1934—1936 рр.), Рибак Антон Авксентійович (директор 1936—1939); Нещадим П. А.(директор, учитель біології), Каліновський (учитель історії), Кащук (завуч, учитель російської мови), Міщенко (учитель математики). Окремо слід згадати Кочубинську Анфію Федорівну (учительку молодших класів), нагороджену орденом Леніна за педагогічну діяльність. http://school-kristin.ucoz.ua/
Спорт
У місті є стадіон «Колос».
Люди
В місті народилися
- Голего Микола Лукич — український вчений-механік, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент НАН України.
- Корнійчук Олександр Євдокимович (* 25 травня 1905 — † 14 травня 1972) — громадський діяч, драматург, публіцист, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці[7].
- Костюк Нінель Трохимівна — доктор філософських наук, заслужений працівник культури.
- Панченко Юхим Миколайович — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу
- Попик Сергій Іванович — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.
- Смешко Ігор Петрович — військовий і державний діяч, військовий інженер, голова Служби безпеки України (4 вересня 2003 — 4 лютого 2005).
Міські голови
- Наконечний Микола Петрович (24 червня 1962— 17 лютого 2013), міський голова з 2006 до раптової смерті 17 лютого 2013.[8]
Див. також
Посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Провінційне містечко Христинівка — http://khrystynivka.com http://promisto.net
- Христинівчани — http://khryst.net
- http://khryst-rda.ck.ua/
- Громадська правозахисна організація «Христинівчани» — http://www.khrystynivchany.org.ua
- Христинівськ аспеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1 імені О.Є.Корнійчука — http://chr-school1.at.ua/
- http://osvitahr.at.ua/index/khristinivska_zosh_1/0-55
- Віртуальний музей освіти Христинівщини — http://edu-history.at.ua
- Сайт Христинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 -http://school2-info.at.ua/
- Дитячі вірші про Христинівку - [1]
Друковані видання
- газета «Трибуна хлібороба»
- газета «Христинівська сорока»
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ П. Н. Андреев. Иллюстрированый путеводитель по Юго-Западным дорогам, стор.467, 468, 485, 486.
- ↑ Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1618–1619.
- ↑ Історія колективізації сільського господарства Української РСР 1917–1937 рр., т.1, стор.112.
- ↑ М. К. Колісник. Відновлення і зміцнення Радянської влади на Україні. 1919–1920, стор.44.
- ↑ Вдовиченко, О. Рейд генерала Гулого-Гуленка. Торонто: Бюлетень Союзу Бувших Українських вояків у Канаді. - 1961. - Жовтень-грудень. - Ч.9. с. 11.
- ↑ www.warheroes.ru(рос.)
- ↑ Мер Христинівки Микола Наконечний помер в реанімації
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Христинівка |
|
|