Економічна теорія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Економіка}}
{{Економіка}}
'''Економі́чна тео́рія''', або '''теорети́чна еконо́міка''', — сукупність наукових категорій і законів, що адекватно відображають структуру та розвиток економічної системи суспільства.
'''Економі́чна тео́рія''', або '''теорети́чна еконо́міка''', — [[наука]], що вивчає фундаментальні закони і категорії [[Економіка (господарство)|економічного життя]] суспільства.


== Основні сфери інтересів ==
== Основні сфери інтересів ==

Версія за 21:13, 2 січня 2020

Економічна наука
Категорія Категорія • Портал Портал

Економі́чна тео́рія, або теорети́чна еконо́міка, — наука, що вивчає фундаментальні закони і категорії економічного життя суспільства.

Основні сфери інтересів

Вивчення проблем вибору в умовах обмеженості ресурсів для максимального задоволення потреб людей. Складається з багатьох шкіл і направлень. Економічна теорія розвивається і доповнюється новими даними з часом, тому її розвитком в історичній перспективі займається такий напрямок, як історія економічних вчень. Основна мета економічної теорії — дати пояснення подій, що відбуваються в економічному житті за допомогою моделей дійсності, об'єктивний аналіз розвитку реальної економіки.

Прерогативні напрямки

Економічна теорія складається з ряду розділів:

В сучасній економічній теорії можна відокремити ряд наукових шкіл і направлень:

В навчальних вузівських курсах на економічних факультетах, як правило, до економічної теорії відносять такі дисципліни:

Економічна теорія зародилася і сформувалася в надрах філософії, а потім відокремилася від неї в рамках загального процесу диференціації наук і спеціалізації вчених, що було обумовлено безперервним накопиченням знань і неможливістю охоплення всього їх масиву окремими дослідниками. У XIX столітті економічну теорію починають викладати у формі окремих курсів на юридичних факультетах університетів, в XX столітті з'являються особливі економічні факультети, спеціалізовані економічні вищі і середні спеціальні навчальні заклади, економіку починають вивчати в середніх школах, ліцеях, гімназіях, коледжах, формується коло професійних економістів.

Бронзовий пам'ятник Адаму Смітові в Единбурзі на Хай-стріт, зведений 2008 р.

"Батьком" сучасної економічної теорії вважається шотландець Адам Сміт, який виклав основні ідеї економіки у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (англ. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations), видана 1776 року.

Функції економічної теорії

  1. Теоретична — вивчає і пояснює процеси і явища економічного життя спільноти.
  2. Світоглядна — формування системного, наукового світогляду.
  3. Критична — на основі пізнання законів, керуючих економічними процесами і явищами, випрацьовується механізм господарювання, його структура і елементи, що активно впливають на суб'єкти ринкової економіки і визначають їх доцільну поведінку.
  4. Методологічна — дозволяє визначати економічну теорію, як основу для розвитку цілого ряду інших економічних дисциплін (маркетинг, статистика, менеджмент, ціноутворення).
  5. Прогнозувальна — наукові прогнози розвитку економіки, виявлення перспектив суспільного розвитку.
  6. Освітня — дозволяє формувати у громадян економічну культуру, логіку, основні поняття про ринок.
  7. Практична — рекомендації щодо вдосконалення дійсної економічної ситуації, зниження рівня інфляції, збільшення валового національного продукту і т. д., розробка конкретних принципів і способів раціонального господарства.
  8. Превентивна — (від лат. preventus — попереджувальний) на основі минулих подій робити конструктивні висновки, щоб запобігти помилок в майбутньому.

Методи

  1. Метод аналізу і синтезу — аналіз передбачає поділ розглянутого об'єкта чи явища на окремі частини і визначення властивостей окремого елемента. З допомогою синтезу отримують повну картину явища в цілому.
  2. Метод індукції і дедукції — при методі індукції відбувається дослідження окремих фактів, принципів і формування загальних теоретичних концепцій на основі отримання результатів (від приватного до загального). Метод дедукції передбачає дослідження від загальних принципів, законів, коли положення теорії розподіляють на окремі думки.
  3. Метод системного підходу — розглядає окреме явище чи процес як систему, яка складається з певної кількості взаємозв'язаних між собою елементів, котрі взаємодіють і впливають на ефективність усієї системи в цілому.
  4. Метод математичного моделювання — передбачає побудову графічних, формалізованих моделей, які у спрощеному вигляді характеризують окремі економічні явища чи процеси.
  5. Метод наукової абстракції — дозволяє виключати з розгляду окремі невагомі взаємовідносини між суб'єктами економіки і концентрувати увагу на розгляді кількох суб'єктів.

Наукові розробки в Україні

Науковими розробками в галузі економічної теорії займається відділ економічної теорії Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України.[1]

Окремі економічні теорії

Чиста економічна теорія

  1. Чиста економічна теорія (англ. pure economic theory) — термін, введений французькими економістами для виокремелення фундаментальних теоретичних досліджень з політичної економії, яка бурхливо диверсифікувалася на початку XIX ст. (визначення Григорія Сапова).
  2. Чиста економічна теорія — економічна теорія, заснована тільки на абстрактних передумовах.[2]
  3. Чиста політична економія — "це, по суті, теорія визначення цін при гіпотетичному режимі досконалої вільної конкуренції" - визначення Леона Вальраса з його найвідомішої роботи "Начала чистої політичної економії або теорія суспільного багатства" (1874, 1877).
  4. Чиста політична економія — визначення Альфреда Маршалла для позначення політичної економії, вільної від впливу політики; для відокремлення такої політичної економії від традиційної на той час, А. Маршалл використав термін "економікс".

Позитивна та нормативна економічна теорія

Позитивна економічна теорія описує, моделює реальні економічні системи у їхньому фактичному становищі на певний момент часу, тобто фіксує їхній стан, робить "миттєвий знімок" ("позитив", у термінах фотографії), описує "як є".

Нормативна економічна теорія пропонує моделі бажаного майбутного економічних систем, тобто пропонує варіанти "як має бути", обгрунтовуючи таким чином економічну політику, як шлях переходу від стану "як є" до стану "як має бути".

Нормативна економічна теорія таким чином, обгрунтовує необхідність проведення державної економічної політики втручання в економічну діяльність, що є предметом критики зі сторони деяких економічних шкіл, зокрема Австрійської школи економіки. Нормативні економічні теорії можуть слугувати інтересам певних зацікавлених сторін (певних політичних партій), бути тенденційними і заангажованими.

Нормативна економічна теорія та розробка економічної політики відбуваютсья здебільшого у макроекономічній частині економічної теорії.

Докладніше: Макроекономіка

Економісти про економічну теорію

Фрідріх Гаєк

"Я питав себе про те, у чому полягає основна довгострокова користь, яку ми отримуємо від занять економічною наукою або про те, що спільного у людей, яких я вважаю хорошими економістами. (...) це не знання фактів й не знання окремих законів, яким підпорядковуються економічні явища, а здатність виявляти і спростовувати певні типи помилкових висновків. Думаю, немає сумнівів у тому, що одна з найбільш природних і важливих задач економіста - це не виправлення фактичних помилок, а виправлення помилкових логічних міркувань".[3]

Докладніше: Фрідріх Гаєк

Людвіг фон Мізес

"Предметом каталактики є усі ринкові явища зі своїм корінням, відгалуженням і наслідками. Люди, які торгують на ринку, спонукаються не тільки бажанням отриамти їжу, дах і сексуальну насолоду, але й багатьма ідеалістичними мотивами. Вони роблять вибір між різними альтернативними варіантами, не важливо, чи вони класифікуються як матеріальні, чи ідеальні. На реальній шкалі цінності матеріальні і ідеальні речі хаотично змішані. Навіть якщо б було можливо провести чітку межу між матеріальними і нематеріальними інтересами, необхідно розуміти, що кожна конкретна дія або спрямована на реалізацію й матеріальних, й ідеальних цілей, або є результатом вибору між матеріальним та ідеальним".

"По суті економічна історія являє собою літопис методів державного регулювання, які провалилися внаслідок самовпевненого ігнорування законів економічної науки."

Докладніше: Людвіг фон Мізес

Інші назви економічної теорії

Історія науки про економіку зберігла для нас декілька її назв, які виникали відповідно до особливостей сприйняття і трактування економічної діяльності людей у різні епохи та різних авторів. Зокрема, від Арістотеля ми знаємо її не тільки як "економіку" (ведення домогосподарства), а ще й під іменем "каталактика". "Політична економія" - так її назвав Антуан де Монкретьєн, "економікс" - назва Альфреда Маршалла, який бажав відділити "чисту" економіку від політики. Австрійська школа розглядає економіку як частину людської діяльності, яку вивчає праксеологія.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Сайт Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України
  2. ↑ Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. (1999). Современный экономический словарь. 2 е изд., испр (рос.) . М.: ИНФРА-М.
  3. ↑ Хаейк, Фридрих (2020). Рынок и другие порядки (рос.) . Челябинск: Социум. ISBN 978-5-906401-98-4.

Джерела

Література

  • Економічна теорія: навч. посіб. / О. В. Стефанишин, М. В. Квак, М. В. Кічурчак, М. І. Теребух; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л., 2015. — 335 c. — Бібліогр.: с. 315—318.
  • Григорук, А. А. Основи економічної теорії [Текст]: навч. посіб. / А. А. Григорук, Л. М. Литвин. — Т. : Збруч, 2009. — 400 с.
  • Економічна теорія. Національна економіка [Текст]: підручник / В. М. Тарасевич, В. Я. Швець, Ю. І. Пилипенко [та ін.] ; за ред. В. М. Тарасевича. — К. : Знання, 2012. — 270 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
  • Економічна теорія. Політекономія [Текст]: навч. посіб. / В. М. Семененко, Д. І. Коваленко, В. В. Бугас, О. В. Семененко ; за заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. — [2-ге вид., доповн. та переробл. ]. — К. : ЦУЛ, 2011. — 428 с.
  • Економічна теорія. Практикум [Текст]: навч. посіб. / А. В. Базилюк, Ж. В. Дерій, В. В. Концева, І. О. Хоменко. — К. : ЦУЛ, 2012. — 312 с.
  • Золотих, І. Б. Історія економічних вчень [Текст]: навч. посіб. / І. Б. Золотих. — К. : ЦУЛ, 2013. — 185 с.
  • Історія економічних вчень [Текст]: підручник / В. В. Білоцерківець, В. В. Волошенюк, О. О. Завгородня [та ін.] ; за ред. В. М. Тарасевича, Ю. Є. Петруні. — [2-ге вид., доповн. і переробл.]. — К. : ЦУЛ, 2016. — 376 с.
  • Краус, Н. М. Становлення інноваційної економіки в умовах інституціональних змін [Текст]: монографія / Н. М. Краус. — К. : ЦУЛ, 2016. — 596 с.
  • Савченко, В. Ф. Національна економіка [Текст]: навч. посіб. / В. Ф. Савченко. — К. : Знання, 2011. — 309 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
  • Сірко, А. В. Економічна теорія. Політекономія [Текст]: навч. посіб. / А. В. Сірко. — К. : ЦУЛ, 2014. — 416 с.
  • Чепінога, В. Г. Основи економічної теорії [Текст]: навч. посіб. / В. Г. Чепінога. — К. : Ліра-К, 2014. — 240 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Економічна_теорія&oldid=26929779