Темногайці
| село Темногайці | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Тер. громада | Великодедеркальська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020030110087286 |
| Облікова картка | Темногайці |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1545 |
| Населення | 608 (2014) |
| Територія | 4,14 км² |
| Густота населення | 146,86 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47154 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°0′1″ пн. ш. 25°58′29″ сх. д. / 50.00028° пн. ш. 25.97472° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
20 км |
| Найближча залізнична станція | Кременець |
| Відстань до залізничної станції |
28 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47144, Тернопільська обл, Кременецький р-н, с. Великі Дедеркали, вул. Садова, 1. |
| Карта | |
  Темногайці | |
 Темногайці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Темнога́йці — село в Україні, у Великодедеркальській сільській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. До 2020 року адміністративний центр Темногаєцької сільської ради. Населення — 608 осіб (2014).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Великодедеркальської сільської громади.[1]
Селом протікає річка Безіменна, права притока Вілії.
За часів Російської імперії село входило до Борецької волості Кременецького повіту Волинської губернії[2]. З 1921 року Борецька волость стала ґміною Боркі Кременецького повіту Волинського воєводства Польської Республіки. 1933 року гміну Боркі ліквідували, а село включили до ґміни Катербурґ[3].
1939 року Кременецький повіт включено до Тернопільської області СРСР. У 1940 році повіт було ліквідовано і Темногайці увійшли до складу Катербурзького району Тернопільської області, того ж року перейменованого на Великодедеркальський. У 1962 році Темногайці відійшли до Шумського району.
За переказами, Темногайці були засновані жителями Вербиці, одного з найдревніших поселень південної Волині, зруйнованого внаслідок монголо-татарської навали у 14 столітті. Люди, яким вдалося врятуватися, поселилися за темним гаєм, від якого пішла назва села[4][5]. Поруч з Темногайцями знаходяться села, назви яких теж походять від слів «гай» і «бір» — Підгайці, Загайці, Шумбар («Шуми-бор»), Бірки, Шумськ (від «шумить»)[6].
Перша письмова згадка про Темногайці датується 1545 роком. Згодом село згадується у 1583 році[5].
Поділ спадщини Боговитина Петровича Шумбарського з Боговитинів, проведений 1585 року, закріпив Темногайці за його онуком Миколаєм Михайловичем. 1601 року Миколай Михайлович загинув у Кременці, залишивши по собі дочок Марушу, Раїну та Олександру і заповівши опіку над дітьми і маєтками братам першої дружини Єви Павлович. Усупереч заповіту, Адам та Андрій Климентовичі і Павло Федорович Боговитини забрали дочок і маєтки, разом з Темногайцями, під свою опіку. Однак Павловичі, «зібравши військо чимале людей службових, вибранців і гайдуків кількасот чоловік, як кінних, так і піших», відстояли свої права[7][8].
На початку 1605 року старша з дочок — Маруша Миколаївна — записала свою третину батькової спадщини, зокрема і в Темногайцях, своєму чоловікові Михайлові Хрінницькому, який у 1620 році продав усі свої надбання в родових володіннях Боговитинів сестрі дружини Раїні Миколаївні та її чоловікові Костянтину Ярмолинському з Ярмолинських. У 1623 році Раїна й Костянтин Ярмолинські за 15 тисяч злотих придбали також і ту третину отчини, що перепала наймолодшій із Боговитинівен — Олександрі Брудзієвській, таким чином зібравши майже всі землі Боговитина Петровича на Волині[7][8].
1637 року Раїна Ярмолинська, вже будучи вдовою, зробила фундушевий запис на користь заснованого нею Загаєцького монастиря. За його умовами, «кожен підданий, боярин, гайдук і служка, які займалися обробкою сіна» в її маєтках, зокрема і в Темногайцях, повинні були щорічно на свято Воздвиження чесного хреста відвозити «по хорошому возу доброго сіна вартістю не менше півгривні польської» на монастирський фільварок[6].
Відомо, що до початку Хмельниччини у Темногайцях налічувався 21 дим, тоді як у січні 1651 року їх залишилось 7, а у жовтні 1652 — не було жодного. Дідичем села у цей час вже був Ян Ярмолинський[9], син Раїни та Костянтина[10].
У 1726 році Темногайці належали житомирському мечнику Михайлу Прушинському та знаходились в оренді у жидачевського ловчого Войцеха Пленші[2], про що відомо зі скарги Прушинського на Пленшу «про пригнічення темногаєцьких селян»[6]. Прушинський звинуватив Пленшу в тому, що він, «порушуючи контракт» і «вчиняючи обтяження підданим», посилав до Бугу більше підвод, ніж мав на те право: йому за контрактом було дозволено послати не більше 100 підвод, а він вислав 260[11][12].
Наприкінці 18 століття власником Темногайців був Каетан Бобр-Пьотровицький, який продав їх Дуніну-Вонсовичу, фавориту великого князя цесаревича Костянтина Павловича. Його спадкоємці приблизно у 1840 році продали Темногайці Станіславу Могильницькому з Боровиці, а той ще за свого життя передав село старшому сину Вітольду[13].
У 1865 році на кошти місцевих парафіян у Темногайцях була зведена дерев'яна церква із дзвіницею. 1000 рублів на оздоблення храму виділив лютеранин Максиміліан Краугінг; після смерті, з дозволу архієпископа Волинського Тихона, його поховали на церковному погості. З 1885 року діяла церковно-парафіяльна школа[6]. 1890 року при церкві створено церковно-шкільне братство тверезості[14]. У 1891 році власником села був Оттомар Краугінг[6], у 1899 — Костянтин Головін[15]. На кінець 19 століття Темногайці налічували 151 двір, 957 жителів; діяла броварня[5].
За переписом 1911 року в селі було 1167 жителів, функціонували горілчана крамниця, кредитове товариство, земський склад насіння[5].
Влітку 1929 року Сельроб-Єдність організувала у Кременецькому повіті сільськогосподарский страйк, який поширився і на Темногайці[16]. У 1931 році в селі проживали 1633 особи. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств. 1933 року внаслідок пожежі згоріли будівлі на вулиці Зарічна[5].
З вересня 1939 року Темногайці — під радянською владою, а з початку липня 1941 до 2 березня 1944 року — під німецькою окупацією. 35 жителів села брали участь у діяльності ОУН і УПА[5]. У 1944 році через село рейдувало радянське партизанське з'єднання під орудою Якова Шкрябача[5][17].
1944 року до Темногаєцької сільської ради приєднано хутір Пеньки, також відомий як Підболото, що був розташований за 2,5 км від Темногайців на південний схід[18]. У листопаді 1951 року на хуторі зупинилася група підпільників ОУН на чолі з керівником крайового проводу «Поділля» Іваном Прокопишиним-«Бурланом». Про їх появу повідомили місцеве МДБ, яке наступного дня влаштувало облаву; підпільники не змогли вирватись з оточення й загинули в бою[19].
1949 року в селі примусово організовано колгосп. Згодом тривалий час Темногайці були бригадним селом колгоспу з центральною садибою у селі Цеценівка. 1987 року в селі створено свій колгосп, який згодом реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Нове життя». На його базі в 2000 році виникло приватне агропромислове підприємство «Лан»[5]. Від 2005 року у Темногайцях розташований центр сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан»[20], у користуванні якого — понад 11 тисяч гектарів землі в Кременецькому, Шумському та Збаразькому районах, на якій вирощують цукрові буряки, озимі пшеницю та ріпак, ярий ячмінь[5].
У березні 2019 року парафія храму чуда Архістратига Божого Михаїла у Темногайцях ухвалила рішення вийти з-під юрисдикції Української православної церкви Московського Патріархату і приєднатися до Православної церкви України[21].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[22]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 616 | 99.84% |
| інші/не вказали | 1 | 0.16% |
| Усього | 617 | 100% |
- Храм чуда Архістратига Божого Михаїла Православної церкви України (1865)[23]
- Дім молитви Української церкви християн віри євангельської[24]
- Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні.
На пам'ятнику викарбувані імена шістьох повстанців,що загинули у нерівному бою.Відомі лише чотири імені повстанців, інші двоє залишаються невідомими (1975)[23]
У Темногайцях діє навчально-виховний комплекс, що включає загальноосвітню школу 1–2 ступенів та дитячий садочок. В селі також працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, 2 торгових заклади[5].
- Анастасія Заєць (нар. 1941) — ланкова колгоспу імені Івана Франка Шумського району Тернопільської області. Депутат Верховної ради СРСР 7‒8-го скликань.
- Проживав Василь Димнич (4 червня 1982 - 15 серпня 2022) — український військовик, учасник російсько-української війни.[25]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ а б Temnohajce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 655. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 sierpnia 1933 r. w sprawie zmiany granic miasta Krzemieńca i gmin wiejskich w powiecie krzemienieckim, województwie wołyńskiem. Prawo.pl. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ Фарина І., Федечко І. Вербиця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 551. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ а б в г д е ж и к л Уніят В., Фарина І., Федечко І. Темногайці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 594‒595. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ а б в г д Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи // Волынскія епархіальныя вѣдомости. — 1899. — № 23 и 24 (11 и 21 августа).
- ↑ а б До джерел : Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя / Ред. кол.: І. Гирич, Я. Грицак, М. Крикун, Л. Рудницький, Н. Яковенко. — Київ–Львів, 2004. — Т. 1. — С. 528. — ISBN 966-02-32-33-0.
- ↑ а б Собчук В. Д. Від коріння до крони : Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV — першої половини XVII ст. — Кременець : Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2014. — С. 248‒252. — ISBN 978-617-515-132-7.
- ↑ Національно-визвольна війна в Україні 1648-1657 / Упоряд. Л. А. Сухих, В. В. Страшко. — Київ, 2008. — С. 552, 620, 997. — ISBN 978-966-8225-25-3.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski : Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1905. — Т. VIII. — С. 243.
- ↑ Материалы по истории сельского хозяйства и крестьянства СССР. — Изд-во Академии наук СССР, 1952. — Т. 1. — С. 443.
- ↑ Баранович А. И. Магнатское хозяйство на юге Волыни в XVIII в. — Изд-во Академии наук СССР, 1955. — С. 81.
- ↑ Dunin Karwicki J. Z zamglonej i niedawno minionej przeszłości : Opowiadania historyczne. — Остріг : Волання з Волині, 2017. — С. 120. — ISBN 978-83-88863-974.
- ↑ Преподаніе Архипастырскаго благословенія Темногаецкому церковно-школьному братству трезвости // Волынскія епархіальныя вѣдомости. — 1891. — № 1 и 2 (1 и 11 января).
- ↑ Отчетъ Волынскаго Епархіальнаго Училищнаго Совѣта о состояніи церковно-приходскихъ школъ и школъ грамоты Волын. губ. за 1898 гражданскій годъ // Волынскія епархіальныя вѣдомости. — 1891. — № 18 (21 іюня).
- ↑ З історії західноукраїнських земель. — Видавництво Академії наук Української PCP, 1958. — Т. 3. — С. 119.
- ↑ Темногайці, Шумський район, Тернопільська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ Фарина І., Федечко І. Пеньки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 595. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Соловей В. А. (2018). Діяльність підпілля ОУН на центрально-східному Поділлі (1941–1953) (Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук). Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича.
- ↑ Мельничук Б., Федечко М. «Агро-лан» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 6. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Касіян В. (6 березня 2019). Громаду села Темногайці прийняли до складу Тернопільської єпархії. Прес-служба Тернопільської єпархії ПЦУ. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ а б Бесараб М., Ханас В. Темногайці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 391. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ «На варті закону, Конституції прав...». — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — С. 253. — ISBN 966–562–547–0.
- ↑ Отримав контузію, лікувався і минулого тижня повернувся на фронт. На Донеччині загинув Василь Димнич - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 25 серпня 2022.