Ланцюжок кратерів: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
Рядок 1: Рядок 1:
{{Частина зображення
[[Файл:Chain of impact craters on Ganymede.jpg|thumb|right|[[Enki Catena]] — ланцюжок метеоритних кратерів на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]], утворений внаслідок падіння фрагментованого небесного тіла (ймовірно, комети). Протяжність всього знімка у ширину відповідає приблизно 193 км.]]
|зобр = Chain of impact craters on Ganymede.jpg
|позиція = right
|підпис = Ланцюжок ''[[Enki Catena]]'' на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]] (імпактний, первинний). Довжина&nbsp;— {{s|160 км}}<ref name=Stephan_2013/>
|ширина = 250
|загальна = 288
|верх = 65
|право = 0
|низ = 60
|ліво = 38
}}
[[Файл:Catena Davy (LRO) cropped.png|thumb|250px|right|Ланцюжок ''[[Catena Davy]]'' на [[Місяць (супутник)|Місяці]]. Ймовірно, первинний імпактний<ref name=Melosh_1994/>. Довжина&nbsp;— {{s|47 км}}<ref name=Bottke_1997/>]]
[[Файл:Ceraunius Catena, Artynia Catena, Cyane Catena.png|thumb|250px|right|Три ендогенні ланцюжки на [[Марс (планета)|Марсі]]: ''[[Ceraunius Catena]]'', ''[[Artynia Catena]]'' та ''[[Cyane Catena]]''. Два останні розташовані в [[грабен]]ах (їх видно і поряд з першим). Висота знімків&nbsp;— {{s|70 км}}]]


'''Ланцюжок кратерів'''&nbsp;— це лінія із [[Метеоритний кратер|метеоритних кратерів]] на поверхні астрономічного тіла. Терміном, який використовується для означення ланцюжків кратерів є латинське слово '''catena''' (у множині&nbsp;— '''catenae'''). Цей термін був затверджений правилами [[Планетна номенклатура|планетної номенклатури]] [[Міжнародний астрономічний союз|Міжнародного астрономічного союзу]].<ref>{{ref-en}}{{cite web|url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/jsp/append5.jsp|title=Gazetteer of Planetary Nomenclature - Descriptor Terms (Feature Types)|accessdate=2008-02-03}}</ref>
'''Ланцюжок кратерів'''&nbsp;— лінія з [[кратер]]ів на поверхні астрономічного тіла. Відомі на різних планетах, супутниках та астероїдах. Їх міжнародні [[планетна номенклатура|назви]] містять латинське слово '''Catena''' (у множині '''Catenae''')&nbsp;— «ланцюг»<ref name=gazetteer_terms/>.


Ланцюжки можуть складатися з кратерів різного походження&nbsp;— як '''''[[імпактний кратер|імпактних]]''''', так і '''''[[ендогенні процеси|ендогенних]]''''' (створених внутрішньою геологічною активністю небесного тіла), причому ланцюжки різного походження не завжди легко розрізнити<ref name=Apollo_2008/><ref name=Movshovitz_2012/><ref name=Masursky_1978/>. Ланцюжки імпактних кратерів можуть з'явитися двома шляхами: при падінні рою невеликих космічних тіл ('''''первинні''''') та при падінні тіл, викинутих при ударі, що створив первинний кратер ('''''вторинні''''')<ref name=Carsenty_2013/>.
Вважається, що чимало прикладів таких ланцюжків були сформовані в результаті падіння небесного тіла, яке під дією [[припливна сила|припливної сили]] було розламане на ряд дрібніших уламків, що мали, в цілому, спільну орбіту. Як приклад такого фрагментованого під дією припливних сил тіла, можна назвати комету [[D/1993 F2 (Шумейкер-Леві)]], за польотом якої велося спостереження ще до її зіткнення з [[Юпітер (планета)|Юпітером]]. Під час спостережень над системою Юпітера в ході програми «[[Вояджер]]», науковці ідентифікували 13 ланцюжків кратерів на [[Каллісто (супутник)|Каллісто]] та три таких ланцюжки на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]].


Довжина ланцюжків може досягати сотень кілометрів<ref name=Carsenty_2013/>. На [[Каллісто (супутник)|Каллісто]] відомий 640-кілометровий імпактний ланцюжок ''[[Gipul Catena]]''<ref name=Stephan_2013/>, а [[Список ланцюжків кратерів на Марсі|на Марсі]]&nbsp;— більш ніж 900-кілометровий ендогенний ланцюжок ''[[Tractus Catena]]''<ref name=gazetteer_Tractus/>.
Інші випадки, чимало з яких трапляються на [[Марс (планета)|Марсі]], репрезентують собою низки [[Ерозійний кратер|ерозійних западин]], які зазвичай пов'язують із [[грабен]]ами (див., наприклад, Tithoniae Catenae поблизу каньйону [[Tithonium Chasma]]).


== Опис ==
Ланцюжки кратерів, виявлені на [[Місяць (супутник)|Місяці]], часто наче розкидані навколо більших кратерів, а тому в таких випадках припускають, що ці концентричні западини є результатом [[Вторинний кратер|вторинних зіткнень]] з поверхнею небесного тіла уламків із кільцевого [[вал кратера|валу]] більшого кратера, або ж наслідком вулканічної активності вздовж розлому.<ref>{{ref-en}}{{cite web|url=http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/SP-362/ch5.3.htm|title=Apollo over the Moon - Chapter 5: Craters|accessdate=2008-02-03}}</ref>

=== Імпактні ланцюжки ===

==== Первинні ====
Кратери первинних ланцюжків виглядають як звичні [[метеоритний кратер|метеоритні кратери]]: вони мають кільцевий вал, а за достатньо великого розміру&nbsp;— і пласке дно та центральну гірку. Часто вони оточені ореолом викидів<ref name=Schenk_1996/><ref name=McKinnon_1995_estimates/>. Зазвичай ці кратери круглі; якщо ж вони витягнуті, то завжди вздовж ланцюжка<ref name=Schenk_1996/>. Якщо вони утворюються дуже близько, то зливаються в єдиний довгастий кратер, що може мати кілька гірок уздовж осі. Іноді кратери перекривають один одного так, що видно, в якому порядку вони утворилися<ref name=Schenk_1996/>. Як правило, кратери в ланцюжку вишикувані майже точно вздовж однієї лінії (відхиляються від неї не більше, ніж на величину свого радіуса)<ref name=Schenk_1996/>. Найбільші кратери таких ланцюжків зазвичай знаходяться біля їх центру<ref name=Schenk_1996/>. Всі відомі первинні ланцюжки на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]] та [[Каллісто (супутник)|Каллісто]] (об'єктах, де такі ланцюжки ідентифіковано з найбільшою впевненістю) мають досить великі кратери<ref name=Asphaug_1998/> (з діаметром ≥1 км<ref name=Asphaug_1998/>, а найчастіше і ≥3 км<ref name=Schenk_1996/>).

Первинні ланцюжки утворюються при падінні фрагментів комети чи астероїда, розірваного [[припливні сили|припливними силами]]. Є підстави вважати, що подібні невеликі тіла часто складаються з окремих уламків, що дуже слабко з'єднані, і при проходженні поблизу масивної планети легко можуть розпастися. Згодом їх фрагменти летять ланцюжком і можуть один за одним зіткнутися з якимось небесним тілом (класичним прикладом чого є [[D/1993 F2 (Шумейкер-Леві)|комета Шумейкерів&nbsp;— Леві&nbsp;9]]). У такий спосіб утворилася більшість великих ланцюжків на супутниках планет-гігантів<ref name=Stephan_2013/><ref name=Schenk_1996/>. Той факт, що первинні ланцюжки, як правило, складаються з досить великих кратерів, вказує на нечисельність або міцність дрібних комет<ref name=Asphaug_1998/>.

Розрахунки показують, що найкращі умови для появи первинних ланцюжків мають [[супутники Юпітера]]. Причинами цього є його велика маса та густина, великі (в порівнянні з більш віддаленими планетами-гігантами) швидкості тіл у його околицях, а також великий розмір і маса деяких із цих супутників<ref name=Stephan_2013/><ref name=Schenk_1996/>. Тим не менше ланцюжки (а також інші скупчення кратерів) нерідко трапляються і на [[супутники Сатурна|супутниках Сатурна]]<ref name=Stephan_2013/><ref name=Wagner_2009/>. Для небесних тіл, поруч із якими нема масивних планет, розрахункова частота появи первинних ланцюжків дуже мала: так, на Місяці за останні 4&nbsp;млрд років могли з'явитися 1-2 ланцюжки (утворені тілами, розірваними припливними силами Землі), а на Землі навряд чи міг з'явитися хоча б один<ref name=Bottke_1997/>. Окрім того, комети, що підходять близько до Сонця, часто там розпадаються і теоретично можуть створювати ланцюжки на Меркурії (але первинних ланцюжків на ньому не ідентифіковано)<ref name=Schenk_1996/>.

[[Файл:Catena Davy (LRO) part.jpg|thumb|200px|right|Частина місячного ланцюжку ''[[Catena Davy]]''. Ймовірно, це первинний метеоритний ланцюжок<ref name=Melosh_1994/>. Ширина фото&nbsp;— {{s|7 км}}]]
Для [[синхронне обертання|синхронних]] супутників планет наявність первинних ланцюжків можна очікувати в першу чергу на тому боці, що повернутий до планети, бо саме з ним стикаються фрагменти тіл, розірваних припливною дією цієї планети (якщо, звісно, зіткнення відбувається безпосередньо після розриву, на тому ж витку орбіти,&nbsp;— але в іншому випадку фрагменти встигнуть розійтися так далеко, що вже не зможуть створити кратерний ланцюжок)<ref name=Schenk_1996/><ref name=Schenk_2004/>. Це підтверджують дослідження Ганімеда та Каллісто: майже всі їх ланцюжки знаходяться на боці, що повернутий до Юпітера (однак є винятки). Так розташовані й обидва ланцюжки Місяця, які ідентифікують як первинні<ref name=Melosh_1994/><ref name=Movshovitz_2012/>. Чим далі супутник від планети, тим довшими будуть ланцюжки, оскільки фрагменти розірваного тіла мають більше часу для віддалення один від одного. Це теж узгоджується зі спостереженнями: Ганімед ближчий до Юпітера, ніж Каллісто, і його ланцюжки в середньому коротші (однак їх на ньому замало для доброї статистики)<ref name=Melosh_1993/><ref name=Schenk_1996/>.

За орієнтацією ланцюжка можна зробити деякі висновки щодо орбіти тіла, фрагментами якого він створений<ref name=McKinnon_1995_constraining/>, а за розмірами окремих кратерів&nbsp;— оцінити масу цих фрагментів<ref name=McKinnon_1995_estimates/><ref name=Schenk_1996/>. Ці дані показують, що повна маса комети не [[кореляція|корелює]] з кількістю уламків після фрагментації, але сильно корелює з їх середньою масою<ref name=Schenk_1996/>.

==== Вторинні ====
Деякі ланцюжки складаються з вторинних метеоритних кратерів (утворених тілами, викинутими при ударі, що створив первинний кратер). Зазвичай такі ланцюжки не поодинокі й радіально розходяться від первинного кратеру<ref name=Stephan_2013/><ref name=Bottke_1997/><ref name=Melosh_1994/> (але можуть бути спрямовані по-іншому, і навіть вигинатися в петлеподібні структури)<ref name=Oberbeck_1974/>. Найчастіше вторинні кратери лежать у межах та на кінцях яскравих променів первинного кратера, якщо він такі промені має<ref name=Oberbeck_1974/>. Їх характерні ознаки&nbsp;— розташування групами, неправильна форма, мала відносна глибина, відсутність плоского дна та своєрідні морфологічні деталі (ялинкоподібний візерунок та інші), що з'являються при взаємодії викидів із сусідніх кратерів&nbsp;— див. нижче<ref name=Wilhelms_1978/><ref name=Melosh_1994/><ref name=Apollo_2008/>. Але іноді вторинні ланцюжки дуже схожі на первинні<ref name=Wilhelms_1978/>. Як і первинні, вони можуть бути злиті в єдину довгасту западину<ref name=Wilhelms_1978/>. В ланцюжку вторинних кратерів першими утворюються ті, що найближчі до первинного<ref name=Schenk_1996/>.

==== Характерні ознаки ====
[[Файл:Herringbone pattern east of Copernicus 2.png|thumb|200px|right|V-подібні візерунки на ділянці, вкритій вторинними кратерами великого кратера [[Коперник (кратер)|Коперник]] (розташований за лівим краєм зображення). Ширина знімку&nbsp;— 42 км]]
Імпактним кратерам, що з'явилися поряд і одночасно, притаманна характерна ознака: від них відходять невеликі хребти, що утворюють ялинкоподібний візерунок ({{lang-en|herringbone pattern}}&nbsp;— «візерунок кісток оселедця»). Він особливо характерний для вторинних ланцюжків (втім, трапляється не у всіх)<ref name=Guest_1971/><ref name=Masursky_1978/><ref name=Oberbeck_1974/><ref name=Oberbeck_1973/>; первинні мають його рідко<ref name=Schenk_1996/>.

Цей візерунок складається з хребтів, що розходяться V-подібними парами з-поміж сусідніх кратерів ланцюжка. Ці V-подібні структури спрямовані своїми кутами в той бік, звідки прилетіли тіла, що створили ланцюжок (у випадку вторинних ланцюжків&nbsp;— до первинного кратера). В околицях місячного кратера [[Коперник (кратер)|Коперник]], де розташовано багато типових V-подібних структур, висота таких хребтів сягає 100&nbsp;м, довжина&nbsp;— 10&nbsp;км, а кут між ними лежить у межах {{s|17–122°}}. Цей кут збільшується з відстанню від первинного кратера. Іноді такі хребти дещо вигнуті (опуклістю назовні). Поверхня між ними часто вища, ніж зовні<ref name=Guest_1971/><ref name=Oberbeck_1974/>. Утворення цих V-подібних структур вдалося змоделювати в лабораторії. Вони з'являються завдяки взаємодії викидів з сусідніх кратерів, що утворюються майже одночасно. Кут між хребтами залежить від кута падіння тіл, що створили ці кратери, кута між напрямком падіння і напрямком ланцюжка, а також від співвідношення мас цих тіл та часового проміжку між зіткненнями<ref name=Oberbeck_1974/>.

=== Ендогенні ланцюжки ===
[[Файл:Endogenic crater chain in Oceanus Procellarum (part).jpg|thumb|200px|right|Частина ендогенного ланцюжку кратерів на Місяці. Ширина знімку&nbsp;— {{s|8 км}}]]
[[Файл:Pit chain in Tractus Fossae 2.jpg|thumb|200px|right|Частина ендогенного ланцюжку кратерів, що тягнеться дном [[грабен]]у на Марсі. Ширина знімку&nbsp;— {{s|8 км}}]]
[[Ендогенні процеси|Ендогенні]] ланцюжки кратерів можуть утворюватися, коли речовина, що вкриває поверхню небесного тіла, провалюється в якусь порожнину&nbsp;— найчастіше тектонічну тріщину або [[лавові тунелі|лавовий тунель]]<ref name=Carsenty_2013/><ref name=Wyrick_2010/>. На відміну від імпактних кратерів, вони не мають ореолу викидів, кільцевого валу, центральної гірки та застиглого розплаву на дні. Часто вони витягнуті вздовж ланцюжка або навіть злиті в єдину довгу заглибину. Такі ланцюжки часто утворюються в [[грабен]]ах<ref name=Melosh_1994/><ref name=Carsenty_2013/><ref name=Wyrick_2010/>. Їх дуже багато на [[Марс (планета)|Марсі]]. Крім того, вони відомі на [[Земля|Землі]], [[Венера (планета)|Венері]], [[Місяць (супутник)|Місяці]], [[Фобос (супутник)|Фобосі]], [[243 Іда|Іді]], [[433 Ерос|Еросі]], [[951 Гаспра|Гаспрі]], [[Європа (супутник)|Європі]], [[Енцелад (супутник)|Енцеладі]]<ref name=Carsenty_2013/><ref name=Wyrick_2010/> та, ймовірно, [[Тритон (супутник)|Тритоні]]<ref name=Schenk_1996/>.

Крім того, деякі ланцюжки кратерів інтерпретують як вулканічні. Їх можна впізнати за вулканічними викидами, але, незважаючи на це, їх буває важко відрізнити від інших ендогенних ланцюжків<ref name=Apollo_2008/><ref name=Wyrick_2004/>.

== Розповсюдження ==

=== Планети земної групи та Місяць ===
[[Файл:Stevenson crater (MESSENGER).png|thumb|200px|right|Вторинні ланцюжки в кратері Стівенсон на [[Меркурій (планета)|Меркурії]] (ширина знімку&nbsp;— 116 км)<ref name=photojournal_x/>]]
[[Файл:Chains of pit craters in Utopia Planitia 1.jpg|thumb|200px|right|Ланцюжки ендогенних кратерів на [[Марс (планета)|Марсі]]. Ширина знімку&nbsp;— {{s|550 м}}]]
На [[Меркурій (планета)|Меркурії]] нерідко трапляються вторинні кратерні ланцюжки; впевнено ідентифікованих первинних там нема<ref name=Schenk_1996/>.

На [[Венера (планета)|Венері]] відомі ендогенні ланцюжки довжиною від десятків до кількох тисяч кілометрів і шириною до 10&nbsp;км. Вони трапляються в різних місцевостях, але найчастіше&nbsp;— в районі каньйонів та корон. Найчастіше вони прямі, іноді&nbsp;— дещо вигнуті, а на вершинах вулканів часто розташовані концентрично до кратеру. Судячи з їх вигляду, вони утворилися завдяки провалюванню поверхневого матеріалу вглиб, але деталі цього явища невідомі<ref name=Wyrick_2010/>.

На [[Земля|Землі]] нема впевнено ідентифікованих метеоритних кратерних ланцюжків, але є два гіпотетичні. Перший&nbsp;— це ряд із восьми округлих заглибин діаметром {{s|3–17 км}}, що простягнувся на 700&nbsp;км через американські штати [[Канзас]], [[Міссурі]] та [[Іллінойс]]. Для двох із цих заглибин (Декатурвілль та Крукед-Крік) встановлене метеоритне походження і вік біля 300&nbsp;млн років. Другий&nbsp;— це 17-кілометровий кратер Аорунга на півночі [[Чад]]у разом із двома недослідженими кратероподібними об'єктами біля нього<ref name=Bottke_1997/>. Ендогенних ланцюжків на Землі небагато; вони відомі на [[Гаваї|Гаваях]] та в [[Ісландія|Ісландії]], а також в околицях [[Мертве море|Мертвого моря]] (Ізраїль та Йорданія). Вони утворилися над порожнинами, створеними вулканічними та тектонічними процесами і, в деяких випадках, [[карст|розчиненням порід]] підземними водами<ref name=Wyrick_2010/><ref name=Wyrick_2004/><ref name=Ferrill_2004/>.

На [[Місяць (супутник)|Місяці]] багато кратерних ланцюжків. Більшість з них утворені вторинними ударами. Наприклад, численні вторинні ланцюжки довжиною в сотні кілометрів тягнуться в усі боки від [[Море Східне|Моря Східного]]. Значно рідше трапляються ендогенні, та іще рідше&nbsp;— первинні. Найбільш впевнено ідентифіковані первинні ланцюжки Місяця&nbsp;— це ланцюжок Абу-ль-Фіди (''Catena Abulfeda'') та ланцюжок Деві (''Catena Davy''). Обидва знаходяться на [[видимий бік Місяця|видимому боці]]; перший має довжину {{s|200–260 км}} і складається з 24 кратерів діаметром {{s|5–13 км}}, а другий при майже такій самій кількості кратерів уп'ятеро менший: він має довжину {{s|47 км}} і складається з 23 кратерів діаметром {{s|1–3 км}}<ref name=Bottke_1997/><ref name=Melosh_1994/>. Можливо, первинними є і деякі дрібніші ланцюжки<ref name=Movshovitz_2012/>.

На [[Марс (планета)|Марсі]] дуже багато&nbsp;— понад 1500&nbsp;— ендогенних ланцюжків. Найбільше їх на вулканічному нагір'ї [[Фарсида]], а саме в тих місцях, де є ознаки розтягнення поверхні, особливо в [[грабен]]ах<ref name=Wyrick_2010/><ref name=Wyrick_2004/>. Ці ланцюжки схожі на земні<ref name=Wyrick_2010/>, але набагато більші<ref name=Ferrill_2004/>. Діаметр ендогенних кратерів Марса сягає 4,5 км (але буває й зовсім маленьким)<ref name=Wyrick_2010/><ref name=Wyrick_2004/>, а довжина ланцюжків&nbsp;— сотень кілометрів. Так, довжина ланцюжка ''[[Tractus Catena]]''&nbsp;— більше 900&nbsp;км<ref name=gazetteer_Tractus/>. Окрім того, на Марсі відомі вторинні ударні ланцюжки<ref name=Carsenty_2013/>.

=== Астероїди та супутники Марса ===
[[Файл:The Swarm on Vesta (part).png|thumb|200px|right|Частина безіменного «розсіяного» ланцюжку на [[Веста (астероїд)|Весті]] (ширина фото&nbsp;— 26&nbsp;км)]]
Є ланцюжки кратерів і на невеликих небесних тілах&nbsp;— [[астероїд]]ах та дрібних супутниках. Ланцюжки [[Фобос (супутник)|Фобоса]] могли з'явитися при провалюванні [[реголіт]]у в тріщини<ref name=Schenk_1996/><ref name=Wyrick_2010/> (можливо, утворені при появі великого кратера [[Стікні (кратер)|Стікні]])<ref name=Wyrick_2004/> або при падінні тіл, що були викинуті з Марса при потужних зіткненнях<ref name=Carsenty_2013/>. Ланцюжки [[(433) Ерос|Ероса]] розташовані над розломами, що перетинають області помірної товщини [[реголіт]]у<ref name=Wyrick_2010/>. На [[Веста (астероїд)|Весті]] виявлено більше 300 ланцюжків, причому майже всі вони витягнуті паралельно до екватору. Серед них вирізняється своєрідний «розсіяний» ланцюжок із тисяч дрібних кратерів, походження якого поки невідоме<ref name=Carsenty_2013/>.

=== Супутники планет-гігантів ===
[[Файл:Callisto Gomul PIA00581.jpg|thumb|200px|right|Первинний ланцюжок ''Gomul Catena'' на Каллісто (довжина&nbsp;— 343&nbsp;км<ref name=Stephan_2013/>)]]
Немало ланцюжків є на супутниках Юпітера [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]] та [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]. Завдяки «[[Вояджер]]ам» на першому було виявлено 3 первинні ланцюжки, а на другій&nbsp;— 8<ref name=Schenk_1996/>; згодом було знайдено і інші<ref name=Asphaug_1998/><ref name=gazetteer/>. Менша кількість ланцюжків на Ганімеді в порівнянні з Каллісто, ймовірно, є наслідком оновлення його поверхні завдяки геологічній активності<ref name=Melosh_1993/>. Більшість великих ланцюжків на супутниках Юпітера є первинними&nbsp;— утвореними фрагментами комет чи астероїдів, розірваних припливними силами<ref name=Stephan_2013/><ref name=Schenk_1996/>. Є там і ланцюжки, що інтерпретуються як вторинні; вони менші й розташовані радіально до великих кратерів ([[Валгалла (Каллісто)|Валгалли]] та інших)<ref name=Greeley_2000/><ref name=Stephan_2013/>. Довжина відомих первинних ланцюжків на цих супутниках лежить у межах {{s|60–640 км}}<ref name=Schenk_1996/><ref name=Stephan_2013/>, а кількість кратерів у них варіює від 6 до 25. Діаметр цих кратерів досягає 51 км<ref name=Schenk_1996/>.

На інших супутниках Юпітера первинних ланцюжків не відомо. На Європі взагалі мало кратерів<ref name=Schenk_2004/>, а на Іо метеоритних кратерів не виявлено зовсім<ref name=Williams_2011/>. Їх поверхня надто молода: всі древні деталі рельєфу там знищені геологічною активністю<ref name=Movshovitz_2012/>.

Ендогенні ланцюжки в системі Юпітера відомі на Європі та (з меншою впевненістю) на Ганімеді, але вони майже не досліджені<ref name=Wyrick_2010/>.

Немало ланцюжків різного походження є і на [[супутники Сатурна|супутниках Сатурна]]. На [[Рея (супутник)|Реї]] та [[Діона (супутник)|Діоні]] багато ланцюжків довжиною в кілька десятків кілометрів. На останній відомі групи паралельних ланцюжків (''Pantagias Catenae'')<ref name=Stephan_2013/>. Немало подібних ланцюжків і на [[Енцелад (супутник)|Енцеладі]], але лише на його древніх (сильно кратерованих) ділянках&nbsp;— можливо, тому, що на молодих не вистачає [[реголіт]]у<ref name=Wyrick_2010/>. Там відомі ендогенні кратери діаметром 100–400 м<ref name=Wyrick_2010/>. Ланцюжки Діони та Енцелада пов'язані з ендогенними лінійними структурами і, ймовірно, самі є ендогенними<ref name=Wyrick_2010/><ref name=Schenk_1996/>.

== Назви ==
Міжнародні (латинські) назви кратерних ланцюжків будь-якого походження включають слово ''Catena'' (з [[латинська мова|латинської]]&nbsp;— «ланцюг»)<ref name=gazetteer_terms/>. Зазвичай воно, як і інші терміни [[планетна номенклатура|планетної номенклатури]], стоїть після власного імені, але в назвах місячних ланцюжків&nbsp;— перед ним: наприклад, на Марсі є ''[[Tractus Catena]]'', а на Місяці&nbsp;— ''Catena Timocharis''<ref name=gazetteer/>.

Станом на 2014 рік є 65 найменованих ланцюжків та їх систем: 3 на [[Меркурій (планета)|Меркурії]], 20 на [[Місяць (супутник)|Місяці]], 16 на [[Марс (планета)|Марсі]], 2 на [[4 Веста|Весті]], 4 на [[Ганімед (супутник)|Ганімеді]], 8 на [[Каллісто (супутник)|Каллісто]], 1 на [[Мімас (супутник)|Мімасі]], 3 на [[Діона (супутник)|Діоні]], 6 на [[Рея (супутник)|Реї]] та 2 на [[Тритон (супутник)|Тритоні]]<ref name=gazetteer/>.

Кратерні ланцюжки на різних небесних тілах називають по-різному<ref name=gazetteer_categories/>:
* на Меркурії&nbsp;— назвами [[радіотелескоп]]ів та радіообсерваторій;
* на Місяці&nbsp;— іменами сусідніх кратерів. Окрім того, три довгі ланцюжки за ініціативою [[Глушко Валентин Петрович|В.&nbsp;П.&nbsp;Глушка]]<ref name=Hargitai_2006/> отримали назви на честь радянських наукових організацій, пов'язаних з ракетобудуванням,&nbsp;— {{lang-ru|[[Газодинамічна лабораторія|ГДЛ]], [[Група вивчення реактивного руху|ГИРД]]}} та ''[[Реактивний науково-дослідний інститут|РНИИ]]''. На сучасних картах ці назви вказують у дужках; основні назви цих ланцюжків&nbsp;— ''Catena Leuschner'', ''Catena Michelson'' та ''Catena Lucretius'' відповідно<ref name=Hargitai_2006/><ref name=Rodionova_2009/><ref name=gazetteer/>;
* на Марсі&nbsp;— назвами сусідніх [[список деталей альбедо Марса|деталей альбедо]] на картах [[Джованні Скіапареллі]] або [[Ежен Мішель Антоніаді|Ежена Антоніаді]];
* на Весті&nbsp;— назвами давньоримських свят та місцевостей. Станом на 2014 рік на Весті є 2 найменованих ланцюжки: ''[[Альба-Лонга|Albalonga]] Catena'' та ''[[Робігалії|Robigalia]] Catena'';
* на Іо&nbsp;— іменами богів Сонця різних народів. Однак зараз на Іо нема жодного найменованого ланцюжка (усі три, що колись отримали назви, згодом було перейменовано на [[Патера (планетологія)|патери]] або їх групи);
* на Ганімеді&nbsp;— іменами богів та героїв давніх народів [[Родючий Півмісяць|Родючого Півмісяця]];
* на Каллісто&nbsp;— назвами річок, долин та ущелин із міфів та казок народів Крайньої Півночі (всі 8 ланцюжків Каллісто, що мають імена станом на 2014 рік, носять назви норвезьких річок);
* на Мімасі&nbsp;— назвами географічних об'єктів, що фігурують у британських легендах про [[Король Артур|короля Артура]] та [[Лицарі Круглого столу|лицарів Круглого столу]] в викладі [[Томас Мелорі|Томаса Мелорі]] (роман «[[Смерть Артура]]»), а також у міфах про [[гіганти|гігантів]]. Станом на 2014 рік на Мімасі є лише один найменований ланцюжок&nbsp;— ''Tintagil Catena'', що носить ім'я [[корнуол]]ьського замку Тинтагіль;
* на Діоні&nbsp;— назвами географічних об'єктів, згаданих в «[[Енеїда|Енеїді]]» Вергілія;
* на Реї&nbsp;— назвами місцевостей з міфів про [[створення світу]], в першу чергу азійських;
* на Тритоні&nbsp;— іменами, пов'язаними з водою, крім грецьких та римських. Станом на 2014 рік на Тритоні найменовано 2 ланцюжки: ''[[Кракен|Kraken]] Catena'' та ''[[Сет (міфологія)|Set]] Catena''<ref name=gazetteer/>.


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 15: Рядок 104:
** [[Список ланцюжків кратерів на Марсі]]
** [[Список ланцюжків кратерів на Марсі]]
* [[Юпітер (планета)|Юпітер]]
* [[Юпітер (планета)|Юпітер]]
** [[Список геологічних деталей на Каллісто Callisto#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Каллісто]]
** [[Список деталей поверхні Ганімеда#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Ганімеді]]
** [[Список геологічних деталей на Ганімеді#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Ганімеді]]
** [[Список деталей поверхні Каллісто Callisto#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Каллісто]]
** [[Список геологічних деталей на Іо#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Іо]]
* [[Сатурн (планета)|Сатурн]]
* [[Сатурн (планета)|Сатурн]]
** [[Список геологічних деталей на Реї#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Реї]]
** [[Список деталей поверхні Реї#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Реї]]
** [[Список геологічних деталей на Діоні#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Діоні]]
** [[Список деталей поверхні Діони#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Діоні]]
* [[Нептун (планета)|Нептун]]
* [[Нептун (планета)|Нептун]]
** [[Список геологічних деталей на Тритоні#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Тритоні]]
** [[Список деталей поверхні Тритона#Catenae|Список ланцюжків кратерів на Тритоні]]


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2|refs=
<ref name=Apollo_2008>{{cite web
|url =http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20081202.html
|title =Crater Chain in Mendeleev
|publisher =NASA (Apollo image archive)
|date =2008-02-12
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20130616063818/http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20081202.html
|archivedate =2013-06-16
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Asphaug_1998>{{cite journal
|author =Asphaug E., Schenk P., Moore J. M., Morrson D., Chapman C. R., Merline W. J.
|title =Galileo Images of Split-Comet Catenae on Ganymede
|journal =Bulletin of the American Astronomical Society
|volume =30
|pages =1122
|year =1998
|month =September
|bibcode =1998BAAS...30.1122A
}} ([http://web.archive.org/web/20141005150023/https://aas.org/archives/BAAS/v30n3/dps98/448.pdf image])</ref>
<ref name=Bottke_1997>{{cite journal
|author =Bottke F. W., Richardson D. C., Love S. G.
|title =Can Tidal Disruption of Asteroids Make Crater Chains on the Earth and Moon?
|journal =Icarus
|volume =126
|issue =2
|pages =470–474
|year =1997
|month =April
|doi =10.1006/icar.1997.5685
|url =http://www.astro.umd.edu/~dcr/reprints/bottke_icarus126,470.pdf
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20120119135928/http://www.astro.umd.edu/~dcr/reprints/bottke_icarus126,470.pdf
|archivedate=2012-01-19
}}</ref>
<ref name=Carsenty_2013>{{cite journal
|author =Carsenty U., Wagner R. J., Boczkowski D. L., Denevi B. W., Hviid S. F., Jaumann R., Raymond C. A., Russell C. T.
|title =The "Swarm" — A Peculiar Crater Chain on Vesta
|journal=44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.1492
|year =2013
|month =March
|bibcode=2013LPI....44.1492C
|url =http://web.archive.org/web/20140907224450/http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2013/pdf/1492.pdf
}}</ref>
<ref name=Ferrill_2004>{{cite journal
|author =Ferrill D. A., Wyrick D. Y., Morris A. P, Sims D. W., Franklin N. M.
|title =Dilational fault slip and pit chain formation on Mars
|journal =GSA Today
|year =2004
|volume =14
|issue =10
|pages =4–12
|doi =10.1130/1052-5173(2004)014<4:DFSAPC>2.0.CO;2
|url=http://web.archive.org/web/20140415152642/http://www.geosociety.org/gsatoday/archive/14/10/pdf/i1052-5173-14-10-4.pdf
}}</ref>
<ref name=gazetteer>Наведено за [http://planetarynames.wr.usgs.gov довідником МАС]</ref>
<ref name=gazetteer_categories>{{cite web
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Categories
|title = Categories for Naming Features on Planets and Satellites
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|work = Gazetteer of Planetary Nomenclature
|accessdate = 2014-12-01
|language = англ.
|archiveurl = http://web.archive.org/web/20140708063522/http://planetarynames.wr.usgs.gov/Page/Categories
|archivedate = 2014-07-08
|deadurl = no
}}</ref>
<ref name=gazetteer_terms>{{cite web
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/DescriptorTerms
|title = Descriptor Terms (Feature Types)
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|work = Gazetteer of Planetary Nomenclature
|accessdate = 2014-12-01
|language = англ.
|archiveurl = http://www.webcitation.org/6QX6KDIQk
|archivedate = 2014-06-23
|deadurl = no
}}</ref>
<ref name=gazetteer_Tractus>{{cite web
|url = http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/6074
|title = Tractus Catena
|work = Gazetteer of Planetary Nomenclature
|publisher = International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|date = 2006-10-01
|accessdate = 2014-12-01
|language = англ.
|archiveurl = https://archive.today/Kk258
|archivedate = 2014-03-20
|deadurl = no
}}</ref>
<ref name=Greeley_2000>{{cite journal
|author =Greeley R., Klemaszewski J. E., Wagner R., Galileo Imaging Team
|title =Galileo views of the geology of Callisto
|journal =Planetary and Space Science
|volume =48
|issue =9
|pages =829–853
|year =2000
|month =August
|bibcode =2000P&SS...48..829G
|doi =10.1016/S0032-0633(00)00050-7
}}</ref>
<ref name=Guest_1971>{{cite journal
|author =Guest J. E., Murray J. B.
|title =A Large Scale Surface Pattern Associated with the Ejecta Blanket and Rays of Copernicus
|journal =The Moon
|volume =3
|issue =3
|pages =326–336
|year =1971
|month =December
|doi =10.1007/BF00561844
|bibcode =1971Moon....3..326G
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1971Moon....3..326G
}}</ref>
<ref name=Hargitai_2006>{{cite journal
|author =Hargitai H. I.
|title =Planetary Maps: Visualization and Nomenclature
|journal =Cartographica
|volume =41
|issue =2
|pages =149–164
|year =2006
|month =summer
|doi =10.3138/9862-21JU-4021-72M3
|url =http://emc.elte.hu/~hargitai/hargitai/planmaps.pdf
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20121107105851/http://emc.elte.hu/~hargitai/hargitai/planmaps.pdf
|archivedate =2012-11-07
}}</ref>
<ref name=Masursky_1978>{{книга
|частина = Chapter 5: Craters
|chapterurl = http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/SP-362/ch5.3.htm
|заголовок = Apollo over the Moon: a view from orbit
|посилання = http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/SP-362/contents.htm
|відповідальний = eds. H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz
|видавництво = NASA
|рік = 1978
|серія = NASA SP-362
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130419025837/http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/SP-362/ch5.3.htm
}}</ref>
<ref name=McKinnon_1995_constraining>{{cite journal
|author =McKinnon W. B., Benner L. A. M., Schenk P. M.
|title =Constraining the Density of Comets from Crater Chains on Callisto and Ganymede
|journal =Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference
|volume =26
|pages =945–946
|year =1995
|month =March
|bibcode =1995LPI....26..945M
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1995LPI....26..945M
}}</ref>
<ref name=McKinnon_1995_estimates>{{cite journal
|author =McKinnon W. B., Schenk P. M.
|title =Estimates of comet fragment masses from impact crater chains on Callisto and Ganymede
|journal =Geophysical Research Letters
|volume =22
|issue =13
|pages =1829–1832
|year =1995
|month =July
|bibcode =1995GeoRL..22.1829M
|doi =10.1029/95GL01422
|url =https://archive.org/stream/nasa_techdoc_19970004996/19970004996#page/n0/mode/1up
}}</ref>
<ref name=Melosh_1993>{{cite journal
|author =Melosh H. J., Schenk P.
|title =Split comets and the origin of crater chains on Ganymede and Callisto
|journal =Nature
|volume =365
|issue =6448
|pages =731–733
|year =1993
|month =October
|doi =10.1038/365731a0
|bibcode =1993Natur.365..731M
}}</ref>
<ref name=Melosh_1994>{{cite journal
|author =Melosh H. J., Whitaker E. A.
|title =Lunar crater chains
|journal =Nature
|volume =369
|issue =6483
|pages =713–714
|year =1994
|month =June
|doi =10.1038/369713a0
|bibcode =1994Natur.369..713M
}}</ref>
<ref name=Movshovitz_2012>{{cite journal
|author =Movshovitz N., Asphaug E., Korycansky D.
|title =Numerical modeling of the disruption of Comet D/1993 F2 Shoemaker-Levy 9 representing the progenitor by a gravitationally bound assemblage of randomly shaped polyhedra
|journal =The Astrophysical Journal
|volume =759
|issue =2
|year =2012
|month =November
|bibcode =2012ApJ...759...93M
|doi =10.1088/0004-637X/759/2/93
|arxiv =1207.3386
|url =http://arxiv.org/pdf/1207.3386.pdf
}}</ref>
<ref name=Oberbeck_1973>{{cite journal
|author =Oberbeck V. R., Morrison R. H.
|title =The Secondary Crater Herringbone Pattern
|journal =Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference
|volume =4
|pages =570–571
|year =1973
|month =March
|bibcode =1973LPI.....4..570O
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lsc1973/pdf/1213.pdf
}}</ref>
<ref name=Oberbeck_1974>{{cite journal
|author =Oberbeck V. R., Morrison R. H.
|title =Laboratory Simulation of the Herringbone Pattern Associated with Lunar Secondary Crater Chains
|journal =The Moon
|volume =9
|issue =3–4
|pages =415–455
|year =1974
|month =September
|doi =10.1007/BF00562581
|bibcode =1974Moon....9..415O
|url =http://adsabs.harvard.edu/full/1974Moon....9..415O
}}</ref>
<ref name=photojournal_x>{{cite web
|url =http://photojournal.jpl.nasa.gov/catalog/PIA14220
|title =PIA14220: X Marks the Spot
|publisher =NASA photojournal
|date =2011-04-28
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://www.webcitation.org/6T8C6KmEJ
|archivedate =2014-10-06
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Rodionova_2009>{{книга
|автор =Родионова Ж. Ф.
|частина =Глава 5. История лунных карт
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|заголовок =Путешествия к Луне
|місце =Москва
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|сторінки =198
|сторінок =512
|isbn =978-5-9221-1105-8
}}</ref>
<ref name=Schenk_1996>{{cite journal
|author =Schenk P. M., Asphaug E., McKinnon W. B., Melosh H. J., Weissman P. R.
|title =Cometary Nuclei and Tidal Disruption: The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede
|journal =Icarus
|volume =21
|issue =2
|pages =249–274
|year =1996
|month =June
|doi =10.1006/icar.1996.0084
|bibcode =1996Icar..121..249S
|url =http://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19970022199.pdf
|archiveurl =http://www.webcitation.org/6T5AI5d2J
|archivedate=2014-10-04
}}</ref>
<ref name=Schenk_2004>{{книга
|автор =Schenk P. M., Chapman C. R., Zahnle K., Moore J. M.
|частина =18. Ages and Interiors: the Cratering Record of the Galilean Satellites
|відповідальний =F. Bagenal, T. E. Dowling, W. B. McKinnon
|заголовок =Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere
|видавництво =Cambridge University Press
|рік =2004
|pages =438
|allpages =719
|isbn =978-0-5218-1808-7
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=8GcGRXlmxWsC&pg=PA438&dq=catenae
|bibcode =2004jpsm.book..427S
}}</ref>
<ref name=Stephan_2013>{{книга
|заголовок =The Science of Solar System Ices
|відповідальний =M. S. Gudipati, J. Castillo-Rogez
|частина =10. Geology of Icy Bodies. 10.2.6. Crater chains
|автор =Stephan K., Jaumann R., Wagner R.
|видавництво =Springer Science & Business Media
|серія =Astrophysics and Space Science Library (356)
|рік =2013
|pages =293–295
|allpages =671
|посилання =http://web.archive.org/web/20141006223323/http://www2.ess.ucla.edu/~jewitt/Ice_Book_2012.pdf
|chapterurl =http://books.google.com/?id=L7ISRdYr_3gC&pg=PA293
|isbn =978-1-4614-3076-6
|doi =10.1007/978-1-4614-3076-6_10
|bibcode =2013sssi.book..279S
}}</ref>
<ref name=Wagner_2009>{{cite journal
|author =Wagner R. J., Neukum G., Schmedemann N., Hartmann O., Wolf U.
|title =Double and multiple craters indicating the break-up of projectiles in the Saturnian system
|year =2009
|journal =Icy Satellites of the Saturnian System, 29-30 June 2009, London, U.K.
|url =http://web.archive.org/web/20141006224238/http://elib.dlr.de/62306/1/UCL_2009_Wagner_etal_abstr.pdf
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1978>{{cite journal
|author =Wilhelms D. E., Oberbeck V. R., Aggarwal H. R.
|title =Size-frequency distributions of primary and secondary lunar impact craters
|journal =Proceedings of 9th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, Tex., March 13-17, 1978
|volume =3
|pages =3735–3762
|year =1978
|bibcode =1978LPSC....9.3735W
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu//full/1978LPSC....9.3735W/0003735.000.html
}}</ref>
<ref name=Williams_2011>{{Книга
|автор=Williams D. A., Keszthelyi L. P., Crown D. A., Yff J. A., Jaeger W. L., Schenk P. M., Geissler P. E., Becker T. L.
|посилання =http://pubs.usgs.gov/sim/3168/sim3168_pamphlet.pdf
|заголовок =Geologic Map of Io (pamphlet to accompany)
|видавництво =U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey
|рік =2011
|pages =1, 8
|серія =Scientific Investigations Map 3168
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130411072640/http://pubs.usgs.gov/sim/3168/sim3168_pamphlet.pdf
|archivedate=2013-04-11
}}</ref>
<ref name=Wyrick_2004>{{cite journal
|author =Wyrick D., Ferrill D. A., Morris A. P., Colton S. L., Sims D. W.
|title =Distribution, morphology, and origins of Martian pit crater chains
|journal =Journal of Geophysical Research
|year =2004
|month =June
|doi =10.1029/2004JE002240
|bibcode =2004JGRE..109.6005W
|url =http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2004JE002240/pdf
}}</ref>
<ref name=Wyrick_2010>{{cite journal
|author =Wyrick D. Y., Buczkowski D. L., Bleamaster L. F., Collins G. C.
|title =Pit Crater Chains Across the Solar System
|journal =41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1413
|year =2010
|month =March
|bibcode =2010LPI....41.1413W
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2010/pdf/1413.pdf
}}</ref>
}}

== Література ==
* {{cite journal
|author =Schenk P. M., Asphaug E., McKinnon W. B., Melosh H. J., Weissman P. R.
|title =Cometary Nuclei and Tidal Disruption: The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede
|journal =Icarus
|volume =21
|issue =2
|pages =249–274
|year =1996
|month =June
|doi =10.1006/icar.1996.0084
|bibcode =1996Icar..121..249S
|url =http://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19970022199.pdf
|archiveurl =http://www.webcitation.org/6T5AI5d2J
|archivedate=2014-10-04
}}


== Посилання ==
== Посилання ==
{{Commonscat|Crater chains}}
* [http://neo.jpl.nasa.gov/images/callisto.html Ланцюги кратерів на Каллісто]
* Списки найменованих ланцюжків: [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MERCURY&featureType=Catena,%20catenae на Меркурії], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MOON&featureType=Catena,%20catenae на Місяці], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MARS&featureType=Catena,%20catenae на Марсі], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=VESTA&featureType=Catena,%20catenae на Весті], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=IO&featureType=Catena,%20catenae на Іо], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=GANYMEDE&featureType=Catena,%20catenae на Ганімеді], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=CALLISTO&featureType=Catena,%20catenae на Каллісто], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MIMAS&featureType=Catena,%20catenae на Мімасі], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=DIONE&featureType=Catena,%20catenae на Діоні], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=RHEA&featureType=Catena,%20catenae на Реї], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=TRITON&featureType=Catena,%20catenae на Тритоні]
* [http://www.fourmilab.ch/earthview/lunarform/catena.html Ланцюги кратерів на Місяці]
* {{книга
* [http://lunar.ksc.nasa.gov/science/geography_items/catena.html Ланцюги: номенклатура Місяця]{{ref-en}}
|частина = Chapter 5: Craters
|chapterurl = http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/SP-362/ch5.3.htm
|заголовок = Apollo over the Moon: a view from orbit
|відповідальний = eds. H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz
|видавництво = NASA
|рік = 1978
|серія = NASA SP-362
|archiveurl=http://web.archive.org/web/20130419025837/http://www.hq.nasa.gov/office/pao/History/SP-362/ch5.3.htm
}}&nbsp;— огляд кратерних ланцюжків Місяця
* {{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/625
|title =Cluster of craters southeast of Rayet Y
|publisher =NASA
|date =2012-11-15
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140925005549/http://lroc.sese.asu.edu/posts/625
|archivedate =2014-09-25
|deadurl =no
}}&nbsp;— детальний знімок вторинного ланцюжка на Місяці
* {{cite web
|url =http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20081202.html
|title =Crater Chain in Mendeleev
|publisher =NASA (Apollo image archive)
|date =2008-02-12
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20130616063818/http://apollo.sese.asu.edu/LIW/20081202.html
|archivedate =2013-06-16
|deadurl =no
}}&nbsp;— ланцюжки різних типів на Місяці
* {{cite web
|url =http://wms.lroc.asu.edu/lroc_browse/view/copern_erat_bw
|title =Copernicus Crater and The Lunar Timescale - WAC Mosaic
|publisher =NASA
|accessdate =2014-12-01
|deadurl =no
}}&nbsp;— інтерактивна карта місячного кратера Коперник, оточеного численними вторинними ланцюжками
* {{cite web
|url =http://messenger.jhuapl.edu/gallery/sciencePhotos/search.php?form_keywords=84
|title =Images of crater chains on Mercury by MESSENGER
|publisher =JHU/APL
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140912083519/http://messenger.jhuapl.edu/gallery/sciencePhotos/search.php?form_keywords=84
|archivedate =2014-09-12
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://neo.jpl.nasa.gov/images/ganymede.html
|title =Images of impact crater chains on Ganymede
|publisher =NASA
|date =2005-08-22
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140924125417/http://neo.jpl.nasa.gov/images/ganymede.html
|archivedate =2014-09-24
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://neo.jpl.nasa.gov/images/callisto.html
|title =Images of impact crater chains on Callisto
|publisher =NASA
|date =2005-08-22
|accessdate =2014-12-01
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20130807133610/http://neo.jpl.nasa.gov/images/callisto.html
|archivedate =2013-08-07
|deadurl =no
}}
* {{книга
|заголовок =[[Астрономічний енциклопедичний словник]]
|частина =Кратерні ланцюжки
|відповідальний =За заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь
|місце =Львів
|видавництво =ЛНУ—ГАО НАНУ
|рік =2003
|сторінки =242
|сторінок =548
|isbn =966-613-263-X
|chapterurl =http://web.archive.org/web/20140427082713/http://www.franko.lviv.ua/publish/astro/bukvy/k1.pdf
}}


[[Категорія:Метеоритні кратери]]
[[Категорія:Кратери]]
[[Категорія:Астрогеологія]]
[[Категорія:Астрогеологія]]
[[Категорія:Планетна номенклатура]]

Версія за 16:48, 10 грудня 2014

Ланцюжок Enki Catena на Ганімеді (імпактний, первинний). Довжина — 160 км[1]
Ланцюжок Catena Davy на Місяці. Ймовірно, первинний імпактний[2]. Довжина — 47 км[3]
Три ендогенні ланцюжки на Марсі: Ceraunius Catena, Artynia Catena та Cyane Catena. Два останні розташовані в грабенах (їх видно і поряд з першим). Висота знімків — 70 км

Ланцюжок кратерів — лінія з кратерів на поверхні астрономічного тіла. Відомі на різних планетах, супутниках та астероїдах. Їх міжнародні назви містять латинське слово Catena (у множині Catenae) — «ланцюг»[4].

Ланцюжки можуть складатися з кратерів різного походження — як імпактних, так і ендогенних (створених внутрішньою геологічною активністю небесного тіла), причому ланцюжки різного походження не завжди легко розрізнити[5][6][7]. Ланцюжки імпактних кратерів можуть з'явитися двома шляхами: при падінні рою невеликих космічних тіл (первинні) та при падінні тіл, викинутих при ударі, що створив первинний кратер (вторинні)[8].

Довжина ланцюжків може досягати сотень кілометрів[8]. На Каллісто відомий 640-кілометровий імпактний ланцюжок Gipul Catena[1], а на Марсі — більш ніж 900-кілометровий ендогенний ланцюжок Tractus Catena[9].

Опис

Імпактні ланцюжки

Первинні

Кратери первинних ланцюжків виглядають як звичні метеоритні кратери: вони мають кільцевий вал, а за достатньо великого розміру — і пласке дно та центральну гірку. Часто вони оточені ореолом викидів[10][11]. Зазвичай ці кратери круглі; якщо ж вони витягнуті, то завжди вздовж ланцюжка[10]. Якщо вони утворюються дуже близько, то зливаються в єдиний довгастий кратер, що може мати кілька гірок уздовж осі. Іноді кратери перекривають один одного так, що видно, в якому порядку вони утворилися[10]. Як правило, кратери в ланцюжку вишикувані майже точно вздовж однієї лінії (відхиляються від неї не більше, ніж на величину свого радіуса)[10]. Найбільші кратери таких ланцюжків зазвичай знаходяться біля їх центру[10]. Всі відомі первинні ланцюжки на Ганімеді та Каллісто (об'єктах, де такі ланцюжки ідентифіковано з найбільшою впевненістю) мають досить великі кратери[12] (з діаметром ≥1 км[12], а найчастіше і ≥3 км[10]).

Первинні ланцюжки утворюються при падінні фрагментів комети чи астероїда, розірваного припливними силами. Є підстави вважати, що подібні невеликі тіла часто складаються з окремих уламків, що дуже слабко з'єднані, і при проходженні поблизу масивної планети легко можуть розпастися. Згодом їх фрагменти летять ланцюжком і можуть один за одним зіткнутися з якимось небесним тілом (класичним прикладом чого є комета Шумейкерів — Леві 9). У такий спосіб утворилася більшість великих ланцюжків на супутниках планет-гігантів[1][10]. Той факт, що первинні ланцюжки, як правило, складаються з досить великих кратерів, вказує на нечисельність або міцність дрібних комет[12].

Розрахунки показують, що найкращі умови для появи первинних ланцюжків мають супутники Юпітера. Причинами цього є його велика маса та густина, великі (в порівнянні з більш віддаленими планетами-гігантами) швидкості тіл у його околицях, а також великий розмір і маса деяких із цих супутників[1][10]. Тим не менше ланцюжки (а також інші скупчення кратерів) нерідко трапляються і на супутниках Сатурна[1][13]. Для небесних тіл, поруч із якими нема масивних планет, розрахункова частота появи первинних ланцюжків дуже мала: так, на Місяці за останні 4 млрд років могли з'явитися 1-2 ланцюжки (утворені тілами, розірваними припливними силами Землі), а на Землі навряд чи міг з'явитися хоча б один[3]. Окрім того, комети, що підходять близько до Сонця, часто там розпадаються і теоретично можуть створювати ланцюжки на Меркурії (але первинних ланцюжків на ньому не ідентифіковано)[10].

Частина місячного ланцюжку Catena Davy. Ймовірно, це первинний метеоритний ланцюжок[2]. Ширина фото — 7 км

Для синхронних супутників планет наявність первинних ланцюжків можна очікувати в першу чергу на тому боці, що повернутий до планети, бо саме з ним стикаються фрагменти тіл, розірваних припливною дією цієї планети (якщо, звісно, зіткнення відбувається безпосередньо після розриву, на тому ж витку орбіти, — але в іншому випадку фрагменти встигнуть розійтися так далеко, що вже не зможуть створити кратерний ланцюжок)[10][14]. Це підтверджують дослідження Ганімеда та Каллісто: майже всі їх ланцюжки знаходяться на боці, що повернутий до Юпітера (однак є винятки). Так розташовані й обидва ланцюжки Місяця, які ідентифікують як первинні[2][6]. Чим далі супутник від планети, тим довшими будуть ланцюжки, оскільки фрагменти розірваного тіла мають більше часу для віддалення один від одного. Це теж узгоджується зі спостереженнями: Ганімед ближчий до Юпітера, ніж Каллісто, і його ланцюжки в середньому коротші (однак їх на ньому замало для доброї статистики)[15][10].

За орієнтацією ланцюжка можна зробити деякі висновки щодо орбіти тіла, фрагментами якого він створений[16], а за розмірами окремих кратерів — оцінити масу цих фрагментів[11][10]. Ці дані показують, що повна маса комети не корелює з кількістю уламків після фрагментації, але сильно корелює з їх середньою масою[10].

Вторинні

Деякі ланцюжки складаються з вторинних метеоритних кратерів (утворених тілами, викинутими при ударі, що створив первинний кратер). Зазвичай такі ланцюжки не поодинокі й радіально розходяться від первинного кратеру[1][3][2] (але можуть бути спрямовані по-іншому, і навіть вигинатися в петлеподібні структури)[17]. Найчастіше вторинні кратери лежать у межах та на кінцях яскравих променів первинного кратера, якщо він такі промені має[17]. Їх характерні ознаки — розташування групами, неправильна форма, мала відносна глибина, відсутність плоского дна та своєрідні морфологічні деталі (ялинкоподібний візерунок та інші), що з'являються при взаємодії викидів із сусідніх кратерів — див. нижче[18][2][5]. Але іноді вторинні ланцюжки дуже схожі на первинні[18]. Як і первинні, вони можуть бути злиті в єдину довгасту западину[18]. В ланцюжку вторинних кратерів першими утворюються ті, що найближчі до первинного[10].

Характерні ознаки

V-подібні візерунки на ділянці, вкритій вторинними кратерами великого кратера Коперник (розташований за лівим краєм зображення). Ширина знімку — 42 км

Імпактним кратерам, що з'явилися поряд і одночасно, притаманна характерна ознака: від них відходять невеликі хребти, що утворюють ялинкоподібний візерунок (англ. herringbone pattern — «візерунок кісток оселедця»). Він особливо характерний для вторинних ланцюжків (втім, трапляється не у всіх)[19][7][17][20]; первинні мають його рідко[10].

Цей візерунок складається з хребтів, що розходяться V-подібними парами з-поміж сусідніх кратерів ланцюжка. Ці V-подібні структури спрямовані своїми кутами в той бік, звідки прилетіли тіла, що створили ланцюжок (у випадку вторинних ланцюжків — до первинного кратера). В околицях місячного кратера Коперник, де розташовано багато типових V-подібних структур, висота таких хребтів сягає 100 м, довжина — 10 км, а кут між ними лежить у межах 17–122°. Цей кут збільшується з відстанню від первинного кратера. Іноді такі хребти дещо вигнуті (опуклістю назовні). Поверхня між ними часто вища, ніж зовні[19][17]. Утворення цих V-подібних структур вдалося змоделювати в лабораторії. Вони з'являються завдяки взаємодії викидів з сусідніх кратерів, що утворюються майже одночасно. Кут між хребтами залежить від кута падіння тіл, що створили ці кратери, кута між напрямком падіння і напрямком ланцюжка, а також від співвідношення мас цих тіл та часового проміжку між зіткненнями[17].

Ендогенні ланцюжки

Частина ендогенного ланцюжку кратерів на Місяці. Ширина знімку — 8 км
Частина ендогенного ланцюжку кратерів, що тягнеться дном грабену на Марсі. Ширина знімку — 8 км

Ендогенні ланцюжки кратерів можуть утворюватися, коли речовина, що вкриває поверхню небесного тіла, провалюється в якусь порожнину — найчастіше тектонічну тріщину або лавовий тунель[8][21]. На відміну від імпактних кратерів, вони не мають ореолу викидів, кільцевого валу, центральної гірки та застиглого розплаву на дні. Часто вони витягнуті вздовж ланцюжка або навіть злиті в єдину довгу заглибину. Такі ланцюжки часто утворюються в грабенах[2][8][21]. Їх дуже багато на Марсі. Крім того, вони відомі на Землі, Венері, Місяці, Фобосі, Іді, Еросі, Гаспрі, Європі, Енцеладі[8][21] та, ймовірно, Тритоні[10].

Крім того, деякі ланцюжки кратерів інтерпретують як вулканічні. Їх можна впізнати за вулканічними викидами, але, незважаючи на це, їх буває важко відрізнити від інших ендогенних ланцюжків[5][22].

Розповсюдження

Планети земної групи та Місяць

Вторинні ланцюжки в кратері Стівенсон на Меркурії (ширина знімку — 116 км)[23]
Ланцюжки ендогенних кратерів на Марсі. Ширина знімку — 550 м

На Меркурії нерідко трапляються вторинні кратерні ланцюжки; впевнено ідентифікованих первинних там нема[10].

На Венері відомі ендогенні ланцюжки довжиною від десятків до кількох тисяч кілометрів і шириною до 10 км. Вони трапляються в різних місцевостях, але найчастіше — в районі каньйонів та корон. Найчастіше вони прямі, іноді — дещо вигнуті, а на вершинах вулканів часто розташовані концентрично до кратеру. Судячи з їх вигляду, вони утворилися завдяки провалюванню поверхневого матеріалу вглиб, але деталі цього явища невідомі[21].

На Землі нема впевнено ідентифікованих метеоритних кратерних ланцюжків, але є два гіпотетичні. Перший — це ряд із восьми округлих заглибин діаметром 3–17 км, що простягнувся на 700 км через американські штати Канзас, Міссурі та Іллінойс. Для двох із цих заглибин (Декатурвілль та Крукед-Крік) встановлене метеоритне походження і вік біля 300 млн років. Другий — це 17-кілометровий кратер Аорунга на півночі Чаду разом із двома недослідженими кратероподібними об'єктами біля нього[3]. Ендогенних ланцюжків на Землі небагато; вони відомі на Гаваях та в Ісландії, а також в околицях Мертвого моря (Ізраїль та Йорданія). Вони утворилися над порожнинами, створеними вулканічними та тектонічними процесами і, в деяких випадках, розчиненням порід підземними водами[21][22][24].

На Місяці багато кратерних ланцюжків. Більшість з них утворені вторинними ударами. Наприклад, численні вторинні ланцюжки довжиною в сотні кілометрів тягнуться в усі боки від Моря Східного. Значно рідше трапляються ендогенні, та іще рідше — первинні. Найбільш впевнено ідентифіковані первинні ланцюжки Місяця — це ланцюжок Абу-ль-Фіди (Catena Abulfeda) та ланцюжок Деві (Catena Davy). Обидва знаходяться на видимому боці; перший має довжину 200–260 км і складається з 24 кратерів діаметром 5–13 км, а другий при майже такій самій кількості кратерів уп'ятеро менший: він має довжину 47 км і складається з 23 кратерів діаметром 1–3 км[3][2]. Можливо, первинними є і деякі дрібніші ланцюжки[6].

На Марсі дуже багато — понад 1500 — ендогенних ланцюжків. Найбільше їх на вулканічному нагір'ї Фарсида, а саме в тих місцях, де є ознаки розтягнення поверхні, особливо в грабенах[21][22]. Ці ланцюжки схожі на земні[21], але набагато більші[24]. Діаметр ендогенних кратерів Марса сягає 4,5 км (але буває й зовсім маленьким)[21][22], а довжина ланцюжків — сотень кілометрів. Так, довжина ланцюжка Tractus Catena — більше 900 км[9]. Окрім того, на Марсі відомі вторинні ударні ланцюжки[8].

Астероїди та супутники Марса

Частина безіменного «розсіяного» ланцюжку на Весті (ширина фото — 26 км)

Є ланцюжки кратерів і на невеликих небесних тілах — астероїдах та дрібних супутниках. Ланцюжки Фобоса могли з'явитися при провалюванні реголіту в тріщини[10][21] (можливо, утворені при появі великого кратера Стікні)[22] або при падінні тіл, що були викинуті з Марса при потужних зіткненнях[8]. Ланцюжки Ероса розташовані над розломами, що перетинають області помірної товщини реголіту[21]. На Весті виявлено більше 300 ланцюжків, причому майже всі вони витягнуті паралельно до екватору. Серед них вирізняється своєрідний «розсіяний» ланцюжок із тисяч дрібних кратерів, походження якого поки невідоме[8].

Супутники планет-гігантів

Первинний ланцюжок Gomul Catena на Каллісто (довжина — 343 км[1])

Немало ланцюжків є на супутниках Юпітера Ганімеді та Каллісто. Завдяки «Вояджерам» на першому було виявлено 3 первинні ланцюжки, а на другій — 8[10]; згодом було знайдено і інші[12][25]. Менша кількість ланцюжків на Ганімеді в порівнянні з Каллісто, ймовірно, є наслідком оновлення його поверхні завдяки геологічній активності[15]. Більшість великих ланцюжків на супутниках Юпітера є первинними — утвореними фрагментами комет чи астероїдів, розірваних припливними силами[1][10]. Є там і ланцюжки, що інтерпретуються як вторинні; вони менші й розташовані радіально до великих кратерів (Валгалли та інших)[26][1]. Довжина відомих первинних ланцюжків на цих супутниках лежить у межах 60–640 км[10][1], а кількість кратерів у них варіює від 6 до 25. Діаметр цих кратерів досягає 51 км[10].

На інших супутниках Юпітера первинних ланцюжків не відомо. На Європі взагалі мало кратерів[14], а на Іо метеоритних кратерів не виявлено зовсім[27]. Їх поверхня надто молода: всі древні деталі рельєфу там знищені геологічною активністю[6].

Ендогенні ланцюжки в системі Юпітера відомі на Європі та (з меншою впевненістю) на Ганімеді, але вони майже не досліджені[21].

Немало ланцюжків різного походження є і на супутниках Сатурна. На Реї та Діоні багато ланцюжків довжиною в кілька десятків кілометрів. На останній відомі групи паралельних ланцюжків (Pantagias Catenae)[1]. Немало подібних ланцюжків і на Енцеладі, але лише на його древніх (сильно кратерованих) ділянках — можливо, тому, що на молодих не вистачає реголіту[21]. Там відомі ендогенні кратери діаметром 100–400 м[21]. Ланцюжки Діони та Енцелада пов'язані з ендогенними лінійними структурами і, ймовірно, самі є ендогенними[21][10].

Назви

Міжнародні (латинські) назви кратерних ланцюжків будь-якого походження включають слово Catena (з латинської — «ланцюг»)[4]. Зазвичай воно, як і інші терміни планетної номенклатури, стоїть після власного імені, але в назвах місячних ланцюжків — перед ним: наприклад, на Марсі є Tractus Catena, а на Місяці — Catena Timocharis[25].

Станом на 2014 рік є 65 найменованих ланцюжків та їх систем: 3 на Меркурії, 20 на Місяці, 16 на Марсі, 2 на Весті, 4 на Ганімеді, 8 на Каллісто, 1 на Мімасі, 3 на Діоні, 6 на Реї та 2 на Тритоні[25].

Кратерні ланцюжки на різних небесних тілах називають по-різному[28]:

  • на Меркурії — назвами радіотелескопів та радіообсерваторій;
  • на Місяці — іменами сусідніх кратерів. Окрім того, три довгі ланцюжки за ініціативою В. П. Глушка[29] отримали назви на честь радянських наукових організацій, пов'язаних з ракетобудуванням, — рос. ГДЛ, ГИРД та РНИИ. На сучасних картах ці назви вказують у дужках; основні назви цих ланцюжків — Catena Leuschner, Catena Michelson та Catena Lucretius відповідно[29][30][25];
  • на Марсі — назвами сусідніх деталей альбедо на картах Джованні Скіапареллі або Ежена Антоніаді;
  • на Весті — назвами давньоримських свят та місцевостей. Станом на 2014 рік на Весті є 2 найменованих ланцюжки: Albalonga Catena та Robigalia Catena;
  • на Іо — іменами богів Сонця різних народів. Однак зараз на Іо нема жодного найменованого ланцюжка (усі три, що колись отримали назви, згодом було перейменовано на патери або їх групи);
  • на Ганімеді — іменами богів та героїв давніх народів Родючого Півмісяця;
  • на Каллісто — назвами річок, долин та ущелин із міфів та казок народів Крайньої Півночі (всі 8 ланцюжків Каллісто, що мають імена станом на 2014 рік, носять назви норвезьких річок);
  • на Мімасі — назвами географічних об'єктів, що фігурують у британських легендах про короля Артура та лицарів Круглого столу в викладі Томаса Мелорі (роман «Смерть Артура»), а також у міфах про гігантів. Станом на 2014 рік на Мімасі є лише один найменований ланцюжок — Tintagil Catena, що носить ім'я корнуольського замку Тинтагіль;
  • на Діоні — назвами географічних об'єктів, згаданих в «Енеїді» Вергілія;
  • на Реї — назвами місцевостей з міфів про створення світу, в першу чергу азійських;
  • на Тритоні — іменами, пов'язаними з водою, крім грецьких та римських. Станом на 2014 рік на Тритоні найменовано 2 ланцюжки: Kraken Catena та Set Catena[25].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Stephan K., Jaumann R., Wagner R. 10. Geology of Icy Bodies. 10.2.6. Crater chains // The Science of Solar System Ices / M. S. Gudipati, J. Castillo-Rogez. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 293–295. — (Astrophysics and Space Science Library (356)) — ISBN 978-1-4614-3076-6. — Bibcode:2013sssi.book..279S. — DOI:10.1007/978-1-4614-3076-6_10.
  2. ↑ а б в г д е ж Melosh H. J., Whitaker E. A. (June 1994). Lunar crater chains. Nature. 369 (6483): 713—714. Bibcode:1994Natur.369..713M. doi:10.1038/369713a0.
  3. ↑ а б в г д Bottke F. W., Richardson D. C., Love S. G. (April 1997). Can Tidal Disruption of Asteroids Make Crater Chains on the Earth and Moon? (PDF). Icarus. 126 (2): 470—474. doi:10.1006/icar.1997.5685. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2012.
  4. ↑ а б Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 23 червня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  5. ↑ а б в Crater Chain in Mendeleev. NASA (Apollo image archive). 12 лютого 2008. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 1 грудня 2014.
  6. ↑ а б в г Movshovitz N., Asphaug E., Korycansky D. (November 2012). Numerical modeling of the disruption of Comet D/1993 F2 Shoemaker-Levy 9 representing the progenitor by a gravitationally bound assemblage of randomly shaped polyhedra (PDF). The Astrophysical Journal. 759 (2). arXiv:1207.3386. Bibcode:2012ApJ...759...93M. doi:10.1088/0004-637X/759/2/93.
  7. ↑ а б Chapter 5: Craters // Apollo over the Moon: a view from orbit / eds. H. Masursky, G. W. Colton, F. El-Baz. — NASA, 1978. — (NASA SP-362) Архів оригіналу.
  8. ↑ а б в г д е ж и Carsenty U., Wagner R. J., Boczkowski D. L., Denevi B. W., Hviid S. F., Jaumann R., Raymond C. A., Russell C. T. (March 2013). The "Swarm" — A Peculiar Crater Chain on Vesta (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.1492. Bibcode:2013LPI....44.1492C.
  9. ↑ а б Tractus Catena. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 1 жовтня 2006. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  10. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Schenk P. M., Asphaug E., McKinnon W. B., Melosh H. J., Weissman P. R. (June 1996). Cometary Nuclei and Tidal Disruption: The Geologic Record of Crater Chains on Callisto and Ganymede. Icarus. 21 (2): 249—274. Bibcode:1996Icar..121..249S. doi:10.1006/icar.1996.0084. Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2014.
  11. ↑ а б McKinnon W. B., Schenk P. M. (July 1995). Estimates of comet fragment masses from impact crater chains on Callisto and Ganymede. Geophysical Research Letters. 22 (13): 1829—1832. Bibcode:1995GeoRL..22.1829M. doi:10.1029/95GL01422.
  12. ↑ а б в г Asphaug E., Schenk P., Moore J. M., Morrson D., Chapman C. R., Merline W. J. (September 1998). Galileo Images of Split-Comet Catenae on Ganymede. Bulletin of the American Astronomical Society. 30: 1122. Bibcode:1998BAAS...30.1122A. (image)
  13. ↑ Wagner R. J., Neukum G., Schmedemann N., Hartmann O., Wolf U. (2009). Double and multiple craters indicating the break-up of projectiles in the Saturnian system (PDF). Icy Satellites of the Saturnian System, 29-30 June 2009, London, U.K.
  14. ↑ а б Schenk P. M., Chapman C. R., Zahnle K., Moore J. M. 18. Ages and Interiors: the Cratering Record of the Galilean Satellites // Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere / F. Bagenal, T. E. Dowling, W. B. McKinnon. — Cambridge University Press, 2004. — P. 438. — ISBN 978-0-5218-1808-7. — Bibcode:2004jpsm.book..427S.
  15. ↑ а б Melosh H. J., Schenk P. (October 1993). Split comets and the origin of crater chains on Ganymede and Callisto. Nature. 365 (6448): 731—733. Bibcode:1993Natur.365..731M. doi:10.1038/365731a0.
  16. ↑ McKinnon W. B., Benner L. A. M., Schenk P. M. (March 1995). Constraining the Density of Comets from Crater Chains on Callisto and Ganymede. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 26: 945—946. Bibcode:1995LPI....26..945M.
  17. ↑ а б в г д Oberbeck V. R., Morrison R. H. (September 1974). Laboratory Simulation of the Herringbone Pattern Associated with Lunar Secondary Crater Chains. The Moon. 9 (3–4): 415—455. Bibcode:1974Moon....9..415O. doi:10.1007/BF00562581.
  18. ↑ а б в Wilhelms D. E., Oberbeck V. R., Aggarwal H. R. (1978). Size-frequency distributions of primary and secondary lunar impact craters. Proceedings of 9th Lunar and Planetary Science Conference, Houston, Tex., March 13-17, 1978. 3: 3735—3762. Bibcode:1978LPSC....9.3735W.
  19. ↑ а б Guest J. E., Murray J. B. (December 1971). A Large Scale Surface Pattern Associated with the Ejecta Blanket and Rays of Copernicus. The Moon. 3 (3): 326—336. Bibcode:1971Moon....3..326G. doi:10.1007/BF00561844.
  20. ↑ Oberbeck V. R., Morrison R. H. (March 1973). The Secondary Crater Herringbone Pattern (PDF). Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference. 4: 570—571. Bibcode:1973LPI.....4..570O.
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Wyrick D. Y., Buczkowski D. L., Bleamaster L. F., Collins G. C. (March 2010). Pit Crater Chains Across the Solar System (PDF). 41st Lunar and Planetary Science Conference, held March 1-5, 2010 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1533, p.1413. Bibcode:2010LPI....41.1413W.
  22. ↑ а б в г д Wyrick D., Ferrill D. A., Morris A. P., Colton S. L., Sims D. W. (June 2004). Distribution, morphology, and origins of Martian pit crater chains. Journal of Geophysical Research. Bibcode:2004JGRE..109.6005W. doi:10.1029/2004JE002240.
  23. ↑ PIA14220: X Marks the Spot. NASA photojournal. 28 квітня 2011. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  24. ↑ а б Ferrill D. A., Wyrick D. Y., Morris A. P, Sims D. W., Franklin N. M. (2004). Dilational fault slip and pit chain formation on Mars (PDF). GSA Today. 14 (10): 4—12. doi:10.1130/1052-5173(2004)014<4:DFSAPC>2.0.CO;2.
  25. ↑ а б в г д Наведено за довідником МАС
  26. ↑ Greeley R., Klemaszewski J. E., Wagner R., Galileo Imaging Team (August 2000). Galileo views of the geology of Callisto. Planetary and Space Science. 48 (9): 829—853. Bibcode:2000P&SS...48..829G. doi:10.1016/S0032-0633(00)00050-7.
  27. ↑ Williams D. A., Keszthelyi L. P., Crown D. A., Yff J. A., Jaeger W. L., Schenk P. M., Geissler P. E., Becker T. L. Geologic Map of Io (pamphlet to accompany). — U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey, 2011. — P. 1, 8. — (Scientific Investigations Map 3168) Архівовано з джерела 11 квітня 2013
  28. ↑ Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature (англ.) . International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
  29. ↑ а б Hargitai H. I. (summer 2006). Planetary Maps: Visualization and Nomenclature (PDF). Cartographica. 41 (2): 149—164. doi:10.3138/9862-21JU-4021-72M3. Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2012.
  30. ↑ Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 198. — ISBN 978-5-9221-1105-8.

Література

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ланцюжок кратерів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ланцюжок_кратерів&oldid=15262644