243 Іда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
243 Іда
243 ida crop.jpg
Зображення Іди з космічного апарата Галілео. Справа помітно її супутника, Дактиль.
Відкриття
Відкривач Йоганн Паліза
Місце відкриття Відень
Дата відкриття 29 вересня 1884
Позначення
Позначення 243 Ida
Тимчасові назви 1988 DB1, A910 CD
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Епоха 23 липня 2010 (2455400,5 JD)
Велика піввісь 2,86252977 а. о.
Перигелій 2,7412434 а. о.
Афелій 2,98381609 а. о.
Ексцентриситет 0,04237033
Орбітальний період 1768,98213 д
4,84 р
Середня орбітальна швидкість 17,5983 км/с
Середня аномалія 313,23511°
Нахил орбіти 1,132909°
Довгота висхідного вузла 324,1174°
Аргумент перицентру 108,4042°
Супутники Dactyl
Фізичні характеристики
Розміри 59,8×25,4×18,6 км
32 км (середнє)
Середній радіус 15,7 км[2]
Маса 4,2 ± 0,6 ×1016 кг[2]
Середня густина 2,6 г/см³
Прискорення вільного падіння
на поверхні
0,3–1,1 cm/s2
Друга космічна швидкість 0,0185 км/с
Період обертання 4,634 год
Пряме піднесення пн. полюса 168,76°
Схилення пн. полюса −2,88°
Альбедо 0,2383 (геометричне)
Температура 200 K
-73 C
Спектральний тип S (Толен)
S (SMASS)
Стандартна зоряна величина 9,94

243 Іда (243 Ida) — невеликий астероїд головного поясу, що входить до сім'ї Короніди. Відкритий 29 вересня 1884 року австрійським астрономом Йоганном Палізою в обсерваторії міста Відень (Австрія). Названо на честь німфи з давньогрецької міфології, яка няньчила юного Зевса[3]. Пізніші спостереження ідентифікували Іду як кам'яний астероїд типу S (один з найпоширеніших спектральних класів астероїдів).

Орбіта Іди, як і всі інших астероїдів головного поясу, розташована між Марсом та Юпітером, її орбітальний період становить 4,84 року, а період обертання навколо власної осі — 4,63 години. Іда має неправильну витягнуту форму з середнім діаметром 32 км.

28 серпня 1993 року повз астероїда пролетів автоматичний космічний апарат «Галілео» (США), який виявив у Іди супутник розміром 1,4 км. Супутник отримав назву Дактиль, на честь дактилів — демонів у давньогрецькій міфології, що мешкали на острові Крит, на горі Іда .

Дактиль став першим супутником, виявленим у астероїда. Його діаметр 1,4 км, що становить близько однієї двадцятої діаметру Іди. Його орбіта навколо Іди не може бути точно визначена, але наявних даних вистачило, щоб приблизно оцінити щільність Іди та її склад. Ділянки поверхні Іди мають різну яскравість, що пов'язано з різною кількістю залізовмісних мінералів на них. На поверхні Іди багато кратерів різного діаметру й віку, це одне з найбільш кратеризованних тіл у Сонячній системі.

Зображення з «Галілео» і наступні вимірювання маси Іди дозволили отримати багато нових даних про геологію кам'яних астероїдів. Раніше існувало багато теорій, що пояснюють мінералогічний склад астероїдів цього класу. Отримати дані про їх склад можна було лише завдяки аналізу хондритних метеоритів. Вважається, що саме астероїди типу S є основним джерелом таких метеоритів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «JPL Small-Body Database Browser: 243 Ida». Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-08-27. 
  2. а б Britt et al. 2002, p. 486
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union (243) Ida // Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — С. 36—37. — ISBN 3-540-00238-3

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]