Ротавірусна інфекція: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 146: Рядок 146:


== Профілактика ==
== Профілактика ==
Оскільки поліпшення санітарних умов не знижує захворюваністю на ротавірусну інфекцію, а рівень госпіталізації залишається високим, незважаючи на використання препаратів оральної регідратації, основним заходом охорони громадського здоров'я є вакцинація.<ref name="pmid19252423"><cite class="citation journal">Bernstein DI (March 2009). </cite></ref> На світовому ринку дві ротавірусні вакцини проти ротавірусної інфекції вважаються безпечними та ефективними для дітей:<ref name="pmid20622508"><cite class="citation journal">Jiang V, Jiang B, Tate J, Parashar UD, Patel MM (July 2010). </cite></ref> Rotarix від [[GlaxoSmithKline|Глаксосміткляйн]]<ref><cite class="citation journal">O'Ryan M (2007). </cite></ref> і RotaTeq від [[Merck & Co|Мерк]].<ref name="pmid17055370"><cite class="citation journal">Matson DO (2006). </cite></ref> Обидві вони приймаються орально і містять ослаблений живий вірус.<ref name="pmid20622508"><cite class="citation journal">Jiang V, Jiang B, Tate J, Parashar UD, Patel MM (July 2010). </cite></ref>
Оскільки поліпшення санітарних умов не знижує захворюваністю на ротавірусну інфекцію, а рівень госпіталізації залишається високим, незважаючи на використання препаратів оральної регідратації, основним заходом охорони громадського здоров'я є вакцинація.<ref name="pmid19252423">{{cite journal|author=Bernstein DI |title=Rotavirus overview |journal=The Pediatric Infectious Disease Journal |volume=28 |issue=3 Suppl|pages=S50–3|date=March 2009 |pmid=19252423|doi=10.1097/INF.0b013e3181967bee|url=http://meta.wkhealth.com/pt/pt-core/template-journal/lwwgateway/media/landingpage.htm?issn=0891-3668&volume=28&issue=3&spage=S50}}</ref>&nbsp;На світовому ринку дві ротавірусні вакцини проти ротавірусної інфекції вважаються безпечними та ефективними для дітей:<ref name="pmid20622508">{{cite journal |vauthors=Jiang V, Jiang B, Tate J, Parashar UD, Patel MM |title=Performance of rotavirus vaccines in developed and developing countries |journal=Human Vaccines|volume=6 |issue=7 |pages=532–42 |date=July 2010 |pmid=20622508|doi= 10.4161/hv.6.7.11278|url=http://www.landesbioscience.com/journals/hv/abstract.php?id=11278 |pmc=3322519}}</ref> Rotarix від [[GlaxoSmithKline]]<ref>{{cite journal|author=O'Ryan M |title=Rotarix (RIX4414): an oral human rotavirus vaccine|journal=Expert review of vaccines |volume=6 |issue=1 |pages=11–9|year=2007 |pmid=17280473 |doi=10.1586/14760584.6.1.11}}</ref> і RotaTeq від [[Merck & Co]].<ref name="pmid17055370">{{cite journal |author=Matson DO |title=The pentavalent rotavirus vaccine, RotaTeq|journal=Seminars in paediatric infectious diseases |volume=17|issue=4 |pages=195–9 |year=2006 |pmid=17055370|doi=10.1053/j.spid.2006.08.005}}</ref> Обидві вони приймаються орально і містять ослаблений живий вірус.<ref name="pmid20622508" />


Ротавірусні вакцини ліцензовані в більш ніж 100 країнах, але тільки в 17 країнах введена рутинна вакцинація від ротавірусу.<ref name="pmid19817589"><cite class="citation journal">Widdowson MA, Steele D, Vojdani J, Wecker J, Parashar U (November 2009). </cite></ref> Після введення рутинної вакцинації проти ротавірусної інфекції у США в 2006 році, "вплив на суспільне здоров'я ротавірусного гастроентериту швидко і різко скорочуються", незважаючи на більш низькі рівні охоплення порівняно з іншою регулярною імунізацією дітей.<ref name="pmid21183842"><cite class="citation journal">Tate JE, Cortese MM, Payne DC, Curns AT, Yen C, Esposito DH, Cortes JE, Lopman BA, Patel MM, Gentsch JR, Parashar UD (January 2011). </cite></ref> Клінічні випробування ротавірусної вакцини Rotarix в Південній Африці і Малаві, виявили, що вакцина сприяє значному зменшенню числа випадків тяжкої діареї, викликаної ротавірусної інфекцією, і що інфекції можна запобігти шляхом вакцинації.<ref name="pmid20684708"><cite class="citation journal">Waggie Z, Hawkridge A, Hussey GD (September 2010). </cite></ref> [[Кокранівська співпраця|Кокранівський]] огляд 2012 року 41 клінічного випробування, які включали 186 263 учасників, прийшов до висновку, що Rotarix і RotaTeq є ефективними вакцини.<ref name="pmid23152260"><cite class="citation journal">Soares-Weiser K, Maclehose H, Bergman H, et al. (2012). </cite></ref> Інші ротавірусні вакцини знаходяться в стадії розробки.<ref name="pmid20684721"><cite class="citation journal">Ward RL, Clark HF, Offit PA (September 2010). </cite></ref> [[Всесвітня організація охорони здоров'я]] (ВООЗ) рекомендує включення ротавірусної вакцини в усі національні програми імунізації.<ref name="pmid20370550"><cite class="citation journal">Tate JE, Patel MM, Steele AD, Gentsch JR, Payne DC, Cortese MM, Nakagomi O, Cunliffe NA, Jiang B, Neuzil KM, de Oliveira LH, Glass RI, Parashar UD (April 2010). </cite></ref> Частота і тяжкість ротавірусної інфекції значно знизилося в країнах, які виконали цю рекомендацію.<ref name="pmid21734466"><cite class="citation journal">Giaquinto C, Dominiak-Felden G, Van Damme P, Myint TT, Maldonado YA, Spoulou V, Mast TC, Staat MA (July 2011). </cite></ref><ref name="pmid20622508"><cite class="citation journal">Jiang V, Jiang B, Tate J, Parashar UD, Patel MM (July 2010). </cite></ref>
Ротавірусні вакцини ліцензовані в більш ніж 100 країнах, але тільки в 17 країнах введена рутинна вакцинація від ротавірусу.<ref name="pmid19817589">{{cite journal |vauthors=Widdowson MA, Steele D, Vojdani J, Wecker J, Parashar U |title=Global rotavirus surveillance: determining the need and measuring the impact of rotavirus vaccines |journal=The Journal of Infectious Diseases |volume=200 |issue=Suppl 1 |pages=S1–8 |date=November 2009 |pmid=19817589 |doi=10.1086/605061}}</ref> Після введення рутинної вакцинації проти ротавірусної інфекції у США в 2006 році, «вплив на суспільне здоров'я ротавірусного гастроентериту швидко і різко скорочуються», незважаючи на більш низькі рівні охоплення порівняно з іншою регулярною імунізацією дітей.<ref name="pmid21183842">{{cite journal |vauthors=Tate JE, Cortese MM, Payne DC, Curns AT, Yen C, Esposito DH, Cortes JE, Lopman BA, Patel MM, Gentsch JR, Parashar UD |title=Uptake, impact, and effectiveness of rotavirus vaccination in the United States: review of the first 3 years of postlicensure data |journal=The Pediatric Infectious Disease Journal|volume=30 |issue=1 Suppl|pages=S56–60 |date=January 2011 |pmid=21183842 |doi=10.1097/INF.0b013e3181fefdc0}}</ref> Клінічні випробування ротавірусної вакцини Rotarix в Південній Африці і Малаві, виявили, що вакцина сприяє значному зменшенню числа випадків тяжкої діареї, викликаної ротавірусної інфекцією, і що інфекції можна запобігти шляхом вакцинації.<ref name="pmid20684708">{{cite journal |vauthors=Waggie Z, Hawkridge A, Hussey GD |title=Review of rotavirus studies in Africa: 1976–2006 |journal=The Journal of Infectious Diseases |volume=202 |issue=Suppl |pages=S23–33 |date=September 2010 |pmid=20684708 |doi=10.1086/653554 |url=http://www.jid.oxfordjournals.org/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=20684708}}</ref> [[Кокранівська співпраця|Кокранівський]] огляд 2012 року 41 клінічного випробування, які включали 186 263 учасників, прийшов до висновку, що Rotarix і RotaTeq є ефективними вакцини.<ref name="pmid23152260">{{cite journal |vauthors=Soares-Weiser K, Maclehose H, Bergman H, etal |editor1-last=Soares-Weiser |editor1-first=Karla |title=Vaccines for preventing rotavirus diarrhoea: vaccines in use |journal=Cochrane Database Syst Rev |volume=11 |issue= |pages=CD008521 |year=2012 |pmid=23152260 |doi=10.1002/14651858.CD008521.pub3}}</ref> Інші ротавірусні вакцини знаходяться в стадії розробки.<ref name="pmid20684721">{{cite journal|vauthors=Ward RL, Clark HF, Offit PA |title=Influence of potential protective mechanisms on the development of live rotavirus vaccines|journal=The Journal of Infectious Diseases |volume=202 |issue=Suppl |pages=S72–9 |date=September 2010|pmid=20684721|doi=10.1086/653549 |url=http://www.jid.oxfordjournals.org/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=20684721}}</ref> [[Всесвітня організація охорони здоров'я]] (ВООЗ) рекомендує включення ротавірусної вакцини в усі національні програми імунізації.<ref name="pmid20370550">{{cite journal|vauthors=Tate JE, Patel MM, Steele AD, Gentsch JR, Payne DC, Cortese MM, Nakagomi O, Cunliffe NA, Jiang B, Neuzil KM, de Oliveira LH, Glass RI, Parashar UD |title=Global impact of rotavirus vaccines |journal=Expert Review of Vaccines |volume=9 |issue=4 |pages=395–407|date=April 2010 |pmid=20370550 |doi=10.1586/erv.10.17}}</ref> Частота і тяжкість ротавірусної інфекції значно знизилося в країнах, які виконали цю рекомендацію.<ref name="pmid21734466">{{cite journal |vauthors=Giaquinto C, Dominiak-Felden G, Van Damme P, Myint TT, Maldonado YA, Spoulou V, Mast TC, Staat MA |title=Summary of effectiveness and impact of rotavirus vaccination with the oral pentavalent rotavirus vaccine: a systematic review of the experience in industrialized countries |journal=Human Vaccines |volume=7 |issue=7|pages=734–48 |date=July 2011 |pmid=21734466 |doi=10.4161/hv.7.7.15511|url=http://www.landesbioscience.com/journals/hv/abstract.php?id=15511}}</ref><ref name="pmid20622508"/>


Rotavirus Vaccine Program є співпрацею між PATH, ВООЗ і Центрами контролю і профілактики захворювань США і фінансується GAVI Alliance. Програма спрямована на зниження дитячої [[Хвороба|захворюваності]] та [[Смертність|смертності]] від діарейних хвороб шляхом забезпечення доступності вакцини проти ротавірусу для використання в країнах, що розвиваються.<ref name="pmid21957215"><cite class="citation journal">Moszynski P (2011). </cite></ref>
Rotavirus Vaccine Program є співпрацею між PATH, ВООЗ і Центрами контролю і профілактики захворювань США і фінансується GAVI Alliance. Програма спрямована на зниження дитячої [[Хвороба|захворюваності]] та [[Смертність|смертності]] від діарейних хвороб шляхом забезпечення доступності вакцини проти ротавірусу для використання в країнах, що розвиваються.<ref name="pmid21957215">{{cite journal |author=Moszynski P |title=GAVI rolls out vaccines against child killers to more countries |journal=BMJ (Clinical Research Ed.) |volume=343 |issue= |pages=d6217 |year=2011 |pmid=21957215|doi=10.1136/bmj.d6217|url=http://www.bmj.com/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=21957215}}</ref>


== Лікування та прогноз ==
== Лікування та прогноз ==

Версія за 17:18, 25 серпня 2016

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Sthelen.aqua (внесок, журнали) о 17:18 UTC (4074797 хвилин тому).
Ротавірусна інфекція
Спеціальність інфекційні хвороби, педіатрія і інтенсивна терапія[d]
Симптоми діарея, зневоднення організму, дегідратаційний шок і блювання
Причини Rotavirus
Метод діагностики фізикальне обстеження і ІФА
Ведення оральна регідратаційна терапія і внутрішньовенне заміщення рідиниd
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1A22
МКХ-10 A08.0
МКХ-9 008.61
DiseasesDB 11667
MedlinePlus 000252
eMedicine emerg/401
MeSH D012400

Ротавірусна інфекція (англ. Rotavirus enteritis, Ротавірусний ентерит) є найбільш частою причиною тяжкої діареї у немовлят і маленьких дітей[1]. Її причиною є ротавірус, рід дволанцюжково- РНК вірусу в родині Reoviridae. Майже кожна дитина у світі до досягнення п'яти років заражається ротавірусом принаймні один раз.[2] Однак з кожним зараженням імунітет зростає, і наступні зараження є менш жорсткими; дорослі рідко страждають на цю інфекцію.[3] Існує п'ять видів цього вірусу, які називаються A, B, C, D та E.[4] Найбільш поширений є ротавірус A - він є причиною понад 90% випадків заражень людини.

Вірус передається фекально-оральним шляхом. Він заражає і пошкоджує ентероцити, які вистилають тонкий кишечник і викликає гастроентерит (який часто називають "шлунковим грипом" незважаючи на те, що хвороба не має ніякого відношення до грипу). Хоча ротавірус був виявлений в 1973 році[5] і спричиняє до 50% випадків госпіталізацій з важкою діарею у немовлят і дітей[6], його значення ще не широко відомо у спільноті охорони суспільного здоров'я, особливо в країнах, що розвиваються[7] На додаток до його впливу на здоров'я людини, ротавірусна інфекція також заражає тварин, і є патогеном для свійської худоби[8].

Ротавірусна інфекція зазвичай є легко керованим дитячим захворюванням, але у всьому світі майже 500 000 дітей у віці до п'яти років досі щорічно вмирають від неї[9], а майже два мільйони тяжко хворіють на неї.[7] У Сполучених Штатах, до початку програми вакцинації від ротавірусу, він щорічно викликав близько 2,7 млн. випадків гострого гастроентериту в дітей, майже 60 000 госпіталізацій і близько 37 смертей[10] Кампанії охорони громадського здоров'я по боротьбі з ротавірусом зосереджуються на наданні пероральної регідратаційної терапії для інфікованих дітей та вакцинації, щоб запобігти захворюванню.[11] Частота і тяжкість ротавірусної інфекції значно знизились в країнах, які додали ротавірусну вакцину в свої звичайні протоколи дитячих щеплень.[12][13]

Ознаки і симптоми

Ротавірусний гастроентерит є захворюванням, що характеризується блюванням, водянистою діареєю і субфебрильною лихоманкою. Після зараження дитини вірусом, інкубаційний період до появи симптомів триває близько двох днів[14]. Симптоми часто починаються з блювоти, потім змінюється сильною діареєю протягом чотирьох-восьми днів. Зневоднення є більш поширеним при ротавірусній інфекції, ніж у більшості тих, які викликані патогенними бактеріями, і є найбільш частою причиною смерті, пов'язаної з ротавірусною інфекцією[15].

Зараження ротавірусом А може відбуватися протягом усього життя: перші зараження зазвичай є симптомними, але наступні інфекції, як правило, легкі або безсимптомні,[16][17] оскільки імунна система забезпечує деякий захист.[18]:106–124[19] Відповідно, відсоток симптоматичного поширення інфекції є найбільш високим у дітей у віці до двох років і поступово зменшуються у бік 45-річного віку.[20] Інфекція у новонароджених дітей, хоча і часто трапляється, часто асоціюється з легким або безсимптомним захворюванням;[3] найбільш важкі симптоми зазвичай виникають у дітей від шести місяців до двох років, літніх людей, і тих, у кого порушена або відсутня імунна система. За рахунок імунітету, придбаного в дитинстві, більшість дорослих не сприйнятливі до ротавірусної інфекції; гастроентерит у дорослих зазвичай має інші причини, ніж ротавірус, але безсимптомні інфекції у дорослих можуть підтримувати передачу інфекції в суспільстві.[21]

Вірусологія

Докладніше: Ротавірус
A cut-up image of a single rotavirus particle showing the RNA moecules surrounded by the VP6 protein and this in turn surrounded by the VP7 protein. The V4 protein protrudes from the surface of the spherical particel.
Спрощена схема розташування структурних білків ротавірусу

Передача

Ротавірус передається фекально-оральним шляхом, через контакт із забрудненими руками, поверхнями і об'єктами,[22] і, можливо, через дихальні шляхи.[1] Фекалії інфікованої людини можуть містити більше 10 трильйонів інфекційних частинок на грам;[17] і менше, ніж 100 з них, потрібні для передачі інфекції іншій людині.[3]

Ротавіруси стійкі в навколишньому середовищі і були знайдені в зразках води з гирла на рівні 0,26-1,3 інфекційних частинок на літр.[23]  Санітарні заходи, достатні для усунення бактерій і паразитів, ймовірно є неефективними в контролі ротавірусу, оскільки поширеність ротавірусної інфекції у країнах з високими і низькими санітарними нормами схожа.[1]

Типи

Існує п'ять видів ротавірусу, які називаються A, B, C, D та E. Люди переважно заражаються видами A, B і C, найчастіше видом А. Всі п'ять видів спричиняють захворювання у тварин.[24] Відомі різні штами ротавірусу А, так звані серотипи.[25] Як і для вірусу грипу, подвійна система класифікації використовується на основі двох білків на поверхні вірусу. Глікопротеїн VP7 визначає серотипи G, а протеазо-чутливий білок VP4 визначає серотипи P.[26] Оскільки два гени, які визначають G-типи і P-типи, можуть окремо передаватись на потомство вірусів, відомі різні комбінації.[27]

Відтворення вірусу

Ротавіруси відтворюються в основному в кишечнику[28] і заражають ентероцити ворсинок в тонкому кишечнику, приводячи до структурних і функціональних змін епітелію.[29] Потрійна білкова оболонка робить їх стійкими до кислої PH шлунка і травних ферментів в кишечнику.

Вірус проникає в клітини шляхом рецептор-опосередкованого ендоцитозу і утворює пухирець, відомий як ендосома. Білки третьої оболонки (VP7 і шип VP4) порушують мембрану ендосомм, створюючи різницю в концентрації кальцію. Це викликає руйнування тримерів VP7 на прості білкові субодиниці, залишаючи оболонки білків VP2 та VP6 навколо дволанцюжкової РНК (англ. dsRNA) вірусу, утворюючи дво-оболонкову частинку (англ. double-layered particle, DLP).[30]

Одинадцять ланцюжків дволанцюжкової РНК залишаються під захистом двох білкових оболонок, а вірусна РНК-залежна РНК-полімераза створює мРНК-записи дволанцюжкового вірусного генома. Залишаючись в ядрі, вірусна РНК ухиляється від вродженої імунної реакції, яка має назву РНК-інтерференції і викликається наявністю дволанцюжкової РНК.

Під час інфекції, ротавірус виробляє мРНК і для біосинтезу білка, і для реплікації генів. Більшість ротавірусних білків накопичуються у віроплазмі, де реплікується РНК і збираються дво-оболонкові частинки. Віроплазма формується навколо клітинного ядра вже через дві години після зараження, і складається з вірусних фабрик, які, ймовірно, утворені двома вірусними неструктурними білками: NSP5 і NSP2. Інгібування NSP5 РНК-інтерференцією призводить до різкого зниження реплікації ротавірусу. Дво-оболонкові частинки мігрують до ендоплазматичного ретикулуму, де вони отримують свою третю, зовнішню оболонку (сформовану VP7 і VP4). Вірусне потомство виходить з клітини шляхом лізису.[31][32][33]

Патофізіологія

The micrograph at the top shows a damaged cell with a destroyed surface. The micrograph at the bottom shows a healthy cell with its surface intact.
Мікрофото електронним мікросклпом ентероциту, зараженого ротавірусом (вгорі), порівняно з неінфікованою клітиною (внизу). Лінійка = бл. 500 нм

Діарею спричиняють декілька видів вірусу. Мальабсорбція виникає через руйнування клітин кишечника - ентероцитів. Токсичний білок ротавірусу NSP4 індукує секрецію вікових і кальцєвих іон-залежних хлоридів, порушує реабсорбцію води за допомогою SGLT1-транспортера, швидше за все знижує активність дісахарідазу граничних клітин ворсинок і, можливо, активує кальцій-іон-залежні секреторні рефлекси ентеральної нервової системи.[34] Здорові ентероцити секретують лактазу в тонкій кишці; непереносимість молока внаслідок лактазної недостатності є симптомом ротавірусної інфекції,[35] який може зберігатися протягом тижнів.[36] Часто за поверненням молока в раціон дитини слідує повторення помірної діареї внаслідок бактеріальної ферментації дисахариду лактози в кишечнику[37].

Діагнозування

Діагноз інфікування ротавирусом зазвичай слідує за діагнозом гастроентериту як причина гострої діареї. Більшість дітей, що надійшли в лікарню з гастроентеритом, проходять тест на ротавірус А.[38][39] Специфічна діагностика інфекції ротавірусу А виконується виявленням вірусу в дитячих фекаліях шляхом імуноферментного аналізу. На світовому ринку існує кілька ліцензованих тестових наборів, які є чутливими, специфічними і виявляють всі серотипи ротавірусу А.[40] Інші методи, такі як електронна мікроскопія та ПЛР, використовуються в науково-дослідних лабораторіях.[18] Зворотна транскрипція-полімеразна ланцюгова реакція (зт-ПЛР, англ. Reverse transcription-polymerase chain reaction) дозволяє виявити та ідентифікувати всі види і серотипи ротавірусу людини.[41]

Профілактика

Оскільки поліпшення санітарних умов не знижує захворюваністю на ротавірусну інфекцію, а рівень госпіталізації залишається високим, незважаючи на використання препаратів оральної регідратації, основним заходом охорони громадського здоров'я є вакцинація.[2] На світовому ринку дві ротавірусні вакцини проти ротавірусної інфекції вважаються безпечними та ефективними для дітей:[13] Rotarix від GlaxoSmithKline[42] і RotaTeq від Merck & Co.[43] Обидві вони приймаються орально і містять ослаблений живий вірус.[13]

Ротавірусні вакцини ліцензовані в більш ніж 100 країнах, але тільки в 17 країнах введена рутинна вакцинація від ротавірусу.[44] Після введення рутинної вакцинації проти ротавірусної інфекції у США в 2006 році, «вплив на суспільне здоров'я ротавірусного гастроентериту швидко і різко скорочуються», незважаючи на більш низькі рівні охоплення порівняно з іншою регулярною імунізацією дітей.[45] Клінічні випробування ротавірусної вакцини Rotarix в Південній Африці і Малаві, виявили, що вакцина сприяє значному зменшенню числа випадків тяжкої діареї, викликаної ротавірусної інфекцією, і що інфекції можна запобігти шляхом вакцинації.[46] Кокранівський огляд 2012 року 41 клінічного випробування, які включали 186 263 учасників, прийшов до висновку, що Rotarix і RotaTeq є ефективними вакцини.[47] Інші ротавірусні вакцини знаходяться в стадії розробки.[48] Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) рекомендує включення ротавірусної вакцини в усі національні програми імунізації.[49] Частота і тяжкість ротавірусної інфекції значно знизилося в країнах, які виконали цю рекомендацію.[12][13]

Rotavirus Vaccine Program є співпрацею між PATH, ВООЗ і Центрами контролю і профілактики захворювань США і фінансується GAVI Alliance. Програма спрямована на зниження дитячої захворюваності та смертності від діарейних хвороб шляхом забезпечення доступності вакцини проти ротавірусу для використання в країнах, що розвиваються.[50]

Лікування та прогноз

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Лікування гострої ротавірусної інфекції є неспецифічним і включає в себе контроль симптомів і, головне, підтримання гідратації.[11] За відсутності такого підтримання, дитина може загинути в результаті сильного зневоднення.[51] В залежності від тяжкості діареї, лікування складається з оральної регідратації, протягом якої дитина отримує додаткову воду для пиття, яка містить невеликі кількості солі і цукру.[52] Деякі інфекції є досить серйозними, щоб виправдати госпіталізацію, де рідина поступає внутрішньовенно або через назогастральний зонд, і здійснюється контроль електролітів і цукру в крові дитини.[38] Антибіотики не рекомендуються.

Ротавірусна інфекція рідко викликає ускладнення і для дитини під добрим контролем прогноз відмінний.[53]

Епідеміологія

A line graph with the months and years on the x-axis and the number of infections on the y-axis. The peaks in the line correspond to the winter months of the northern hemisphere.
Сезонні коливання ротавирусних інфекцій в одній з областей Англії.

Ротавірус А, на частку якого припадає понад 90% випадків ротавірусного гастроентериту у людини[54] є ендемічним по всьому світу. Кожен рік ротавірус викликає мільйони випадків діареї в країнах, що розвиваються, майже 2 млн. з яких має результатом госпіталізацію[7] і приблизно 453 тисяч призводять до смерті дітей віком менше п'яти років.[9] Це близько 40% усіх госпіталізацій, пов'язаних з діареєю у дітей у віці до п'яти років у всьому світі.[55]

В одних тільки Сполучених Штатах — до початку програми вакцинації ротавірусу[56]— щорічно понад фіксувалось понад 2,7 млн. випадків ротавірусного гастроентериту, з них 60 000 дітей госпіталізувались і близько 37 помирали від наслідків інфекції.[10] Велика роль ротавірусної інфекції у виникненні діареї слабо визнається серед працівників охорони громадського здоров'я,[57] особливо в країнах, що розвиваються[7] , хоча майже кожна дитина була заражена ротавірусом до досягнення п'ятирічного віку[58] і ця інфекція є провідною причиною тяжкої діареї у немовлят і дітей (припадає близько 20% випадків захворювань, і 50% випадків, які потребували госпіталізації).[7] Ротавірус викликає 37% випадків смерті внаслідок діареї і 5% усіх смертей серед дітей віком до п'яти років.[9] Хворі на ротавірусну інфекцію хлопчики в два рази частіше за дівчаток потрапляють у лікарню.[6][59] Ротавірусна інфекція частіше трапляється під час холодних, сухих сезонів[60]. А от кількість захворювань, обумовлена забрудненням харчових продуктів, невідома.[61]

Спалахи діареї від ротавірусу А широко поширені серед госпіталізованих немовлят, дітей молодшого віку, які відвідують дитячі садки, і людей похилого віку в будинках престарілих.[62] У 2005 році найбільша зареєстрована епідемія діареї сталася в Нікарагуа. Цей надзвичайно великий і серйозний спалах був пов'язаний з мутаціями геному ротавірусу А, які можливо, допомогли вірусу подолати поширений імунітет населення.[63] Аналогічний великий спалах відбувся в Бразилії 1977 року.[64]

Ротавірус B, який також має назву ротавірус діареї дорослих (ADRV), був причиною великих епідемій тяжкої діареї, що зачепили тисячі людей всіх віків, в Китаї. Ці епідемії виникли забруднення питної води стічними водами.[65][66] Спалахи інфекції ротавірусу B також відбувалися в Індії 1998 року; каузативний штам був названий CAL і, на відміну від ADRV, цей штам є ендемічним.[67][68] Поки що епідемії, викликані ротавірусом B, були обмежені материковим Китаєм, але обстеження, напр. у США, вказують на відсутність імунітету до цього різновиду в інших країнах.[69]

Історія

An electron micrograph of a single rotavirus particle; it is round and looks like a wheel
Одна з оригінальних електронних мікрофотографій вірусу Флюветта

В 1943 році Яків Лайт і Горацій Ходс довели, що фільтрівний агент у фекаліях дітей з інфекційною діареєю також викликає пронос (діарею) у великій рогатій худобі.[70] Через три десятиліття на збережених зразках агента було показано, що це був ротавірус.[71] У наступні роки було доведено, що вірус у мишей[72] є пов'язаний з вірусом, який викликає пронос.[73] У 1973 році Рут Бішоп і її колеги описали зв'язок вірусів, виявлених у дітей, з гастроентеритом.[5]

У 1974 році Томас Генрі Флюветт запропонував назву ротавірус після того, як побачив через мікроскоп, що ротавирусна частинка нагадує колесо (rota латиною);[74][75] Назва була офіційно визнана Міжнародним комітетом з таксономії вірусів через чотири роки.[76] У 1976 році пов'язані віруси були описані у декількох інших видів тварин.[73] Ці віруси, що викликають гострий гастроентерит, були визнані як спільний патоген, що вражає людей і тварин у всьому світі.[74] Ротавірусні серотипи були вперше описані в 1980 році,[77] а в наступному році, ротавірусу від людей був вперше вирощений в клітинних культурах, отриманих з нирки мавпи, шляхом додавання трипсину (фермент, виявлений в дванадцятипалій кишці ссавців, і, як тепер відомо, необхідний для реплікації ротавірусу) в культуральному середовищі.[78] Можливість вирощення ротавірусу в культурі прискорила темпи досліджень, і до середини 1980-х перші кандидати у вакцини почали випробовування.[79]

У 1998 році ротавірусна вакцина була ліцензована для використання в США. Клінічні дослідження в США, Фінляндії та Венесуелі виявили, що вона від 80 до 100% ефективна в запобіганні гострої діареї, викликаної ротавірусною інфекцією, і дослідники не виявили статистично значущих серйозних побічних ефектів.[80][81] Однак виробник зняв її з ринку в 1999 році, після того, як було виявлено, що вакцина, можливо, сприяла підвищеному ризику інвагінації, типу кишкової непрохідності, в одному з кожних 12 000 вакцинованих дітей.[82] Цей досвід спровокував напружені дебати про відносні ризики і переваги ротавірусної вакцини.[83] У 2006 році було продемонстровано, що дві нових вакцини проти інфекції ротавірусу А є безпечними і ефективними у дітей,[84] і в червні 2009 року Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендувала включити вакцинацію проти ротавірусної інфекції у всі національні програми імунізації для забезпечення захисту від цього вірусу.[85]

Інші тварини

Ротавіруси вражають молодняк багатьох видів тварин і вони є однією з основних причин діареї у диких і свійських тварин по всьому світу.[8] В якості патогена свійської худоби, особливо у малих телят і поросят, ротавіруси викликають економічні втрати фермерів за рахунок витрат на лікування, пов'язаних з високою захворюваністю і смертністю.[86] Ці ротавіруси є потенційним резервуаром для генетичного обміну з ротавірусами людини.[86] Існують певні докази, що ротавіруси тварин можуть заразити людей, або шляхом прямої передачі вірусу, або шляхом внесення одного або декількох сегментів РНК до реасортимент з ланцюжками ротавірусів людини.[87][88]

Примітки

  1. ↑ а б в Dennehy PH (2000). Transmission of rotavirus and other enteric pathogens in the home. Pediatr. Infect. Dis. J. 19 (10 Suppl): S103—5. doi:10.1097/00006454-200010001-00003. PMID 11052397.
  2. ↑ а б Bernstein DI (March 2009). Rotavirus overview. The Pediatric Infectious Disease Journal. 28 (3 Suppl): S50—3. doi:10.1097/INF.0b013e3181967bee. PMID 19252423.
  3. ↑ а б в Grimwood K, Lambert SB (February 2009). Rotavirus vaccines: opportunities and challenges. Human Vaccines. 5 (2): 57—69. doi:10.4161/hv.5.2.6924. PMID 18838873.
  4. ↑ ICTV Virus Taxonomy: 2009 Release
  5. ↑ а б Bishop R (October 2009).
  6. ↑ а б Rheingans RD, Heylen J, Giaquinto C (2006).
  7. ↑ а б в г д Simpson E, Wittet S, Bonilla J, Gamazina K, Cooley L, Winkler JL (2007).
  8. ↑ а б Edward J Dubovi; Nigel James MacLachlan (2010).
  9. ↑ а б в Tate JE, Burton AH, Boschi-Pinto C, Steele AD, Duque J, Parashar UD (February 2012). "2008 estimate of worldwide rotavirus-associated mortality in children younger than 5 years before the introduction of universal rotavirus vaccination programmes: a systematic review and meta-analysis".
  10. ↑ а б Fischer TK, Viboud C, Parashar U, et al. (2007).
  11. ↑ а б Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pmid18026034 не вказано текст
  12. ↑ а б Giaquinto C, Dominiak-Felden G, Van Damme P, Myint TT, Maldonado YA, Spoulou V, Mast TC, Staat MA (July 2011). Summary of effectiveness and impact of rotavirus vaccination with the oral pentavalent rotavirus vaccine: a systematic review of the experience in industrialized countries. Human Vaccines. 7 (7): 734—48. doi:10.4161/hv.7.7.15511. PMID 21734466.
  13. ↑ а б в г Jiang V, Jiang B, Tate J, Parashar UD, Patel MM (July 2010). Performance of rotavirus vaccines in developed and developing countries. Human Vaccines. 6 (7): 532—42. doi:10.4161/hv.6.7.11278. PMC 3322519. PMID 20622508.
  14. ↑ Hochwald C, Kivela L (1999). Rotavirus vaccine, live, oral, tetravalent (RotaShield). Pediatr. Nurs. 25 (2): 203—4, 207. PMID 10532018.
  15. ↑ Maldonado YA, Yolken RH (1990). Rotavirus. Baillieres Clin. Gastroenterol. 4 (3): 609—25. doi:10.1016/0950-3528(90)90052-I. PMID 1962726.
  16. ↑ Glass RI, Parashar UD, Bresee JS, Turcios R, Fischer TK, Widdowson MA, Jiang B, Gentsch JR (July 2006). Rotavirus vaccines: current prospects and future challenges. Lancet. 368 (9532): 323—32. doi:10.1016/S0140-6736(06)68815-6. PMID 16860702.
  17. ↑ а б Bishop RF (1996). Natural history of human rotavirus infection. Arch. Virol. Suppl. 12: 119—28. PMID 9015109.
  18. ↑ а б Goode, Jamie; Chadwick, Derek (2001). Gastroenteritis viruses. New York: Wiley. с. 14. ISBN 0-471-49663-4.
  19. ↑ Ward R (March 2009). Mechanisms of protection against rotavirus infection and disease. The Pediatric Infectious Disease Journal. 28 (3 Suppl): S57—9. doi:10.1097/INF.0b013e3181967c16. PMID 19252425.
  20. ↑ Ramsay M, Brown D (2000). Desselberger, U., Gray, James (ред.). Rotaviruses: methods and protocols. Totowa, NJ: Humana Press. с. 217. ISBN 0-89603-736-3.
  21. ↑ Hrdy DB (1987). Epidemiology of rotaviral infection in adults. Rev. Infect. Dis. 9 (3): 461—9. doi:10.1093/clinids/9.3.461. PMID 3037675.
  22. ↑ Butz AM, Fosarelli P, Dick J, Cusack T, Yolken R (1993). Prevalence of rotavirus on high-risk fomites in day-care facilities. Pediatrics. 92 (2): 202—5. PMID 8393172.
  23. ↑ Rao VC, Seidel KM, Goyal SM, Metcalf TG, Melnick JL (1 August 1984). Isolation of enteroviruses from water, suspended solids, and sediments from Galveston Bay: survival of poliovirus and rotavirus adsorbed to sediments (PDF). Appl. Environ. Microbiol. 48 (2): 404—9. PMC 241526. PMID 6091548.
  24. ↑ Kirkwood CD (September 2010). Genetic and antigenic diversity of human rotaviruses: potential impact on vaccination programs. The Journal of Infectious Diseases. 202 (Suppl): S43—8. doi:10.1086/653548. PMID 20684716.
  25. ↑ O'Ryan M (March 2009). The ever-changing landscape of rotavirus serotypes. The Pediatric Infectious Disease Journal. 28 (3 Suppl): S60—2. doi:10.1097/INF.0b013e3181967c29. PMID 19252426.
  26. ↑ Patton JT (January 2012). Rotavirus diversity and evolution in the post-vaccine world. Discovery Medicine. 13 (68): 85—97. PMC 3738915. PMID 22284787.
  27. ↑ Desselberger U, Wolleswinkel-van den Bosch J, Mrukowicz J, Rodrigo C, Giaquinto C, Vesikari T (2006). Rotavirus types in Europe and their significance for vaccination. Pediatr. Infect. Dis. J. 25 (1 Suppl.): S30—41. doi:10.1097/01.inf.0000197707.70835.f3. PMID 16397427.
  28. ↑ Greenberg HB, Estes MK (May 2009). Rotaviruses: from pathogenesis to vaccination. Gastroenterology. 136 (6): 1939—51. doi:10.1053/j.gastro.2009.02.076. PMC 3690811. PMID 19457420.
  29. ↑ Greenberg HB, Clark HF, Offit PA (1994). Rotavirus pathology and pathophysiology. Curr. Top. Microbiol. Immunol. 185: 255—83. PMID 8050281.
  30. ↑ Baker M, Prasad BV (2010). Rotavirus cell entry. Current Topics in Microbiology and Immunology. Current Topics in Microbiology and Immunology. 343: 121—48. doi:10.1007/82_2010_34. ISBN 978-3-642-13331-2. PMID 20397068.
  31. ↑ Jayaram H, Estes MK, Prasad BV (2004). Emerging themes in rotavirus cell entry, genome organization, transcription and replication. Virus Res. 101 (1): 67—81. doi:10.1016/j.virusres.2003.12.007. PMID 15010218.
  32. ↑ Patton JT, Vasquez-Del Carpio R, Spencer E (2004). Replication and transcription of the rotavirus genome. Curr. Pharm. Des. 10 (30): 3769—77. doi:10.2174/1381612043382620. PMID 15579070.
  33. ↑ Ruiz MC, Leon T, Diaz Y, Michelangeli F (2009). Molecular biology of rotavirus entry and replication. TheScientificWorldJournal. 9: 1476—97. doi:10.1100/tsw.2009.158. PMID 20024520.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  34. ↑ Gregorini, L; Marco, J; Bernies, M; Cassagneau, B; Pomidossi, G; Anguissola, GB; Fajadet, J (Apr 15, 1997). The alpha-1 adrenergic blocking agent urapidil counteracts postrotational atherectomy "elastic recoil" where nitrates have failed. The American journal of cardiology. 79 (8): 1100—3. doi:10.1016/S0002-9149(97)00053-2. PMID 9114772.
  35. ↑ Farnworth ER (June 2008). The evidence to support health claims for probiotics. The Journal of Nutrition. 138 (6): 1250S—4S. PMID 18492865.
  36. ↑ Ouwehand A, Vesterlund S (2003). Health aspects of probiotics. IDrugs. 6 (6): 573—80. PMID 12811680.
  37. ↑ Arya SC (1984). Rotaviral infection and intestinal lactase level. J. Infect.Dis. 150 (5): 791. doi:10.1093/infdis/150.5.791. PMID 6436397.
  38. ↑ а б Patel MM, Tate JE, Selvarangan R та ін. (2007). Routine laboratory testing data for surveillance of rotavirus hospitalizations to evaluate the impact of vaccination. Pediatr. Infect. Dis. J. 26 (10): 914—9. doi:10.1097/INF.0b013e31812e52fd. PMID 17901797.
  39. ↑ The Pediatric ROTavirus European CommitTee (PROTECT) (2006). The paediatric burden of rotavirus disease in Europe. Epidemiol. Infect. 134 (5): 908—16. doi:10.1017/S0950268806006091. PMC 2870494. PMID 16650331.
  40. ↑ Angel J, Franco MA, Greenberg HB (2009). Mahy WJ and Van Regenmortel MHV (ред.). Desk Encyclopedia of Human and Medical Virology. Boston: Academic Press. с. 278. ISBN 0-12-375147-0.
  41. ↑ Fischer TK, Gentsch JR (2004). Rotavirus typing methods and algorithms. Reviews in Medical Virology. 14 (2): 71—82. doi:10.1002/rmv.411. PMID 15027000.
  42. ↑ O'Ryan M (2007). Rotarix (RIX4414): an oral human rotavirus vaccine. Expert review of vaccines. 6 (1): 11—9. doi:10.1586/14760584.6.1.11. PMID 17280473.
  43. ↑ Matson DO (2006). The pentavalent rotavirus vaccine, RotaTeq. Seminars in paediatric infectious diseases. 17 (4): 195—9. doi:10.1053/j.spid.2006.08.005. PMID 17055370.
  44. ↑ Widdowson MA, Steele D, Vojdani J, Wecker J, Parashar U (November 2009). Global rotavirus surveillance: determining the need and measuring the impact of rotavirus vaccines. The Journal of Infectious Diseases. 200 (Suppl 1): S1—8. doi:10.1086/605061. PMID 19817589.
  45. ↑ Tate JE, Cortese MM, Payne DC, Curns AT, Yen C, Esposito DH, Cortes JE, Lopman BA, Patel MM, Gentsch JR, Parashar UD (January 2011). Uptake, impact, and effectiveness of rotavirus vaccination in the United States: review of the first 3 years of postlicensure data. The Pediatric Infectious Disease Journal. 30 (1 Suppl): S56—60. doi:10.1097/INF.0b013e3181fefdc0. PMID 21183842.
  46. ↑ Waggie Z, Hawkridge A, Hussey GD (September 2010). Review of rotavirus studies in Africa: 1976–2006. The Journal of Infectious Diseases. 202 (Suppl): S23—33. doi:10.1086/653554. PMID 20684708.
  47. ↑ Soares-Weiser K, Maclehose H, Bergman H та ін. (2012). Soares-Weiser K (ред.). Vaccines for preventing rotavirus diarrhoea: vaccines in use. Cochrane Database Syst Rev. 11: CD008521. doi:10.1002/14651858.CD008521.pub3. PMID 23152260.
  48. ↑ Ward RL, Clark HF, Offit PA (September 2010). Influence of potential protective mechanisms on the development of live rotavirus vaccines. The Journal of Infectious Diseases. 202 (Suppl): S72—9. doi:10.1086/653549. PMID 20684721.
  49. ↑ Tate JE, Patel MM, Steele AD, Gentsch JR, Payne DC, Cortese MM, Nakagomi O, Cunliffe NA, Jiang B, Neuzil KM, de Oliveira LH, Glass RI, Parashar UD (April 2010). Global impact of rotavirus vaccines. Expert Review of Vaccines. 9 (4): 395—407. doi:10.1586/erv.10.17. PMID 20370550.
  50. ↑ Moszynski P (2011). GAVI rolls out vaccines against child killers to more countries. BMJ (Clinical Research Ed.). 343: d6217. doi:10.1136/bmj.d6217. PMID 21957215.
  51. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pmid12608880 не вказано текст
  52. ↑ Sachdev HP (1996).
  53. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pmid17678424 не вказано текст
  54. ↑ Leung AK, Kellner JD, Davies HD (2005).
  55. ↑ UNICEF/WHO (2009) "Diarrhoea: Why children are still dying and what can be done."
  56. ↑ Centers for Disease Control and Prevention (CDC) (October 2009).
  57. ↑ Rodrigo C, Salman N, Tatochenko V, Mészner Z, Giaquinto C (May 2010).
  58. ↑ Parashar UD, Gibson CJ, Bresse JS, Glass RI (2006).
  59. ↑ Ryan MJ, Ramsay M, Brown D, Gay NJ, Farrington CP, Wall PG (1996).
  60. ↑ Levy K, Hubbard AE, Eisenberg JN (December 2009).
  61. ↑ Koopmans M, Brown D (1999).
  62. ↑ Anderson EJ, Weber SG (February 2004).
  63. ↑ Bucardo F, Karlsson B, Nordgren J, et al. (2007).
  64. ↑ Linhares AC, Pinheiro FP, Freitas RB, Gabbay YB, Shirley JA, Beards GM (1981).
  65. ↑ Hung T, Chen GM, Wang CG, et al. (1984).
  66. ↑ Fang ZY, Ye Q, Ho MS, et al. (1989).
  67. ↑ Kelkar SD, Zade JK (2004).
  68. ↑ Ahmed MU, Kobayashi N, Wakuda M, Sanekata T, Taniguchi K, Kader A, Naik TN, Ishino M, Alam MM, Kojima K, Mise K, Sumi A (2004).
  69. ↑ Penaranda ME, Ho MS, Fang ZY, et al. (1 October 1989).
  70. ↑ Light JS, Hodes HL (1943).
  71. ↑ Mebus CA, Wyatt RG, Sharpee RL, et al. (1 August 1976).
  72. ↑ Rubenstein D, Milne RG, Buckland R, Tyrrell DA (1971).
  73. ↑ а б Woode GN, Bridger JC, Jones JM, Flewett TH, Davies HA, Davis HA, White GB (1 September 1976).
  74. ↑ а б Flewett TH, Woode GN (1978).
  75. ↑ Flewett TH, Bryden AS, Davies H, Woode GN, Bridger JC, Derrick JM (1974).
  76. ↑ Matthews RE (1979).
  77. ↑ Beards GM, Brown DW (March 1988).
  78. ↑ Urasawa T, Urasawa S, Taniguchi K (1981).
  79. ↑ Ward RL, Bernstein DI (January 2009).
  80. ↑ "Rotavirus vaccine for the prevention of rotavirus gastroenteritis among children.
  81. ↑ Kapikian AZ (2001).
  82. ↑ Bines JE (2005).
  83. ↑ Bines J (2006).
  84. ↑ Dennehy PH (2008).
  85. ↑ "Meeting of the immunization Strategic Advisory Group of Experts, April 2009—conclusions and recommendations".
  86. ↑ а б Martella V, Bányai K, Matthijnssens J, Buonavoglia C, Ciarlet M (January 2010).
  87. ↑ Müller H, Johne R (2007).
  88. ↑ Cook N, Bridger J, Kendall K, Gomara MI, El-Attar L, Gray J (2004).

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ротавірусна_інфекція&oldid=18694482