Аколіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аколіт (лат. acolythus, від грец. ακολουθος — нерозлучний супутник, помічник) - церковнослужитель-мирянин в Римо-католицькій церкві, який виконує певне літургійне служіння. У обов'язки аколіта входить запалювання і носіння свічок, підготовка хліба і вина для освячення євхаристії, а також ряд інших функцій; аколіт може бути також екстраординарним служителем євхаристії.

Уперше аколіти згадуються в Римі і Північній Африці в середині III століття, проте можливо що їх поява відноситься ще до II століття. Аколіти існували тільки у рамках західної літургійної традиції, на Сході їх не було. Історично аколіти зараховувалися до малих чинів кліру (лат. ordines minores), до числа яких окрім них належали остиарії, читці і екзорцисти. Після II Ватиканського собору аколіти були виключені з числа кліру, і зараховані разом з читцями до так званих поставлених служителів — міністрантів (лат. ministantes assumpti).

Джерела[ред.ред. код]

  • Католическая энциклопедия. Издательство францисканцев. М., 2002