Екзарх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Екзарх (грец. έξαρχος) — почесна назва найвищих державних достойників у Візантійській Імперії. У церковній ієрархії екзархами перше звалися єпископи тих міст у Римській Імперії, де був осідок вищої політичної влади; потім екзархом називався заступник патріарха, або його намісник. Таких екзархів-намісників царгородські патріархи призначали і в Україну; був екзархом Балабан Гедеон (15691607) львівський єпископ, що боронив православ'я, в 1582 р. не допустив введення в Україні григоріанського календаря, так зв. «нового стилю», і за свою опозицію Берестейській унії (1596 р.) дістав титул «екзарха Руської Церкви»; був ним і архимандрит Никифор, протосинкел царгородського патріарха, голова протиуніятської частини Берестейського собору, що його вислав був в Україну патріарх на просьбу кн. Острозького. Тим часом патріарх помер, і поляки замкнули екзарха, як ніби турецького шпигуна, до Марієнбурзької фортеці, де він і помер; титул екзарха мав і митрополит Петро Могила.

У новіших часах московські патріархи, щоб рятувати впливи своєї Церкви в Україні, призначали туди своїх екзархів: так, в рр. 19211937 православна автономна Церква в Україні мала своїми екзархами архиєпископа М. Єрмакова і митрополита К. Дякова.

Папа Римський, як вселенський патріарх католицької Церкви, надав титул екзархів українським католицьким єпископам в США і в Канаді, бо вони там мають спеціальні завдання провадити вірних східнього обряду на території західньої (латинської) Церкви. В 1951 р. створено екзархат для вірних східнього обряду в Бразилії, а в 1957 р. і для українців католиків Великобританії. Згодом екзархати переоформлювались в єпархії та входили у митрополії Української греко-католицької церкви.

Джерела[ред.ред. код]