Андрієвський Опанас Михайлович
Опана́с (Пана́с) Миха́йлович Андріє́вський (* 1878 — † 16 травня 1955) — український державний і політичний діяч, юрист.
[ред.] Біографія
Опанас Андрієвський народився 1878 року в Уманському повіті на Київщині.
1906 року закінчив Демидівський юридичний ліцей у Ярославлі. Після закінчення ліцею деякий час займався науковою роботою, згодом — адвокатською практикою у Києві. Був мировим суддею. Брав участь в українському національному русі.
Разом з Юрієм Коллардом, Дмитром Антоновичем, Михайлом Русовим, Боніфатієм Камінським, Олександром Коваленком та ін. став співзасновником Революційної Української Партії.
Від грудня 1917 року — член Української партії соціалістів-самостійників.
14 листопада 1918 року разом з Володимиром Винниченком, Федором Швецем, Симоном Петлюрою, Андрієм Макаренком увійшов до складу Директорії Української Народної Республіки. Підтримував позицію Симона Петлюри, спрямовану на безкомпромісну боротьбу проти більшовиків і пошук шляхів укладення союзного договору з Антантою.
Наприкінці квітня 1919 року підтримав разом із провідними членами Української партії соціалістів-самостійників Української Народнореспубліканської Партії спробу державного перевороту, яку очолив генерал Володимир Оскілко. Заколотники вимагали призначити Євгена Петрушевича тимчасовим президентом України до скликання Установчих Зборів: передати всю повноту військової влади командувачеві Української Галицької Армії генералу Михайлу Омеляновичу-Павленку, усунути від керівництва військовими справами Симона Петлюру і Андрія Макаренка та інших діячів, яких вони вважали відповідальними за поразки українського війська, створити коаліційний уряд із представників Західної Області Украінської Народної Республіки і Української Народної Республіки. Після безкровної ліквідації цього повстання 4 травня 1919 року вийшов зі складу Директорії УНР (постанова Директорії про вибуття Андрієвського від 13 травня 1919 року).
У червні 1919 року виступав проти арешту та страти Петра Болбочана, який критикував уряд УНР за пасивність та співпрацю з більшовиками. Після поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 років жив у Чехо-Словаччині та Австрії.
В 1920-х роках входив до складу емігрантських політичних організацій — Всеукраїнської Національної Ради, Українського Центрального Комітету та інших.
В 1928—1929 роках разом з Андрієм Макаренком і Федором Швецем організував Українську Національну Раду за кордоном, яка, на їх думку, мала стати центром наддніпрянських українців у еміграції.
Був професором Українського Вільного Університету у Празі.
Помер у Австрії.
[ред.] Література
- Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 23—24.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Осташко Т. С. Андрієвський Опанас Михайлович // Енциклопедія історії України: Т. 1: А–В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.– К.: В-во "Наукова думка", 2003. – 688 с.: іл. ISBN 966-00-0734-5 — С. 83.
