Антонович Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Антонович

Антонович, Дмитро Володимирович
Народився	2 листопада 1877 Київ
Помер	12 жовтня 1945 Прага
Діяльність	морський міністр УНР, міністр мистецтва УНР, ректор Українського вільного університету
Партія	РУП

Дмитро́ Володи́мирович Анто́нович (псевдонім Войнаровський, Муха, Шельменко, Подорожній; (2 листопада 1877, Київ — †12 жовтня 1945, Прага) — український історик мистецтва й театру, політичний діяч, син Володимира Антоновича; один із засновників Революційної української партії, редактор численних українських часописів; член Української Центральної Ради, морський міністр, міністр мистецтва, голова дипломатичної місії в Римі (1919), один з організаторів, ректор Українського вільного університету у Відні та Празі; голова Українського історико-філологічного товариства у Празі;

Навчався у 4-й київській гімназії, Київському і Харківському університетах.

29 січня (11 лютого )1900 року Антонович разом з М. Русовим, Л. Мацієвичем, П. Андрієвським, О. Коваленком заснували у Харкові Революційну українську партію. В 1902-03 роках редагував у Чернівцях газету «Гасло», а в 1905 — у Харкові газету «Воля».

З 1912 року Антонович викладав історію мистецтва у Київській мистецькій школі. Належав до Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії.

У 1917 році — один із засновників Української академії мистецтв.

З березня 1917 року — активний член Української Центральної Ради, товариш голови УЦР Михайла Грушевського. В жовтні 1917 року Антонович за дорученням Генерального Секретаріату УЦР-УНР їздив до Одеси, Херсону, Миколаєва з метою з'ясувати питання про можливість українізації Чорноморського флоту. Після повернення у Київ був призначений генеральним секретарем, а з 9 (22 січня) 1918 року — міністр морських справ УНР.

18 січня 1918 року Мала Рада затвердила запропонований Антоновичем проект українського морського прапора, який розробила Українська морська рада. Прапор складався з двох смуг — угорі жовта, внизу — синя; на синій — золотий тризуб і хрест. В період Директорії УНР — міністр мистецтва в уряд В. Чехівського, голова дипломатичної місії Української Народної Республіки у Римі і Празі. Брав участь у громадсько-мистецькому житті України, був ініціатором заснування Державного драматичного театру (1918) і Державного народного театру (1918-22).

У липні — жовтні 1918 року — генеральний консул Української Держави у Швеції.

У 1919—1920 роках — голова місії УНР в Італії.

У 1921 році — один із засновників, а в 1928—1930, 1937—1938 роках — ректор Українського вільного університету у Відні і Празі. Директор Музею визвольної боротьби України у Празі.

В 1928-30 і 1937-38 роках — ректор УВУ, в 1925-45 роках — голова Українського Історико-філологічного Товариства і директор Музею визвольної боротьби України у Празі.

Помер у Празі.

[ред.] Праці

• Українське мистецтво, 300 років українського театру, Т. Шевченко як маляр.
• «Естетика виховання Т.Шевченка»(1914),
• «Українське мистецтво» (1923),
• «Триста років українського театру 1619—1919» (1925) та ін.
• Передхристиянська релігія українського народу

[ред.] Література

• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• Ю.Коллард "Спогади юнацьких років" - Торонто: "Срібна Сурма", 1972 р.