Прапор України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор України
Прапор України
Використання
FIAV 110000.svg FIAV normal.png
Пропорції 2:3
Затверджений 28 січня 1992 року
Дизайн Синьо-жовтий біколор
Кольори
  Синій
  Жовтий
Тип Державний

Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3[1].

Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства 14 століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У 18 столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. 1848 року українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. В 19171921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Впродовж 20 століття синьо-жовтий прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської окупації. 1991 року, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни[2][3]. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

Стандартизація розміру та кольору[ред.ред. код]

Пропорції прапора
Колір на прапорі Колір Pantone® RGB Lab CMYK Hex(web)
Синій Process Blue R: 0 G: 130 B: 209 L:37 a:-33 b:-57 C:100% M:10% Y:0% K:10% #0082D1
Жовтий Yellow 109 R:255 G:209 B:0 L:86 a:5 b:100 C:0% M:10% Y:100% K:0%hcr #FFD100

Сучасний державний прапор України повинен мати співвідношення висоти до ширини 2:3, і дві смуги однакової ширини. Прапори флоту мають подібне співвідношення розміру (2:3). При вертикальному розміщенні прапора першою іде синя смуга, а потім жовта.[4]

Порядок смуг[ред.ред. код]

За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений і використовували обидва варіанти — і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.[5][6][7][8]

За часів гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін.[5] Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів». Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».[9]

Після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою. Після поразки українських держав виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.

Карпатська Україна в березні 1939 року прийняла такий же порядок смуг — синя над жовтою.[10] Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 року з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), у тому числі й дивізія «Галичина». а також Українське Визвольне Військо (УВВ).[11]

Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято в незалежній Україні 28 січня 1992 року.

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «переварнути» його. Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (як було сказано вище, протягом 1917 року порядок кольорів на прапорі не був усталений), на правила німецької вексикології, а також езотеричні ідеї.[12][5] У відповідь на це в серпні 2014 року історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, назвавши їх «провокаціями».[13][14]

Тлумачення символіки[ред.ред. код]

Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави. В європейській геральдиці синій символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Жовтий (золотий) символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання.[15][16]

Існує популярне негеральдичне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий — пшеничне колосся.[5][17]

Історія[ред.ред. код]

Русь[ред.ред. код]

Прапор ГВК

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

Литовсько-Польська доба[ред.ред. код]

На зламі XIII–XIV століття з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, зрідка жовтий. Були і кольорові сполучення. Найуживанішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний з золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV столітті був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.

1410 року руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівстваТевтонського Ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хорогв військ з руських земель, які з'явилися на рать з хрестоносцями.

Козацька доба[ред.ред. код]

Традиційний мотив полкових прапорів Гетьманщини
Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий (червоний). Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архистратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.

Особистий прапор Богдана Хмельницького був з традиційними козацькими символами — зірками та срібним хрестом над місяцем — аналогам якоря, ранньохристиянського знаку надії. На прапорі присутня абревіатура Б.ХГ. В.З. Е.К.МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, його королівської милості.

Загальний військовий прапор Війська Запорозького часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архистратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом з двома православними хрестами з другого.

Гетьманщина користувалась у XVII столітті різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII столітті стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Великий П. Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

Збереглося три гетьманських прапори: Богдана Хмельницького — у Стокгольмі (Військовий музей), Данила Апостола — в Москві (Збройова палата Московського Кремля), і Івана Мазепи — в Харкові (Харківський історичний музей). Прапор гетьмана Мазепи був пошитий із білої та жовтої шовкової тканини — камки — та пофарбований і позолочений з обох боків. У центрі полотнища зображений двоголовий орел із символами влади в кігтях та гербом на грудях: у щиті вершник, що списом б'є змія. Поруч намальовано три картуші з різними текстами. Посередині верхньої ділянки видніється напівпостать Ісуса Христа. Цей прапор почали виготовляти у 1686 році для гетьмана Івана Самойловича, але поки тривала робота, його було усунуто від влади, і в 1688 році штандарт передали гетьману Івану Мазепі.

Після ліквідації російською імператрицею Катериною ІІ Війська Запорозького і Січі у 1775 році, з частини українських запорожців було утворено 1787 року Чорноморське козацьке військо, яке з 1860 року склало основу Кубанського козацтва. 27 лютого 1788 року ліквідаторка Січі жалувала чорноморцям двустроннє військо знамено з російським орлом і андріївською зіркою та 7 курінних значків. Пізніше, 24 лютого і 30 березня 1803 року військо отримало від Олександра І 2 нових блакитно-помаранчевих знамена.

Імперська доба[ред.ред. код]

Під час революційної «Весни народів» 1848 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього і жовтого кольорів. На початку ХХ ст. під впливом німецької вексилології (згідно з її рекомендаціями, кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури) певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). Тому до початку 1918 р. вживалися обидва варіанти прапорів.[5]


Доба визвольних змагань[ред.ред. код]

Плакат 1917 р. «Своїй хаті своя правда і сила, і воля»

З березня 1917 р. було проголошено про організацію Української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України.

27 (14 старого стилю) січня 1918 Мала Рада затвердила проект українського морського прапора, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на верхній — золотий знак князя Володимира — Тризуб з хрестом угорі)[18][6][7][8].

За гетьмана Скоропадського порядок кольорів на прапорі не змінюється — блакитна смуга вгорі, жовта — внизу.

13 листопада 1918 був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки.

У 1919 році прийнято синьо-жовті прапори для підрозділів Дієвої Армії УНР[19] та Української Галицької армії[20].

15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930-х в Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.

23 лютого[21] 1919 року кубанською Радою разом з останньою державною символікою був затверджений синьо-малиново-зелений державний прапор. Ширина двох його крайніх смуг дорівнювала ширині середньої смуги (кожна крайня — 1/4 ширину прапора, середня — 1/2). Є версія, що допускалося використання прапора, в якому ширина кожної смуги дорівнювала 1/3 ширини середньої (кожна крайня — 1/5 ширини прапора, середня — 3/5), або ж прапора, де всі три смуги були рівновеликими, проте офіційних даних про подібні модифікації прапора немає.

Значення кольорів прапора і їх розташування не були закріплені документально. Проте існують різні неофіційні версії значень символіки кубанського прапора. За однією з них малиновий колір символізував козаків-чорноморців, нащадків запорожців, синій — козаків-лінійців, спадкоємців донців, зелений — адигів (або всіх горців-мусульман). За іншою версією малиновий колір символізував всіх казаків Кубані, нащадків як запорожців, так і донців, синій — іногороднє (некозаче) населення («гамселів»), зелений — адигів (або всіх горців-мусульман).

Розташування кольорів, за неофіційними даними, теж несло в собі символізм. За однією з версій, малинова смуга в центрі символізувала «центральне», державоутворююче населення Кубані — казаків-черноморців (або всіх козаків Кубані), зелена знизу символізувала автохтонне населення Кубані — адигів, синя зверху символізувала «пізніше» (полярне «початковому») останнє населення Кубані. Всі кольори разом символізували єдиний «народ Кубані», створюючим кубанську державу.

Кольори і дизайн прапора Кубанської народної республіки використані в прапорі сучасного Краснодарського краю.


Радянська доба[ред.ред. код]

Першим прапором УРСР, за керування Леніна, став червоний стяг з жовто-блакитним прапором у верхньому лівому куті. Та в 1919 році, з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати тільки червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.[22]

Перший офіційно затверджений прапор УСРР (прийнятий на III Всеукраїнському з'їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). 1937 року для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР». 21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Торговим, морським і військовим прапором УСРР (ст. 35 Конституції 1919 року) стало червоне полотнище з написом в кантоні золотими літерами: «Українська Соціалістична Радянська Республіка» або абревіатурою «УСРР». Відомі кілька варіантів назви українською (або російською) мовами, що відмінні правописом.


Інші визвольні змагання[ред.ред. код]


Сучасність[ред.ред. код]

Найбільш поширена асоціація прапора: стигле золоте колосся під блакитним небом

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х років. 12 грудня 1989 року воно піднімалося на другому з'їзді народних депутатів СРСР.

26 квітня 1988 року Юрко Волощак, активіст Товариства Лева вперше в Україні підняв національний прапор — на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на пл. Ринок у Львові [24]; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був з нашитим золотим тризубом. Відразу після цього підняв прапор і хтось з членів Українського Християнсько-Демократичного Фронту, керованого Василем Січком.

14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України над будівлею міської ради[25][26][27].

23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 3 квітня Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був встановлений на вежі львівської ратуші.

8 квітня 1990 року депутати Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання прийняли рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською і обласною радою. 15 квітня 1990 р. прапор замайорів в Івано-Франківську над ратушею — однією з найвищих споруд Івано-Франківська.

28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів.

13 червня 1990 року — Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор[28].

24 липня 1990 року на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор.

16 липня 1991 року на Святих Горах на Донбасі над Сіверським Дінцем активістами Донецької Крайової організації НРУ М.А.Тищенком та В.С.Білецьким було піднято синьо-жовтий прапор.

23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком священиком УАПЦ Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко). Якраз до цієї події і привязаний Указ Президента України, Л.Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004, написана відповідна картина на стіні ВРУ, а цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність. Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 — після триразового голосування і погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України»[2] фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову "Про затвердження державним прапором України Національного прапора" (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»[1].

На морському торгівельному судні український прапор був вперше піднятий 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана т/х «Кременчук» (ЧМП) В'ячеслава Кисловського. Боцман з двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном[29].

Рішення про піднімання на судах українського прапора було прийняте пізніше. 11 вересня 1992 року відбулося його перше офіційне урочисте піднімання на пасажирському теплоході «Іван Франко» в Одеському порту[29].

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 року) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).

Українська революція 2013-2014 років перетворила український прапор та синьо-жовту атрибутику на символ боротьби України з "Русским Миром", Кремлем, російським імперіалізмом та іншими противниками української державності та незалежності.

День державного прапора[ред.ред. код]

Державний Прапор України

23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.

Найбільші Державні прапори України[ред.ред. код]

Найбільшим прапором України 30 на 45 метрів (1350 м²), занесений в Книгу рекордів України, є «Донецький прапор», пошитий вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою з ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу[30]. Вперше його розгорнули в Донецьку, 23 серпня 2007 року. Прапор побував у всіх обласних центрах, на Говерлі, під Крутами, в Хусті, під Берестечком та інших історичних місцях України. 20 серпня 2011 року під час розгортання гігантських державних прапорів на площі Свободи у Харкові стався конфлікт між прихильниками Партії регіонів і націонал-патріотичних сил.[31] Проводячи репетицію до Дня Державного Прапора України, активісти УНП, ВО «Батьківщина» й інших націонал-патріотичних сил розгортали донецький прапор. Під час розгортання прапора на перешкоді став намет, який саме ставили активісти Партії регіонів, що також збиралися провести репетицію з розгортання свого прапора. Посунути свій намет регіонали відмовились. Згодом вчинилася бійка й, урешті-решт, намет таки вдалося посунути. Після чого активісти Партії регіонів кинулися на людей, що розгортали прапор, й у результаті бійки регіонали порвали Державний прапор України у двох місцях. Присутня на місці міліція на такі дії жодним чином не реагувала.[31]

12 жовтня 2009 року Запорізькі швачки фабрики «Селена» пошили 100-метровий прапор України. Спонсором створення прапора виступив Благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». Ширина прапора становить 16 м, довжина — 100 м. Прапор розмістили на лівому березі Дніпра у Запоріжжі. Прапор складається з 4 частин, одну з яких залишать як експонат музею Запорізького козацтва, іншу відправлять до Херсонської області, де була розташована остання Кам'янська козацька січ.

22 серпня 2010 року, напередодні Дня Державного Прапора України та з нагоди відзначення Дня незалежності України, в Тернополі була проведена акція «Ровесник Незалежності». На цій акції було розгорнуто найдовший прапор України завдовжки 9,5 км та завширшки 0,75 км. Цієї довжини вистачило, щоби оточити весь Тернопільський став. Акція була ініційована Тернопільською обласною державною адміністрацією. До акції було залучено 2010 учасників-ровесників Незалежності України, тобто 12 % відсотків від усіх, хто народився в 1991 році в Тернопільській області, а це — 16 498 осіб. Рекорд було занесено до Книги рекордів України. В подальшому прапор має бути поділений на майже 7 тисяч прапорів. Частина його буде передана в обласний краєзнавчий музей, а інші сегменти прапора будуть розповсюджені серед різних закладів області: закладів культури, органів влади, навчальних та медичних закладів.[32]

2 липня 2011 року на Херсонщині виготовили Державний Прапор України розмірами 150×50 м спеціально для 9-го фестивалю «Купальські зорі».

Схожі прапори[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Постанова Верховної Ради України «Про Державний прапор України».
  2. а б Постанова Президії Верховної Ради України «Про прапор України».
  3. Загадки «прапорних» постанов Верховної Ради
  4. Цвета Государственного флага Украины в соответствии с цветовой системой Pantone® Matching System // Государственный флаг Украины // Информация о стране Україна © U-kraina.com — Веб-визитка Украины
  5. а б в г д Андрій Гречило. Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор
  6. а б Наказ про оголошення тимчасового закону про фльоту Народної Української Республіки. 13 березня 1918 р. № 8. // Вістник Ради Народних Міністрів УНР (Київ). – 1918. – № 16 (7 квітня). – С. 1.
  7. а б Постанова Ради Народних Міністрів про встановлення знака-емблєми на прапорах пароплавів Міністерства Шляхів // Вістник Ради Народних Міністрів УНР. – 1918. – № 22 (20 квітня). – С. 1.
  8. а б Морський прапор // Відродження (Київ). – 1918. – Ч. 89 (18 (5) липня). – С. 3.
  9. "Артикул V. Герб і прапор: Гербом Західно-Української Народної Республики є: золотий лев на синiм полi, обернений у свою праву сторону. Державний прапор є синьо-жовтий. Державна печать має довкола гербу напись: Західно-Українська Народна Республика" [Українське слово (Львів). – 1918. – Ч. 257 (14 падолиста). – С. 2.]
  10. Закон, прийнятий Першим Сеймом Карпатської України 15 березня в Хусті: "§5. Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя є горішня, а жовта є долішня"
  11. Назва Української Дивізії має свою власну історію.
  12. Жити по-новому чи сім причин перевернути прапор
  13. Відкритий лист до громадян щодо спроб нищення та фальсифікації державних символів України.
  14. Науковці кажуть, що "перевертати прапор" - провокація або неуцтво.
  15. Геральдические цвета // gerb.bel.ru
  16. Геральдические цвета // excurs.ru
  17. «Натомість Дмитро Дорошенко пише про цю ж маніфестацію (в якій також брав участь): "Гордо маяли в повітрі жовто-блакитні прапори (колір – символ нашого блакитного неба і золотої пшениці на полях)".»
  18. http://www.history.org.ua/JournALL/journal/1999/4/10.pdf
  19. Прапори Армії УНР (1919 р.)
  20. «Командні хоругви» Галицької Армії (серпень 1919 р.)
  21. Кубанське козацтво в 1917–1920 рр.
  22. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле. — Львів, 1923. — Ч. 2. — С. 66.
  23. http://www.narodnapravda.com.ua/history/4a8d78d1c0145/
  24. Олександр Кривенко: редактор від Бога і «вічний революціонер»
  25. Гаврош Олександр Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника. // «Україна Молода» № 121 за 8 липня 2009 року
  26. Основні історичні події, що відбулися на шляху до незалежності України в 1986–1990 рр
  27. Все про прапор над Стриєм
  28. ДЕНЬ ПРАПОРА
  29. а б Вперше прапор України був піднятий в іспанському порту (рос.)
  30. Найбільші прапори України
  31. а б У центрі Харкова порвали державний прапор
  32. В Тернополі розгорнули найдовший державний прапор України на Інформаційна агенція GolosUA.com

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]