Блюхер Василь Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блюхер Василь Костянтинович
Василий Блюхер.jpg
Народився 19 листопада (1 грудня) 1890(1890-12-01)
с. Барщина, Рибінський повіт,
Ярославська губернія,
Російська імперія
Помер 9 листопада 1938(1938-11-09) (47 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
Радянська армія Радянська армія
Рід військ кавалерія, піхота
Роки служби 19141938
Звання Маршал Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР Начальник Генерального штабу РСЧА
Війни/битви Перша Світова війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Нагороди Російської імперії:

Георгіївський хрест 3 ступеня
Георгіївський хрест 4 ступеня
Георгіївська медаль 4 ступеня

Васи́ль Костянти́нович Блю́хер (* 19 листопада (1 грудня) 1890(18901201)[1] — 9 листопада 1938), Москва — радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Барщина, Рибінського повіту, Ярославської губернії (нині Рибінський район, Ярославської області).

Член ВКП(б) з 1916, з 1934 — кандидат в члени ЦК ВКП(б).

Учасник першої світової війни. Загинув в ході сталінських репресій. Реабілітований після XX з'їзду КПРС в 1956 році.

Після Жовтневого перевороту вступив до Червоної гвардії, а потім до Червоної Армії. 1918 року Блюхер першим хто був нагороджений орденом Червоного Прапора.

1919 — командував дивізією в боях проти Колчака, пізніше — проти Врангеля.

19211922 — головнокомандувач, військовий міністр і голова Військової ради Далекосхідної республіки. Після громадянської війни — командир 1-го корпусу і начальник Петроградського укріпленого району, заступник командувача військами Українського військового округу.

19241927 роках — головний військовий радник революційного уряду в Кантоні, Китай.

З 1929 — командувач Особливою Червонопрапорною Далекосхідною армією.

Після не надто вдалих для СРСР боїв на озері Хасан[2], які збіглися з хвилею репресій у країні, 22 жовтня 1938 був заарештований.

9 листопада, перебуваючи під слідством, помер у Лефортовській в'язниці. 10 березня 1939 посмертно позбавлений звання маршала і засуджений до смертної кари за «шпигунство на користь Японії», «участь в антирадянській організації і у військовій змові»[3].

Реабілітований після XX з'їзду КПРС у 1956 році.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]