Блюхер Василь Костянтинович
| Блюхер Василь Костянтинович | |||||||||||||
| Народився | 19 листопада (1 грудня) 1890 с. Барщина, Рибінський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія |
||||||||||||
| Помер | 9 листопада 1938 (47 років) Москва, СРСР |
||||||||||||
| Країна | |||||||||||||
| Приналежність | Російська імператорська армія |
||||||||||||
| Рід військ | кавалерія, піхота | ||||||||||||
| Роки служби | 1914—1938 | ||||||||||||
| Звання | |||||||||||||
| Командування | |||||||||||||
| Війни/битви | Перша Світова війна | ||||||||||||
| Нагороди |
Нагороди Російської імперії: |
||||||||||||
Васи́ль Костянти́нович Блю́хер (* 19 листопада (1 грудня) 1890[1] — † 9 листопада 1938), Москва — радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в селі Барщина, Рибінського повіту, Ярославської губернії (нині Рибінський район, Ярославської області).
Член ВКП(б) з 1916, з 1934 — кандидат в члени ЦК ВКП(б).
Учасник першої світової війни. Загинув в ході сталінських репресій. Реабілітований після XX з'їзду КПРС в 1956 році.
Після Жовтневого перевороту вступив до Червоної гвардії, а потім до Червоної Армії. 1918 року Блюхер першим хто був нагороджений орденом Червоного Прапора.
1919 року командував дивізією в боях проти Колчака, пізніше — проти Врангеля.
1921—1922 роках — головнокомандувач, військовий міністр і голова Військової ради Далекосхідної республіки. Після громадянської війни — командир 1-го корпусу і начальник Петроградського укріпленого району, заступник командувача військами Українського військового округу.
1924—1927 роках — головний військовий радник революційного уряду в Кантоні, Китай.
З 1929 року — командувач Особливою Червонопрапорною Далекосхідною армією.
В ході репресій, які проходили в країні в 1930-х роках, 22 жовтня 1938 був заарештований. 9 листопада, перебуваючи під слідством, В. К. Блюхер помер в Лефортовській в'язниці. 10 березня 1939 вже посмертно, заднім числом, позбавлений звання маршала і засуджений до смертної кари за «шпигунство на користь Японії», «участь в антирадянській організації і у військовій змові».[2]
Реабілітований після XX з'їзду КПРС у 1956 році.
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Блюхер Василь Костянтинович- Блюхер Василий Константинович
- Блюхер
- Трагедия маршала Блюхера
- Репрессии: Почему расстреляли Блюхера
- Блюхер Василий Константинович
Література [ред.]
- Н.Кондратьев. Маршал Блюхер. 1965.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
|
|||||||||
- Народились 1 грудня
- Народились 1890
- Померли 9 листопада
- Померли 1938
- Маршали Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Кавалери відзнаки ордена Святого Георгія
- Учасники Першої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Учасники битви на озері Хасан
- Репресовані воєначальники
- Посмертно реабілітовані
