Єгоров Олександр Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єгоров Олександр Ілліч
Александр Егоров.jpg
Народився 13 (25) жовтня 1883(1883-10-25)
Російська імперія Бузулук, Самарська губернія, Російська імперія
Помер 23 лютого 1939(1939-02-23) (55 років)
СРСР Москва, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Російська імператорська армія
Радянська армія Радянська армія
Рід військ кавалерія, піхота
Роки служби 19011939
Звання Маршал Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу
Командування Начальник Генерального штабу РСЧА 1931—1937
Війни/битви Перша Світова війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Почесна революційна зброя

Російська імперія
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Єго́ров Олекса́ндр Іллі́ч ( * 13 (25) жовтня 1883(18831025), Бузулук — 23 лютого 1939, Москва) — радянський воєначальник. Один з перших Маршалів Радянського Союзу (1935), начальник Генерального штабу Червоної Армії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 жовтня 1883 року у місті Бузулук Самарської губернії (тепер — Оренбурзька область).

У 1901 році закінчив класичну гімназію в Самарі і вступив на військову службу. Зарахований до 4-го гренадерського Несвизького полку.

В 1905 році з відзнакою закінчив Казанське піхотне юнкерське училище і отримав звання підпоручика. За розподілом призначений у 13-й лейб-гренадерський Ериванський полк. Під час роволюції 1905 — 1907 років брав участь в каральних акціях на Кавказі.

Перша Світова війна[ред.ред. код]

Учасник Першої світової війни. Командував ротою, батальйоном 132-го піхотного Бендерського полку, був помічником начальника школи прапорщиків. У званні підполковника командував полком. Дослужився до звання полковника царської армії.

За роки війни отримав 5 поранень і контузій.

Громадянська війна в Росії[ред.ред. код]

1918 р вступає до Червоної армії, воює на фронтах Громадянської війни, командуючи 9-ю, 10-ю та 14-ю арміями та фронтами.

З 26 грудня 1918 по 25 травня 1919 року — командуючий 10-ю армією. В 1919 році був важко поранений у бою під Плетньовим (на річці Сал).

У жовтні 1919 року очолив Південний фронт, а у січні-грудні 1920р — і Південно-Західний Фронт.

З січня 1921 року — командувач військами Київського військового округу, з квітня — командувач військами Петроградського ВО, одночасно, з вересня 1921 року по січень 1922 року — командувач військами Західного Фронту.

У 1922 — 1924 роках командував Кавказською Червонопрапорною армією.

Повоєнна служба[ред.ред. код]

9 серпня 1924 ВУЦВК затвердив О. Єгорова на посаду командувача військами Української РСР та Криму й уповноваженого РВР СРСР і УСРР і уповноваженого наркомвоєнмора СРСР.

У 1925 — 1926 роках був військовим атташе в Китаї.

У 1927 — 1931 роках — командуючий Білоруським військовим округом.

З 1931 року — начальник Штабу РСЧА, з 1935 року — Генштабу.

У 1937 — 1938 роках — заступник народного комісара оборони СРСР.

Кар'єра стрімко зростала, проте 1938 року Маршала Радянського Союзу Єгорова О. І. понижують у посаді та направляють командувати військами Закавказського військового округу.

27 березня 1938 року був заарештований за звинуваченням у «шпигунстві, підготовці терористичних актів і участі в контрреволюційній організації».

Розстріляний 23 лютого 1939 року. Кремований на Новому Донському цвинтарі.

Реабілітований посмертно 14 березня 1956 року.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Перші 5 радянських маршалів

Твори[ред.ред. код]

  • Львов—Варшава. 1920 год Взаимодействие фронтов. M —Л., 1929;
  • Гражданская война в России: Разгром Деникина. — М.: ООО «Издательство ACT»; СПб.: Terra Fantastica, 2003. — 640 с.: ил. — (Военно-историческая библиотека). // Тираж 5 000 экз. ISBN 5-17-015247-7 (ООО «Издательство ACT»). ISBN 5-7921-0630-4 (TF).
  • Тактика и оперативное искусство РККА начала тридцатых годов.— В кн.: Вопросы стратегии и оперативного искусства в советских военных трудах (1917—1940 гг.). М., 1965;
  • Задача современного военного искусства.— В кн.: Вопросы стратегии и оперативного искусства в советских военных трудах (1917—1940 гг.). М., 1965;

Література[ред.ред. код]

  • Ненароков А. П. Верность долгу: О маршале Советского Союза А. И. Егорове. М., 1989.
  • Полководцы гражданской войны. М., 1960.

Джерела[ред.ред. код]