Тухачевський Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тухачевський Михайло Миколайович
Tukhachevsky-mikhail-2.jpg
Народився 4 (16) лютого 1893(1893-02-16)
Російська імперія с. Олександрівське, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер 12 червня 1937(1937-06-12) (44 роки)
СРСР Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19141937
Звання Маршал Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР СРСР
Начальник Генерального штабу РСЧА, Командувач військовими округами,
Командувач фронтами,
командувач 7 Армії
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Польсько-радянська війна 1920
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Нагороди Російської імперії

Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Тухаче́вський Миха́йло Микола́йович (*4 (16) лютого 1893(18930216), село Олександрівське (нині Слєднєво, Сафоновського району Смоленської області) — †12 червня 1937) — радянський військовий діяч.

Брав участь у Першій світовій війні. Воював з білогвардійцями та з поляками.

В 1921 році як командарм 7-ї армії (третього формування) командував придушенням Кронштадтського повстання. 7 березня Тухачевський віддав перший наказ про початок штурму Кронштадта, 8 березня частини під його командуванням зазнали значних втрат і відступили. В подальшому Кронштадт був підданий обстрілу з артилерії та бомбардуванню силами авіації.

В квітні-червні 1921 року командував придушенням Тамбовського повстання. 12 червня 1921 року Тухачевський підписав наказ № 0116 про застосування проти повстанців хімічної зброї.

З 1931 р. — заступник народного комісара військсправ і заступник голови Реввійськради СРСР. У 1935 р. Тухачевському присвоєно звання Маршал Радянського Союзу, таким чином, він став наймолодшим із п'яти перших радянських маршалів.

Репресований 1937 р. за «справою військових», реабілітований 1957 р.

Література [ред.]

  • Гуль Р. Б. Красные маршалы. — М.: Молодая гвардия, 1990.

Джерела [ред.]