Тухачевський Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тухачевський Михайло Миколайович
Tukhachevsky-mikhail-2.jpg
Народився 4 (16) лютого 1893(1893-02-16)
Російська імперія с. Олександрівське, Смоленська губернія, Російська імперія
Помер 12 червня 1937(1937-06-12) (44 роки)
СРСР Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19141937
Звання Маршал Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР СРСР
Начальник Генерального штабу РСЧА, Командувач військовими округами,
Командувач фронтами,
командувач 7 Армії
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Польсько-радянська війна 1920
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора

Нагороди Російської імперії

Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Тухаче́вський Миха́йло Микола́йович (*4 (16) лютого 1893(18930216), село Олександрівське (нині Слєднєво, Сафоновського району Смоленської області) — †12 червня 1937) — радянський військовий діяч.

Брав участь у Першій світовій війні.

Воював з білогвардійцями та з поляками. Насправді Тухачевський не показав себе талановитим полководцем — при спробі загарбати Польщу він та інші командири, так звані «герої громадянської війни», під Варшавою наприкінці серпня 1920 разом зі своєю 200-тисячною ордою потерпіли ганебну поразку від Й. Пілсудського. Більше Тухачевський на військовій ниві прославився хіба що як каратель: В 1921 році як командарм 7-ї армії (третього формування) командував придушенням Кронштадтського повстання. 7 березня Тухачевський віддав перший наказ про початок штурму Кронштадта, 8 березня частини під його командуванням зазнали значних втрат і відступили. В подальшому Кронштадт був підданий обстрілу з артилерії та бомбардуванню силами авіації.

В квітні-червні 1921 року командував придушенням Тамбовського повстання. 12 червня 1921 року Тухачевський підписав наказ № 0116 про застосування проти повстанців хімічної зброї.

З 1931 р. — заступник народного комісара військсправ і заступник голови Реввійськради СРСР. У 1935 р. Тухачевському присвоєно звання Маршал Радянського Союзу, таким чином, він став наймолодшим із п'яти перших радянських маршалів. Авантюрні плани Тухачевського щодо негайного забезпечення «червоної армії» танками в кількості 50 — 100 тисяч штук, а також інші нісенітниці в військовій теорії й практиці укупі зі спробами похизуватися у великій політиці обумовили його подальшу долю — Тухачевського, як і багатьох інших подібних до нього «полководців», які були креатурою Троцького, розстріляли протягом 1937–1938 років, причому Тухачевський, Якір, Примаков були одні з перших.

Реабілітований Тухачевський 1957 року — в цьому був особисто зацікавлений Микита Хрущов, який намагався з Тухачевського та інших «світочів думки» створити образ «безневинно потерпілих» за роки культу особи Сталіна й навіть створити новий культ цих «мучеників» — бо наприкінці правління Хрущова розробляли проєкт величного пам'ятника Тухачевському в центрі Москви, та раптове усунення Хрущова від влади наприкінці 1964 року назавжди поховало ці сподівання. Та на жаль, встигли іменами катів та іншого комуністичного охвістя, реабілітованих Хрущовим, перейменувати вулиці та населені пункти, в тому числі й в Україні.

На нашу всесвітню ганьбу, ми за роки незалежності майже не спромоглися очистити свою країну від цієї скверни (за винятком Карпатського регіону) — до цього часу навіть в столиці є вулиця Маршала Тухачевського — вулиця в Святошинському районі міста Києва, котра до середини 60-тих років називалася вулиця Ватутіна.

Література[ред.ред. код]

  • Гуль Р. Б. Красные маршалы. — М.: Молодая гвардия, 1990.

Джерела[ред.ред. код]