Говоров Леонід Олександрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леоні́д Олекса́ндрович Го́воров (*10 (22 лютого) 1897, Бутирки — †19 березня 1955, Москва) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (з 1944), Герой Радянського Союзу (27 січня 1945), кавалер ордену Перемоги.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Дитинство і юність
Леонід Говоров народився в селянській сім'ї в селі Бутирки Яранського повіту Вятськой губернії (нині територія Кировської області). Батько — Олександр Григорович Говоров (1869—1918) працював бурлакою, матросом в пароплавній компанії купців Стахєєвих, пісьмоводітелем реального училища в Єлабузі. Мати — Марія Олександрівна Говорова (Панфілова) (1867—1919) — домогосподарка. Леонід був старшим з чотирьох синів.
Після закінчення сільської школи поступив в Єлабузьке реальне училище. У 1916, блискуче закінчивши своє навчання, поступає на кораблебудівельне відділення політехнічного інституту Петрограду. Проте в грудні 1916 Говоров був мобілізований в армію, і направлений на навчання в Константіновськоє артилерійське училище. У червні 1917, після закінчення навчання, надано військове звання підпоручника і призначений молодшим офіцером мортирної батареї у складі однієї з частин гарнізону Томська.
У березні 1918 демобілізується і повертається до батьків у Єлабугу, де влаштовується працювати в кооперацію.
[ред.] Громадянська війна
В жовтні 1918 частини військ Колчака увійшли в Елабугу. Говоров в чині підпоручника мобілізований в батарею 8-ої дивізії 2-го Уфімського корпусу, що входить з березня 1919 до складу Західної армії, бере участь в Челябінській і Уфімській операціях.
Через рік, в жовтні 1919, на хвилі масового дезертирства в Білій армії разом з декількома солдатами із складу своєї батареї покинув свою частину і, ховаючись, біг до Томська, де у складі бойової дружини взяв участь в повстанні проти білогвардійців. Томськ перейшов під контроль Червоної армії 22 грудня 1919, а в січні 1920 року Л. А. Говоров вступає добровольцем в 51-у стрілецьку дивізію Василя Блюхера, де обіймає посаду командира артилерійського дивізіону.
У складі Перекопськой ударної групи 6-ої армії А.І. Корка цей дивізіон бере участь в битвах проти військ Врангеля.
У 1920 році Говоров був двічі поранений — в серпні під селом Серагози під час оборонних боїв в районі Каховки отримав осколкове поранення в ногу і у вересні в бою під Антонівкою кульове поранення в руку. За участь в Перекопсько-Чонгарськой операції 1921 був нагороджений орденом Червоного Прапора.
[ред.] Міжвоєнний період
[ред.] Друга світова війна
[ред.] Початковий період
[ред.] Література
- Телицын В. Л. «Маршал Говоров. От колчаковского офицера до Маршала Советского Союза». — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 320 с ISBN 978-5-699-27205-1
- В.А. Егоршин, «Фельдмаршалы и маршалы». М., 2000
[ред.] Джерела в інтернеті
- Говоров Леонид Александрович
- Полковник А. Киселев. «Маршал Советского Союза Леонид Говоров». Сборник «Полководцы и военачальники Великой Отечественной». Вып.1
- О. Бегинин. «Говоров Леонид Александрович». Weltkrieg.Ru.
- И. Лисичкин. «Молчун с золотым сердцем. К 110-летию со дня рождения маршала Л. А. Говорова». «Санкт-Петербургские ведомости», № 033, 22 февраля 2007 г.
- «Леонид Александрович Говоров». «Мемориал у Кремлевской стены».
- В. Мороз. « Командующий твердой воли. К 110-летию со дня рождения Л. А. Говорова». «Красная звезда», 21 февраля 2007 г.
- Леонид Александрович Говоров
- ГОВОРОВ
- Говоров Леонид Александрович
- Говоров Леонид Александрович
- Говоров Леонид Александрович
| Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

