Чуйков Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Іванович Чуйков
рос. Василий Иванович Чуйков
Чуйков.gif
Прізвисько Генерал Штурм
Народився 31 січня (12 лютого) 1900(1900-02-12)
с. Серебряні Пруди
Московської губернії,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 18 березня 1982(1982-03-18) (82 роки)
Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Рід військ піхота
Роки служби 19181982
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Командування СРСР СРСР Заступник Міністра оборони СРСР - Головнокомандувач Сухопутними військами,
Командувач Київським військовим округом, Головнокомандувач Групою радянських військ в Німеччині
Командувач 8-й гвардійської та 62-й арміями, Військовий аташе в Китаї
Війни/битви Громадянська війна в Росії,
Радянсько-фінська війна,
Польський похід РСЧА,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)
Virtuti Militari (Золотий Хрест)
Орден «Зірка дружби народів» (НДР)
Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня
Хрест «За видатні заслуги» (США)
Орден Сухе-Батора Орден Заслуг перед Батьківщиною (НДР) Орден Заслуг перед Батьківщиною (НДР)

Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)

Чуйко́в Васи́ль Іва́нович (*31 січня (12 лютого) 1900(19000212) с. Серебряні Пруди, Московська губернія — †18 березня 1982, Москва) — видатний радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу1955), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).

Під час Другої світової війни командував 62-ю (з травня 1943 - 8-ю гвардійською) армією, особовий склад якої проявив стійкість і масовий героїзм під час Сталінградської битви.

На чолі 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйков воював до останнього дня війни. У складі Південно-Західного, Південного та 1-го Білоруського фронтів 8-а гвардійська армія успішно діяла в багатьох операціях, зокрема в Білоруській, Вісло-Одерскій і Берлінській операціях.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки і початок військової кар'єри[ред.ред. код]

Народився 12 лютого 1900 року в багатодітній селянській родині (було 8 братів і 4 сестри).

Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. В 12 років поїхав на заробітки в Петроград, працював слюсарем. У 1917 році служив юнгою загону мінерів в Кронштадті.

В РСЧА з квітня 1918 року, курсант Перших Московських військово-інструкторських курсів, в липні 1918 року брав участь у придушенні повстання лівих есерів у Москві.

Під час Громадянської війни був помічником командира стрілецької роти, з листопада 1918 року — помічник командира стрілецького полку. З травня 1919 і до кінця 1921 року був командиром полку. Воював на Південному, Східному та Західному фронтах, був поранений чотири рази.

За відвагу і героїзм Василь Чуйков був нагороджений двома орденами Червоного Прапора, іменним золотим годинником та золотою зброєю.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У 1925 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1927 році — Східний факультет академії. В липні 1927 року був відправлений військовим радником у Китай.

З вересня 1929 року — начальник відділу штабу Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії В. К. Блюхера. З серпня 1932 року — начальник Курсів удосконалення начскладу з розвідки.

Закінчив академічні курси при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна в 1936 році.

З грудня 1936 року — командир бригади, з квітня 1938 — командир 5-го стрілецького корпусу, з червня 1938 року — командувач армійською групою в Білоруському військовому окрузі.

У вересні 1939 року брав участь у Польському поході РСЧА. У грудні 1939 року керував 9-й армією в ході Радянсько-фінської війни в північній Карелії. Зазнав тяжкої поразки у битві біля Суомуссалмі, коли три фінських полки оточили і розгромили дві радянські дивізії.

З 1940 по 1942 рік В. І. Чуйков займав посаду військового аташе в Китаї при головнокомандуючому китайською армією Чан Кайши. В цей час Китай вів війну проти Японії. Японські війська захопили центральні райони країни, Маньчжурію та багато інших китайських міст. У цей період проти японської армії був проведений ряд військових операцій. При цьому перед Чуйковим стояло важке завдання — необхідно було утримати в країні єдиний фронт у боротьбі з японцями, в той час, коли в самому Китаї велися бойові дії між військами компартії Китаю (Мао Цзедун) і військами гоміньдану (Чан Кайши). Завдяки В. І. Чуйкову вдалося в такій складній військово-політичній обстановці переламати ситуацію в Китаї, де почав створюватися потужний фронт, який захистив радянські далекосхідні рубежі від агресії Японії.

Після нападу Німеччини на Радянський Союз неодноразово звертався до командування з рапортом, в якому просив відкликати його з Китаю і направити на фронт.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Командний пункт 62-ї армії: начальник штабу армії М.І.Крилов, командувач армією В.І.Чуйков, член військової ради К. А. Гуров, командир 13-й гв. стрілецької дивізії О.І.Родимцев, грудень 1942 р.

З травня 1942 року Чуйков брав участь у війні, командував 64-ю армією, а потім оперативною групою 64-ї армії. Брав участь в оборонних боях на підступах до Сталінграда.

З вересня 1942 року командував 62-ю армією, яка прославилася героїчною шестимісячною обороною Сталінграда. Для Червоної армії вуличні бої в Сталінграді були першими серйозними боями в місті. З ім'ям В. І. Чуйкова пов'язують і появу спеціальних штурмових груп. Ці групи першими несподівано вривалися в будинки, а для переміщень використовували підземні комунікації. Пізніше цей досвід знадобився В. І. Чуйкову у битві за Берлін.

За масовий героїзм і стійкість особового складу, 62-а армія отримала звання гвардійської (8-а гвардійська армія). Василь Чуйков керував цією армією до останнього дня війни. За оборону Сталінграда Василь Чуйков був нагороджений орденом Суворова І ступеня. Хоча спочатку був представлений до звання Героя Радянського Союзу.

У складі Південно-Західного, Південного і 1-го Білоруського фронтів 8-а гвардійська армія успішно діяла в Донбаській, Запорізькій, Дніпропетрівській, Нікопольсько-Криворізькій, Березнегувато-Снігурівській, Одеській, Люблін-Берестейській операціях.

19 березня 1944 року за видатні успіхи при визволенні південної України гвардії генерал-полковнику Чуйкову Василю Івановичу присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

Під час Вісло-Одерської операції війська 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйкова брали участь у прориві глибоко ешелонованої оборони противника, захопили плацдарм на лівому березі річки Вісла (Магнушевський плацдарм), пройшли через табір смерті Майданек, визволили міста Лодзь і Познань і захопили плацдарм на західному березі Одеру.

6 квітня 1945 року за успіхи у Вісло-Одерській операції, штурм і взяття міста Познань Чуйков В. І. був удостоєний другої медалі «Золота Зірка».

У Берлінській операції, діючи на головному напрямку 1-го Білоруського фронту, гвардійці В. І. Чуйкова прорвали сильну оборону противника на Зеєльовских висотах і успішно вели бойові дії за місто Берлін.

Бійці 8-ї гвардійської армії під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника В. І. Чуйкова, маючи великий досвід боїв в Сталінграді та інших містах, вміло вели вуличні бої і в Берліні, разом з військами інших з'єднань в короткий термін розгромили і змусили капітулювати Берлінський гарнізон. Саме на командному пункті В. І. Чуйкова 2 травня 1945 року начальник Берлінського гарнізону генерал Вейдлінг підписав капітуляцію німецьких військ і здався разом із залишками гарнізону в полон.

Післявоєнний період[ред.ред. код]

День передачі повноважень управління в радянській зоні окупації уряду НДР. Головком ГРОВН, очільник РВАН В.І.Чуйков на передньому плані. 10 жовтня 1949 року

Після війни продовжував командувати до липня 1946 року 8-й гвардійської армією, яка дислокувалася в Німеччині.

З липня 1946 року — заступник, потім перший заступник Головнокомандувача Групою радянських військ у Німеччині та заступник начальника Радянської військової адміністрації в Німеччині. З березня 1949 року — Головнокомандувач Групою радянських військ у Німеччині, одночасно, безпосередньо управляв в Радянській зоною окупації Німеччини, з жовтня 1949 — Голова Радянської контрольної комісії, що здійснювала контроль на території утвореної після закінчення Другої світової війни Німецької Демократичної Республіки.

Чуйков прослужив на різних посадах, на території Німеччини вісім років. У 1953 році відкликаний з Німеччини у внутрішній військовий округ. З травня 1953 по 1960 рік В. І. Чуйков командував військами Київського військового округу.

11 березня 1955 році отримав звання Маршала Радянського Союзу.

З 1960 року — Головнокомандувач Сухопутними військами СРСР — заступник Міністра оборони СРСР. Це була найвища посада, яку займав Чуйков за роки своєї служби.

З серпня 1961 В. І. Чуйков одночасно — перший начальник створеної Цивільної оборони СРСР. Визначив основні завдання цивільної оборони — комплекс заходів, що проводяться завчасно в мирний час, до настання військових дій. Після ліквідації Главкомату Сухопутних військ залишається на посаді керівника Цивільної оборони СРСР до 1972 року.

З 1952 року В. І. Чуйков був кандидатом в члени ЦК КПРС. З 1961 року — член ЦК КПРС.

Почесний громадянин міста Берліна (8 травня 196529 вересня 1992). 4 травня 1970 за особливі заслуги, проявлені в обороні міста і розгромі німецьких військ у Сталінградській битві Чуйкову Василю Івановичу присвоєне звання «Почесний громадянин міста-героя Волгограда».

У відставці з 1972 року. З липня 1972 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Василь Іванович вів активний спосіб життя — часто бував у військах, на навчаннях, спілкувався з молоддю, відвідував військові училища та школи, займався літературною діяльністю. Його перу належать ряд спогадів про Велику Вітчизняну війну. Був головою ради ветеранів 62-ї армії (8-й гвардійської армії).

В липні 1981 року написав листа в ЦК КПРС:

… Чувствуя приближение конца жизни, я в полном сознании обращаюсь с просьбой: после моей смерти прах похороните на Мамаевом кургане в Сталинграде, где был организован мной 12 сентября 1942 года мой командный пункт. … С того места слышится рёв волжских вод, залпы орудий и боль сталинградских руин, там захоронены тысячи бойцов, которыми я командовал … 27 июля 1981 года. В. Чуйков.

Василь Чуйков помер 18 березня 1982 року.

Згідно із заповітом, похований у Волгограді на Мамаєвому кургані у підніжжя монумента «Батьківщина-мати», поруч з воїнами своєї армії, які загинули в Сталінградській битві. Попрощатися з Василем Івановичем вийшов все місто.

Єдиний в історії Маршал Радянського Союзу, який був похований за межами Москви.

Військові звання[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Іноземні нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. А. Егоршин, «Фельдмаршалы и маршалы». М., 2000

Примітки[ред.ред. код]


Джерела в інтернеті[ред.ред. код]


Попередник:
Маршал Радянського Союзу
Гречко Андрій Антонович
19571960
Red Army flag.svg
Головнокомандувач Сухопутних військ СРСР

19601964
Наступник:

посада ліквідована