Кузнецов Микола Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кузнецов Микола Герасимович
RR5111-0045R.gif
Народився 11 (24) липня 1904(1904-07-24)
Російська імперія с. Медведки, Вологодська губернія, (нині Архангельська область)
Російська імперія
Помер 6 грудня 1974(1974-12-06) (70 років)
СРСР Москва, СРСР
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Рід військ ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Роки служби 19191956
Звання CCCP navy Rank admiral flota CCCP infobox.svg Адмірал флоту Радянського Союзу
Командування Головнокомандувач Військово-Морського Флоту СРСР
Війни/битви Громадянська війна в Росії,
Битва на озері Хасан,
Громадянська війна в Іспанії,
Друга Світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Ушакова 1 ступеня
Орден Ушакова 1 ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Інше Кузнецов Н. Г. Накануне. М.

Кузнецо́в Мико́ла Гера́симович (*11 (24) липня 1904(19040724) с. Медведки, Вологодська губернія  — 6 грудня 1974, Москва)  — радянський політичний та військово-морський діяч, флотоводець, Адмірал Флоту Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1945), Народний комісар Військово-Морського Флоту СРСР (1939–1946), Головнокомандувач Військово-Морського Флоту СРСР.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Син казенного селянина Герасима Федоровича Кузнєцова (1861–1915). З 1917 розсильний Архангельського порту. У 1919 15-річний Кузнєцов вступив в Северодвінську флотилію, приписавши собі два роки, щоб бути прийнятим (помилковий рік народження 1902 дотепер зустрічається в деяких довідниках). З 1922 служив в Петрограді, в 19231926 вчився в військово-морському училищі ім. Фрунзе, яке закінчив з відзнакою 5 жовтня 1926. Місцем служби вибрав Чорноморський флот і крейсер «Червона Україна», перший з добудованих в СРСР крейсерів (командир батареї, командир роти, старший вахтовий начальник). У 19291932 слухач Військово-морської академії, яку також закінчив з відзнакою. У 19321933 — старший помічник командира крейсера «Червоний Кавказ». З листопада 1933 по серпень 1936 командував крейсером «Червона Україна», де довів до досконалості систему бойової готовності одиночного корабля. У серпні 1936 році відправлений на громадянську війну в Іспанію, де був головним військово-морським радником республіканського уряду (прийняв псевдонім дон Ніколас Лепанто, в честь самої великої морської перемоги Іспанії). Брав участь у підготовці та проведенні бойових операцій республіканського флоту, забезпечував прийом транспортів з СРСР. За діяльність в Іспанії нагороджений орденами Леніна та Червоного Прапора.

З серпня 1937 — капітан I рангу[1] та заступник командувача, з січня 1938 по березень 1939 — командувач Тихоокеанським флотом. 2 лютого 1938 року присвоєно чергове військове звання флагман 2-го рангу. Сили флоту під командуванням Кузнєцова підтримували дії сухопутних сил під час боїв біля озера Хасан.

У березні 1939 Кузнєцов переводиться в Москву на посаду заступника Наркома ВМФ СРСР. 3 квітня 1939 року присвоєно позачергове військове звання флагман флоту 2-го рангу.

Нарком ВМФ[ред.ред. код]

29 квітня 1939 34-річний Кузнєцов призначений Народним комісаром ВМФ СРСР: він був наймолодшим наркомом в Союзі та першим моряком на цій посаді (раніше наркомам були комісар Смірнов та чекіст Фриновський; обидва вони були активними організаторами репресій на флоті та обидва самі стали їх жертвами). Вніс великий внесок у зміцнення обезголовленого чистками флоту перед війною; провів ряд великих навчань, особисто відвідав безліч кораблів, вирішуючи організаційні та кадрові питання. Став ініціатором відкриття нових морських училищ та морських спецшкіл (згодом нахімовських училищ). Також, його наказом 1939 року була збережена стара Петербурзька інженерна науково-педагогічна школа, був повернений назад в Ленінград Морський інженерний факультет, і під ім'ям ВІТУ відновлена Миколаївська інженерна науково-педагогічна школа.[2][3] При його активній участі були прийняті дисциплінарний та корабельний статути ВМФ. 24 липня 1939 року з його ініціативи введений День Військово-Морського Флоту. При введенні генеральських та адміральських звань в червні 1940 року йому було присвоєно звання адмірала. Його наказом 1941 року було створено перший водолазний спеціальний підрозділ РОН (Рота особливого призначення).[4]

Німецько-радянська війна[ред.ред. код]

До початку Німецько-радянської війни адмірал Кузнєцов вніс істотний внесок у посилення бойової могутності, в підвищення боєготовності сил і засобів ВМФ. напередодні раптового нападу Німеччини на СРСР прийняла дієві заходи по підвищенню боєготовності флотів, а в ніч на 22 червня віддав наказ про приведення їх у повну бойову готовність, що дозволило уникнути втрат кораблів та морської авіації.

Під час війни Кузнєцов оперативно та енергійно керував флотом, координуючи його дії з операціями інших Збройних Сил. Був членом Ставки Верховного Головнокомандування, постійно виїжджав на кораблі та фронти. Флот запобіг вторгненню на Кавказ з моря. Велику роль у протидії противнику зіграли морська авіація та підводний флот. ВМФ супроводжував конвої з ленд-лізом та надавав допомогу союзникам. Значна роль приділялася морській освіті та врахуванню досвіду війни.

В 1945 брав участь у складі радянської делегації в роботі Кримської та Потсдамської конференцій керівників трьох союзних держав.

31 травня 1944 Кузнєцову присвоєно військове звання адмірал флоту (чотири зірки, рівне генералу армії). 25 травня 1945 це звання прирівняне до званню Маршала Радянського Союзу та введені погони маршальського типу. 14 вересня 1945 року Кузнєцову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Література[ред.ред. код]

  • Кузнецов Н. Г. Курсом к победе. — М.: Голос, 2000

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]