Москаленко Кирило Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Москаленко Кирило Семенович
Москаленко К.jpg
Народився 28 квітня (11 травня) 1902(1902-05-11)
Російська імперія с. Гришине
нині Красноармійського району Донецької області
Російська імперія
Помер 17 червня 1985(1985-06-17) (83 роки)
SU Москва
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Звання Маршал Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу
Командування заступник Міністра оборони СРСР, заступник міністра оборони - Головнокомандувач РВСП, Командувач Московським військовим округом, командувач 40, 38 арміями
Війни/битви Громадянська війна
Радянсько-фінська війна
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу Герой ЧССР
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Кутузова 1 ступеня
Орден Кутузова 1 ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Орден Клемента Готвальда

Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)

Кири́ло Семе́нович Москале́нко (* 28 квітня (11 травня) 1902(19020511) село Гришине, нині Красноармійського району Донецької області 17 червня 1985, Москва) — український радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу (1955), двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1978), Герой ЧССР (1969). Почесний громадянин Вінниці.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив чотирикласну початкову сільську школу, два класи училища міністерства освіти («міністерське училище»). З 1917 по 1919 роки навчався у сільськогосподарському училищі на станції Яма під Бахмутом. Змушений був перервати навчання через початок громадянської війни.

Повернувся в рідне село, працював у сільському ревкомі. При захопленні території губернії військами Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна через загрозу страти переховувався. Після заняття села військами Червоної Армії в серпні 1920 року вступив до її лав.

Участь в Громадянській війні, 1920—1930-ті роки[ред.ред. код]

Учасник бойових дій Громадянської війни у складі Першої кінної армії. Воював рядовим бійцем проти військ генерала П. Н. Врангеля і отамана Н. І. Махна.

Закінчив артилерійське відділення Харківської об'єднаної школи червоних старшин (1922), курси удосконалення командного складу артилерії РККА в Ленінграді (1928), факультет удосконалення вищого командного складу Військової академії ім. Ф. Е. Дзержинського (1939). У період навчання в Харкові в складі школи брав участь у боях зі збройними формуваннями на Дону і в Донбасі.

З 1922 по 1932 роки служив у складі 6-ї Чонгарської кавалерійської дивізії (до 1924 року в складі Першої кінної армії), командир взводу кінно-артилерійського дивізіону. У період служби в Армавірі брав участь у боях з політичними супротивниками діючої влади на Північному Кавказі.

У вересні 1923 року разом з військовою частиною був переведений до Брянська. З 1924 року - командир батареї, з 1928 - командир навчальної батареї, артилерійського дивізіону, начальник штабу артилерійського полку.

З 1932 року служив в особливій кавалерійській дивізії Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії під Читою, спочатку начальник штабу, потім з 1934 року - командир кавалерійського полку. З 1935 року командував 23-й танковою бригадою у Приморському краї. З 1936 року служив у 45-му механізованому корпусі Київського військового округу.

Радянсько-фінська війна[ред.ред. код]

У 1939 році призначений начальником артилерії 51-ї Перекопської стрілецької дивізії Одеського військового округу, з якою брав участь у радянсько-фінській війні 1939-40 рр., за що нагороджений орденом Червоного Прапора. Потім послідовно начальник артилерії 35-го стрілецького корпусу (Кишинів) і 2-го механізованого корпусу (Тирасполь).

Німецько-радянська війна[ред.ред. код]

З травня 1941 року — командир 1-ї артилерійської протитанкової бригади РГК, яка формувалася у складі 5-ї армії КОВО в м. Луцьк.

На цій посаді генерал-майор артилерії Москаленко зустрів німецько-радянську війну. Бригада під його керівництвом брала участь в оборонних боях у районах міст Луцьк, Володимир-Волинський, Рівне, Торчин, Новоград-Волинський, Малин, в обороні переправ через pp. Тетерів, Прип'ять, Дніпро, Десна. З перших боїв К.С. Москаленко не втратив властивого йому холоднокровності, зберігав гостроту мислення, особисту безстрашність, завжди знаходився на лінії передових батарей, які стріляли прямою наводкою. Протягом місяця безперервних боїв, перебуваючи на напрямку головного удару ворожої групи армій «Південь», бригада знищила більше 300 танків противника. За бойові успіхи, мужність і відвагу К.С. Москаленко 23.7.1941 р. нагороджений орденом Леніна.

З вересня 1941 року К.С. Москаленко командир 15-го стрілецького корпусу у складі 5-ї армії Південно-Західного фронту, воював з ним під містами Чернігів, Ніжин, Ічня, Пирятин. Потім командував кінно-механізованою групою військ 13-ї армії Південно-Західного фронту. У дні контрнаступу радянських військ під Москвою брав участь в Єлецькій наступальній операції, в розгромі єлецького угруповання противника і звільненні м. Єлець.

1945-1983 роки[ред.ред. код]

З серпня 1948 року командувач військами Московського району (згодом Московського округу) ППО. Брав участь в арешті Л.П. Берії у червні 1953 року. З червня 1953 р. командувач військами Московського військового округу. У 1955 р. присвоєно військове звання «Маршал Радянського Союзу». З 1960 року - Головнокомандувач РВСН - заступник Міністра оборони СРСР. З 1962 року головний інспектор Міністерства оборони СРСР - заступник Міністра оборони СРСР. За заслуги в розвитку і зміцненні Збройних сил СРСР 21.02.1978 року нагороджений другою медаллю «Золота Зірка». З грудня 1983 року — у Групі генеральних інспекторів МО СРСР.

Кирило Семенович Москаленко помер 17 червня 1985 року в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Пам'ять[ред.ред. код]

  • Його ім'ям було названо Полтавське військове училище зв'язку.
  • У 1998 році на честь маршала Москаленка названа одна з вулиць Києва.

Нагороди[ред.ред. код]

Військові звання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 7. — Київ, 1982. — С. 136.
  • Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 2. — 2-ге вид. — К., 1987. — С. 450.
  • Москаленко К. С. На Юго-Западном направлении. Воспоминания командарма. Книга I. — М.: Наука, 1969
  • Великая Отечественная война 1941—1945. Энциклопедия. М.:Большая советская экциклопедия, 1985.
  • Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. М., 1996
  • К. С. Москаленко. На юго-западном направлении. М.:Наука, 1973.
  • Василевский А.М. Более полувека в строю.//"ВИЖ", 1972, № 5
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Карпов В.В. Расстрелянные маршалы. М.: Вече, 1999
  • Ортенберг Д.И. Огненные рубежи. М., 1973
  • Ортенберг Д.И. Маршал Москаленко. Киев, 1984
  • Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941-1945.
  • Созвездие полководцев. Хабаровск, 1982, кн. 2
  • Трокаев А.А. Герои пламенных лет. Донецк: Донбас, 1985
  • Терещенко В.Т. Золоті полотна. – Донецьк: Сх. вид. дім, 2013. – 196 с.

Посилання[ред.ред. код]