Ван Гельмонт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ян Баптист Ван Гельмонт (нід. van Helmont, січень 1579, Брюссель — 30 грудня 1644) — голландський натураліст, лікар і теософ-містик.

Біографія[ред.ред. код]

Ян Баптист ван Гельмонт отримав теологічну і медичну освіту у Лувені. Вивчав твори Парацельса та інших ятрохіміків, здійснив десятирічну подорож Європою для удосконалення своїх знань з медицини. Відвідав Альпи, Швейцарію, Іспанію, Францію і Англію і 1609 року отримав ступінь доктора медицини. Потім оселився у Вілворде поблизу Брюсселя і до кінця життя займався дослідженнями у своїй власній домашній лабораторії.

Головні твори Ван Гельмонта були опубліковані його сином Франциском-Меркурієм лише після смерті вченого 1646 року, а пізніше, 1682 року, було видане повне зібрання творів Ван Гельмонта («Opera omnia»).

Дослідження[ред.ред. код]

Ван Гельмонт — один з великих представників ятрохімії. Він був одним з перших учених, які поставили питання про істинні прості складові частини складних тіл. Піддаючи сумніву Аристотелеві стихії і принципи алхіміків на тій підставі, що їх присутність неможливо виявити в складі більшості тіл, Ван Гельмонт пропонував вважати простими тілами лише ті, які можуть бути виділені при розкладанні складних тіл. Так, оскільки при розкладанні рослинних і тваринних речовин завжди виділялася вода, Ван Гельмонт вважав її простим тілом і головною складовою частиною складних тіл. У пошуках інших простих тіл Ван Гельмонт багато експериментував з металами. Показовим є досвід Ван Гельмонта зі сріблом: точно зважену кількість срібла було розчинено в aqua fortis - міцній горілці (нітратній кислоті), розчин випарювався, залишок прожарювали і сплавляли. Вага отриманого срібла точно дорівнювала вихідній. "Срібло не втрачає своєї сутності від того, що було розчинене в міцній горілці, хоча воно зникло з очей і зробилося зовсім прозорим" — писав Ван Гельмонт. Цей досвід є цікавим і як один з перших прикладів кількісного дослідження явища.

Ван Гельмонт вперше провів експериментальні дослідження процесу живлення рослин, які стали основою для так званої водної теорії живлення рослин. Виростивши гілку верби у бочці, він встановив, що майже 40-кратне збільшення її у вазі за 5 років не супроводжувалося скільки-небудь значним зменшенням ваги землі. Незважаючи на помилковість, ця теорія, що розглядала життя рослин як процес, що відбувається тільки під впливом матеріальних сил, завдала удару релігійно-ідеалістичному світогляду.

Ван Гельмонт одним з перших почав використовувати нітрат срібла (ляпіс) для припікання ран, запалень і бородавок. Він вважав, що в травленні вирішальну роль відіграє кислота шлункового соку, і тому пропонував лікувати лугами хвороби, що викликаються надлишком кислот в шлунку. Ввів в хімію термін «газ». У багатьох питань він стояв на класичних позиціях алхімії, вважаючи, наприклад, можливим перетворення неблагородних металів (ртуті, свинцю та інших) у золото за допомогою так званого філософського каменя. Ван Гельмонт дотримувався віталістичних уявлень про те, що життєві процеси нібито регулюються особливими «духами життя» («археями»); визнавав можливість мимовільного зародження.

Джерела:[ред.ред. код]

  • Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.
  • Фигуровский Н.А. Очерк общей истории химии. От древнейших времен до начала XIX в. – М.: Наука, 1969.