Віленський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ві́ленський край, Вільнюський край (лит. Vilniaus kraštas, пол. Wileńszczyzna, біл. Віленшчына) — східна та південно-східна частина Литви з Вільнюсом, до 1939 належала Польщі, що відрізняється особливостями національного складу населення і його політичними та культурними орієнтаціями.

Історія[ред.ред. код]

Історія Литви
Coat of arms of Lithuania.svg
Доісторична Литва
Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Російська імперія
Лісові брати (1905—1906)
Королівство Литва
Литовська радянська республіка
Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка
Литовська Республіка
(Серединна Литва • Віленський край)
Окупація Литви СРСР
Окупація Литви Третім Рейхом
Лісові брати (1940-1957)
Литовська РСР
Литовська Республіка

Портал «Литва»
Серединна Литва і території, на які претендувала Литва

Німецькі війська, які виводилися з територій, зайнятих під час Першої світової війни та за Брестським миром, наприкінці грудня 1918 залишили Вільну і околиці. На початку січня ці території, включаючи Вільну (5 січня), зайняла Червона Армія, опір якій слабкі місцеві польські збройні формування чинити не могли. В ході радянсько-польської війни польські війська зайняли Вільну 1921 квітня 1919. За радянського наступу у липні 1920 регіон знову займають червоні частини.

У радянсько-литовських переговорах з травня 1920 умовою, що визначала східні та південно-східні кордони Литви, були спочатку її військова співпраця у війні проти Польщі, потім, при погіршенні воєнної ситуації, — її нейтралітет. 12 липня 1920 у Москві було підписано договір про мир між РСФРР і Литвою, який визнавав державну незалежність Литви у кордонах колишньої Ковенської губернії, частини Віленської, Гродненської, Сувалкської губерній, включаючи Відзи, Вільну, Ошмяни, Ліду, Щучин, Гродно. Договір набирав чинності 14 жовтня. Однак вже 26 серпня 1920 Вільну було передано властям Литви. Інші місцевості, які відходили за радянсько-литовським договором до Литви, також поспішно передавалися під контроль литовської админістрації при польському наступі після «дива на Віслі».

З вторгненням у серпні 1920 польських частин на территорії, на які претендувала Литва, польські війська зіткнулися з литовськими частинами. Рада Ліги Націй 20 вересня прийняла рекомендацію, що підтверджувала у якості східного кордону Польщі «лінію Керзона», на захід від якої простягалися землі з переважаючим польським населенням, на схід — території з переважанням непольського (литовського, білоруського, українського) населення, і запропонувала Польщі рахуватися з нейтралітетом территорії Литви зі східного боку лінії. Литва та Польща офіційно прийняли цю рекомендацію. Під тиском Ліги Націй в останніх числах вересня 1920 в Сувалках почалися польсько-литовські переговори. 7 жовтня було підписано договір, котрий розмежував польську і литовську зони. Відповідно до договору Вільна та території, що до неї прилягали, опинялися на литовському боці демаркаційної лінії. Договір мав набути сили 10 жовтня 1920.

За два дні до набрання чинності Сувалкським договором за негласним розпорядженням Юзефа Пілсудського польські частини під командуванням генерала Люціана Желіговського, імітуючи непідкорення верховному командуванню, почали наступ і зайняли Вільну (9 жовтня) та Віленський край. Зайняті території були оголошені державою Серединна Литва, тимчасово керованою Верховним головнокомандувачем і Тимчасовою правлячою комісією. Вибори, проведені 8 січня 1922, сформували представницький орган населення Серединної Литви — Віленський сейм. Сейм 20 лютого 1922 більшістю голосів прийняв резолюцію про включення Віленського краю до складу Польщі. 22 березня 1922 Установчий сейм у Варшаві прийняв Акт возз'єднання Віленського краю з Польською Республікою. В квітні 1922 Віленський край увійшов до складу Польщі.

Однак Литва не відмовлялася від прав Вільнюський край та вела за нього активну пропагандистську і дипломатичну боротьбу. Лише в 1938, коли Литва після збройних інцидентів на кордоні і ультиматуму Польщі була вимушена погодитися з відновленням дипломатичних відносин, були відкрити кордони і поновлено сполучення.

З вторгненням у вересні 1939 радянських військ на територію Польщі Віленський край було спочатку передано Радянській Білорусі. За Договором про передачу Литовській Республіці міста Вільно та Віленської області і про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Литвою від 10 жовтня 1939 частину Віленського краю було передано Литві. Ця частина становила територію у 6 909 км² з 490 тис. жителів.

Після прийняття Литовської РСР до складу Радянського Союзу до Литви у жовтні 1940 відійшла додаткова територія площею 2 637 км².

Дивись також[ред.ред. код]