Григоріопольський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григоріопольський район
Naddniestrze-Grigoriopol.png
 
Країна Молдова Молдова
Під контролем Flag of Transnistria (state).svg ПМР
Адміністративний центр Григоріополь
Глава адміністрації І. Циннік
Площа 822 км²
Населення 51 200 осіб
Густота населення 62,3 осіб/км²

Григоріопольський район — адміністративно-територіальна одиниця Молдови. Контролюється невизнаною Придністровською Молдавською Республікою.

Географія[ред.ред. код]

Григоріопольський район утворено 12 жовтня 1924 року. Він розташований в центральній частині молдавського Придністров'я, на лівому березі ріки Дністер. Межує з Дубосарським районом та Слободзейським районом молдавського Придністров'я, Криулянським районом Молдови і Фрунзівським районом та Велико-Михайлівським районом Одеської області України. Територія району становить 822 квадратних кілометри. Близько 60 тис. га складають сільськогосподарські землі, в тому числі 52 тис. га розореної паші.

Рельєф району в основному горбиста рівнина з послідуючим нахилом в південну сторону до Чорного моря та при Дністрі різкому пониженню до 80 метрів. Максимальна висота — 210 метрів над рівнем моря. Клімат помірний, середньорічна кількість опадів — 450 мм. З грунтів переважає звичайний чорнозем, також попадаються й глинясті, тяжкосуглинкові та солончаки.

Історія[ред.ред. код]

З давніх часів територію району населяли різні племена та народності — від костобоків, готів, вестготів, карпів, тирагетів, котрі осідали тут на кілька століть до кочових племен гунів, скіфів, половців котрі проходили цією землею, захопивши у здобич чи розігнавши навколишні осідлі народності, хоча й розселення їх було не щільне, але для проведення скотарства та полюваня, ця територія була придатна та ще й повноводний Дністер сприяв торговим відносинам.

А вже з VII століття в ці райони з Придністров'я та лісистого Полісся почали заселятися слов'янські племена тиверців та уличів, вони досить успішно асимілювали рештки попередніх поселенців, яких доволі сильно гнобили тюркські племена печенігів та половців. Підтвердженням про успішний етнічний розвіток слов'янських племен в краю стали розкопки та найдені поселення в Буторі, Токмазеї, Красногірці. Племена тиверців та уличів понад 8 століть панували на цих землях — розширились територіально аж в пониззя Дунаю та на ділянці від Бугу — Дністра по річці Прут. Завдяки успішному входженню в племінний союз Київської Русі вони отримали можливість спокійно розвивати свої ремесла та господарства майже не відчуваючи половецької небезпеки. А вже в часи ослаблення Києва ці племена входять до складу Галицько-Волинського князівства (згодом королівства). Але нова історична епоха — пов'язана з монголо-татарськими походами та їх розселенням, привело до неминучих наслідків — ослаблена та знекровлена Київська Русь не могла більше контролювати свої прикордоннірайони. Тому населення цих країв, яке залишилося після набігів, полишало насиджені місця і подалося в гірську та лісисту місцевості Поділля чи Карпати, або ж подавалися до більших поселень-городищ і визнавали над собою протекторат кочових народів.

Такі їх митарства тривали близько 2 століть, частина з цих племен асимілювалася з полісянами або древлянами, інша частина поєдналася з молдавськими племенами Підкарпаття та татарсько-половецькими прибульцями які вирішили залишитися на цих територіях. Допоки відбувався процес поєднання культур кочового народу з осілими племенами зы Сходу почалися нові етнічні розселення — племена молдаван та колишніх даків були потиснути з територій осілості в серединному Дунаї нащадками гунів. Вони протягом століть потроху асимілювали рештки тиверців та уличів в пониззі рік Молдова, Прут і не відчувши жодних серйозних притискань монголо-татар, які не вибирали цих шляхів, і в часи ослаблення татарського впливу — повернулися на малозаселені, частково винищені татарами, землі теперішньої Бессарабії. Цьому ще й сприяли успішні позиції їх вождів в переговорах з Османською імперією визнання васальності, тому при прихильному ставленні оттоманців молдавске населення поширилося на всій території Бесарабщини (від Сирету i Молдови до Дністра).

З XV століття ріка Дністер стала на віки природнім кордоном розселення молдавського племені — по праву сторону, по ліву сторону залишилися поселення руські — українські. А ще в пониззі Дністра, на межі зі степовою зоною, де ці поселення з обох боків були рідкуваті (слабозаселені), та межа не буа настільки охороняєма — це дозволяло частині молдаван та українців, які тікали від своїх власників, поселятися не берегах річки в змішаних поселеннях. А влада тодішня — оттоманська і молдавська або посполита і російська-царська цим користувалася створюючи прикордонні поселення — цим самим укріплюючи свої кордони.

Саме в цей період на території району до українських поселень Бичок, Мочарівка, Ташлик, Бутор, Шипка долучаються молдавські поселення з XVI-XVIII століття Спея, Тея, Малаєшти, Далакеу (козацька стоянка — Далеко). А вже з середини 1700 років царська Росія для укріплення своїх кордонів дозволила розселення по півдню Малоросії (Таврійська та Херсонська губернії) інших народностей — сербів, болгар, вірмен, греків та євреїв, які піддалися в цей період страшним утискам в Оттоманській імперії та німецьким колоністам які зазнавали релігійних утисків у себе на батьківщині і мали бажання розпочати нове життя на нових землях. Саме тоді на теренах району виникли поселення вірмен — Григоріополь, німців колоністів — Глинне, Карманово, а також анклави єврейських поселенців в Григоріополіабои болгар в Шипці.

І можна сказати, що головною подією того періоду стало заснування фаворитом Катерини II російської можновладиці Григорієм Потьомкіним — поселення вірмен Григоріополя, яке з часом наповнилося єврейськими і іншими народностями, українцями, молдаванами, німцями та болгарами й стало ключовим торговим та культурним центром цього краю. Протягом двох століть цей район доволі успішно розвивався, незважаючи на чотири військові кампанії які проходили навколо нього, прикордонний статус та постійний приток поселенців призвів до зростання населення в тричі, доволі успішно розвинулися ремесла та сільське господарство. Тільки буремне XX століття змінило ситуацію — як на національному так і на державному рівнях.

Як адміністративна одиниця Григоріопольський район був утворений 12 жовтня 1924 року в Молдавській Автономній РСР в складі Української РСР. 26 червня 1940 року після повернення румунами Бессарабії до СРСР, цей район ввійшов до складу новоутвореної Молдавської РСР. Ще деякий час ця адміністративна одиниця піддавалася різним адміністративним експериментам — укрупнення, скорочення, розформування), і лише з 1971 року було затверджено його теперішні межі та статус.

Адміністративний статус[ред.ред. код]

В районі наявні 31 населений пункт, з адміністративним центром — селищем міського типу Григоріополь. Села району:

Населення[ред.ред. код]

Населення району становить приблизно 51,2 тисяч чоловік. Відповідно за національним складом:

населення молдовани росіяни українці болгари інші
Григоріополь 10252 50,8% 29,6% 16,3% 0,6% 2,8%
Маяк 1221 28,7% 19,6% 47,7% 0,5% 3,5%
Далакеу 1294 91,1% 4,7% 3,0% 0,2% 1,0%
Красна Горка 4821 70,6% 15,1% 11,5% 0,6% 2,3%
Красне 238 67,6% 16,8% 12,2% 3,4%
Бутор 3042 98,1% 0,9% 0,7% 0,1% 0,2%
Індія 60 93,3% 3,3% 3,3%
Бичок 1151 12,0% 67,4% 15,1% 3,6% 1,8%
Нововолодимирівка 271 12,9% 81,5% 4,8% 0,7%
Виноградне 653 27,0% 23,4% 43,8% 0,5% 5,4%
Глинне 2718 26,8% 31,6% 34,5% 1,4% 5,6%
Гиртоп 773 63,1% 8,3% 27,7% 0,5% 0,4%
Мариян 20 95,0% 5,0%
Мокряки 6 66,7% 0,0% 33,3%
Карманове 1898 23,1% 22,1% 48,3% 1,1% 5,4%
Котівка 174 36,2% 27,0% 29,9% 3,4% 3,4%
Мочарівка 164 26,2% 4,3% 67,7% 1,8%
Федосіївка 21 28,6% 14,3% 57,1%
Колосове 809 21,9% 19,4% 46,5% 0,6% 11,6%
Красна Бессарабія 41 26,8% 12,2% 46,3% 14,6%
Побєда 37 43,2% 54,1% 2,7%
Красногірка 1173 26,2% 14,4% 57,1% 0,7% 1,6%
Малаєшти 5243 97,2% 1,3% 1,1% 0,1% 0,4%
Черниця 121 26,4% 20,7% 52,9%
Спея 2679 96,5% 1,5% 0,7% 0,2% 1,1%
Ташлик 3224 98,1% 1,3% 0,2% 0,1% 0,2%
Тея 1928 98,5% 0,8% 0,2% 0,1% 0,5%
Токмазея 1675 98,8% 0,7% 0,1% 0,1% 0,2%
Веселе 90 14,4% 6,7% 73,3% 5,6%
Шипка 2203 29,5% 5,1% 64,1% 1,3%
Григоріопольський район 48000 64,8% 15,3% 17,4% 0,5% 2,1%


Соціальна сфера[ред.ред. код]

В районі функціонують 19 загальноосвітніх шкіл, 22 дошкільних заклади, дитячий будинок творчості, 16 будинків культури, 3 клуби, 26 бібліотек, 3 музичні школи, 1 художня школа, 2 музеї, 1 кінотеатр та 7 народних колективів. Для заняття спортом в районі створена дитячо-юнацька спортивна школа, картодром, 11 футбольних полей, 26 спортивних споруд. Мережа медичних закладів району складається з 2 лікарень, 8 лікарських амбулаторій, 16 фельдшерсько-акушерських пунктів, районної поліклініки, дитячої поліклініки, районного пологового будинку та стоматологічної поліклініки. В районі діють 12 приходів Російської Православної Церкви.

Видатні особи району[ред.ред. код]

Народжені в Григоріопольському районі: