Прут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 45°28′08″ пн. ш. 28°12′28″ сх. д. / 45.46889° пн. ш. 28.20778° сх. д. / 45.46889; 28.20778

Прут
Прут біля Татарова Івано-Франківської області
Прут біля Татарова Івано-Франківської області
Витік на північних схилах масиву Чорногора в Українських Карпатах
Гирло Дунай
Країни басейну Україна Україна
Молдова Молдова
Румунія Румунія
Довжина 967 км (на території України — 272 км)
Середньорічний стік 69,2 м³/с
Площа басейну 27,5 тисяч км²
Притоки в межах України:

Праві:

Ліві:

Мапа
Мапа
Прут на Вікісховищі

Прут (античні назви — грец. Pyretos, Пората, Пюрет) — річка в південно-східній Європі. Ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).

Опис[ред.ред. код]

Бере початок з джерела на схилі Говерли, впадає в Дунай біля міста Джурджулешти (Молдова). Пригирлова частина басейну сильно заболочена. Довжина 967 км (на території України — 272 км), площа басейну — 27,5 тисяч км². Середні витрати води біля міста Леова — 69,2 м³/с. Похил річки змінюється від 100 м/км (біля витоку) до 0,05 м/км (біля гирла).

У верхів'ях (до Делятина) має гірський характер, зі стрімким правим берегом, місцями поперечний профіль русла має вигляд урвища. Біля міста Яремче є водоспад Пробій. Весняні повені, літні дощові паводки, повищений зимовий стік (внасліток відлиг і дощів). Льодостав з січнялютого до початку березня.

Про назву[ред.ред. код]

У другому томі болгарських літописах Імана «Джагфар таріхи» (1680 р.) річка Прут згадується під назвою — Бурат. А в трактаті Константина Порфірогенета «Про управління імперією» згадується: ріка Брут (гл. 38) або Бурат (гл. 42) — сучасний Прут.

Розташування[ред.ред. код]

Басейн річки Прут на гідрографічній мапі України

Верхня течія в Україні (Івано-Франківська та Чернівецька області) нижня — на кордоні Молдови з Румунією. Витоки розташовані на карпатському масиві Чорногора, біля гори Говерли. Річка спочатку тече переважно на північ, після (у межах міста Яремче) повертає на північний схід, ближче до Коломиї — на південний схід. Досягнувши кордону між Молдовою та Румунією, повертає ще більше на південний схід, а згодом — на південь. Впадає в Дунай за 3 км на захід від міста Рені (Одеська область).

Прут судноплавний від міста Леово (Молдова). На Пруті — водосховище Костешти-Стинка (частково в межах Румунії). Снятинська ГЕС — єдина електростанція на Пруті.

Міста: Яремче, Коломия, Снятин, Чернівці, Новоселиця, Унгени.

Історія[ред.ред. код]

Джерело на схилі Говерли, що є витоком Пруту
Місце виходу Прута з льодовикового кару між горами Брецкул та Говерла

Річка Прут (в давнину грец. Pyretos, Poras) була відома римлянам.

У 12 столітті в басейні Пруту існували галицько-руські міста  Малий Галич (нинішній Галац). У 13 сторіччі по Пруту лежала земля берладників, а при впадінні Бахлуя в Прут на стародавніх картах значиться місто Бради або Бруди (згодом Цецора). В кінці 14 століття на Пруті існувало руське місто Романів Торг (нині Роман).

У славяно-молдавському літописі від 1470 року згадується перемога воєводи Штефана Великого над татарами біля Липника (у верхів'ях річки Чугура). На картах 16 століття в басейні Пруту відмічено декілька молдавських міст — Прут, Хролов (пізніше Хирлеу), Бради (пізніше Цецора), Бахлуй та інші; на річці Лопушна — Нуш, Лопушна і Ласти, Луканья (нині Леово), Щелеч (пізніше село Хотешти), Видвиця або Видяча (пізніше Вадуца) на річці Ларзі.

У 1513 році через Прут перейшли татари, в 1518 році — перекопський султан Албул, військо якого було розбите і частиною потоплено в Пруті зі Чугуре Стефаном IV (Штефаніца). У 1581 році сюди знов увірвалися перекопські татари.

У 1563 році через Прут перейшов з козаками князь Дмитро Вишневецький, в 1594 році — Наливайко і Лобода, в 1621 році — султан Осман II, котрий зазнав поразки під Хотином. У 1653 році на берегах Пруту в битві з армією Молдови був смертельно поранений син Богдана Хмельницького Тиміш Хмельницький.

У 1711 році відбувся прутський похід Петра І проти турок. Невигідна для Росії Прутська угода, яку вимушений був укласти Петро І з турками 23 липня 1711 року, після того, як його армія опинилася оточена біля селища Гуш.

У поході 1787 року Потьомкин заснував у Слободзеї центральний пункт чорноморського війська. В 1791 році він помер поблизу Яс.

За Бухарестською угодою 16 травня 1812 року річка Прут стала межею російської Бессарабії. Згідно з Паризьким трактатом 1856 року пониззя Пруту відійшли до Молдавії, але в 1878 році (за Берлінським трактатом) відійшли до Росії. У 1917 й 1918 річка була кордоном УНР з Румунією. В 1918–1944 роках річка належала до Румунії. Після 1944 кордон відновився за станом на 1917 рік з приєднанням північної Буковини до УРСР.

Прут як об'єкт туризму[ред.ред. код]

Неподалік від витоків Пруту розташований Прутський водоспад. Річка придатна для сплаву в умовах середньої або високої води на ділянці від Ворохти до Яремчі (довжина бл. 30 км). Тут трапляються різноманітні пороги середньої складності, зокрема Триступінчатий в кінці Ворохти, Водоспадний біля села Микуличин, косий між Микуличином та Яремчею. Найскладніше місце річки — Яремчанський каньйон завдовжки майже 2 км, який починається в Яремчі біля турбази «Гуцульщина» на правому березі і закінчується через 200–300 метрів після водоспаду Пробій, біля автомобільного мосту через ріку. Каньйон змушує майже без зупинок, з короткими перервами, долати доволі складні пороги, зокрема Прикарпатський, притиск Довбуша, і, звичайно ж, сам водоспад. Водоспад Пробій на Пруті має висоту приблизно 8 метрів та кут нахилу майже 45 градусів.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]