Єгова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Єгова (також Ягве) — тетраграма[1], єдине особисте ім'я Бога. Це слово має значення дослівно «Сущий». Не варто припускатись розповсюдженої помилки плутати ім'я з титулами (напр. Всевишній, Творець, Всемогутній та інш.).

Тетраграма יְהֹוָה з'являється 6518 раз в традиційному Масоретському тексті, на додаток до 305 у вигляді יֱהֹוִה (Jehovih).

Єгова
Єврейською: יהוה
Англійською: Jehovah
Куліш: Єгова
Огієнко: Єгова
Хоменко: Ягве
Турконяк: -
Ім'я Бога, об'явлене через Мойсея (Єгова, Ягве, що значить Сущий, Той хто є) єврейськими літерами

Тетраграма[ред.ред. код]

Тетраграма у фінікійському (гіпотетичний), давньоарамейському та єврейському квадратному написаниях

У найдавнішій єврейській версії ім'я Єгова/Ягве записано чотирма літерами так: ЙГВГ[2] יהוה, утворюючи т.зв. тетраграму (грец. τετραγράμματον, від τετρα —"чотири" та γράμμα — «літера»). Остання з цих літер не читається як «г», а позначає голосний звук, див. Матрес лекціоніс. Латинською мовою ця тетраграма транслітерується як JHWH. Дві основні традиції читання тетреграми: Jehowa (Єгова) та Jahwe (Ягве). Оскільки орфографія єврейської та арамейської мови включала лише приголосні літери, а голосні підбирались згідно з усною традицією, то правильна вимова цього імені залишається предметом гіпотез.

Також слово має спільне коріння зі словом Хава (Єва), яке в Острозькій Біблії перекладається як Жива.

Ім'я Єгова в українських перекладах Біблії[ред.ред. код]

Повний перелік відомих біблійних перекладів українською мовою див. в статті Біблія.

Тетраграма у львівському кафедральному соборі

Дискусія щодо вживання Божого імені Єгова[ред.ред. код]

Згідно з поясненнями богословів, якщо кликати ім'я Ягве (наприклад, Йоіл 2:32) — кликати на Самого Бога. Якщо говорити, благословити, або проклясти від Його Імені — то значить залучити Його і Його силу. 2-га заповідь забороняє використовувати ім'я Ягве несерйозно, марно, без належної поваги. Але наголошується на тому, щоб "використовувати це ім'я в похвалі (галлелу-Йаг[16] [hallelu-jah], єврейською «слава-Яг[ве]») і святити його (ім'я)" (1-а Петиція Господньої молитви). [17]

Проте, існує інший погляд стосовно вживання Божого імені Єгова. Вважається, що ранні христистияни, коли цитували Септуагінту, навряд чи могли усунути з цитат Боже ім'я. А, звідси: християни першого століття активно використовували Боже ім'я. Наприклад, Biblical Archeology Review[en] за березень 1978 року пояснює, що сталося згодом. Там згадується "відомий рабинський уривок (Талмуд Шаббат 13.5)", в якому "обговорюється проблема знищення єретичних текстів. (...) Єретичні тексти містили Боже ім'я і їхнє масове знищення означало б знищення Божого імені". — І продовжується: — "Усунення тетраграми, ймовірно, створило богословську атмосферу, котра дуже відрізнялась від духу, що панував у новозавітну еру I сторіччя. Зі зникненням тетраграми юдейський Бог, якого завжди намагались відрізнити від усіх інших богів за допомогою його єврейського імені, до деякої міри втратив свою індивідуальність".

Дилема: Єгова чи Ягве?[ред.ред. код]

Багато-хто не схильний вживати форму імені Єгова через те, що "слово "Єгова" не є точний відповідник жодній формі Імені, що будь-коли вживалась в єврейській мові"[18]. Тому такі біблеїсти використовують форму Ягве.

З другого боку, менш бюрократичні дослідники не погоджуються з цим і вдаються до усталеної в більшості сучасних мов форми Єгова. Як аргумент вони твердять: "Більшість імен до деякої міри змінюються при переході з одної мови в іншу. Ісус народився євреєм, і по-єврейськи його ім'я, мабуть, вимовлялось Йешуа, але натхнені письменники Християнських Писань без вагань вживали грецьку форму цього імені — Іесоус. У більшості інших мов це ім'я вимовляється трохи інакше, але ми вільно вживаємо форму, яка є звичною в нашій мові".[19] Вони дають перевагу цій формі Імені оскільки вона є найвідомішою і віддавна вживається в українській мові.

Боже ім'я в оригінальних текстах Біблії[ред.ред. код]

Сувої Мертвого моря, 2 ст. до. н. е. тетраграма в Старому Заповіті (Ісаї 42:8).
Женевська Біблія, 1560 год
Пс. 83:18
Біблія короля Якова, 1611 год
Вих. 6:3

В єврейському тексті Біблії (Старий Заповіт) ім'я Ягве/Єгова в формі тетраграми трапляється 6828 разів, починаючи від Буття 2:4. Це ім'я з'являється частіше, ніж будь-яке інше позначення Бога: Елогім («Бог» у множині, але означає єдиного Бога) та Ел (Бог) 2600 рази; Адонай (Господь) 30 разів; Шаддай (Всемогутній) 48 разів.

Ім'я Єгова/Ягве було перенесено у формі «тетраграми» — Імені Божого, записаного палео-єврейським письмом, а також арамейськими квадратними літерами, які з половини I ст. до н. е. використовувались також для єврейської мови (це перенесення підтверджують знахідки, датовані I століттям н. е.) до частини ранніх версій грецького перекладу Старого Заповіту — Септуаґінти (LXX), часто цитованої в Новому Заповіті. Серед кумранських рукописів був виявлений також грецький переклад книги Левит, в якому тетраграма була передана грецькими літерами IAW (Йао). У пізніших переписах грецької Септуаґінти, (що підтверджується знахідкою, датованою III століттям н. е.) на місці тетраграми вставлено вирази «Kyrios» (Пан) та «Theos» (Бог).

Перші варіанти фонетичної передачі вимови тетраграми латинською мовою, близькі до імені Єгова, з'явилися в XIII столітті [20]. А ще через 300-400 років ім'я Єгова (Iehouáh,Iehovah,Jehovah) вже використовувалося в деяких перекладах Біблії. Зокрема, його можна виявити в «Женевській Біблії» (1560) і в «Біблії короля Якова» (1611).

Боже ім’я та перекладачі Біблії[ред.ред. код]

Як же перекладачі перекладали Боже ім’я в їхніх перекладах? Переважно вони заміщали його словом „Господь”. Дуже впливовим перекладом того часу була Вульґата‚ Латинський переклад Біблії Ієроніма на звичайну латинську мову. Ієронім переклав Тетраграму ЙГВГ (YHWH, Єгова) словом Домінус‚ „Господь”.

Згодом‚ в Європі почали виникати нові мови — французька‚ англійська та іспанська. Проте‚ Католицька Церква знеохочувала перекладання Біблії на ці нові мови. Отже‚ коли євреї‚ читаючи Біблію в оригінальній єврейській мові, перестали вимовляти Боже ім’я‚ то більшість „християн” слухали читання латинською мовою Біблії, в якій не вживалось це ім’я.

З часом‚ знову почали вживати Боже ім’я. У 1278 р. воно появилось у латинському творі Пуджіо фідеї (Кинджал віри), через Раймунда Мартіні[en]‚ іспанського монаха. Раймунд Мартіні за правописом писав те ім’я так: Ієгова. Згодом, у 1303 р., Поркет де Салватічі докінчив твір Вікторія Поркеті адверсус імпіос гебраос (Поркетова перемога над безбожними євреями). У цьому творі він теж згадує Боже ім’я‚ і за правописом пише його в різних формах Іогоуаг‚ Ієгова і Єогуаг. Потім‚ у 1518 р.‚ Петрус Галатінус[en]видав твір Де арканіс католіка верітатіс (Відносно таємниць всесвітньої правди), в якому по буквах він писав Боже ім’я так: Ієгоуа. Боже ім’я перший раз появилось в англійській Біблії в 1530 р.‚ коли Вільям Тіндейл видав переклад перших п’яти книг Біблії. У цьому перекладі він помістив Боже ім’я‚ пишучи його по буквах Ієгоуа‚ в кількох віршах, і в примітці до цього перекладу він написав: „Ієгова є Боже ім’я... Крім того‚ коли бачите слово ГОСПОДЬ виписане великими літерами (хіба буде якась друкарська помилка)‚ то по-єврейськи це є Ієгова”. З цього почали вживати ім’я Єгова тільки в кількох віршах, а слова „ГОСПОДЬ” або „БОГ” в більшості віршів, де стоїть тетраграма в єврейському тексті.

У 1611 р.‚ вийшов найширше вживаний англійський переклад‚ Авторизований переклад. У цьому перекладі Боже ім’я подибується чотири рази в головному тексті. (2 Мойсея 6:3 (Вихід 6:3) [21]; Псалом 83:18 [(Пс. 82:19) (83):19‚ Переклад Огієнка]; Ісаї 12:2; 26:4) „Яг”‚ поетичне скорочення Божого імені, стоїть у Псалмі 68:4 [(Пс. 67:5) (68):5‚ Переклад Огієнка]. І те цілковите ім’я вживається в назвах таких місць‚ як „Єгова-Ніссі” (2 Мойсея 17:15; Суддів 6:24). Проте‚ за прикладом Тіндейла‚ перекладачі в більшості випадків заміщали Боже ім’я словами „ГОСПОДЬ” або „БОГ”. Але, якщо Боже ім’я вживається в чотирьох віршах‚ то чому ж його не писати в усіх тих тисячах віршів, в яких воно стоїть у мові оригіналу?

Щось подібне ставалось у німецькій мові. У 1534 р., Мартін Лютер видав його закінчену Біблію перекладену з оригінальних мов. З якоїсь причини він не вживав Божого імені, але заміщав його такими словами, як ГЕРР („ГОСПОДЬ”). Проте, він знав Боже ім’я, тому що в його проповіді, ґрунтованій на Єремії 23:1-8, яку він виголосив у 1526 р., він сказав: „Це ім’я Єгова, Господь, це виключно є ім’я правдивого Бога”. У 1543 р. Лютер написав відверто: „Що коли [Євреї] тепер твердять, що ім’я Єгова неможливо вимовляти‚ то не знають про що говорять... Якщо його можна писати письмовим приладдям‚ то як це що його не можна вимовляти‚ що є багато краще від писання якимсь приладдям? Чому ж вони не кажуть‚ що його неможливо писати‚ неможливо читати‚ неможливо думати про нього? Беручи все це до уваги‚ то тут є щось нечесного”. Все-таки, Лютер не виправив цієї справи в його перекладі Біблії. Інші німецькі Біблії в наступних роках зберігали те ім’я в 2 Мойсеєвій 6:3.

У наступних століттях‚ перекладачі Біблії розділювались два напрями — декотрі не зберігали Божого ім’я‚ тоді як інші широко вживали його в Єврейському Письмі, пишучи його в формі Єгова або в формі Ягве.

Ім'я Єгова/Ягве у власних іменах[ред.ред. код]

Ім'я Єгова/Ягве зустрічається також в Біблії як складова подвійних єврейських імен, напр.: Matitjahu (укр. Матвій або Матей) i Jehochanan (укр. Іван). Складники jahu i jeho роблять вірогідним погляд, що стародавні євреї могли вимовляти тетраграму ЙГВГ як у формі близькій до Ягве, так і у формі, близькій до Єгова.

Українські імена, що містять Єгова, як складову
  • Азарій (Азар) — (Азаріаг) допоміг Ягве.
  • Ананій (Анань) — (Ананіас) був милосердним Ягве. Або від (Ананіаг) Ягве відповів мені.
  • Захар, Захарій(Зекаріаг) Ягве згадав.
  • Іван(Єгоганан) Ягве змилосердився.
  • Ілля (Ілько) — (Еліяг) мій Бог — Ягве.
  • Ісай — (Ісаяг) спасіння Ягве. В імені Ісус (Спас) той самий корінь.
  • Йосафат, Осафт (Сафат) — (Йошафат) Ягве Суддя.
  • Матвій(Маттітгіяг) дарунок Ягве.
  • Овдій — (Обадіяг) служитель Ягве.
  • Осія — (Гошаяг) Спасенний Ягве, або Ягве врятував.
  • Софон — (Зефаніяг) Ягве дав сховок.
  • Яким — (Єгоякім) Ягве споруджує.

[22] [23]

Заборона вимови в юдаїзмі[ред.ред. код]

До I століття після Р. Х. юдаїзм, трактуючи слова: «Не називай (згадуй) Імені Бога твого, даремно» (Вихід 20:7), забороняє вимовляння цього імені. В результаті правильну (таємну) вимову імені знали тільки священики Єрусалимського храму, а в побуті використовувався титул Адонай (Господь, Всевишній). Під час чергової навали язичників Єрусалимський храм був зруйнований, а першосвященик вбитий, і, таким чином, первісна вимова була навіки втрачена.

Згідно з більшістю біблеїстів вимова «Єгова» з'явилася у середньовіччі шляхом додавання Масоретами до тетраграми יהוה (ЙГВГ) голосних з єврейського אֲדֹנָי Адонай (Господь), яким євреї заміняли ЙГВГ, читаючи Біблію (у давньогебрейській писемній традиції відсутні голосні, тому вірна вимова слова передавалося усно). Таким чином виходило: Яговаг, або Єгова.

Цікаві результати дають дослідження вимови слів, що містять скорочену форму імені Божого, що з'являється напр. у звороті Hallelujah (Алилуя) — «Хваліть Яг» або імені Єгошуа (Ісус) — «Єг є спаситель». Перше вказувало б більше на форму Ягве, друге — на форму Єгова.

Звучання Ягве є вірогідно правильним способом вимови оригінального єврейського слова, що логічно слідує з вимови єврейських слів «Я» та «гве», щодо яких практично немає сумнівів, оскільки в єврейській після приголосної «й» майже завжди з'являється «a», a після «гв» майже завжди з'являється «e». Однак слід зазначити, що в іменах, до складу яких входить напр. Єгошуа, Їрмеягу, зустрічаються змінні голосні, що не дають можливості точно встановити, які саме вживали Ізраїльтяни. Також належить зазначити, що у фінікійському тексті ім'я Бога Ізраїля подано як «Аве». Варто також звернути увагу, що з огляду на різницю у вимові окремих голосних в сучасних мовах звучання вживаних форм найчастіше і так не має нічого спільного з оригінальним звучанням.

У сучасній біблеїстиці майже не використовується, й замінений епіклесами Господь, Пан, Пан-Отець. Уважається також, що дане ім'я доволі часто зустрічається серед письмен, званих святими. Окремі релігійні організації розглядають повернення ім'я даного Бога як повернення до правдивої релігії (див. Свідки Єгови).

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія УСЕ. "Тетраграма"
  2. Енциклопедія УСЕ. "Тетраграма"
  3. Біблія в перекладі І. Огієнка (Вихід 15:3)
  4. Біблія в перекладі І. Огієнка (Вихід 17:15)
  5. Біблія в перекладі І. Огієнка (Книга Суддів 6:24)
  6. Біблія в перекладі І. Огієнка (Вихід 6:3)
  7. Біблія в перекладі І. Огієнка (Вихід 12:41)
  8. Біблія в перекладі І. Огієнка (1 Самуїлова 2:20)
  9. Біблія в перекладі І. Огієнка (Псалми 103:35)
  10. Біблія в перекладі І. Огієнка (Єзекіїль 48:35)
  11. Біблія в перекладі І. Хоменка (Вихід 6:2, 3)
  12. Біблія в перекладі І. Хоменка (Вихід 18:11)
  13. Біблія в перекладі І. Хоменка (Авдія 1:1)
  14. Біблія в перекладі І. Хоменка (Вихід 17:15)
  15. Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу Онлайн
  16. Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу. Додаток. стор. 476.
  17. Лютеранська енциклопедія
  18. Передмова до Revised Standard Version
  19. Обговорення на основі Писань. Wachtturm-Gesellschaft, Selters/Taunus, 2003 рік, стор. 135
  20. Raymund Martin. Pugio fidei, бл. 1270
  21. Біблія в перекладі І. Огієнка (Вихід 6:3)
  22. Власні імена людей, Словник-довідник, 3-тє видання, виправлене, Київ, Наукова думка, 2005 рік.
  23. Правильність єврейської транслітерації згідно з Insight on the Scriptures

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]

  1. Біблія в перекладі П. Куліша
  2. Біблія в перекладі І. Огієнка
  3. Біблія в перекладі І. Хоменка
  4. Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу Онлайн