Єгова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Єгова (також Ягве) — тетраграма יהוה (YHWH)[1], єдине особисте ім'я Бога. Це ім’я є формою давньоєврейського дієслова HWH (ГВГ) гава́г (ставати) і буквально означає «Він спричиняє ставати». Це говорить про Єгову, як про Того, хто послідовно виконуючи свою волю, стає Виконавцем обітниць, Тим, хто завжди втілює в життя свої наміри. Не варто припускатись розповсюдженої помилки плутати ім'я з титулами (напр. Всевишній, Всемогутній, Господь, Творець та інші). У Біблії це ім'я згадується набагато частіше за інші імена. У вигляді тетраграми יְהֹוָה з'являється 6518 раз в традиційному Масоретському тексті, на додаток до 305 у вигляді יֱהֹוִה (Jehovih).

Єгова
Єврейською: יהוה
Англійською: Jehovah
Куліш: Єгова
Огієнко: Єгова
Хоменко: Ягве
Турконяк: -
Ім'я Бога, об'явлене через Мойсея (Єгова (Ягве), що значить Він спричиняє ставати, Той хто є (Вихід 3:14)) єврейськими літерами

Тетраграма[ред.ред. код]

У найдавнішій єврейській версії ім'я Єгова (Ягве) записано чотирма літерами так: ЙГВГ[2] יהוה, утворюючи т.зв. тетраграму (грец. τετραγράμματον, від τετρα —"чотири" та γράμμα — «літера»). Остання з цих літер не читається як «г», а позначає голосний звук, див. Матрес лекціоніс. Латинською мовою ця тетраграма транслітерується як JHWH. Дві основні традиції читання тетреграми: Jehowa (Єгова) та Jahwe (Ягве). Оскільки орфографія єврейської та арамейської мови включала лише приголосні літери, а голосні підбирались згідно з усною традицією, то правильна вимова цього імені залишається предметом гіпотез.

Також слово має спільне коріння зі словом Хава (Єва), яке в Острозькій Біблії перекладається як Жива.

Ім'я Єгова в українських перекладах Біблії[ред.ред. код]

Повний перелік відомих біблійних перекладів українською мовою див. у статті Переклади Біблії українською мовою.

Тетраграма у львівському кафедральному соборі

Дискусія щодо вживання Божого імені Єгова[ред.ред. код]

Згідно з поясненнями богословів, якщо кликати ім'я Ягве (наприклад, Йоіл 2:32) — кликати на Самого Бога. Якщо говорити, благословити, або проклясти від Його Імені — то значить залучити Його і Його силу. 3-тя заповідь забороняє використовувати ім'я Ягве несерйозно, марно, без належної поваги. Але наголошується на тому, щоб "використовувати це ім'я в похвалі (галлелу-Йаг[4] [hallelu-jah], єврейською «слава-Яг[ве]») і святити його (ім'я)" (1-а Петиція Господньої молитви). [5]

Проте існує інший погляд стосовно вживання Божого імені Єгова. Вважається, що ранні християни, коли цитували Септуаґінту, навряд чи могли усунути з цитат Боже ім'я. А отже, християни першого століття активно його використовували. Наприклад, Biblical Archaeology Review[en] за березень 1978 року пояснює, що сталося згодом. Там згадується "відомий рабинський уривок (Талмуд Шаббат 13.5)", в якому "обговорюється проблема знищення єретичних текстів. (...) Єретичні тексти містили Боже ім'я і їхнє масове знищення означало б знищення Божого імені". — І продовжується: — "Усунення тетраграми, ймовірно, створило богословську атмосферу, котра дуже відрізнялась від духу, що панував у новозавітну еру I сторіччя. Зі зникненням тетраграми юдейський Бог, якого завжди намагались відрізнити від усіх інших богів за допомогою його єврейського імені, до деякої міри втратив свою індивідуальність".

Дилема: Єгова чи Ягве?[ред.ред. код]

Багато хто не схильний вживати форму імені Єгова через те, що "слово" Єгова" не є точний відповідник жодній формі Імені, що будь-коли вживалась в єврейській мові"[6]. Тому такі біблеїсти використовують форму Ягве.

З другого боку, менш бюрократичні дослідники не погоджуються з цим і вдаються до усталеної в більшості сучасних мов форми Єгова. Як аргумент вони твердять: "Більшість імен до деякої міри змінюються при переході з одної мови в іншу. Ісус народився євреєм, і по-єврейськи його ім'я, мабуть, вимовлялось Йешуа, але натхнені письменники Християнських Писань без вагань вживали грецьку форму цього імені — Ієсус. У більшості інших мов це ім'я вимовляється трохи інакше, але ми вільно вживаємо форму, яка є звичною в нашій мові".[7] Вони дають перевагу цій формі Імені, оскільки вона є найвідомішою і віддавна вживається в українській мові.

Боже ім'я в оригінальних текстах Біблії[ред.ред. код]

Сувої Мертвого моря, 2 ст. до. н. е. тетраграма в Старому Заповіті (Ісаї 42:8).
Женевська Біблія, 1560 рік
Пс. 83:18
Біблія короля Якова, 1611 рік
Вих. 6:3

Старий Завіт[ред.ред. код]

У єврейському тексті Біблії (Старий Заповіт) ім'я Єгова (Ягве) у формі тетраграми трапляється 6828 разів, починаючи від Буття 2:4. Це ім'я з'являється частіше, ніж будь-яке інше позначення Бога: Елогім («Бог» у множині, але означає єдиного Бога) та Ел (Бог) 2600 разів; Адонай (Господь) 30 разів; Шаддай (Всемогутній) 48 разів.

Ім'я Єгова (Ягве) було перенесено у формі «тетраграми»Імені Божого, записаного палеоєврейським письмом, а також арамейськими квадратними літерами, які з середини I ст. до н. е. використовувались також для єврейської мови (це перенесення підтверджують знахідки, датовані I століттям н. е.) до частини ранніх версій грецького перекладу Старого Заповіту — Септуаґінти (LXX), часто цитованої в Новому Заповіті. Серед кумранських рукописів був виявлений також грецький переклад книги Левит, в якому тетраграма була передана грецькими літерами IAW (Йао). У пізніших переписах грецької Септуаґінти, (що підтверджується знахідкою, датованою III століттям н. е.) на місці тетраграми вставлено вирази «Kyrios» (Господь) та «Theos» (Бог).

Перші варіанти фонетичної передачі вимови тетраграми латинською мовою, близькі до імені Єгова, з'явилися в XIII столітті [8]. А ще через 300-400 років ім'я Єгова (Iehouáh, Iehovah, Jehovah) вже використовувалося в деяких перекладах Біблії. Зокрема, його можна виявити в «Женевській Біблії» (1560) і в «Біблії короля Якова» (1611).

Новий Завіт[ред.ред. код]

Ім'я "Єгова" (або "Ягве") в рукописах Нового Завіту, що дійшли до нас мовою оригіналу - давньогрецькою, не вживається, а тетраграмматон, цитований зі Старого Завіту в Новому Завіті, наприклад 109 Псалом, передається словом "'Κύριος"' (Господь) або словом "'Θεός"' (Бог). Протягом тривалого часу не було виявлено жодного давнього рукопису Нового Завіту давньогрецькою мовою, де зустрічається тетраграмматон або транслітерація цього слова, фонетично близьке до імені Єгова чи Ягве. Але в середині XX століття вчені знайшли дуже старі фрагменти рукописів Септуаґінти, у яких містилося Боже ім'я, написане єврейськими літерами.

Не виявлено жодної молитви, ні одного твору в Християнстві з I по X століття, де вживається ім'я Єгова чи Ягве, або фонетично близька форма тетраграми як ім'я Бога християн. Згадки тетраграми у християнських письменників пов'язано тільки з описом традицій і звичаїв іудаїзму.

У 1961 році Свідками Єгови англійською мовою було видано «Переклад нового світу» - переклад Біблії, який вони використовують у своїй релігійній діяльності. У цьому перекладі Ім'я "Єгова" зустрічається 7210 разів: 6973 рази в Старому Завіті і 237 разів у Новому Завіті.[9]. Свідки Єгови вважають, що ними було відновлено особистого вживання імені Бога у всіх місцях, де воно, на їх думку, було або мало бути в оригіналі. Українською мовою «Переклад нового світу» (Новий Заповіт) вийшов у 2005 році.

Православні християнські богослови вважають практику вживання імені «Єгова» в тексті Нового Завіту необґрунтованою, оскільки вважають, що ім'я «Єгова» відсутнє у всіх відомих стародавніх рукописах Нового Завіту мовою оригіналу[10]. Крім того, немає ніяких згадок цього імені у всіх документах з історії раннього християнства - як християнського, так і язичницького або іудейського походження. Тільки в деяких випадках в рукописах зустрічається тетраграмматон, проте без транскрипції на іншу мову.

Професор релігії та івриту Джордж Говард (англ. George Howard) Університету штату Джорджія(англ.)укр. (США) опублікував у 1977 році працю, в якій виклав гіпотезу про те, як тетраграмматон міг використовуватися при написанні початкових текстів Нового Завіту. Згідно з його теоріїєю, ім'я Бога "YHWH" з'являлося в християнських рукописах у тих місцях, які містили або цитати зі Старого Заповіту або посилання на нього. Згодом тетраграмматон, за припущенням Говарда, був замінений словом Κύριος, що, на його, заплутало язичників, які прийняли християнство, щодо розуміння взаємозв'язку між «Богом» "(YHWH Elohim)" і «Господом Ісусом» "(Κύριος Ἰησοῦς)".[11] Однак немає жодних документально-історичних свідчень на підтвердження цієї гіпотези; як немає свідчень того, що ця гіпотетична теорія Говарда була сприйнята науковим співтовариством. У 1992 році праця з нічим не підтвердженою гіпотезою Говарда була опублікована[12] повторно.

Крім «Перекладу нового світу» ім'я «Єгова» використовується в текстах Нового Завіту ряду інших перекладів Біблії. Так, у підрядковому перекладі Емфетік Дайаглот, виданому в 1864 році, ім'я «Єгова» в Новому Заповіті зустрічається 18 разів. Починаючи з XIV століття і до XX століття ім'я «Єгова» з'являлося в деяких перекладах Нового Завіту на єврейську, а також на африканські, азіатські, американські і європейські мови. У перекладах Нового Завіту, зроблених у XIX і XX століттях на сім тихоокеанських мов, ім'я «Єгова» зустрічається в 72 віршах.

Боже ім’я та перекладачі Біблії[ред.ред. код]

Як же перекладачі передавали Боже ім'я у своїх перекладах? Переважно вони замінювали його словом „Господь”. Дуже впливовим перекладом того часу була Вульґата‚ переклад Біблії Ієроніма звичайною латинською мовою. Ієронім переклав Тетраграму ЙГВГ (YHWH, Єгова) словом Домінус („Господь”).

Згодом у Європі почали виникати нові мови — французькаанглійська та іспанська. Проте Католицька Церква знеохочувала переклади Біблії цими новими мовами. Отже‚ коли євреї‚ читаючи Біблію оригінальною єврейською мовою, перестали вимовляти Боже ім’я‚ то більшість „християн” слухали читання Біблії латинською мовою, в якій це ім’я не вживалось.

З часом вживання Божого імені відновилося. 1278 року воно з'явилось у латинському творі Пуджіо фідеї[en] (Кинджал віри) іспанського ченця Раймунда Мартіні[en]. Раймунд Мартіні за правописом писав те ім’я так: Ієгова. Згодом, 1303 року, Поркет де Салватічі докінчив твір Victoria Porceti adversus impios hebraos (Поркетова перемога над безбожними євреями). У цьому творі він теж згадує Боже ім’я‚ і, за правописом, пише його в різних формах Іогоуаг‚ Ієгова і Єогуаг. Потім‚ у 1518 р.‚ Петрус Галатінус[en] видав твір De arcanis catholicae veritatis (Відносно таємниць всесвітньої правди), в якому по буквах він писав Боже ім'я так: Ієгоуа. Боже ім'я перший раз з'явилось в англійській Біблії в 1530 р.‚ коли Вільям Тіндейл видав переклад перших п'яти книг Біблії. У цьому перекладі він помістив Боже ім'я‚ пишучи його по буквах Ієгоуа‚ в кількох віршах, і в примітці до цього перекладу він написав: „Ієгова є Боже ім'я... Крім того‚ коли бачите слово „ГОСПОДЬ” виписане великими літерами (хіба буде якась друкарська помилка)‚ то по-єврейськи це є Ієгова”. З цього часу почали вживати ім'я Єгова тільки в кількох віршах, а слова „ГОСПОДЬ” або „БОГ” у більшості віршів, де стоїть тетраграма в єврейському тексті.

У 1611 р.‚ вийшов найширше вживаний англійський переклад‚ Авторизований переклад. У цьому перекладі Боже ім'я вживається чотири рази в головному тексті. (Вихід 6:3); (Псалом 82:19) [(83):19‚ Переклад Огієнка]; (Ісаї 12:2); (Ісаї 26:4) „Яг”‚ поетичне скорочення Божого імені, стоїть у (Псалмі 68:4 67:5) [(68):5‚ Переклад Огієнка]. І те цілковите ім'я вживається в назвах таких місць‚ як „Єгова-Ніссі” (Вихід 17:15); (Суддів 6:24). Проте‚ за прикладом Тіндейла‚ перекладачі в більшості випадків замінювали Боже ім’я словами „ГОСПОДЬ” або „БОГ”. Але, якщо Боже ім'я вживається в чотирьох віршах, то чому ж його не писати в усіх тих тисячах віршів, в яких воно стоїть у мові оригіналу?

Щось подібне ставалось у німецькій мові. У 1534 р., Мартін Лютер видав "свою" закінчену Біблію, перекладену з оригінальних мов. З якоїсь причини він не вживав Божого імені, а замінював його такими словами, як ГЕРР („ГОСПОДЬ”). Проте він знав Боже ім'я, тому що в проповіді, ґрунтованій на Єремії 23:1-8, яку він виголосив у 1526 р., він сказав: „Це ім'я Єгова, Господь, лише воно є ім'ям правдивого Бога”. У 1543 р. Лютер написав відверто: „Що коли [євреї] тепер твердять, що ім'я Єгова неможливо вимовляти‚ то не знають про що говорять... Якщо його можна писати письмовим приладдям‚ то чому це його не можна вимовляти‚ що є набагато краще від писання якимсь приладдям? Чому ж вони не кажуть‚ що його неможливо писати‚ неможливо читати‚ неможливо думати про нього? Беручи все це до уваги‚ то тут є щось нечесне”. Все-таки, Лютер не виправив цієї справи у своєму перекладі Біблії. Інші німецькі Біблії в наступних роках зберігали те ім'я у (Вихід 6:3).

У наступних століттях перекладачі Біблії розділились на два напрями — декотрі не зберігали Божого ім’я‚ тоді як інші широко вживали його в Єврейському Письмі, пишучи його у формі Єгова або у формі Ягве.

Ім'я Єгова (Ягве) у власних іменах[ред.ред. код]

Ім'я Єгова (Ягве) зустрічається також в Біблії як складова подвійних єврейських імен, напр.: Matitjahu (укр. Матвій або Матей) i Jehochanan (укр. Іван). Складники jahu i jeho роблять вірогідним погляд, що стародавні євреї могли вимовляти тетраграму ЙГВГ як у формі близькій до Ягве, так і у формі, близькій до Єгова.

Українські імена, що містять Єгова, як складову
  • Азарій (Азар) — (Азаріаг) допоміг Ягве.
  • Ананій (Анань) — (Ананіас) був милосердним Ягве. Або від (Ананіаг) Ягве відповів мені.
  • Захар, Захарій(Зекаріаг) Ягве згадав.
  • Іван, Ян(Єгоганан) Ягве змилосердився.
  • Ілля, (Ілько) — (Еліяг) мій Бог — Ягве.
  • Ісай(Ісаяг) спасіння Ягве. В імені Ісус (Спас) той самий корінь.
  • Йосафат, Осафт (Сафат) — (Йошафат) Ягве Суддя.
  • Матвій(Маттітгіяг) дарунок Ягве.
  • Овдій — (Обадіяг) служитель Ягве.
  • Осія — (Гошаяг) Спасенний Ягве, або Ягве врятував.
  • Софон — (Зефаніяг) Ягве дав сховок.
  • Яким — (Єгоякім) Ягве споруджує.
  • Ярема, Веремій (Єремія) — д.-євр*.; ім’я Yirmәyāhū — Ягве (Бог) піднесе; від rūm — бути високим.

[13] [14]

Заборона вимови в юдаїзмі[ред.ред. код]

До I століття після Р.Х. юдаїзм, трактуючи слова: «Не називай (згадуй) Імені Бога твого, даремно» (Вихід 20:7), забороняє вимовляння цього імені. В результаті правильну (таємну) вимову імені знали тільки священики Єрусалимського храму, а в побуті використовувався титул Адонай (Господь, Всевишній). Під час навали римлян у 70 р. н.е. Єрусалимський храм був зруйнований, а первосвященик вбитий, і, таким чином, первісна вимова була навіки втрачена.

Згідно з більшістю біблеїстів, вимова «Єгова» з'явилася у середньовіччі шляхом додавання Масоретами до тетраграми יהוה (ЙГВГ) голосних з єврейського אֲדֹנָי Адонай (Господь), яким євреї заміняли ЙГВГ, читаючи Біблію (у давньоєврейській писемній традиції відсутні голосні, тому вірна вимова слова передавалося усно). Таким чином виходило: Яговаг, або Єгова.

Звучання Ягве є вірогідно правильним способом вимови оригінального єврейського слова, що логічно випливає з вимови єврейських слів «Я» та «гве», щодо яких практично немає сумнівів, оскільки в єврейській після приголосної «й» майже завжди з'являється «a», a після «гв» майже завжди з'являється «e». Однак слід зазначити, що в іменах, до складу яких воно входить (напр. Єгошуа, Їрмеягу), зустрічаються змінні голосні, що не дають можливості точно встановити, які саме вживали ізраїльтяни. Також належить зазначити, що у фінікійському тексті ім'я Бога Ізраїлю подано як «Аве». Варто також звернути увагу, що з огляду на різницю у вимові окремих голосних у сучасних мовах звучання вживаних форм найчастіше і так не має нічого спільного з оригінальним звучанням.

Цікаві результати дають дослідження вимови слів, які містять скорочену форму імені Божого, що з'являється напр. у звороті Hallelujah (Алілуя) — «Хваліть Яг» або імені Єгошуа (Ісус) — «Єг є спаситель». Перше вказувало б більше на форму Ягве, друге — на форму Єгова.

У сучасній біблеїстиці майже не використовується, і замінений епіклесами Господь, Пан, Пан-Отець. Уважається також, що дане ім'я доволі часто зустрічається серед письмен, званих святими. Окремі релігійні організації розглядають повернення ім'я даного Бога як повернення до правдивої релігії (див. Свідки Єгови).

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія УСЕ. "Тетраграма"
  2. Енциклопедія УСЕ. "Тетраграма"
  3. Біблія. Переклад нового світу.
    Біблія — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта».
  4. Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу. Додаток. стор. 476.
  5. Лютеранська енциклопедія
  6. Передмова до Revised Standard Version
  7. Обговорення на основі Писань. Wachtturm-Gesellschaft, Selters/Taunus, 2003 рік, стор. 135
  8. Raymund Martin. Pugio fidei, бл. 1270
  9. Новий Завіт. Вживання Божого імені в Біблії
  10. Див. «Ім'я Бога в „Перекладі нового світу“» Глави 1-7 і 8-12.
  11. George Howard The Tetragram and the New Testament 96 (1977) С. 63-83.
  12. George Howard Tetragrammaton in the New Testament // Anchor Bible Dictionary / ed. D. N. Freedman. — New York: Doubleday, 1992.
  13. Власні імена людей, Словник-довідник, 3-тє видання, виправлене, Київ, Наукова думка, 2005 рік.
  14. Правильність єврейської транслітерації згідно з Insight on the Scriptures

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]

  1. Біблія в перекладі П. Куліша
  2. Біблія в перекладі І. Огієнка
  3. Українська Біблія онлайн переклад Івана Огієнка
  4. Українська Біблія. Переклад Івана Хоменка - Старий Заповіт
  5. Українська Біблія. Переклад Івана Хоменка - Второканон
  6. Українська Біблія. Переклад Івана Хоменка - Новий Заповіт
  7. Біблія в перекладі І. Хоменка
  8. Біблія - Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату. Переклад Філарета
  9. Біблія в перекладі О. Гижі - Старий Заповіт
  10. Біблія в перекладі О. Гижі - Новий Заповіт
  11. Том 15, стор 312, 1911 Британської енциклопедії англ.
  12. Біблія. Переклад нового світу. Біблія — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
  13. Новий Завіт. Вживання Божого імені в Біблії