Дунс Скот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дунс Скот
Західна філософія
Філософія Середньовіччя
John Duns Scotus - geograph.org.uk - 1178460.jpg
Йоан Дунс Скот
Народився пр. 1266
Помер 8 листопада 1308(1308-11-08)
Кельн
Школа/Традиція схоластика
Основні інтереси метафізика, теологія, логіка, епістемологія, етика
Вплинули на нього Аристотель, святий Августин, Авіценна, Боецій, Ансельм Кентерберійський, Тома Аквінський, Генріх Гентський
Вплинув на Олександр VI, Сикст IV, Вільям Оккам, Лютер, Декарт, Лейбніц, Мартін Гайдеггер, Чарлз Пірс, Жиль Делез

Блаженний Дунс Скот, O.F.M. (лат. Duns Scotus, пр. 1266 — 8 листопада 1308) — філософ і теолог Високого Середньовіччя, який значно вплинув на католицькі й світські ідеї свого часу. Найбільше він відомий доктриною «одноголосності» буття, поняттям формальної різниці та ідеєю цьогості, атрибуту, що робить будь-що тим, чим воно є. Він розвинув складну систему доказів існування Бога, пропагував ідею непорочного зачаття.

Життя[ред.ред. код]

Про життя Дунса Скота збереглося мало свідчень. Сучасники звали його Йоганнесом Дунсом, що за звичаями того часу вказувало на його походження з міста Дунс у Шотландії. Сучасною англійською мовою його власне ім'я звучить Джон, а перекладають його за традицією Йоан або Іоанн. Дунс Шотландець був францисканським ченцем. Він навчався в Оксфордському університеті, куди переселилася значна францисканська громада після закриття Паризького університету 1230 року.

До 1300–1301 років він залишався в Оксфорді, а з 1302 року почав викладати «Сентенції» Ломбарда в Паризькому університеті. Потім його прогнали з Університету через суперечку між Папою Римським Боніфацієм VIII та французьким королем Філіпом Красивим, в якій він взяв бік Папи. З 1304 він знову викладав в Паризькому університеті, доки 1307 року його з невідомої причини направили в Кельн. У Кельні він помер 8 листопада 1308 року. Його поховали в францисканській церкві. 20 березня 1993 року за Івана-Павла II Дунса Скота було беатифіковано.

Твори[ред.ред. код]

Найголовнішим твором Дунса Скота були коментарі до «Сентенцій» Петра Ломбарда, в яких він виклав свої основні ідеї. Коментарі існують у кількох варіантах. Класичним вважається варіант на основі лекцій, які він читав в Окфорді, хоча цей варіант не завершений. Два інші варіанти включають конспекти лекцій, прочитаних у Парижі. Це не просто коментарі. Твір Ломбарда був основою для дискусій щодо широкого кола філософських та теологічних питань.

У коментарях до Аристотелевого «Органону» Скот розмірковував на чисто філософські та логічні теми. Він також написав коментарі до «Метафізики» Аристотеля. Ці коментарі було втрачено впродовж століть і віднайдено тільки нещодавно.

Метафізика[ред.ред. код]

Дунс Скот вважається реалістом, напротивагу номіналістам в дискусії про універсалії. Тобто, він визнавав реальне існування абстракцій, а не вважав їх тільки назвами.

Питання індивідуального[ред.ред. код]

Дунс Скот запропонував поняття цьогості (лат. haecceitas), критикуючи тих, хто надавав надто великого значення загальному і не міг пояснити суті індивідуального. Мішенню його критики був гілеморфізм, тобто теорія, що пояснює буття як сукупність матерії та форми, де матерія забезпечує завдяки своїй невизначеності індивідуальність, а форма надає матерії визначеності. Такі ідеї були продовженням метафізики Аристотеля, і їх відстоював, зокрема, домініканець Тома Аквінський. Скот заперечував те, що невизначена матерія може надати чомусь індивідуальності — Сократа робить Сократом його «Сократність». Не потрібно шукати іншої причини індивідуального, крім самої індивідуальності, ніщо інше не може пояснити існування окремого. Для пояснення своєї думки Скот говорить про ангелів, які є нематеріальними, а, отже, чистою формою, однак кожен із них відрізняється від інших.

Поняття цьогості критикував Лейбніц, який дав індивідуальному епістемологічне, а не онтологічне, як у Скота, пояснення.

Питання буття[ред.ред. код]

Дунс Скот відстоював думку, що буття єдине, і те, яким чином Бог є, нічим не відрізняється від того, яким чином є будь-що інше.