Зимові свята
 |
Ця стаття можливо потребує вичитки, щоб виправити в ній стилістичні, граматичні, орфографічні та інші мовні помилки. (жовтень 2012) |
| Святки | |
|---|---|
 Різдвяні ворожіння |
|
| Інші назви | Святі дні, Коляда, Зимові свята |
| Тип | народно-православний |
| Дата | з 24 грудня (6 січня) до 6 (19) січня |
| Святкування | колядування, посівання, рядженне, ворожіння |
| Традиції | заборона на роботи |
| Пов'язаний з | Колядою |
Святки[1] (Святі дні, Коляда[2]) — дванадцять днів після свята Різдва Христового до свята Богоявлення (Водохреща)[1]. Це період так званого зимового повороту сонця. За слов'янським уявленнями це зустріч нового сонячного року, а звідси і свято народження Сонця — найзнаменніший зимовий празник, що об'єднувався цілим каскадом обрядових дій. Усі вони так чи інакше стосувалися завершення хліборобського циклу, що підтерждують численні ритуалізовані дійства (кутя, посівання зерном, виготовлення Дідуха тощо)[2].
В давнину різдвяні святки в Україні тривали з 24 грудня (6 січня) до 6 (19) січня[2]. Це було головне зимове багатоденне свято. Протягом цього часу українці вітали один одного з Різдвом, бажали доброго врожаю, щедрого року, багатства і добробуту у дім господарей. А щоб всі побажання втілювалися у життя, існували свої традиції і звичаї, які передавалися з покоління в покоління. Цей час був коротким передихом в сільських роботах, короткочасним періодом відносного достатку у більшості сімей і супроводжувався масовими народними звеселяннями.
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Зимові свята |
Примітки [ред.]
- ↑ а б Сапіга, 1993
- ↑ а б в Скуратівський, 1995, с. 11
Джерела [ред.]
- Сапіга В. К. Українські Народні свята та Звичаї. — К.: Т-во «Знання України», 1993. — 112 с. — ISBN 5-7770-0582-9
- Святки // Російській етнографічний музей
- Скуратівський В. Т. Дідух. — К.: Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0
