Каналетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каналетто
Canaletto
Giovanni Antonio Canal.jpg
Каналетто, гравюра XVIII ст.
Ім'я при народженні Джованні Антоніо Каналь
Giovanni Antonio Canal
Дата народження 18 жовтня 1697(1697-10-18)
Місце народження Венеція
Дата смерті 20 квітня 1768(1768-04-20) (70 років)
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Жанр міський пейзаж (ведута)
Напрямок бароко

Джова́нні Анто́ніо Кана́ль (італ. Giovanni Antonio Canal, відомий за ім'ям Canaletto — Канале́тто; *18 жовтня 1697, Венеція — †20 квітня 1768, там же) — італійський художник, голова венеціанської школи ведутистів, майстер міських пейзажів у стилі бароко.

Прізвище Каналетто, крім Антоніо Каналя, мав і його небіж Бернардо Белотто, теж знаменитий пейзажист.

Біографія[ред.ред. код]

Подвір'я каменяра (1726-1730).

Антоніо Каналь народився 7 жовтня 1697 року в Венеції. Навчався живопису у свого батька Бернардо Каналя, театрального художника.

1719 року відвідав Рим, де ознайомився з творчістю знаменитого ведутиста Джованні Паоло Панніні. Після цього став писати сам свої відомі види рідної йому Венеції. Першою роботою Каналя, яка достеменно відома дослідникам, адже має авторський підпис, є «Архітектурне капріччо» (1723).

На відміну від більшості художників того часу Каналетто на ранньому етапі своєї творчості малював свої види (ведути) відразу з натури, не роблячи попередньо замальовок та ескізів. Вже згодом митець почав писати в студії, використовуючи камеру-обскуру.

Чимало робіт Каналетто були з успіхом продані англійцям, що приїжджали до Венеції на навчання. В 1740 році це перестало бути джерелом прибутків: розпочалась війна за «австрійську спадщину», і британці все рідше навідувалися до Європи.

1746 року Каналетто особисто їде до Лондона, щоб бути ближчим до основних покупців своїх картин. Упродовж дев'яти років митець прожив у Англії. В цей час він малював види місцевих міст, палаців і садиб. Деякі дослідники творчості художника відзначають шаблонність і вторинність у творчості художника цього періоду, подеколи навіть техніка виконання робіт не подобалася місцевим тогочасним замовникам.

1755 року Каналетто повернувся до Венеції. 1763 року його обрали до складу Венеціанської академії мистецтв.

Каналетто помер 19 квітня 1768 року в рідній Венеції.

Послідовники Каналетто[ред.ред. код]

«Краєвид Риму. Колізей і руїни храму Веспасіана», картина псевдо-Каналетто

Художне надбання майстра мало свій вплив на сучасників. Племінник художника навчався у нього і навіть його прізвище зробили подвійним : Каналетто-Беллотто, аби відрізняти майстрів. Цікаві твори залишив і маловідомий послідовник Каналетто, якого називають Псевдо-Каналетто, хоча він розробляв дещо іншу тематику в ведуті.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]