Джордж Карлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Карлін Джордж)
Перейти до: навігація, пошук
Джордж Карлін
George Carlin

Ім’я при народженні Джордж Деніс Патрік Карлін
Народження 12 травня 1937
Манхеттен, Нью-Йорк
Дата смерті 22 червня 2008
Санта Моніка, Каліфорнія
Громадянство США США
Рід діяльності Комік, письменник, актор
Роки діяльності 1956-2008
Дружина Селлі Вейд (1998-2008)
Бренда Госбрук (1961-1997)
Діти Келлі Карлін (р.н. 1963)
Сторінка в інтернеті http://www.georgecarlin.com

Джордж Де́ніс Па́трік Ка́рлін (англ. George Denis Patrick Carlin) (*12 травня, 1937), Манхеттен, Нью-Йорк — †22 червня, Санта Моніка, Каліфорнія) — американський комік, актор, письменник, лауреат декількох нагород. Зажив слави як комік розмовного жанру, зокрема завдяки темам пов'язаним з критикою американської суспільної моралі, релігії. Був одним з перших, хто відкрито використовув нецензурну лексику під час своїх виступів, за що неодноразово арештовувався. Його конституційне право використовувати нецензурну лексику на сцені підтвердив Верховний Суд США у 1978 р. Протягом десятиріч був одним з найпопулярніших та найуспішніших коміків, мав вплив на цілу низку американських акторів та коміків.

Зміст

[ред.] Біографія

[ред.] Ранні роки життя

Джордж Денис Роберт Карлін народився 12 травня 1937 року в сім'ї ірландських емігрантів в Нью-Йорку. Мати Джорджа працювала секретаркою, а батько був рекламним агентом у нью-йоркській газеті. Батьки розійшлися ще коли Джордж був немовлям. Як і всі діти Джордж навчалися в місцевій католицькій школі. Школу він залишив у 14-річному віці не довчившись у 9 класі. У 1954 у віці 17 років Джордж поступив на службу до армії, де виконував обов'язки радарного техніка і, за сумісництвом, ведучого на радіостанції. У 1957 році його було демобілізовано з армії і він повністю присвятив себе роботі радіоведучого в Бостоні та Техасі.

Перша слава прийшла до Карліну через два роки, коли він створив комедійний тандем разом з Джеком Бернсом. Вони не просто ставили музику в ефір радіостанції, але й їдко коментували музикальні композиції в ефірі і їх виконавців. Джек Бернс продовжив кар'єру комедіанта, з часом ставши у витоків створення циклу популярних телепередач «Маппет-шоу». Джек Карлін виступав з того часу один з гумористичними монологами, його почали запрошувати на теле та радіопрограми відомі ведучі.

[ред.] Початок кар'єри

Починаючи з 1960 року, Карлін виступає в Лас-Вегасі, стає регулярним гостем розважальних шоу на телебаченні. Декілька років він пропрацював в шоу Еда Саллівана, виконуючи комічні мініатюри – сержанта-індіанйця, дискжокея і хіппі, оголошувача прогнозу погоди. В цей час також відбувається його трансформація у новий образі — людини схожої на Христа в джинсах, та з косою. В цьому образі Карлін також почав говорити з сцени і з телеекранів абсолютно все, що спаде на думку, піддаючи критиці багато аспектів американської культури, моралі, суспільного життя, релігії. На відміну від інших коміків він критикував американське суспільство та політику з позиції простої людини. Джордж також відмовлявся брати участь у політичному житті країни — за власним визнанням останній раз він голосував на президентських виборах у 1972 році, а після того «порозумнішав і перестав грати в лотерею з державою».

21 липня 1971 року Джордж Карлін вперше виконав у Мілуокі свій відомий монолог з використанням нецензурної лексики, що став класичним — «Сім слів, які не можна говорити на телебаченні». По закінченні виступу він був арештований за звинуваченням у «вербальній образі публіки». Пізніше суд його виправдав, але справа дійшла до Верховного суду США, який з огляду на свободу слова визнав право коміка використовувати таку лексику у виступах, але обмежив право радіостанцій транслювати виступи до 11 години вечора. Така слава підняла популярність коміка ще вище — йго гастролі пройшли в багатьох містах США, його виступи виходили окремими дисками.

11 жовтня 1975 р. Карлін став першим ведучим популярної програми Saturday Night Live. Його монологи спрямовані проти релігії, та подвійної моралі суспільства знайшли підтримку серед значної частини американської молоді. В цей у нього з'явилися також приватні проблеми з наркотиками, погіршилося здоров'я і стався перший інфаркт. Проблеми із здоров'ям обмежили його можливість давати повномасштабні сольні виступи. У 1981 році Джордж Карлін повернувся до сольної кар'єри гумориста і залишався в строю аж до останніх днів життя. Навіть у період з 1995 по 1997, доглядаючи за хворою раком дружиною, він продовжував виступати заробляючи на лікування своєї дружини Бренди. 11 травня 1997 року, за день до 60-ліття Карліна, його дружина Бренда померла.

[ред.] У зеніті слави

Після смерті дружини для Карліна настав важкий період життя. Хоча й він не пішов зі сцени і продовжив виступати, він також продовжував зловживати наркотиками, алкоголем. Йому також вдалося знятися у комедійних ролях у декількох фільмах. Найбільшим акторським успіхом була роль кардинала Гліка у фільмі Кевіна Сміта «Догма». Під час зйомок фільму Джордж Карлін одружився вдруге — на своїй старій подрузі Салі Вейд. Після успіху фільма Карлін знову почав активно виступати, і вже в 2000 році був знову визнаний кращим комедіантом Америки. Цей титул він зберігав за собою впродовж 4 років, поступившись ним лише в 2004 році Робіну Вїльямсу.

У 1987 р. на Голівудській алеї слави в Лос-Анжелесі Джорджу Карліну присвятили власну зірку. Він також записав близько двадцяти гумористичних альбомів, останній з яких побачив світло вже після його смерті. За свої виступи та ролі в кіно та на телебаченні його тричі нагороджували преміями «Греммі», а усього за чотири дні до смерті він був номінований на приз Марка Твена – найпрестижнішу винагороду для коміків у США. Джордж Карлін продовжував виступати аж до самої смерті — його останній концерт відбувся 1 березня 2008 року. Третій інфаркт підірвав здоров'я коміка, а вже 22 червня у нього зупинилося серце і його доставили до лікарні. Лікарі декілька годин билися за його життя, але о 17:55 Джордж Карлін помер.

[ред.] Фільмографія

  • Happily N'Ever After (2006)
  • Cars (2006)
  • The Aristocrats (2005)
  • Tarzan 2 (2005)
  • Момичето от Джърси (2004)
  • Страшен филм 3 (2003)
  • Jay and Silent Bob Strike Back (2001)
  • Dogma (1999)
  • The Prince of Tides (1991)
  • Bill & Ted's Bogus Journey (1991)
  • Bill & Ted's Excellent Adventure (1989)
  • Outrageous Fortune (1987)
  • Americathon 1998 (1979)
  • Автомийка (1976)
  • With Six You Get Eggroll (1968)

[ред.] Бібліографія

[ред.] Зовнішні посилання

Зв'язати?
 На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B6_%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB%D1%96%D0%BD
Особисті інструменти