Ненормативна лексика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Лайка» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Ненормати́вна ле́ксика (також нецензурна лексика, обсценна лексика, лихослі́в'я) — табуйована (неприпустима) лексика, яку мовці сприймають як відразливу, непристойну. У це визначення входять такі поняття, як блюзнірство, прокльони і лайка. Така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування.

Ненормативна лексика є сегментом лайливої лексики різних мов, що включає неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вирази. Використання ненормативної лексики має чіткі національні, культурні, та соціальні ознаки й суттєво відрізняється в різних культурах та соціальних групах. Кожне суспільство визначає окремо, що належить до ненормативної лексики або лайки, і формулює своє ставлення до неї. В багатьох країнах світу існують закони, що обмежують використання такої лексики у публічному житті, у ЗМІ тощо.

Ненормативна лексика частіше вживається у розмовній мові, ніж у літературній.[1]

Історичні корені[ред.ред. код]

Лихослів'я або лайка, як частина ненормативної лексики, має коріння в релігійних віруваннях людей — звідси і слово «лихослів'я», за вимову якого мало статися певне лихо, кара Божа. Використання лайки таким чином вказувало на ставлення (часто негативне) до прийнятих норм чи табу суспільства. Зі зміною релігійних вірувань і ставлення до релігії взагалі, певні лайки закріплялися в суспільстві і використання їх являло собою прояв певної громадської позиції, презирства, протесту тощо.[2]

У середні віки богохульство було невід'ємною частиною ненормативної лексики — і не тільки не сприймалося суспільством, але й до богохульників вживали певні каральні заходи. Винних виганяли з громади, таврували розпеченим залізом, а іноді й страчували. Соціальні табу на релігійний аспект лайки зникли зі зміною ставлення суспільства до релігії, що найяскравіше проявилося під час Французької революції, коли презирству й відвертій лайці піддавалися всі символи старого режиму, включаючи релігію. Так імператор Наполеон прославився заявами, що не боїться «ні Бога, ні диявола», і порівнював своїх закордонних опонентів з повіями.[2]

Релігійні корені лайки спостерігаються також і в Україні — наприклад за свідченням турецького мандрівника Евлія Челебі, що відвідав Україну 1657 року найпоширенішими лайками того часу були «чорт», «дідько», «свиня» і «собака».[3][4] Це підтверджується великою кількістю українських лайок на кшталт:

  • сто копанок чортів тобі в печінку
  • під три чорти
  • бодай тебе чорти вхопили
  • а, собача кров!
  • ах ти свиняче рило!
  • дідька лисого…
  • дідько б його взяв (вхопив)!
  • де його чорти понесли?

Також у відношенні до інших табу суспільства можна прослідкувати появу образливих, брудних висловів пов'язаних зі статевими органами чи функціями організму. Звертання уваги на неприємні й огидні речі мало на меті завдати якнайбільшої образи опоненту. Під час битв існували спеціальні «професійні матюгальники», що брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога, і таким чином заманити розгніваних воїнів в пастку, де вони могли бути знищені основними силами. У Європі таких спеціалістів називали «рибальдами» і вони дуже часто окрім вживання відбірної лайки ходили в бій голими аби присоромити та розгнівати лицарів протилежного війська.[2]

Рєпін І. Ю. Козаки пишуть листа турецькому султану

Доволі часто користувалися ненормативною лексикою в саме такому контексті й українські козаки. Одним з прикладів вживання принизливої лайливої лексики можна знайти у відомому листі Запорозьких козаків турецькому султану, написання якого, зобразив у своїй картині Ілля Рєпін.

« Ти, султан, чорт турецкий, і проклятого чорта брат і товариш, самого Люцеперя секретар. Якій ты в чорта лицарь, коли голою сракою їжака не вб'еш. Чорт висирае, а твое війско пожирае. Не будешь ты, сучий ты сине, синів християнських під собою мати, твойого війска мы не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Іерусалимський бравирник, Александрійський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка, Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего світу і підсвіту блазень, самого гаспида внук и нашого хуя крюк. Свиняча ты морда, кобыляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, мать твою вйоб. От так тобі запоріжці висказали, плюгавче. Не будешь ти і свиней християньских пасти. Теперь кончаемо, бо числа не знаемо і календаря не маемо, місяц у небі, год у книзі, а день такий у нас, який і у вас, за це поцілуй в сраку нас!  »

Відомості про особливості лайки запорожців зі слів 78-річного мешканця Нових Кодаків Мартина Кравця-Заїки 1887 року записав український дослідник Яків Новицький:

« «Покійний запорожець Берлим розказував, шо у них не було оцего поганого звичаю лаяться, так, як тепер: тепер мала дитина і та гне по матірщині; все це зайшло до нас від кацапів… У запорожців — «єретичий син», «єретича душа», «скурвий син», «копанка, або сто копанок чортів» — це найбільша лайка. Вони більше через цю лайку та розпутство і перебралися із Половиці в Михайлівку та Краснополь".[5]  »

Культурні особливості[ред.ред. код]

Ненормативна лексика загалом, і брудна лайка зокрема, має чіткі культурні особливості для кожного народу, що він її використовує. Для німців і французів найбільшою образою є звинувачення в неохайності, нечепурності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепуристість. Наприклад у лайці цих народів провідне місце займають вирази, пов'язані з відправою природних потреб. В ненормативній лексиці американців, англійців і росіян провідне місце займають слова сексуальної тематики й пов'язані зі статевими органами (т. зв. сексоцентрична, або відгенітальна лексика). Дещо відмінна лайка серед народів Східної Азії. Японці, наприклад, традиційно не вживають огидних слів в лайці, бо ефект образи в японській мові будується шляхом спеціального образливого побудування речень та фраз, що порушують звичайний протокол ввічливості. В арабських країнах богохульство ще й досі вважається однією з найсильніших образ разом з позастатевими стосунками, гомосексуалізмом та іншими. В деяких арабських країнах навіть згадка жінки, дружини є неввічливим — образою може навіть бути запитання про здоров'я жінки.[2][6]

У цьому контексті українські лайки як правило пов'язані здебільшого з відправою природних функцій організму та продуктами дефекації (т. зв. копроректальна лексика).

Центральним і найуживанішим є слово «срака», яке історично вживалося і вживається в безлічі контекстів, починаючи від декількох варіантів посилання опонента «в сраку» до фізичного пред'явлення дупи, як останнього аргументу в горезвісних сільських сварках. Це слово продовжує цілий синонімічний ряд такого типу:

  • гімно,
  • гімно собаче,
  • гімнюк (гімнючка),
  • засранець (засранка),
  • серун (серуха),
  • дристун,
  • бздюха, бздюх

Однак українські лайки, хоч і багаті на велику кількість огидних слів, ними далеко не обмежуються. Частим і часом не менш принизливим, але дуже колоритним, є використання різного роду прокльонів, які як правило супроводжуються словом «А щоб ти» та «бодай» (Боже дай):

  • А щоби нижче пояса зціпило за пупа…
  • А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа…
  • А щоб тобі чорне було…
  • А щоб тобі відмовили, як чогось попросиш…
  • А щоб твоєю мордою просо молотили…
  • А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…
  • А щоби твоя срака по шву розійшлася…
  • А щоб ти щастя не знав…
  • А щоб ти лу́снув…
  • А бодай те кров нагла залляла…
  • А щоб тобі заці́пило…
  • А бодай тобі повилазило…
  • А бодай тобі закла́ло…
  • А щоб ти не діжда́в…
  • А най тебе качка копне!
  • А щоб ти гімна наївся!
  • А щоб ти всра́вся, як маленький був…
  • А щоб вам пусто було́…
  • А щоб тебе підняло і ге́пнуло (вертіло)…
  • А щоб тебе грім побив…
  • А щоб тебе злидні обсіли…
  • А щоб йому голова облізла…
  • А бодай тебе чорти вхопили…
  • А щоб ти падло дристало та й дристало…
  • А шоб тобі булька з носа вискочила…
  • А щоб тебе муха вбрикнула…
  • А шоб тебе колька сколола…
  • А щоб тобі курка на ногу наступила…
  • А щоб тобі рачки лазити…
  • А щоб ви згинули…
  • А бодай ти скис!
  • А щоб ти сказився!…
  • А щоб тобі черево лусло!
  • А щоб ти здох!
  • А бодай ти смоли в пеклі напився!
  • А бодай в тебе в роті пір’я поросло…
  • А щоб тобі рука відсохла!
  • А щоб тебе смерть у могилу забрала!
  • А щоб тобі світа білого не бачити…
  • А щоб тобі крові свого батька напитися…
  • А щоб тобі хуй відпав, та яйця спухли!
  • А щоб ти до ранку не дочекав…
  • Аби тобі усе клином було!
  • А щоб тебе чорти в пеклі смажили…
  • А бодай тобі у горлі кістка стала!
  • А щоб тобі чорт кумом став…[7]



Ненормативні запозичення[ред.ред. код]

У кожній мові запозичення відіграють важливу роль знаходячи іншомовний еквівалент вже відомих слів. В українській мові існує велика кількість запозичень з багатьох мов. За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру, лайки, що вживаються у сучасній українській мові, є наслідком запозичення з польської, російської і татарської мов та івриту. Так, до подібних запозичень відносять, зокрема, слова «хуй», «пизда», «мудак», «їбати» та інші, які відрізняються від власне українських чітко вираженим сексуальним підтекстом. Проте, така теорія не повністю відповідає дійсності[Джерело?]. Ці слова є питомо українськими словами[Джерело?], що мають спільнослов'янське походження. Запозичено ж із російської мови було лише їхнє використання як лайки. Етимологія цих слів є прозорою для мовознавців[Джерело?] та має не тільки спільнослов'янське, але й індоєвропейське походження. Використання цих слів як лайки, можна думати, почалося з часів поширення на українських теренах російської мови, у якій таке застосування є типовим. З історичних обставин тісний контакт і запозичення з російської мови і культури призвели до широкого використання цих слів і в українській мові. Особливо швидке і масивне запозичення ненормативної лексики з російської мови відбулося під час розпаду Російської імперії та становлення Радянської влади в Україні, коли використання лайки було ознакою належності до робітничого класу[Джерело?] і таким чином дещо втратило соціальне табу такого роду ненормативної лексики. Подальше поширення лайки сексуального типу продовжилося під час репресій 1930-х років, коли певна кількість населення, перебуваючи в сталінських таборах та тюрмах, ще більше запозичували лексику, притаманну кримінальному оточенню, з яким вони контактували. Також русифікація в Україні призвела до того, що навіть у сфері лайки та нецензурних висловів відбулася певна трансформація, коли від «копроректальної» лексики, притаманної українській мові, відбувся перехід до сексуальної лексики іноземних запозичень. На території України цей поділ ненормативної лексики тепер дещо збігається з мовним поділом населення регіонів України.[7]

Останнім часом досить активне запозичення ненормативної лексики відбувається і з англійської мови. Це обумовлене передусім великою популярністю окремих зразків американської культури в вигляді фільмів, комп'ютерних програм, музики тощо. Одним з новітніх нецензурних запозичень є слово «фак» (англ. fuck), воно час від часу вживається серед української молоді. У зв'язку з іншомовним походженням слова і відсутністю смислового навантаження для україномовного користувача, це слово іноді вживається легковажно й у ситуаціях, де українські еквіваленти були б украй неприпустимими. Але на відміну від жесту «середній палець», саме слово «фак» значної популярності не має.

Психологічні та соціальні особливості[ред.ред. код]

Ненормативна лексика, лайка виконує в мовленні людей до 30 різних функцій — від психологічної розрядки, вислову невдоволення, презирства до способу переконання співрозмовника. Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні і шиплячі приголосні звуки.[8] Деякі за допомогою лайки присягаються, для підлітків вона послуговує своєрідним засобом самоствердження. Військові та керівники за допомогою лайки руйнують бар'єри та наближаються до підлеглих. Лайка також допомагає зв'язати в спілкуванні різні сегменти мовлення. Хоча на перший погляд лайка — це звільненя почуттів, багато людей помітило, що лихослів'я породжує лихослів'я. Погана мова підливає масло у вогонь емоцій.

Використання нецензурної лексики досить поширене серед молоді. За психоаналізом, лихослів'я є видом регресивного психологічного захисту, наприклад від посилення едіпового комплексу у передпідлітковому віці. Використання лайки для підлітків є також мотивованим з точки зору психічної розрядки і самостверджування.

Часте, безпідставне і безсоромне використання ненормативної лексики, на думку деяких психологів є видом психічної вади. Деякі люди, які хворіють на синдром Туретта одним з характерних проявів захворювання мають мимовольне вигукування лайливих слів. Це спадкове, вроджене захворювання найпоширеніше серед людей чоловічої статі і як правило не лікується, але його прояви притлумлюються з віком. Іноді симптоми повністю зникають у зрілому віці.[4]

Лихослів'я і Біблія[ред.ред. код]

В Старому Заповіті Бог чітко і недвозначно забороняв лихослів'я, один з його видів був богохульство. Від тогочасних євреїв вимагалося застосовувати пристойну мову у повсякденному житті.

  • «Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно».[9]
  • «Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий».[10]

У Новий Заповіт заохочувалось ранніх християн не дозволяти нечистому лихослів'ю забруднювати свою мову, а, натомість, говорити пристойно.

  • «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст».[11]
  • «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою».[12]

В українській літературі[ред.ред. код]

Започаткував традицію вживання ненормативної лексики в українській літературі ще Іван Котляревський в «Енеїді», однак майже впродовж 200 років вживання такої лексики було під табу. Зламав це табу Лесь Подерв'янський у своїх п'єсах («Гамлєт», «Кацапи» тощо), що широко розійшлися в аудіозаписах в 1990-ті роки і стали вельми популярні в молодіжному середовищі.

Нова хвиля українського письменства вже більш вільно користується ненормативною лексикою (так, її вживає Юрій Андрухович, Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Сергій Жадан та інші).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mary Marshall. Origins & Meanings of Oaths & Swear Words.
  2. а б в г Андрій Сергєєв. Перші серед лайливих. Ненормативна лексика як приносила всесвітню популярність, так і приводила на лаву підсудних. «Коммерсант-Деньги» [1] [недійсне посилання — історія]
  3. Цитується за Эвлия Челеби. Книга путешествия. Вып. 1 Земли Молдавии и Украины. — М.: Наука. 1961:
    « Хоча й соромно писати лайливі слова, але людині, яка подорожує, це необхідно. Слід зазаначити як вони (козацький народ) лаються, щоб остерігатися цього [бо сказано]: «Я пізнав зло не для самого зла, а для того, щоб вберегтися від нього». [Наприклад], «мужик ісфінья», «хучь ісфінья», «іськройси собак», «дуку» (У тексті *** що перекладене Евлієм Челебі словом «шайтан». Мабуть, це молдавське дракул — «чорт»), «дедко», «хлопчик».

    І до цього дня треба остерігатися несправедливостей з їх боку, тому що це стійкий, наполегливий і сердитий народ.

     »
  4. а б Валерій Федоренко. Лайливість — це хвороба. Українське життя в Севастополі. [2]
  5. Новицкий Я. П. Народная память о Запорожье: Предания и рассказы, собранные в Екатеринославщине (1875–1905) / Я. П. Новицкий. — Екатеринослав: Тип. Губернского Земства, 1911. — С. 33
  6. Матеріал взятий з англійської Вікіпедії. en:Profanity
  7. а б Матюкайтеся українською. За матеріалами журналу українців Польщі «Відрижка». [3] [недійсне посилання — історія]
  8. Mary Marshall. Origins & Meanings of Oaths & Swear Words.
  9. Вихід 20:7, переклад Огієнка.
  10. Проповістей 10:31, переклад Огієнка.
  11. Колосян 3:8, 9, переклад Огієнка.
  12. Ефесян 4:31, переклада Огієнка.

Література[ред.ред. код]

  • Огієнко І. Лайка в українського народу // «Рідна Мова», 1937, с. 319–328 і 357–364.
  • Леся Ставицька, «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників». К.: Критика, 2008.

Посилання[ред.ред. код]