Кенінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кенінґ (ісл. kenningar від «kenna» знати, відати, натякати) — поетичний прийом, що замінював звичайне зрозуміле слово красивою метафорою. Характерний для поезії скальдів, а також для англосаксонської та кельтської поезії. В «Молодшій Едді» кенінґи разом з хейті є головними стилістичними засобами, саме тут вперше вводяться ці поняття.

Приклади[ред.ред. код]

Кенінґ складається, як мінімум, з двох іменників. Існують також надзвичайно складні багаторівневі кенінґи, є й такі, що утворюють словосполучення. Слід зазначити, що метод кенінґів застосовувався і класиками і сучасними авторами.

Класичні (скандинавські) кенінґи[ред.ред. код]

дах кита море
земля лебедя
шлях вітрил
ланцюг островів
поле вікінга
асамблея мечів битва
ураган мечів
політ списів
пісня списів
свято орлів
жеребець хвилі корабель
плуг моря
кінь пірата
насолода круків воїн
фарбувальник крукового дзьоба
дерево шолома

Сучасні кенінґи[ред.ред. код]

Яскравим прикладом сучасного кенінґа можна вважати вислів «залізний кінь», що в СРСР асоціювався з трактором, а сьогодні переважно з будь-яким транспортним засобом.

Посилання[ред.ред. код]

Молодша Едда

Література[ред.ред. код]

Борхес Х.Л. Переклад з ісп./Шовкун В.Й. Борщевський С.Ю. Алеф: Прозові твори. — Фоліо. — С. 572. — ISBN 978-966-03-4422-8