Мануїл I (візантійський імператор)
Мануї́л I (Мануїл Комнін Великий) (грец. Μανουήλ Α' Κομνηνός ο Μέγας; *28 листопада 1118 — †24 вересня 1180) — візантійський імператор (1143–1180).
Мануїл правив у критичний момент для історії Візантії та усього Середземномор'я, коли християнські держави спробували відвоювати території, що були захоплені мусульманами. Мануїл намагався відновити минулу велич Візантії і вів активну зовнішню політику, вступаючи в союзи з римським Папою та хрестоносцями.
Біографія [ред.]
Зміцнення держави й армії дозволило Комнінам відбити наступ норманів на Балкани, відвоювати в сельджуків значну частину Малої Азії, установити суверенітет над Антіохією. Мануїл І примусив Угорщину визнати суверенітет Візантії (1164) і затвердив свою владу в Сербії. Але в цілому положення продовжувало залишатися важким.
У 1176 візантійська армія була розгромлена турками при Міріокефалоні.
Після смерті Мануїла І спалахнуло народне повстання в Константинополі (1181), викликане невдоволенням політикою уряду, що імпонувала італійським купцям, а також західноєвропейським лицарям, що надходили на службу до імператорів.
Посилання [ред.]
Andrew Stone: Мануїл у De Imperatoribus Romanis(англ.)
