Юстин II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юстин II
грец. Ιουστίνος Β'
лат. Flavius Iustinus Iunior Augustus
Римський Імператор
14 листопада 565 — 5 жовтня 578
Попередник: Юстиніан I Великий
Наступник: Тиберій II
Авґуст
Цезар
Rex
 
Народження: 520
Константинополь
Смерть: 4 жовтня 578 або 5 жовтня 578
Константинополь
Країна: Візантійська імперія
Релігія: християнство
Рід: Justinian dynastyd
Мати: Vigilantiad
Шлюб: Елія Софія
Діти: Arabiad і Тиберій II Констянтин

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Солід Юстина II з портретом

Юсти́н II (Флавій Юстин Молодший Август, лат. Flavius Iustinus Iunior Augustus, грец. Ιουστίνος Β', бл. 520578) — імператор Східної Римської імперії (565578), племінник Юстиніана I і чоловік племінниці його дружини.

Біографія[ред. | ред. код]

Відразу ж після приходу до влади усунув свого найближчого конкурента — Юстина, сина Германа.[1] Потім робив заходи з підвищення своєї популярності. Попри важке становище скарбниці, пробачив нестачі. Потім розпорядився спалити всі розписки лихварів і відібрати у них всі застави. Намагався примирити православних з монофізитами, але марно. Припинив відкрите заступництво венетам (цирковій партії «зелених»). Проводив широке будівництво в Константинополі.

У зовнішніх справах Юстин не мав успіху. Якщо на Сході вдавалося утримувати персів загалом в колишніх межах, то на Заході велика частина завоювань Юстиніана була втрачена. Італія (окрім частини узбережжя) була захоплена лангобардами. Втрачено було багато міст в Іспанії та Північній Африці.

Останніми роками життя бездітний Юстин, хворий на психічну хворобу, за порадою дружини Елії Софії призначив співправителем і наступником воєначальника Тиберія Констянтина.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jones, Arnold Hugh Martin; Martindale, J. R.; Morris, John (1971). The Prosopography of the Later Roman Empire: Volume 2, AD 395-527 (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-20159-9. 

Література[ред. | ред. код]

  • Ю. А. Кулаковский, «История Византии».