Маврикій (візантійський імператор)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маври́кій (лат. Flavius Mauricius Tiberius Augustus) — (539, Кападокія — 27 листопада 602) — візантійський імператор (582—602) з династії Юстиніанів.
В 579 р. був головним воєначальником в азіатських провінціях імперії; в 582 р. став зятем імператора Тіверія ІІ й слідом за тим його спадкоємцем. Чесний і освічений, він своїми реформами у війську й бажанням зменшити витрати по армії причинив невдоволення солдатів, що виразилося в 588 р. у великому заколоті, який лише насилу вдалося придушити. Перську війну, заповідану йому його попередником, Маврикію вдалося закінчити завдяки смутам у Персії, що змусили Хосрова ІІ звернутися по допомогу до Візантії. У 591 уклав вигідний мир з Персією, за яким до Візантії відійшла частина Вірменії.
В 583 р. авари відняли в Маврикія кілька дунайських фортець, в 586—587 рр. дійшли до Адріанополя; постраждав від варварів навіть Пелопоннес. В 593 р. Пріск, кращий полководець Маврикія, після ряду перемог над аварами перейшов через Дунай, у нинішню Валахію, але в 595 р. імператор, що не довіряв Пріску, замінив його своїм братом Петром, при якому знову почалися невдачі й авари разом зі слов'янами осадили Фесалоніки. В 598 р. Пріск знову повернув вдачу імператорській зброї. В 600 р. з аварами укладений був мир, за якім Дунай був визнаний границею імперії; в 601 р. візантійці дійшли до Тиси й в 602 р. вдало билися зі слов'янами у Валахії. В 601—602 союзниками візантійських військ, які воювали на Балканах під командуванням брата Маврикія Петра, проти аварів виступали анти.
Маврикій бажав, щоб військо його перезимувало у ворожій землі, але це поновлення стародавніх римських традицій викликало нове, згубне для імператора, заворушення солдатів. На чолі армії став центуріон Фока, що направився до Константинополя; зелена партія цирку, що ненавиділа Маврикія, дала заколотникам безперешкодний вхід у столицю. 23 листопада 602 р. узурпатор був коронований імператорською короною, а через кілька днів Маврикій за його наказом був убитий разом зі своїми синами й братами.
Протягом всього правління Маврикій стримував наступ на імперію слов'ян, аварів, лангобардів, персів. Внутрішня політика Маврикія вела до децентралізації імперії, а його заповіт (597) передбачав поділ держави між його синами. Маврикій прагнув послабити вплив Папи Римського Григорія І на візантійські справи, домагався надання Константинопольському Патріарху титулу вселенського. Маврикієві іноді приписують т. зв. «Стратегікон» (рубіж 6-7 ст.) — твір, в якому містяться цікаві дані про військову справу у Візантії, а також про побут, суспільний лад, військову справу у антів, аварів, персів.
[ред.] Література
- Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона
- Довідник з історії України. за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
| Візантійська імперія • Історичний Портал |
|
Візантійські імператори | Візантійська імперія: культура • стиль • монети Константинополь | Константинопольський патріархат | Фема |
| Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

