Маврикій (візантійський імператор)

Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Маврикій (значення).

Монети із зображенням імператора Маврикія

Маври́кій (лат. Flavius Mauricius Tiberius Augustus, 539, Кападокія — 27 листопада 602) — візантійський імператор (582—602) з династії Юстиніанів.

579 року був головним воєначальником в азіатських провінціях імперії; 582 року став зятем імператора Тиберія ІІ й слідом за тим його спадкоємцем. Чесний і освічений, він своїми реформами у війську й бажанням зменшити витрати на армію спричинив невдоволення солдатів, що виразилося в 588-му у великому заколоті, який лише насилу вдалося придушити. Перську війну, заповідану йому його попередником, Маврикію вдалося закінчити завдяки смутам у Персії, що змусили Хосрова ІІ звернутися за допомогою до Візантії. У 591 уклав вигідний мир з Персією, за яким до Візантії відійшла частина Вірменії.

583 року авари відняли в Маврикія кілька дунайських фортець, в 586—587 роках дійшли до Адріанополя; постраждав від варварів навіть Пелопоннес. 593 року Пріск, найкращий полководець Маврикія, після ряду перемог над аварами перейшов через Дунай, у нинішню Валахію, але в 595-му імператор, що не довіряв Пріску, замінив його своїм братом Петром, при якому знову почалися невдачі й авари разом зі слов'янами осадили Фесалоніки. В 598 р. Пріск знову повернув вдачу імператорській зброї. В 600 р. з аварами укладений був мир, за якім Дунай був визнаний границею імперії; в 601 р. візантійці дійшли до Тиси й в 602 р. вдало билися зі слов'янами у Валахії. В 601—602 союзниками візантійських військ, які воювали на Балканах під командуванням брата Маврикія Петра, проти аварів виступали анти.

Маврикій бажав, щоб військо його перезимувало у ворожій землі, але це поновлення стародавніх римських традицій викликало нове, згубне для імператора, заворушення солдатів. На чолі армії став центуріон Фока, що направився до Константинополя; зелена партія цирку, що ненавиділа Маврикія, дала заколотникам безперешкодний вхід у столицю. 23 листопада 602 р. узурпатор був коронований імператорською короною, а через кілька днів Маврикій за його наказом був убитий разом зі своїми синами й братами.

Протягом всього правління Маврикій стримував наступ на імперію слов'ян, аварів, лангобардів, персів. Внутрішня політика Маврикія вела до децентралізації імперії, а його заповіт (597) передбачав поділ держави між його синами. Маврикій прагнув послабити вплив Папи Римського Григорія І на візантійські справи, домагався надання Константинопольському Патріарху титулу вселенського. Маврикієві іноді приписують т. зв. «Стратегікон» (рубіж 6-7 ст.) — твір, в якому містяться цікаві дані про військову справу у Візантії, а також про побут, суспільний лад, військову справу у антів, аварів, персів.