Флавій Зенон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Флавій Зенон
Flavius Zeno
Tremissis-Zeno-RIC 0914.jpg
Треміссіс Флавія Зенона
Імператор
Початок правління: 29 січня 474
Кінець правління: 9 квітня 491
Попередник: Лев II
Наступник: Василіск, Анастасій I
Дата народження: бл. 425
Місце народження: Зенополіс у Ісаврії
Дата смерті: 9 квітня 491(0491-04-09)
Місце смерті: Константинополь
Діти: Зенон, Лев II
Батько: Кодісса
Мати: Лалліс

Флавій Зенон , також часто просто Зенон (грец. Ζήνων, лат. Flavius Zeno) — (* бл 425 р. — † 9 квітня 491 р.) — імператор Візантії з 29 січня 474 по 9 квітня 491 року з 20 місячною перервою у 475/476 роках. Під час його правління офіційно закінчила своє існування Західна Римська імперія.

Ранні роки[ред.ред. код]

Тарассікодісса (Tarasicodissa) чи Траскаллісеус, як його називали до початку його правління, походив із ісаврів — народу з південно-західної Анатолії. Римляни на них дивилися як на дикий народ, хоча ісаури вже 200 років були римськими громадянами.

Лев I Макелла помітив Тарассікодісса у 466 році, коли той представив докази зради сина magister militum Аспара. Два роки пізніше він уже в оточенні імператора і належить до його талановитих полководців. У 468 році він повертається переможно з Тракії, в той час як його конкуренти в оточенні Лева I майже втрачають флот у боротьбі із вандалами у 468 році. У 471 Лев I страчує Аспара, та надає тепер Тарассікодіссу ранг magister militum. Тепер уже Зенон (Тарассікодісс приймає це ім'я офіційно), одружується із дочкою імператора — Аріадною. Їх син Лев ІІ стає незабаром (474) наступником Лева І на троні.

Зенон стає успішним командиром і виганяє вандалів а потім і гунів та гепідів із півдня Дунаю. Через 11 днів після смерті Лева І коронують Зенона на Авґуста поряд із його сином на співімператора. Лев ІІ швидко помирає у листопаді 474 і Зенон залишається одноосібним імператором.

Правління[ред.ред. код]

Князь Кий на прийомі у імператора Візантії Зенона. 484 рік

Зенона не зовсім добре приймає народ та еліта. Починаються повстання. Навіть його теща — Веріна складає план зведення на престол свого брата Василіска. Під тиском цих інтриг дійшло до військових сутичок. Зенон у 475 змушений був тікати з Константинополя в Ісаврію, при цьому його переслідували війська Василіска. Залишки армії Зенона зазнали поразки, і він змушений був сховатися в одному з укріплених місць Ісаврії, разом з Аріадною.

За часів правління Зенона починається Акакіанська схизма — розкол між Східною і Західною християнськими церквами, що тривав тридцять п'ять років, з 484 по 519 рр.

Василіск, отримавши владу повів себе ще гірше Зенона, який частково зброєю, а частково інтригами у 477 знову домігся престолу. Василіск був засланий у Фрігію і там скоро помер.

У цей час у імперію з усіх боків вторгалися варвари, але часті змови і внутрішні чвари не давали Зенону можливості повернути проти них військо. Щоб позбутися остготів, що поселилися в Мезії, він дозволив Теодоріху зайняти Італію і позбавити престолу Одоакра, наслідком чого стало заснування Остготської імперії в Італії.

Після смерті Зенона, Аріадна одружується з Анастасієм, коронованим у тому ж 491 році.

Посилання[ред.ред. код]

Біографія Зенона у De Imperatoribus Romanis(англ.)

Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Візантійська імперія Історичний Портал
Орел Палеологів
Орел Палеологів
Візантійські імператори | Візантійська імперія: культурамистецтвомонети
Константинополь | Константинопольський патріархат | Фема