Флавій Зенон

Флавій Зенон
Flavius Zeno
Треміссіс Флавія Зенона
Імператор Східної Римської імперії
Початок правління:	29 січня 474
Кінець правління:	9 квітня 491
Попередник:	Лев II
Наступник:	Василіск, Анастасій I
Дата народження:	бл. 425
Місце народження:	Зенополіс у Ісаврії
Дата смерті:	9 квітня 491(0491-04-09)
Місце смерті:	Константинополь
Діти:	Зенон, Лев II
Батько:	Кодісса
Мати:	Лалліс

Флавій Зенон , також часто просто Зенон (грец. Ζήνων, лат. Flavius Zeno) — (* бл 425 р. — † 9 квітня 491 р.) — імператор Візантії з 29 січня 474 по 9 квітня 491 року з 20 місячною перервою у 475/476 роках. Під час його правління офіційно закінчила своє існування Західна Римська імперія.

Ранні роки

Тарассікодісса (Tarasicodissa) чи Траскаллісеус, як його називали до початку його правління, походив із ісаврів — народу з південно-західної Анатолії. Римляни на них дивилися як на дикий народ, хоча ісаури вже 200 років були римськими громадянами.

Лев I Макелла помітив Тарассікодісса у 466 році, коли той представив докази зради сина magister militum Аспара. Два роки пізніше він уже в оточенні імператора і належить до його талановитих полководців. У 468 році він повертається переможно з Тракії, в той час як його конкуренти в оточенні Лева I майже втрачають флот у боротьбі із вандалами у 468 році. У 471 Лев I страчує Аспара, та надає тепер Тарассікодіссу ранг magister militum. Тепер уже Зенон (Тарассікодісс приймає це ім'я офіційно), одружується із дочкою імператора — Аріадною. Їх син Лев ІІ стає незабаром (474) наступником Лева І на троні.

Зенон стає успішним командиром і виганяє вандалів а потім і гунів та гепідів із півдня Дунаю. Через 11 днів після смерті Лева І коронують Зенона на Авґуста поряд із його сином на співімператора. Лев ІІ швидко помирає у листопаді 474 і Зенон залишається одноосібним імператором.

Правління

Князь Кий на прийомі у імператора Візантії Зенона. 484 рік

Зенона не зовсім добре приймає народ та еліта. Починаються повстання. Навіть його теща — Веріна складає план зведення на престол свого брата Василіска. Під тиском цих інтриг дійшло до військових сутичок. Зенон у 475 змушений був тікати з Константинополя в Ісаврію, при цьому його переслідували війська Василіска. Залишки армії Зенона зазнали поразки, і він змушений був сховатися в одному з укріплених місць Ісаврії, разом з Аріадною.

За часів правління Зенона починається Акакіанська схизма — розкол між Східною і Західною християнськими церквами, що тривав тридцять п'ять років, з 484 по 519 рр.

Василіск, отримавши владу повів себе ще гірше Зенона, який частково зброєю, а частково інтригами у 477 знову домігся престолу. Василіск був засланий у Фрігію і там скоро помер.

У цей час у імперію з усіх боків вторгалися варвари, але часті змови і внутрішні чвари не давали Зенону можливості повернути проти них військо. Щоб позбутися остготів, що поселилися в Мезії, він дозволив Теодоріху зайняти Італію і позбавити престолу Одоакра, наслідком чого стало заснування Остготської імперії в Італії.

Після смерті Зенона, Аріадна одружується з Анастасієм, коронованим у тому ж 491 році.

Посилання

Біографія Зенона у De Imperatoribus Romanis(англ.)