Міністерство закордонних справ Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Будівля міністерства закордонних справ Японії

Міністерство закордонних справ (яп. 外務省, がいむしょ, ґайму-сьо) — центральний орган виконавчої влади Японії. Відповідає за планування і виконання зовнішньої політики країни, а також прогнозування зовнішньополітичних процесів у світі. Заснована 15 серпня 1869 року. Протягом 1869 — 1885 років була складовою Великої державної ради. З 1885 року є складовою Кабінету міністрів Японії. Згідно з законом Японії від 1999 року про Міністерство закордонних справ, має на меті підтримання миру і безпеки у світі, встановлення і розвиток гармонійних міжнародних стосунків, примноження вигоди Японії і японської нації в міжнародній спільноті[1].

Історія[ред.ред. код]

  • 10 лютого 1868 — засновано Іноземну канцелярію (外国事務, ґайоку-дзіму) при центральному Імператорському уряді. Очолювалися головами (総裁, сосай).
  • 25 лютого 1868 — реформовано у нову Іноземну канцелярію (外国事務局, ґайкоку-дзімукьоку). Очолювалися головами (督, камі).
  • 17 червня 1868 — згідно з указом про форму державного правління Іноземну канцелярію перетворено на Іноземну раду (外国官, ґайкокукан). Очолювалася головами (知事, тідзі).
  • 15 серпня 1869 — Іноземна рада перетворена на Міністерство закордонних справ, що підпорядковувалося Великій державній раді. Очолювалося міністрами (卿, кьо).
  • 29 серпня 1871 — у зв'язку з реформою державного апарату Міністерство закордонних справ перепідпорядковане Правій палаті Великої державної ради.
  • 22 грудня 1885 — у зв'язку з реформою державного апарату Міністерство закордонних справ стало підпорядковуватись Кабінету міністрів Японії. Очолювалося міністрами (大臣, дайдзін).

Голови[ред.ред. код]

Іноуе Каору, перший міністр закордонних справ при кабінеті міністрів Японії.
Іноземна канцелярія
Ім'я Вступив на посаду Приналежність
1 Комацу Акіхіто 2 лютого 1868 принц
2 Ямасіна Акіра 10 лютого 1868 принц
Сандзьо Санетомі аристократ
Дате Муненарі володар Увадзіма-хану
Хіґасікудзе Мітітомі аристократ
3 Сава Нобуйосі 18 лютого 1868 аристократ
Іноземна канцелярія (нова)
1 Ямасіна Акіра 13 березня 1868 принц
Іноземна рада
1 Дате Муненарі 11 червня 1868 володар Увадзіма-хану
2 Сава Нобуйосі 3 серпня 1869 аристократ
Міністерство закордонних справ (Велика державна рада)
1 Сава Нобуйосі 15 серпня 1869 аристократ
2 Івакура Томомі 29 серпня 1871 аристократ
3 Соедзіма Танеомі 15 грудня 1871 [2] Фракція Саґа
4 Терасіма Муненорі 28 жовтня 1873 екс-чиновник сьоґунату Токуґава
5 Іноуе Каору 9 жовтня 1879 Фракція Тьосю
Міністерство закордонних справ[3] (Кабінет Міністрів)
Ім'я Кабінет Вступив на посаду Приналежність
1 Іноуе Каору Перший кабінет Іто 22 грудня 1885 Фракція Тьосю
2 Іто Хіробумі Перший кабінет Іто 17 вересня 1887 (в.о) Фракція Тьосю
3 Курода Кійотака Перший кабінет Іто 1 лютого 1888 Фракція Сацуми, ПКР
4 Курода Кійотака Кабінет Куроди 30 квітня 1888 Фракція Сацуми, ПКР
5 Аокі Сюдзо Перший кабінет Ямаґати 24 грудня 1889 Фракція Тьосю
6 Аокі Сюдзо Перший кабінет Мацукати 6 травня 1891 Фракція Тьосю
7 Еномото Такеакі Перший кабінет Мацукати 29 травня 1891 екс-чиновник сьоґунату Токуґава
8 Муцу Мунеміцу Другий кабінет Іто 8 серпня 1892 виходець з Кії-хану
9 Сай'ондзі Кіммоті Другий кабінет Іто 30 травня 1896[4] Граф
10 Сай'ондзі Кіммоті Другий кабінет Мацукати 18 вересня 1896[5] Граф
11 Окума Сіґенобу Другий кабінет Мацукати 22 вересня 1896 Фракція Саґи, Прогресивна партія
12 Нісі Токудзіро Другий кабінет Мацукати 6 листопада 1897 Фракція Сацуми
13 Нісі Токудзіро Третій кабінет Іто 12 січня 1898 Фракція Сацуми
Міністерство закордонних справ[6]
14 Окума Сіґенобу Перший кабінет Окуми 30 червня 1898[7] Фракція Саґи, Конституційна партія
15 Аокі Сюдзо Другий кабінет Ямаґати 8 листопада 1898 Міністерство закордонних справ
16 Като Такаакі Четвертий кабінет Іто 19 жовтня 1900 Міністерство закордонних справ
17 Соне Арасуке Перший кабінет Кацури 2 червня 1901[8] Фракція Тьосю
18 Комура Дзютаро Перший кабінет Кацури 21 вересня 1901 Міністерство закордонних справ
19 Като Такаакі Перший кабінет Сай'ондзі 7 січня 1906 Міністерство закордонних справ
20 Сай'ондзі Кіммоті Перший кабінет Сай'ондзі 3 березня 1906[9] Товариство друзів конституційного уряду
21 Хаясі Тадасу Перший кабінет Сай'ондзі 19 травня 1906 екс-чиновник сьоґунату Токуґава
22 Терауті Масатаке Другий кабінет Кацури 14 липня 1908[10] Імперська армія Японії
23 Комура Дзютаро Другий кабінет Кацури 27 серпня 1908 Міністерство закордонних справ
24 Утіда Косаї Другий кабінет Сай'ондзі 30 серпня 1911 Міністерство закордонних справ
25 Кацура Таро Третій кабінет Кацури 21 грудня 1912[11] Імперська армія Японії
26 Като Такаакі Третій кабінет Кацури 29 січня 1913 Міністерство закордонних справ
27 Макіно Нобуакі Перший кабінет Ямамото 20 лютого 1913 Міністерство закордонних справ
28 Като Такаакі Другий кабінет Окуми 16 квітня 1914 Міністерство закордонних справ
29 Окума Сіґенобу Другий кабінет Окуми 10 серпня 1915[12] Товариство підтримки графа Окуми
30 Ісії Кікудзіро Другий кабінет Окуми 13 жовтня 1915 Міністерство закордонних справ
31 Терауті Масатаке Кабінет Терауті 9 жовтня 1916[13] Імперська армія Японії
32 Мотоно Ітіро Кабінет Терауті 21 листопада 1916 Міністерство закордонних справ
33 Ґото Сімпей Кабінет Терауті 23 квітня 1918 Міністерство внутрішніх справ
34 Утіда Косаї Кабінет Хари 29 вересня 1918[14] Міністерство закордонних справ
35 Утіда Косаї Кабінет Такахасі 13 листопада 1921 Міністерство закордонних справ
36 Утіда Косаї Кабінет Като Томосабуро 12 червня 1922[15] Міністерство закордонних справ
37 Ямамото Ґомбей Другий уряд Ямамото 2 вересня 1923[16] Імперський флот Японії
38 Ідзюїн Хікокіті Другий уряд Ямамото 19 вересня 1923 Міністерство закордонних справ
39 Мацуї Кейдзіро Кабінет Кійоури 7 січня 1924 Міністерство закордонних справ
40 Сідехара Кідзюро Кабінет Като Такаакі 11 червня 1924 Міністерство закордонних справ
41 Сідехара Кідзюро Перший кабінет Вакацукі 30 січня 1926 Міністерство закордонних справ
42 Танака Ґіїті Кабінет Танаки Ґіїті 20 лютого 1927[17] Товариство друзів конституційного уряду
43 Сідехара Кідзюро Кабінет Хамаґуті 2 липня 1929 Міністерство закордонних справ
44 Сідехара Кідзюро Другий кабінет Вакацукі 14 квітня 1931 Міністерство закордонних справ
45 Інукаї Цуйосі Кабінет Інукаї 13 грудня 1931[18] Товариство друзів конституційного уряду
46 Йосідзава Кенкіті Кабінет Інукаї 14 січня 1932 Товариство друзів конституційного уряду
47 Сайто Макото Кабінет Сайто 26 травня 1932[19] Імперський флот Японії
48 Утіда Косаї Кабінет Сайто 6 липня 1932 Міністерство закордонних справ
49 Хірота Кокі Кабінет Сайто 14 вересня 1933 Міністерство закордонних справ
50 Хірота Кокі Кабінет Окади 8 липня 1934 Міністерство закордонних справ
51 Хірота Кокі Кабінет Хіроти 9 березня 1936[20] Міністерство закордонних справ
52 Аріта Хатіро Кабінет Хіроти 2 квітня 1936 Міністерство закордонних справ
53 Хаясі Дзендзюро Кабінет Хаясі 2 лютого 1937[21] Імперська армія Японії
54 Сато Наотаке Кабінет Хаясі 3 березня 1937 Міністерство закордонних справ
55 Хірота Кокі Перший уряд Коное 4 червня 1937 Міністерство закордонних справ
56 Уґакі Кадзусіґе Перший уряд Коное 26 травня 1938 Імперська армія Японії
57 Коное Фумімаро Перший уряд Коное 30 вересня 1938[22] Герцог
58 Аріта Хатіро Перший уряд Коное 29 жовтня 1938 Міністерство закордонних справ
59 Аріта Хатіро Кабінет Хірануми 5 січня 1939 Міністерство закордонних справ
60 Абе Нобуюкі Кабінет Абе 30 серпня 1939[23] Імперська армія Японії
61 Номура Кітісабуро Кабінет Абе 25 вересня 1939 Імперський флот Японії
62 Аріта Хатіро Кабінет Йоная 16 січня 1940 Міністерство закордонних справ
63 Мацуока Йосуке Другий кабінет Коное 22 липня 1940 Міністерство закордонних справ
64 Тойода Тейдзіро Третій кабінет Коное 18 липня 1941[24] Імперський флот Японії
65 Тоґо Сіґенорі Кабінет Тодзьо 18 жовтня 1941[25] Міністерство закордонних справ
66 Тодзьо Хідекі Кабінет Тодзьо 1 вересня 1942[26] Імперська армія Японії
67 Тані Масаюкі Кабінет Тодзьо 17 вересня 1942 Міністерство закордонних справ
68 Сіґеміцу Мамору Кабінет Тодзьо 20 квітня 1943 Міністерство закордонних справ
69 Сіґеміцу Мамору Кабінет Коїсо 22 серпня 1944 Міністерство закордонних справ
70 Судзукі Кантаро Кабінет Судзукі Кантаро 7 квітня 1945[27] Імперський флот Японії
71 Тоґо Сіґенорі Кабінет Судзукі Кантаро 9 квітня 1945[28] Міністерство закордонних справ
72 Сіґеміцу Мамору Кабінет Хіґасікуні 17 серпня 1945[29] Міністерство закордонних справ
73 Йосіда Сіґеру Кабінет Хіґасікуні 15 вересня 1945 Міністерство закордонних справ
74 Йосіда Сіґеру Кабінет Сідехари 9 жовтня 1945 Міністерство закордонних справ
75 Йосіда Сіґеру Перший кабінет Йосіди 22 травня 1946 Ліберальна партія Японії
Катаяма Тецу Кабінет Катаями 24 травня 1947 (в. о.) Соціалістична партія Японії
76 Асіда Хітосі Кабінет Катаями 1 червня 1947[30] Демократична партія Японії
77 Асіда Хітосі Кабінет Асіди 10 березня 1948[31] Демократична партія Японії
Йосіда Сіґеру Другий кабінет Йосіди 15 жовтня 1948 (в. о.) Демократично-ліберальна партія Японії
78 Йосіда Сіґеру Другий кабінет Йосіди 19 жовтня 1948[32] Демократично-ліберальна партія Японії
79 Йосіда Сіґеру Третій кабінет Йосіди 16 лютого 1949[33] Демократично-ліберальна партія Японії
Міністерство закордонних справ[34]
80 Окадзакі Кацуо Третій кабінет Йосіди (третя ротація) 30 квітня 1952 Ліберальна партія Японії
81 Окадзакі Кацуо Четвертий кабінет Йосіди 30 жовтня 1952 Ліберальна партія Японії
82 Окадзакі Кацуо П'ятий кабінет Йосіди 21 травня 1953 Ліберальна партія Японії
83 Сіґеміцу Мамору Другий кабінет Хатоями 10 грудня 1954[35] Японська демократична партія
84 Сіґеміцу Мамору Третій кабінет Хатоями 19 березня 1955[36] Японська демократична партія[37]
85 Сіґеміцу Мамору Перший кабінет Хатоями 22 листопада 1955[38] Ліберально-демократична партія
Ісібасі Тандзан Кабінет Ісібасі 23 грудня 1956 (в. о.) Ліберально-демократична партія
86 Кісі Нобусуке Кабінет Ісібасі 23 грудня 1956 Ліберально-демократична партія
87 Кісі Нобусуке Перший кабінет Кісі 25 лютого 1957 Ліберально-демократична партія
88 Фудзіяма Айїтіро Перший кабінет Кісі (ротація) 10 липня 1957 Ліберально-демократична партія
89 Фудзіяма Айїтіро Другий кабінет Кісі 12 червня 1958 Ліберально-демократична партія
90 Косака Дзентаро Перший кабінет Ікеди 19 липня 1960 Ліберально-демократична партія
91 Косака Дзентаро Другий кабінет Ікеди 8 грудня 1960 Ліберально-демократична партія
92 Охіра Масайосі Другий кабінет Ікеди (ротація) 18 липня 1962 Ліберально-демократична партія
93 Охіра Масайосі Третій кабінет Ікеди 9 грудня 1963 Ліберально-демократична партія
94 Сіїна Ецусабуро Третій кабінет Ікеди (ротація) 18 липня 1964 Ліберально-демократична партія
95 Сіїна Ецусабуро Перший кабінет Сато 9 листопада 1964 Ліберально-демократична партія
96 Мікі Такео Перший кабінет Сато (ротація) 3 грудня 1966 Ліберально-демократична партія
Сато Ейсаку Другий кабінет Сато (перша ротація) 29 жовтня 1968 (в. о.) Ліберально-демократична партія
97 Айті Кіїті Другий кабінет Сато (друга ротація) 30 листопада 1968 Ліберально-демократична партія
98 Айті Кіїті Третій кабінет Сато 14 січня 1970 Ліберально-демократична партія
99 Фукуда Такео Третій кабінет Сато (ротація) 9 липня 1971 Ліберально-демократична партія
100 Охіра Масайосі Перший кабінет Танаки Какуея 7 липня 1972 Ліберально-демократична партія
101 Охіра Масайосі Другий кабінет Танаки Какуея 22 грудня 1972 Ліберально-демократична партія
102 Кімура Тосіо Другий кабінет Танаки Какуея (ротація) 16 липня 1974 Ліберально-демократична партія
103 Міядзава Кіїті Кабінет Мікі 9 грудня 1974 Ліберально-демократична партія
104 Косака Дзентаро Кабінет Мікі (ротація) 15 вересня 1976 Ліберально-демократична партія
105 Хатояма Іїтіро Кабінет Фукуди Такео 24 грудня 1976 Ліберально-демократична партія
106 Сонода Сунао Кабінет Фукуди Такео (ротація) 28 листопада 1977 Ліберально-демократична партія
107 Сонода Сунао Перший кабінет Охіри 7 грудня 1978 Ліберально-демократична партія
108 Окіта Сабуро Другий кабінет Охіри 8 листопада 1979 громадський клерк
109 Іто Масайосі Кабінет Судзукі Дзенко 17 липня 1980 Ліберально-демократична партія
110 Сонода Сунао Кабінет Судзукі Дзенко 18 травня 1981 Ліберально-демократична партія
111 Сакурауті Йосінао Кабінет Судзукі Дзенко (ротація) 30 листопада 1981 Ліберально-демократична партія
112 Абе Сінтаро перший кабінет Накасоне 27 листопада 1982 Ліберально-демократична партія
113 Абе Сінтаро Другий кабінет Накасоне 27 грудня 1983 Ліберально-демократична партія
114 Куранарі Тадасі Третій кабінет Накасоне 22 липня 1986 Ліберально-демократична партія
115 Уно Сосуке Кабінет Такесіти 6 листопада 1987 Ліберально-демократична партія
115 Міцудзука Хіросі Кабінет Уно 3 червня 1989 Ліберально-демократична партія
116 Накаяма Таро Перший кабінет Кайфу 10 серпня 1989 Ліберально-демократична партія
117 Накаяма Таро Другий кабінет Кайфу 28 лютого 1990 Ліберально-демократична партія
118 Ватанабе Мітіо Кабінет Міядзави 5 листопада 1991[39] Ліберально-демократична партія
119 Муто Кабун Кабінет Міядзави (ротація) 7 квітня 1993 Ліберально-демократична партія
120 Ханеда Цутому Кабінет Хосокави 9 серпня 1993[40] Партія оновлення Японії
Ханеда Цутому Кабінет Ханеди 28 квітня 1994 (в. о.) Партія оновлення Японії
121 Какідзава Кодзі Кабінет Ханеди 28 квітня 1994 Ліберальна партія Японії
122 Коно Йохей Кабінет Мураями 30 червня 1994[41] Ліберально-демократична партія
123 Ікеда Юкіхіко Перший кабінет Хасімото 11 січня 1996 Ліберально-демократична партія
124 Ікеда Юкіхіко Другий кабінет Хасімото 7 листопада 1996 Ліберально-демократична партія
125 Обуті Кейдзо Другий кабінет Хасімото (ротація) 11 вересня 1997 Ліберально-демократична партія
126 Комура Масахіко Кабінет Обуті 30 липня 1998 Ліберально-демократична партія
127 Коно Йохей Кабінет Обуті (друга ротація) 5 жовтня 1999 Ліберально-демократична партія
128 Коно Йохей Перший кабінет Морі 5 квітня 2000 Ліберально-демократична партія
129 Коно Йохей Другий кабінет Морі 4 липня 2000 Ліберально-демократична партія
Міністерство закордонних справ[42]
130 Коно Йохей Другий кабінет Морі (друга ротація) 6 січня 2001 Ліберально-демократична партія
131 Танака Макіко Перший кабінет Коїдзумі 26 квітня 2001 Ліберально-демократична партія
132 Коїдзумі Дзюнітіро Перший кабінет Коїдзумі 30 січня 2002[43] Ліберально-демократична партія
133 Каваґуті Йоріко Перший кабінет Коїдзумі 1 лютого 2002[44] громадський клерк
134 Каваґуті Йоріко Другий кабінет Коїдзумі 19 листопада 2003 громадський клерк
135 Матімура Нобутака Другий кабінет Коїдзумі (ротація) 27 вересня 2004 Ліберально-демократична партія
136 Матімура Нобутака Третій кабінет Коїдзумі 21 вересня 2005 Ліберально-демократична партія
137 Асо Таро Третій кабінет Коїдзумі (ротація) 31 жовтня 2005 Ліберально-демократична партія
138 Асо Таро Кабінет Абе 26 вересня 2006 Ліберально-демократична партія
139 Матімура Нобутака Кабінет Абе (ротація) 27 серпня 2007 Ліберально-демократична партія
140 Комура Масахіко Кабінет Фукуди Ясуо 26 вересня 2007 Ліберально-демократична партія
141 Накасоне Хірофумі Кабінет Асо 24 вересня 2008 Ліберально-демократична партія
142 Окада Кацуя Кабінет Хатоями Юкіо 16 вересня 2009 Демократична партія Японії
143 Маехара Сейдзі 17 вересня 2010
144 Едано Юкіо 7 березня 2011
145 Мацумото Такеакі 9 березня 2011
146 Ґемба Коїтіро 2 вересня 2011
147 Кисида Фуміо 26 грудня 2012

Структура[ред.ред. код]

Верхівка[ред.ред. код]

  • Міністр (大臣)
  • Віце-міністри (副大臣), 2 особи
  • Парламентські секретарі (大臣政務官), 3 ососби
  • Адміністративний віце-міністр (事務次官)
  • Заступники міністра (外務審議官)

Внутрішні структури[ред.ред. код]

  • Секретаріат міністра (大臣官房)
      • Загальний відділ (総務課)
        • Офіс надання інформації (情報公開室)
        • Офіс розсекречування архівів 外交記録審査室
        • Дипломатичний архів (外交史料館)
        • Офіс безпеки (警備対策室)
        • Офіс управління кризами (危機管理調整室)
        • Офіс регіональної співпраці (地方連携推進室)
        • Бібіліотека (図書館)
      • Відділ кадрів (人事課)
      • Відділ інформації та комунікацій (情報通信課)
        • Офіс управління інформацією (情報管理室)
      • Бугалтерський відділ (会計課)
        • Офіс здоров'я і добробуту (福利厚生室)
        • Відділ офіційних предстваництв закордоном (在外公館課)
    • Інспектор (監察査察官)
    • Завідувач протоколів (儀典長)
      • Офіс протоколів (儀典官室)
      • Офіс протоколів візитів закордоном (儀典外国訪問室)
    • Прес-секретар міністерства (外務報道官)
      • Інформаційний відділ (報道課)
      • Внутрішній інформаційний відділ (国内広報課)
        • Громадська приймальня (広聴室)
        • Громадська приймальня (IT広報室)
      • Міжнародний інформаційний відділ (国際報道官)
    • Відділ культурних обмінів (広報文化交流部)
      • Загальний плановий відділ (総合計画課)
      • Відділ культурних обмінів (文化交流課)
        • Офіс міжнародної співпраці (国際文化協力室)
        • Офіс обміну спеціалістами (人物交流室)
  • Відділ зовнішньої політики (総合外交政策局)
      • Загальний відділ (総務課)
        • Офіс планування політики (政策企画室)
      • Офіс планування національної безпеки (安全保障政策課)
      • Відділ планування й адміністрування роботи в ООН (国連企画調整課)
        • Центр рекрутування осіб до міжнародних організацій (国際機関人事センター)
      • Відділ планування політики в ООН (国連政策課)
        • Офіс співпраці за мир у світі (国際平和協力室)
      • Відділ прав людини і моралі (人権人道課)
        • Офіс боротьби з міжнародною організованою злочинністю (国際組織犯罪室)
    • Відділ сприяння роззброєнню, непоширенню ядерної зброї, розвитку науки (軍縮不拡散・科学部)
      • Відділ озброєнь і роззброєнь (軍備管理軍縮課)
        • Офіс біологічної і хімічної зброї (生物・化学兵器禁止条約室)
        • Офіс звичайної зброї (通常兵器室)
      • Відділ ядерної енергетики і непоширення ядерної зброї (不拡散・科学原子力課)
        • Офіс міжнародної наукової співпраці (国際科学協力室)
        • Офіс міжнародної співпраці в сфері ядерної енергетики (国際原子力協力室)
  • Азійсько-тихоокеанський відділ (アジア大洋州局)
      • Відділ регіональної політики (地域政策課)
        • Офіс обслуговування закордонних представництв (外地整理室)
      • Північноазійський відділ (北東アジア課)
        • Офіс японсько-корейських економічних відносин (日韓経済室)
      • Відділ Китаю і Монголії (中国・モンゴル課)
        • Офіс японсько-китайських економічних відносин (日中経済室)
      • Тихоокеанський відділ (大洋州課)
    • Південно-азійський відділ (南部アジア部)
      • Перший відділ Південно-східної Азії (南東アジア第一課)
      • Другий відділ Південно-східної Азії (南東アジア第二課)
      • Відділ Південно-західної Азії (南西アジア課)
  • Північноамериканський відділ (北米局)
      • Перший північноамериканський відділ (北米第一課)
      • Другий північноамериканський відділ (北米第二課)
      • Відділ японсько-американського договору про безпеку (日米安全保障条約課)
        • Офіс статусу військ США в Японії (日米地位協定室)
  • Латиноамериканський відділ (中南米局)
      • Відділ Мезоамерики (中米課)
      • Відділ Південної Америки і Карибського моря (南米カリブ課)
        • Офіс Карибського моря (カリブ室)
  • Європейський відділ (欧州局)
      • Планувальний віддл (政策課)
      • Віділ Західної Європи (西欧課)
      • Відділ Центральної і Східної Європи (中・東欧課)[45]
      • Російський відділ (ロシア課)
        • Офіс Центральної Азії та Кавазу (中央アジア・コーカサス室)
        • Офіс допомоги Росії (ロシア支援室)
        • Офіс японсько-російських обмінів (ロシア交流室)
  • Відділ Близького Сходу і Африки (中東アフリカ局)
      • Перший близькосхідний відділ (中東第一課)
      • Другий близькосхідний відділ (中東第二課)
    • Африканська рада (アフリカ審議官)
      • Перший африканський відділ (アフリカ第一課)
      • Другий африканський відділ (アフリカ第二課)

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Закон про Міністерство закордонних справ Японії. Стаття 3.
  2. З 13 жовтня 1873 Голова Канцелярії закордонних справ (外務事務総裁).
  3. Указом Великої державної ради Японії № 69 було проведено реформу державного апарату, в результаті якої в країні вводилася система Кабінету Міністрів. Голови міністерства закордонних справ стали називатися міністрами закордонних справ (外務大臣, ґайму дайдзін). Вони входили до складу кабінету і підпорядковувалися прем'єр-міністру Японії (Офіційна сторінка Прем'єр-міністра Японії).
  4. одночасно міністр культури.
  5. одночасно міністр культури.
  6. Міністри закордонних справ після реформи міністерства закордонних справ згідно з Імператорським рескриптом № 258 від 1898 року.
  7. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  8. одночасно міністр фінансів.
  9. одночасно міністр культури до 27 березня 1906 року і прем'єр-міністр Японії.
  10. одночасно міністр армії.
  11. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  12. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  13. одночасно міністр фінансів і прем'єр-міністр Японії.
  14. одночасно тимчасовий виконувач обовязків прем'єр-міністра Японії з 4 листопада 1921 року.
  15. одночасно тимчасовий виконувач обовязків прем'єр-міністра Японії з 25 серпня 1921 року.
  16. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  17. одночасно премєр-міністр Японії, міністр внутрішніх справ і міністр справ освоєння.
  18. одночасно премєр-міністр Японії.
  19. одночасно премєр-міністр Японії.
  20. одночасно премєр-міністр Японії.
  21. одночасно міністр культури і премєр-міністр Японії.
  22. одночасно міністр справ освоєння і премєр-міністр Японії.
  23. одночасно премєр-міністр Японії.
  24. одночасно міністр справ освоєння.
  25. одночасно міністр справ освоєння.
  26. одночасно міністр справ освоєння, міністр армії і прем'єр-міністр Японії.
  27. одночасно прем'єр-міністр Японії і міністр Великої Азії.
  28. одночасно міністр Великої Азії.
  29. одночасно міністр Великої Азії.
  30. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  31. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  32. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  33. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  34. Міністри закордонних справ після реформи згідно з Законом Японії № 135 від 1950 року про заснування Міністерства закордонних справ.
  35. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  36. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  37. Згодом перейшов до Ліберально-демократичної партії.
  38. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  39. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  40. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  41. одночасно віце-прем'єр-міністр Японії.
  42. Міністри закордонних справ після реформи згідно з Законом Японії № 94 про заснування Міністерства закордонних справ.
  43. одночасно прем'єр-міністр Японії.
  44. одночасно міністр навколишнього середовища.
  45. Відповідає за дипломатичні відносини з Україною

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Міністерство закордонних справ Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • Рубель В.А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — Київ: Либідь, 2007.

Посилання[ред.ред. код]