Пристроми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Редактор: Зражевський Сергій Миколайович

село Пристроми
Країна Україна Україна
Область Київська область Київська область
Район/міськрада Переяслав-Хмельницький
Рада Пристромська сільська рада
Код КОАТУУ 3223386401
Основні дані
Населення 1689 (станом на 16 грудня 2011 року)
Площа 4,16 км²
Густота населення 451,92 осіб/км²
Поштовий індекс 08410
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°13′31″ пн. ш. 31°25′52″ сх. д. / 50.22528° пн. ш. 31.43111° сх. д. / 50.22528; 31.43111Координати: 50°13′31″ пн. ш. 31°25′52″ сх. д. / 50.22528° пн. ш. 31.43111° сх. д. / 50.22528; 31.43111
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Місцева влада
Адреса ради 08410, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Пристроми , тел. 2-61-32
Карта
Пристроми (Україна)
Пристроми
Пристроми
Пристроми (Київська область)
Пристроми
Пристроми

Пристроми́ — село Переяслав-Хмельницького району Київської області. Згадується у писемних джерелах 16 століття. Розташоване на правому березі річки Трубіж — притоки Дніпра.

Село Пристроми розташоване на правому березі річки Трубіж за 20 км на північний захід від районного центру на 7 км від автомагістралі Київ-Харків. Сільській раді підпорядковані населені пункти Пристроми та Заострів. Перша письмова згадка про село Пристроми в 1610 році. Походження села залишається невідоме. Існує декілька версій. Одна з версій походження назви села говорить, що приїжджі купці погано поставились до жителів села, за що були піймані за селом біля річки Трубіж і побиті — «пристромлені» до дна річки. З того часу село і дістало назву «Пристроми» а жителів села стали називати пристромчанами. Відстань до районного центру — шосейним шляхом 25 км.

Територія Всього 3831,0 га в тому числі: земель державної власності 359.9 га земель комунальної власності 646,1 га земель приватної власності 2825 га Площа населених пунктів 662,1 га в тому числі: державна власність 9 га комунальної власності 430,1 га приватна власність 223 га Населення Всього, чол. 1689 дітей дошкільного віку 88 дітей шкільного віку 155 громадян пенсійного віку 592 працездатне населення 854 кількість працюючих на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та господарювання 654 Характеристика населених пунктів, що входять до складу громади Всього населених пунктів два, в них 952 дворів, у тому числі: Населений пункт Пристроми, в ньому: кількість дворів 939 кількість населення 1686 в тому числі: дітей дошкільного віку 88 дітей шкільного віку 154 громадян пенсійного віку 592 Кількість померлих 39 Кількість народжених 16 Населений пункт Заострів, в ньому: кількість дворів 13 кількість населення 3 дітей шкільного віку 1 громадян пенсійного віку — Кількість померлих — Кількість народжених — Місцева рада утворена в 1943 р. Відстань до найближчої місцевої ради 6 км. (Вовчківська сільська рада) Кількість виборців 1386 чол.

Сільський голова Бобровник Іван Іванович, 1962 р.н., освіта вища, місце проживання — Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Пристроми, вул. Бобровників, місце роботи — Пристромська сільська рада, член Переяслав-Хмельницької районної партійної організації Народної Партії, «Самовисування».

Промислові підприємства Приватні підприємства 1 Основні з них, види промислової продукції: ВКФ"Укрпромпостач-95"ЛТД переробка і виробництво м'ясної продукції. Підприємства сільськогосподарського виробництва фермерські господарства 3 приватні підприємства 1 Основні з них, напрямки спеціалізації: Вирощування сільськогосподарської та молочної продукції. Торгівля продуктові 7 промислові 2 Послуги зв'язку Кількість телефонізованих населених пунктів 1 Абонентів 197 Радіоточок 880 Охорона здоров'я — амбулаторій 1 Освіта Школи 1 Діючих дошкільних закладів 1 Закладів культури Будинки культури — 1 Бібліотеки — 1 Основні історичні та історико-архітектурні пам'ятки — Історико-архітектурна споруда «Бронь-Княж»

с. Пристроми Переяславського повіту вперше згадується у «Книзі Київського намісництва» за 1787 рік. Рік створення першого колгоспу — 1930 р. Під час примусової колективізації було розкуркулено 12 родин. В 1930 р. в с. Пристроми проживало 2280 осіб. Масштаби штучного голоду в селі засвідчують документи тієї пори, що збереглись у державному архіві Київської області. Згіно з цими записами у Пристромах під час Голодомору померло 235 чол. 10 квітня 1995 року на місці масових поховань встановлений пам'ятний знак.[1]

Також у Пристромах є фольклорно-етнографічний ансамбль “Вербиченька”.

“Вербиченька” привезла із Сорочинського ярмарку гран-прі[ред.ред. код]

Цьогоріч на Сорочинський ярмарок їздила із фольклорно-етнографічним ансамблем “Вербиченька” з Пристрім (Переяслав-Хмельницький р-н Київська обл.). У суботу, 23 серпня, колектив взяв участь у Всеукраїнському фестивалі народних талантів, де здобув найвищу ступінь перемоги цього конкурсу – гран-прі. Та про все по черзі. Близько сьомої ранку пристромчани заходять до автобусу з гарним настроєм. Дехто з них скандує: “Слава Україні!”. “Героям слава!”, – голосно промовляють інші. Всі четверо чоловіків з ансамблю (78-річний Микола Гордієнко, 68-річний Кузьма Кадук, 59-річний Віталій Мірошниченко та 59-річний Юрій Носко) – у солом’яних брилях. Юрій Носко прихопив з собою ще й металеві граблі золотистого кольору. Він їх використає під час концертної програми, як музичний інструмент. Як згодом стане відомо, не лише пан Юрій створює звуки тієї чи іншої мелодії підручним інвентарем… 74-річна Надія Гордієнко вправно володіє рублем з качалкою, 72-річна Лідія Горленко – пральною дошкою, 40-річна Валентина Гордієнко – гребенем, 55-річна Наталія Ковальчук – ложками. А ось 72-річна Катерина Яременко майстерно грала на бубоні, 64-річна Ольга Матоляк – на тамбурині, а 58-річна Любов Попович – на маракасах. В салоні комфортабельного “Мерседесу” панує то весела, то сумна атмосфера. Обличчя ж пасажирів стають веселими, як тільки-но хтось розкаже анекдот чи якусь цікаву життєву історію (“спецом” у цій справі була Ольга Матоляк та 52-річна Наталія Гордієнко, яка сама пише гуморески і вірші). Ну, а сум огортав душу кожного з нас, коли розмова заходила про події на сході Україні. Як не крути, а нині ця тема на вустах чи в кожного з нас.

Майже чотири години, які ми були в дорозі, керівник гурту “Вербиченька” Ольга Мірошниченко, 60 років, час від часу нагадувала своїм односельцям, аби ті повторювали слова до щойно розучених старовинних пісень. “Не хвилюйтесь, Ольго Олександрівно, ми не підведемо вас на сцені”, – почулося в салоні. І справді не підвели! Насамперед свого виступу учасники гурту “Вербиченька”, як і годиться, вручили шанованому журі запашний коровай з нового урожаю на рушнику, який вишила 64-річна Надія Федоренко. Вона ж, аби цю величеньку обрядову хлібину довезти цілою і ушкодженою, всю дорогу тримала на руках. Щодо виступу, то на головній сцені пристрімчани вели себе, як справжні зірки. Вони співали на всі голоси, як акапельно, так і під супровід баяна, яким професійно володіла Ольга Мірошниченко. Бурними оплесками та вигуками “Браво” глядацька публіка сприйняла і гумористичний твір: “Як схотіла стара баба, та й забагатіти”. “Вербиченька” його виконала під звуки музики з вище згаданих народних інструментів. Неабияк сподобалася журі, до складу якого увійшли заступник директора народної творчості управління культури Полтавської обласної держадміністрації Ліна Ковтун, художній керівник заслуженого ансамблю пісні і танцю України ім. В. Міщенка “Лтава” Полтавського міського будинку культури Наталія Іванова, член режисерсько-постановчої групи Національного Сорочинського ярмарку Ольга Сень, завідувачка відділу обласного центру народної творчості управління культури Полтавської обласної держадміністрації Надія Мазуровська, і пісня “Чорна хмара наступає”. Та не лише піснями “Вербиченька” полонила, як-то кажуть душу і серце глядацької членів журі, а – й манерою поведінки їх виконання та сценічними костюмами зі бабусиних скринь.

О 16.30 Ліна Ковтун називає імена переможців. Пристрімські артисти сидять як на голках і благають Всевишнього, аби їм призначили не останнє третє місце. І ось з гучномовця лунає: “Грамотою нагороджується фольклорно-етнографічний ансамбль “Вербиченька” за гран-прі місце у фестивалі народної творчості на Національному Сорочинському ярмарку 2014 року”. Почувши це, у декого з пристрімчан від тієї радості навіть сльози на очах з’явилися сті. Ще б пак, на такій великій сцені вони виступили вперше, та ще й здобули найвищу ступінь нагородження.

Підтримати своїх земляків приїхала група молодих людей із Переяслава в одному автобусі з артистами. – На Сорочинському ярмарку я вперше. Не очікувала, що так цікаво тут. Ну а призове місце посіла наша “Вербиченька”, бо й справді гарно співала, – поділилася враженнями 23-річна Анна Скляренко, методист районного відділу культури. Вона приїхала у компанії своєї двоюрідної сестри Віроніка Кірова, 21 рік, яка з Одеси, подружки Лілії Сошенсько, 22 роки, з Вінничини, та переяславців Любові Ковтун, 22 роки, і Костянтина Підгорського, 16 років. Вони всі вбралися у футболки і блайзери з символікою Переяславщини, які взяли на прокат в гардеробі РБК. З ними був і прапор Переяслав-Хмельницького району.

– Я й уявити не могла, що ми будемо такими популярними у Сорочинцях, – радіє Наталія Гордієнко. – Адже нам ярмаркувальники не дають проходу – одно просять сфотографуватися з ними. А один кремезний чоловік, навіть гроші пропонував, аби тільки погодилася з ним на сценічне фото у хаті з солом’яним дахом, що на подвір’ї Солохи. Для цього сюжету я взяла його за чуба, і товкачкою ніби била по голові. – А я оце запитала у дівчаток, які зі мною сфотографуватися: “А де ж фотографії я зможу побачити”, так вони сказали, що в Інтернеті. Якщо взяти до уваги, скільки люду з нами фотографувалося, то Інтернет рябітиме він тих фото, – посміхаючись каже Надія Федоренко. – Та воно й не дивно, що ми такі популярні на ярмарку, адже одяглися в “старовину”. Оцій сорочці майже сто років. Її носила моя баба-сусідка (вона вже давно покоїться), як була молодою. – А мені ця лляна сорочка дісталася від свекрухи, а коралові буси – від мами. Їх носила моя бабуся, також будучи дівкою. Вони мені такі дорогі, що я навіть низку на них не хочу міняти, хоч вона вже в’язана-перев’язана, – зізналася Наталія Гордієнко.

-Чоловік не хотів відпускати мене на виступ,а ми здобули перемогу.Ми навіть не сподівалися отримати перше місце,дуже сподовалася атмосфера і аплодисменти в кінці виступу.А мою сорочку носила ще моя бабуся,мені навіть здавалося що вона біля мене,і це додавало впевненості,-поділилася Любов Попович.

Привертали увагу пристрімські артисти своїм колоритним вбранням не лише перехожих, а й представників мас-медіа, яких на Сорочинському ярмарку не бракувало. Жінок із зав’язаними на голові хустками, як у героїні Гоголівського твору: “Вечори на хуторі біля Диканьки” Солохи, а чоловіків у солом’яних капелюхах ще тих років, фотографували і в газети, і в журнали, і на телебачення знімали. Ті ж позували їм як тільки могли краще. Того дня учасники “Вербиченьки” дали 40-хвилинний концерт ще й на сцені, що на садибі “Хіврі”. Тут вони не лише співали та пританцьовували під веселі твори, а й читали гуморески. Глядачі ж на оплески не скупилися. Прославляючи свій рідний Переяславський край, “Вербиченька” заспівала пісню “Пристроми”, слова до якої написав односелець Микола Ігнатенок, а на музику поклала Ольга Мірошниченко. А ось твір “Хай живе Україна” “Вербиченька” присвятила подіям, що відбуваються на сході нашої держави. Варто відзначити, що цю пісню співали всі гуртом, дехто навіть – стоячи. Дорогою додому пристрімчани зупинилися повечеряти на лоні природи. Тут за тостами вони красно дякували керівництву ЛТД “Укрпромпостач-95″, та в. о. голови РДА Юрію Клименку за спонсорську допомогу. Щирі слова лунали і на адресу керівника цього гурту Ольги Мірошниченко, яка приклала максимум зусиль, аби поїздка вдалася якомога краще. Між іншим цього квітня минуло вісім років, як Ольга Олександрівна очолила колектив “Вербиченька”. Його учасники дуже хочуть, аби цій привітній жінці, майстрині своєї справи оплачувалося хоча б півставки, адже нині вона працює на голому ентузіазмі.

Джерела[ред.ред. код]