Рак легень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рак легень
Cancerous lung.jpg
Макропрепарат легені людини: в верхній долі вузуалізується новоутворення білого кольору (рак легені), чорні ділянки вкзаують, що хворий був курцем.
МКХ-10 C33-C34
МКХ-9 162
DiseasesDB 7616
MedlinePlus 007194
eMedicine med/1333 med/1336

emerg/335 radio/807 radio/405 radio/406

MeSH D002283

Рак легені — злоякісна пухлина, що розвивається з епітеліальних клітин бронхів або альвеол, невелика частина має мезенхімальну і нейрогенну природу (мезотеліоми плеври, саркоми, нейробластоми). Рак легені займає перше місце в структурі онкологічних захворювань. Частота раку легені у чоловіків у віці 48 — 77 років вища ніж у жінок.

Етіологія[ред.ред. код]

  • Широке розповсюдження паління і забруднення повітряного середовища;
  • Професійна шкідливість (пил, хімічні канцерогени, дія малих доз іонізуючої радіації);
  • Забруднення повітря сполуками миш'яку, хлору, кадмію;
  • Сприяють розвитку раку хронічні захворювання легень (туберкульоз, бронхіт, різні рубцеві зміни легеневої тканини);
  • Генетичні фактори ризику.

Патогенез[ред.ред. код]

У людини розрізняють 6 основних видів клітин епітелію бронхів, які можуть в процесі канцерогенезу трансформуватися в ракові:

  • Миготливі клітини;
  • Гландулоцити, які виділяють слиз;
  • Базальні клітини;
  • Щіткоподібні клітини;
  • Шпилькоподібні апокринові клітини термінальних бронхіол;
  • Нейросекреторні клітини Кульчицького, які виділяють біогенні аміни, поліпептиди.
Дрібноклітинна легенева карцинома (мікроскопічне зображення вмісту з біопсії).

Появі ракових пухлин в легені передують передракові зміни: епідермоїдна метаплазія епітелію бронхів, гіперплазія, проліферація епітелію, утворення мікропапілом, внутріепітеліальний рак, рубці на фоні хронічних захворювань легень (туберкульозу, інфаркту, запального процесу, механічного пошкодження).

Класифікація[ред.ред. код]

Рак відносять до злоякісних пухлин легень.

Первинні пухлини легень виходять з клітин бронхолегеневої тканини, плеври, вторинні розвиваються із занесених током крові або лімфи пухлинних клітин, метастази, а також вростання в бронхи, легені і плевру пухлини з сусідніх органів і тканин.

Міжнародна класифікація[ред.ред. код]

I. Плоскоклітинний або епідермальний (епідермоїдний) рак.

II. Дрібноклітинний рак:

  • Вівсяноклітинний (лімфоцитоподібний).
  • Проміжноклітинний.
  • Комбінований вівсяноклітинний.

ІІІ. Аденокарцинома:

  • Ацинарна
  • Папілярна
  • Бронхоальвеолярний рак
  • Солідний рак з утворенням муцину

IV. Крупноклітинний рак:

  • Гігантський.
  • Світлоклітинний.

V. Залозисто — плоскоклітинний рак.

VI. Карциноїдна пухлина.

VII. Рак бронхіальних залоз :

  • Аденокістозний,
  • Мукоепідермоїдний,
  • Інші види.

VIII. Інші пухлини.

Патогістологічна класифікація[ред.ред. код]

I. Плоскоклітинний (епідермоїдний) рак

а) високодиференційований
б) помірно диференційований
в) малодиференційовані

Дрібноклітинний карцинома легені.

II. Дрібноклітинний рак

а) овсяноклеточний, веретеноклеточний
б) плеоморфной

III. Аденокарцинома

а) високодиференційована
б) помірно-диференційована
в) малодиференційовані
г) бронхоальвеолярному

IV. Великоклітинний рак

а) гігантоклітинний
б) світлоклітинний

V. Змішаний рак

плоскоклітинний і аденокарцинома
аденокарцинома і дрібноклітинний і т. д.

Клінічна класифікація за TNM[ред.ред. код]

Т — первинна пухлина.

ТО — первинна пухлина не виявляється;

Т і S — преінвазивна карцинома (carcinoma in situ);

Т1 — пухлина не більше 3 см, оточена легеневою тканиною або вісцеральною плеврою, без видимої інвазії проксимально — долькового бронху при бронхоскопії;

Т2 — пухлина більша 3 см або пухлина будь-якого розміру, яка супроводжується ателектазом частки або обструктивною пневмонією, яка розповсюджується на корінь легені. Проксимальний край пухлини розташовується не менше ніж за 2 см від каріни;

Т3- пухлина будь-якого розміру безпосередньо переходить на сусідні анатомічні структури, або пухлина знаходиться менше ніж за 2 см від каріни; пухлина з супутнім ателектазом або обструктивною пневмонією всієї легені або з геморагічним випотом;

Тх — будь-яка пухлина, яка може бути виявлена, або пухлина, доказана цитологічно, але невидима рентгенологічно і бронхоскопічно.

N — регіонарні лімфатичні вузли (внутрішньогрудні лімфовузли)

N0 — немає даних про ураження регіонарних лімфатичних вузлів.

N1 — є ураження не бронхіальних і (або) лімфатичних вузлів кореня легені на стороні ураження, включаючи безпосереднє розповсюдження пухлини на лімфатичні вузли.

N2 — уражені лімфатичні вузли середостіння.

N3 — недостатньо даних для оцінки стану лімфатичних вузлів.

М — віддалені метастази.

М0 — немає ознак віддалених метастазів.

М1 — є віддалені метастази.

Мх — недостатньо даних для визначення віддалених метастазів.

Групування раку легень по стадіях[ред.ред. код]

  1. Скритий рак — Тх NM0
    • Стадія 1а Т1 N0Т2 N0М0
    • Стадія 1б Т1 N1М0
  2. Стадія 2 Т2 N1М0
  3. Стадія 3 Т3 N0-1 Мо, Т0-3 N2М0
  4. Стадія 4 Т0-3 N0-2 М1

Клініка[ред.ред. код]

Симптоматика раку легень визначається локалізацією пухлини в легені, розповсюдженістю процесу і відсутністю захворювань, які часто передують розвитку раку легень.

При периферійному раку ранніми симптомами є: кашель (спочатку сухий, потім з незначним харкотинням), біль в грудях на стороні ураження (60 — 70 %).

В міру прогресування процесу в клініці захворювання з'являються симптоми, зв'язані з ураженням великих ділянок бронхолегеневої тканини, проростанням в органи середостіння, грудної стінки, діафрагми, розвитком специфічних плевритів, розпадом пухлини, з виявленням метастазів, наростанням пухлинної інтоксикації. Інколи прямими клінічними ознаками раку легень є збільшені лімфовузли надключичних ділянок, параліч гортані у зв'язку з ураженням зворотного нерва, поява метастазів в підшкірній клітковині, патологічні переломи кісток. Особливе місце в клініці раку легень займають перанеопластичні синдроми, які можуть спостерігатися на початкових етапах росту пухлини, остеоартропатії, синдром «барабанних паличок», гінекомастія, ревматоїдний синдром, гіперкальціємія, гіпонатріємія, що зв'язано з продукцією при раку легень гормоноподібних речовин.

Рентгенологічне дослідження навіть при безсимптомному перебігу дозволяє запідозрити пухлинний процес: виявляють пухлинні вогнища, ознаки порушення бронхіальної прохідності, симптоми вторинних пневмонічних змін навколо пухлини в легеневій тканині, збільшені лімфатичні вузли в корені легень і середостінні.

Бронхіолоальвеолярний рак відзначається порівняно повільним перебігом. Хворі відмічають кашель, біль в грудях, задишку. Інформативний рентгенологічний метод з допомогою якого виявляють периферійну пухлину, множинні пухлинні вузлики або пневмонієподібні зміни легень. Методами верифікації пухлини служить дослідження харкотиння на пухлинні клітини і трансторакальна пункційна біопсія.

Діагностика[ред.ред. код]

Радіографія грудної клітки, на якій видно ракову пухлину у лівій легені.

В діагностиці раку легень використовується комплексне рентгенологічне дослідження, яке передбачає використання рентгенографії, томографії, пневмомедіастінографії, ангіопневмографії, комп'ютерної томографії, або томографії на основі ядерно-магнітного резонансу.

Для оцінки вентиляції легень застосовують радіопневмографію з Хе133, що дозволяє виявити ділянку зниженої пневматизації в різних зонах легень.

Бронхоскопія дозволяє провести цитологічне і гістологічне дослідження, встановити розповсюдження пухлини по бронхіальному дереву. З інших ендоскопічних методів використовують медіастіноскопію і торакоскопію.

  • Медіастиноскопія показана при виявленні в середостінні збільшених лімфатичних вузлів, підозрілих на метастази.
  • Торакоскопія дозволяє виключити метастатичне пораження плеври, полегшує диференціальну діагностику з мезотеліомою плеври.

При лікуванні хворих з раком необхідна чітка гістологічна або цитологічна діагностика. В складних для діагностики випадках певне значення має систематичне дослідження харкотиння на атипові клітини. Завершальною процедурою у випадку неясного діагнозу в окремих випадках стає діагностична торакотомія.

КТ-сканування, на якому показана ракове новоутворення у лівій легені.

В останні роки широке застосування отримали радіоімунологічні тести і визначення раково—ембріонального антигену (РЕА), кальцитоніну і β2 — мікроглобуліну, концентрація яких в крові хворих на рак легень значно перевищує нормальну концентрацію.

Диференційний діагноз[ред.ред. код]

Диференційний діагноз раку легень слід проводити з доброякісними пухлинами туберкуломою, кістою легень. Для доброякісних пухлин легень характерний непомітний, безсимптомний початок хвороби, відсутність загальної слабості, задишки, болей у грудях і лише пізніше появляється ознаки стискання інших органів. Гематологічні зміни на відміну від раку легень відсутні.

  • Рентгенологічно виявляються округла тінь з рівними контурами, лімфатичні вузли не збільшені. Ріст дуже повільний або відсутній.
  • Цитологічно на відміну від раку легень, при якому виявляють атипові та ракові клітини в харкотинні, і в пунктаті при доброякісних пухлинах легень виявляють однотипні клітини, мономорфність структури клітин, мітози відсутні.

Для туберкульозу легень характерні поступовий початок з помірним перебігом, симптомами туберкульозної інтоксикації, помірною ШОЕ і лейкоцитозом.

  • Рентгенологічно: округла негомогенна тінь, ознаки туберкульозу (вогнищеві кальцинати). Ріст повільний або відсутній. Верхньодолева локалізація процесу.
  • Цитологічно: епітеліоїдні клітини (10-20 %).

Кіста легень: характеризується непомітним безсимптомним початком, відсутністю клінічних симптомів, які можуть появитися в результаті нагноєння кісти (гарячка, харкотиння, кашель). Гематологічні показники відсутні (за винятком нагноєння кісти).

  • Рентгенологічно: округла або овальна з чіткими контурами тінь. Позитивний синдром Нємєнова.
  • Цитологічні дані без особливостей.

Лікування[ред.ред. код]

Існує

  • Хірургічне
  • Комбіноване (хірургічне + променева терапія),
  • Променева терапія
  • Хіміотерапія
  • Комплексні методи лікування

При не дрібноклітинному раку легень основний метод лікування — хірургічне втручання. Воно показане при І-ІІ стадіях хвороби і заключається в проведені пневмонектомії, лобектомії, або розширених операціях. В ряді випадків покращити результати лікування хворих раком легень дозволяє передопераційна і післяопераційна променева терапія. Її використовують у хворих з ІІ-ІІІ стадією пухлинного процесу. Проведення комбінованого лікування з включенням променевої терапії обгрутовано високою частотою нерадикальних операцій.

Хіміотерапію при не дрібноклітинному раку легень застосовують при відмові хворого від інших методів лікування або неможливості їх проведення через розповсюдженість процесу, а також при рецидивах хвороби, коли інші методи лікування вичерпані. Використовуються комбінації активних по відношенню до раку легень препаратів метотрексату, андріаміцину, циклофосфану, цисплетіну, прокарбазину, фторурацилу, мітоміцину — С, вінкристіну. Поєднання променевої і хіміотерапії при недрібноклітинному раку легень застосовують протягом ряду років.

При дрібноклітинному раку легень хірургічне лікування застосовують обмежено. Лікування починають з променевої терапії або комбінованого лікування (опромінення і поліхіміотерапія). При місцево — розповсюджених формах лікування починають з поліхіміотерапії, а потім підключають променеву терапію. У випадках генералізації і дисемінації процесу основним методом є поліхіміотерапія.

Поліхіміотерапія дрібноклітинного раку легень повинна бути інтенсивною і тривалою. Найефективніші препарати є етопозид, вінкристін, натулан, ембіхін, метотрексат, циклофосфан, гексаметилмеланін, адріаміцин, мітоміцин — C, CCNU, цисплатин. Після досягнення ремісії необхідна підтримуюча терапія, яка проводиться протягом 1-2 років. В стадії ремісії має сенс застосувати імуномодулятори: тимозин, Т-активін, левамізол.

У хворих з досягнутою ремісією показане профілактичне опромінення головного мозку, що обумовлено великою частотою мікрометастазів (у 25-60 %), які до певного часу при клініко — рентгенологічному досліджені не виявляються, а цитостатики у зв'язку з наявністю гематоенцефалічного бар'єру не завжди можуть припинити їх розвиток.

Джерела[ред.ред. код]