Соціал-демократична партія Швеції
| Шведська соціал-демократична партія | |
| Sveriges socialdemokratiska arbetareparti | |
 |
|
| Голова партії: | Мона Салін |
|---|---|
| Дата заснування: | 23 квітня 1889 |
| Штаб-квартира: | Sveavägen 68, Стокгольм |
| інтернаціонал | Соціалістичний інтернаціонал |
| Ідеологія: | соціал-демократія |
| Інтернет-сторінка: | www.socialdemokraterna.se |
Соціал-демократична робітнича партія Швеції, СДРПШ (швед. Sveriges socialdemokratiska arbetareparti, SAP), бере участь у виборах як «Робітнича партія - соціал-демократів» (Arbetarepartiet-Socialdemokraterna), яку зазвичай називають як соціал-демократи (Socialdemokraterna) є найстаршої і найбільшою політичною партією в Швеції. Партія була заснована в 1889 році. Символом партії традиційно є червона троянда,
Починаючи з 7 грудня 2008 року, соціал-демократи входять до червоно-зеленого альянсу опозиційних партій у Швеції, разом із зеленими і Лівою партією..
Зміст |
Історія[ред.]
Виникнення соціал-демократичної партії бере початок 1881 року, коли Август Пальм, за спеціальністью швець, повернувся із Німеччини на батьківщину та виступив із публічною промовою «Що хочуть соціал-демократи?». У 1889 році на з'їзді у Стокгольмі, де більшість делегатів були обрані профспілками, було засновано Соціал-демократичну робітничу партію Швеції.
Першим соціал-демократом, якого у 1896 році було обрано у риксдаг, був Ялмар Брантінг.
В 1917 році соціал-демократи вперше беруть участь у роботі коаліційного уряду разом з лібералами. Молодіжне крило покидає партію та засновує комуністичний рух.
Соціал-демократи очолювали боротьбу за загальне виборче право, яка увінчалась успіхом у 1918 році, коли риксдаг прийняв законопроект про конституційну реформу, яка набула чинності 1920 року.
1920 року Ялмар Брантінг сформував перший соціал-демократичний уряд, в якому більшість місць належала буржуазним партіям.
На виборах 1921 року, які проходять на основі загального виборчого права, яке поширювалося також і на жінок, соціал-демократична партія отримує 39,4 % голосів.
В 1925 році після смерті Брантінга уряд очолив Рікард Сандлер, а головою партії став Пер Альбін Ханссон. Уряд соціал-демократів пішов у відставку у 1926 році.
Після переконливої перемоги на виборах 1932 року Пер Альбін Ханссон сформував уряд. В 1930-і роки були проведені значні соціальні реформи, такі як страхування по безробіттю, покращення пенсійного забезпечення, організація відпусток, стоматологічну допомогу, а також суспільні роботи для боротьби з безробіттям. Під час другої світової війни був сформований уряд на основі широкої коаліції.
В 1946 році після смерті Пера Альбіна Ханссона його наступником став Таге Ерландер.
В 1951 році був сформований коаліційний уряд з Селянським союзом (сучасною Партією Ценнтра). В 1950-і роки були виділені асигнування на освіту і науку, житлове будівництво, страхування по хворобі та після запеклої боротьби, проведення загальнонаціонального референдума і формування соціал-демократичного уряду — загальне пенсійне забезпечення за вислугою років.
З 1969 року наступником Таге Ерландера на посту керівника партії та прем'єр міністра стає Улоф Пальме. На початку 1970-х років була проведена реформа трудових відносин, що вклячало в себе прийняття законів про спыльне прийняття рышень, гарантій зайнятості, а також безпеки та охорони здоров'я на робочому місті. Крім того були прийняті законодавчі акти про батьківське страхування, загальну безкоштовну шкільну освіту.
Після виборів 1976 року соціал-демократи опинилися в опозиції після 44-х річного перебування у владі. У 1980 році було проведено референдум по використанню ядерної енергії. Пропозиція лібералів та соціал-демократів поетапної відмови від використання отримала більшість голосів.
Після перемоги на виборах 1982 року Улоф Пальме сформував новий уряд. У 1986 році Улофа Пальме було вбито і керівником партії і прем'єр-міністром назначається Інгвар Карлссон.
На виборах 1991 року соціал-демократи програли і опинилися в опозиції до 1994 року, коли після виборів вони знову повернули свою владу. В 1996 році наступником Інгвара Карлссона став Йоран Перссон.
Після виборів 1998 року соціал-демократи формують більшість разом з Лівою партією та Партією Зелених.
Участь у виборах[ред.]
Ідеологія[ред.]
Лідери[ред.]
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
- Офіційний сайт (швед.)
- Програма партії (рос.)
- Опис партії (рос.)
- Книга «Що таке соціал-демократія» (рос.)
Джерела[ред.]
|
|||||
