Хуанхе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хуанхе
Lanzhou-rio-amarillo-d01.jpg
Витік Гори Баян Хар, провінція Цінхай
Координати витоку 34°55′19″ пн. ш. 97°30′43″ сх. д. / 34.92194° пн. ш. 97.51194° сх. д. / 34.92194; 97.51194
Гирло Бохайвань, Жовте море
Координати гирла 37°46′48″ пн. ш. 119°15′00″ сх. д. / 37.78000° пн. ш. 119.25000° сх. д. / 37.78000; 119.25000
Басейн 752 000 км²
Країни басейну КНР КНР
Прирічкові країни КНР КНР
Довжина 5 464 км
Висота витоку 4 500 м
Середньорічний стік 2 571 м³/с
Площа басейну 752 000 км²
Притоки Тао (кит. 洮河) (пр.),
Фен (кит. 汾河) (л.),
Ло (кит. 洛河) (пр.),
Вей (кит. 渭河) (пр.)
Huanghemap.png
Хуанхе на Вікісховищі

Хуанхе (кит. традиц.: 黃河спрощ.: 黄河піньїнь: Huáng Hé, монг. Хатан гол[1][2]) (в перекладі з китайської — Жовта річка) — друга за довжиною річка Азії та Китаю (після Янцзи), та шоста за довжиною річка світу, довжина становить близько 5 464 км[3].

Починається в Бохайських горах в провінції Цінхай, на заході Китаю, у східній частині Тибетського нагір'я на висоті понад 4 000 м, протікає через озера Орін-Нур і Джарін-Нур, відроги гірських масивів Куньлунь і Наньшань. У середній течії перетинає Лесове плато (лес — пилювата гірська порода жовтого кольору — обумовлює жовтий колір Хуанхе). При перетині Ордоса і Лесового плато у своєму середній течії утворює великий закрут, далі через ущелини Шаньсійських гір виходить на Велику Китайську рівнину, через яку тече близько 700 км до впадіння в Бохайській затоці Жовтого моря, формуючи в районі впадання дельту. За різними даними довжина ріки становить від 4 670 км до 5 464 км, а площа її басейну — від 745 тис. км² до 771 тис. км². Середня витрата води в річці становить приблизно 2 000 м³ за секунду. Річка має мусонний режим при літніх повенях з підйомом рівня води до 5 м на рівнинах і до 20 м в горах.

Розмиваючи Лесове плато і Шаньсійські гори Хуанхе щорічно виносить 1,3 млрд тон зважених наносів, займаючи за цим показником перше місце серед річок світу. Інтенсивне відкладення наносів у нижній течії підвищує русло, яке розташоване на висотах від 3 до 10 м вище прилеглих рівнин. З метою захисту від повеней Хуанхе та її притоки огороджені масштабною системою дамб, сумарна довжина яких становить близько 5 тис. км. Прориви дамб призводили до величезних повеней і переміщень русла. Це призводило до загибелі великої кількості людей і дало річці прізвисько «Горе Китаю». Максимальне зафіксоване переміщення русла Хуанхе склало близько 800 км.

Географія[ред.ред. код]

Витік Хуанхе розташований поблизу східного краю Юйшу-Тибетського автономного округу. Джерело — два озера Гуарін і Нгорін на західній околиці Голог-Тибетського автономного округу, розташовані високо в горах Баян -Гар в провінції Цінхай на крайньому заході Китаю. Уздовж кордону з провінцією Ганьсу, Хуанхе петляє на північний захід і північний схід, повертає на південь, до Ордосу, а потім потік йде на схід через північний Китай. Басейн служить джерелом питної води та води для зрошування для близько 140 мільйонів осіб.[4] Річку зазвичай ділять на три частини. Це північний схід Тибетського нагір'я, петля Ордос і Велика Китайська рівнина.

Верхів'я[ред.ред. код]

Впадіння ріки Дайся (знизу справа) в водосховище Люцзяся на Хуанхе
Хуанхе, поблизу Сюньхуа, на сході провінції Цінхай

Верхня течія річки Хуанхе починається від витоку в горах Баян-Гар і закінчуюється в Гекоу, окрузі Внутрішньої Монголії, безпосередньо перед різким поворотом на північ. Ця частина має загальну довжину 3 472 км і загальну площу басейну 386 000 км², що становить 51,4% від загальної площі басейну Хуанхе.

Верхня течія між горами Баян-Гар та горами Амне-Макен в основному проходить через пасовища, болота та пагорби. Для верхів'я характерні кришталево чисті озера. Двома основними озерами на цій діляці ріки є озера Джалінґ (англ. Zhaling, кит. 扎陵湖) та озеро Елінґ (англ. Eling, кит. 鄂陵湖), з ємністю в 4,7 млрд і 10,8 млн м³ відповідно. Розашовані на висотах понад 4 290 метрів над рівнем моря вони є двома найбільшими прісноводними озерами в Китаї. Тут є Національний природний заповідник «Джерела трьох річок» (англ. Three Rivers Nature Reserve, кит.: 三江源国家级自然保护区, тиб. གཙང་གསུམ་འབུང་ཁུངས་རང་བྱུང་སྲུང་སྐྱོབ་ཁུལ།), створений щоб захистити джерела річок Хуанхе, Янцзи і Меконгу.

Долина простягається від ущелини Лонян в провінції Цінхай до ущелини Цінтон в провінції Ганьсу. По обидві сторони річки розташовані круті скелі. Водяна поверхня вузька, так що потік у верхів'ї дуже бурхливий і швидкий. Тут розташовано 20 ущелин, найвідомішими з них є Лонян, Бапан, і Цінтон. Стрімка течія у верхів'ї робить його кращим місцем для гідроелектростанцій.

Після ущелини Цінтон, річка вступає у величезні рівнини Іньчуан і Хетай. У цьому регіоні зустрічаються в основному пустелі і луки, з багатьма притоками. Течія повільна. Це історично найважливіша зрошувана рівнина вздовж Хуанхе.

Середня течія[ред.ред. код]

Водоспад Хукоу

Частина Хуанхе між районом Хекоу (Внутрішня Монголія) і Чженчжоу (провінція Хенань) становить середню течію річки. Її довжина нараховує 1 206 км, а площа басейну — 344 000 км², що становить 45,7% від загального обсягу. Вздовж середньої течії у Хуанхе впадають 30 великих приток, і потік води на даному етапі збільшується на 43,5%.

У середній течії річка Хуанхе проходить через Лесове плато, де відбувається суттєва ерозія. Високий показник річного рівня мулу, що скидається в річку Хуанхе, становив у 1933 році 3 910 млн тон. Найвищий рівень концентрації мулу була зафіксована в 1977 році і становила 920 кг/м³.

Річка в середній течії проходить через довгий ряд безперервних долин. Великі гідродинамічні ресурси, що закладені тут, роблять цей район другим найбільш підходящим районом для створення гідроелектростанцій. Тут також розташований знаменитий водоспад Хукоу (англ. Hukou Waterfall, кит. 壶口瀑布).

Пониззя[ред.ред. код]

Нижня течія, що тягнеться від Чженчжоу до Жовтого моря, становить 786 км. Тут, перш ніж впасти в море, вона тече на північний схід через Велику Китайську рівнину. Площа басейну на даній ділянці становить 23 000 км², що становить 3% від загальної площі. Це число не таке велике через малу кількість приток; майже всі річки на південь від Хуанхе впадають в Хуайхе, а на північ — в Хайхе. Загальне зниження висоти у нижній течії становить 93,6 метрів, з середнім нахилом 0,012%.

Мул, що зноситься сюди із середньої течії, тут осідає, підіймаючи русло річки. Під час будівництва дамби в 2000-х роках надмірне осідання намулу підняло русло річки на кілька метрів над навколишніми землями. В Кайфені (англ. Kaifeng, кит. 開封) русло Хуанхе здіймається на 10 метрів над рівнем навколишніх земель[5].

Впадає в Бохайську затоку Жовтого моря.

Провінції та міста[ред.ред. код]

Починаючись в горах Баян Хар, Жовта річка проходить через сім провінцій і дві автономні області, а саме, Цінхай, Ганьсу, Нінся, Внутрішня Монголія, Шеньсі, Шаньсі, Хенань і Шаньдун. Гирло річки Хуанхе знаходиться біля Дуньїна, в провінції Шаньдун.

Назви провінції Хебей і Хенань походять віз назви Хуанхе. Ці назви означають відповідно "на північ від (жовтої) річки" та "на південь від (жовтої) річки".

Деякі великі міста, розташовані вздовж річки Хуанхе, починаючи від джерела: Ланьчжоу, Іньчуань, Ухай, Баотоу, Лоян, Чженчжоу, Кайфен, і Цзінань.

Переправи[ред.ред. код]

Понтонний міст у Лукоу кит. традиц.: 洛口浮橋спрощ.: 洛口浮桥піньїнь: Luòkŏu Fúqiáo) через Хуанхе, провінція Хенань

Головні мости та переправи за провінціями вгору за течією[6][7][8]

Провінція Шаньдун:

  • міст у Шенґлі (англ. Shengli Yellow River Bridge)
  • шосейний міст у Біньжоу (англ. Binzhou Yellow River Highway Bridge)
  • шосейний міст у Сункоу (англ. Sunkou Yellow River Highway Bridge)
  • Чжоншаньський міст (англ. Zhongshan Bridge)
  • Хінаньський міст (англ. Jinan Yellow River Bridge)

Провінція Хенань:

  • Кайфенський міст (англ. Kaifeng Yellow River Bridge)
  • міст у Чженчжоу (англ. Zhengzhou Yellow River Bridge)

Провінції Шаньсі та Хенань:

  • Сянменьський міст (англ. Sanmen Yellow River Bridge)

Провінції Шеньсі та Хенань:

  • міст Ханьченґ-Юменкоу (англ. Hancheng Yumenkou Yellow River Bridge)

Нінся-Хуейський автономний район:

  • Іньчуанський міст (англ. Yinchuan Yellow River Bridge)

Провінція Внутрішня Монголія:

  • міст у Баотоу (англ. Baotou Yellow River Bridge)

Провінція Ганьсу:

  • міст у Ланчжоу (англ. Lanzhou Yellow River Bridge)
  • міст Ланчжоу-Чонґшен (англ. Lanzhou Zhongshan Bridge)

Провінція Цінхай:

  • міст у Дарі (англ. Dari Yellow River Bridge)
  • переправа Цалінґу (англ. Zalinghu crossing)

Історія змін річки[ред.ред. код]

Річка надзвичайно схильна до повеней. Вона широко розливалася 1593 раз за останні 3000-4000 років, в той час як русло її змінювалося 12 разів (принаймні, 5 масштабних змін), з 602 р. до н.е. по теперішній час. Інше джерело[9] свідчить про більше ніж 1500 повеней і 26 змін русла (9 масштабних) за останні 3000 років. Ці зміни течії виникають через велику кількість лесових відкладень, що переносяться річкою і постійно осідають на дні каналу річки. Ця седиментація спричиняє утворення природних гребель, що повільно наростають. Врешті-решт, величезна кількість води змушена знаходити нові шляхи до моря, викликаючи повені в новій долині. Повені були непередбачуваними, що спричиняло труднощі для фермерів.

Стародавні часи[ред.ред. код]

Історичні карти часів династії Цінь[10] (221 ​​- 206 рр. до н.е.) свідчать, що Жовта річка в цей час протікала значно північніше свого нинішнього курсу. Ці карти показують, що, перетнувши Лоян, вона текла вздовж кордону між Шаньсі і Хенань, потім уздовж кордону між провінціями Хебей і Шаньдун, перш ніж впасти в затоку Бохай поблизу сучасного Тяньцзіня.

Так, річка змінила своє русло у 602 р. до н.е.. Великі повені в 11 р., як кажуть, причинили падіння династії Сінь. (9 - 23 рр. н.е.), коли річка ще раз змінила своє русло з півночі, поблизу Тяньцзіня, на південь до півострова Шаньдун.

Середні віки[ред.ред. код]

Істотна зміна русла у 1194 році призвела до того, що Хуанхе зайняла русло Хуайхе на найближчі 700 років. Бруд річки Хуанхе заблокував гирло річки Хуайхе, спричинивши повінь, що залишила тисячі людей без даху над головою. Жовта річка зайняла своє нинішнє русло в 1897 році, до того ще раз змінивши русло в 1855 році. В даний час, Хуанхе протікає через Цзинань, столицю провінції Шаньдун, і закінчується в Бохайському морі, проте східні обриси річки коливалися з півночі на південь від півострова Шаньдун багато разів.[11]

Русло річки змінювалося туди і назад між руслом Хуайхе і початковим маршрутом річки Хуанхе кілька разів за останні 700 років. Подальше накопичення мулових відкладень було настільки великим, що Хуайхе була не в змозі протікати в своєму історичному руслі після того, як Жовта річка повернулася до свого північного русла востаннє в 1897 році. Натомість, її води потекли до озера Гонцегу, а потім на південь до річки Янцзи.

Деякі з повеней річки належать до числа найстрашніших стихійних лих за всю історію. Площинність Великої Китайської рівнини сприяє смертельності повеней. Невелике підвищення рівня води означає цілковите затоплення великих земельних площ. Коли трапляється повінь, частина населення спочатку помирає від утоплення, потім від поширення хвороб і подальшого голоду. 1887 року повінь на Хуанхе на Північно-Китайській рівнині за різними оцінками, забрала життя від 900 000 до 2 000 000 осіб.[12]

Наш час[ред.ред. код]

В 1931 році під час повені на Хуанхе загинуло, за різними оцінками, від 1 000 000 до 4 000 000 жителів Північно-Китайської рівнини.[12]

9 червня 1938, під час Другої японсько-китайської війни, національні війська під проводом Чана Кайші зламали дамби, що стримували річку неподалік від села Хуайюанку в провінції Хенань, спричинивши те, що назвали "війною спричиненою стихійним лихом". Метою операції було зупинити просування японських військ, сповідуючи стратегію "з використанням води в якості заміни для солдатів" (yishui daibing). Затоплення охопло території площею 54000 км² і забрало 500 000 - 900 000 життів місцевих, в той час як кількість вбитих японських солдатів невідома. Повінь завадила японській армії від взяття міста Чженчжоу, але не завадило їм досягти своєї мети із захоплення Ухань, міста, яке в той час було тимчасовою столицею Китаю.[13]

Інша історична причина руйнівних повеней - замерзання верхів’їв ріки у Внутрішній Монголії з утворенням крижаних дамб, що супроводжуються раптовим звільненням величезної кількості затриманої води. У минулому столітті було 11 таких великих повеней, кожна з яких спричинила величезні втрати людських життів і майна. В даний час, крижані греблі руйнують бомбардуючи їх з літаків, перш ніж вони стають небезпечними.

Народногосподарське використання[ред.ред. код]

Води Хуанхе активно використовуються для зрошення сільськогосподарських угідь. На річці споруджено ряд ГЕС. За допомогою Великого каналу з'єднана з річками Хуайхе і Янцзи . Хуанхе судноплавна на окремих ділянках, головним чином на Великій Китайській рівнині. Долина Хуанхе густо заселена. Серед міст, розташованих на її берегах, найбільшими є Ланьчжоу, Іньчуань, Баотоу, Лоян, Чженчжоу, Кайфен, Цзинань.

Електростанції[ред.ред. код]

Хуанхе в культурі[ред.ред. код]

Монумент "Ріка-Мати" в Ланьчжоу

Традиційно вважається, що китайська цивілізація виникла в басейні річки Хуанхе. Китайці називають річки "Рікою-Матір’ю" та "колискою китайської цивілізації". Впродовж довгої історії Китаю, Хуанхе вважали як благословенням Китаю, так і прокляттям, і називали як "Гордістю Китаю" (кит. традиц.: 中國的驕傲спрощ.: 中国的骄傲піньїнь: Zhōngguó de Jiāo'ào), так і "Горем Китаю"[14] (кит. традиц.: 中國的痛спрощ.: 中国的痛піньїнь: Zhōngguó de Tòng).

У ранній китайській літературі Хуанхе згадують під назвою Хе (кит. ). Це слово у сучасній мові стало означати просто "річка". Вперше назва "Жовта ріка" (кит. 黃河) згадується в хроніці Ханьшу (кит. традиц.: 漢書спрощ.: 汉书піньїнь: Hàn Shū), написаній за династії Хань (кит. 汉朝, трад. Китайська: ) (206 р до н. е.9 р н. е.). Назва "Жовта річка" описує звичайний жовтий колір каламутної води в нижній течії річки, спричинений розмитим водою лесом.

Іноді Хуанхе поетично називають "Каламутний потік" (кит. традиц.: 濁流спрощ.: 浊流піньїнь: Zhuó Liú).

Китайська ідіома "коли Жовта річка стане чистою" використовується для позначення подій, які ніколи не відбудуться, так само як вираз "коли свині полетять".

В провінції Цінхай також використовується тибетська назва річки "рМа чу" (тиб. རྨ་ཆུ), що означає "річка павича".

Найбільші притоки[ред.ред. код]

Найбільші притоки річки Хуанхе:

З них найбільшою є ріка Вей (Вейхе).

Забруднення[ред.ред. код]

25 листопада 2008 року було опубліковано рапорт про Хуанхе, в якому стверджувалося, що серйозне забруднення зробило одну третину ріки непридатною навіть для сільськогосподарського або промислового використання. Таке забруднення виникло через скидання у ріку відходів заводів та фабрик, а також збільшення об’ємів стічних вод від швидко зростаючих міст.[15]

Дослідженням було охоплено понад 8384 миль самої річки та її приток.

Охоронною комісією ріки Хуанхе у 2007 році було досліджено понад 8384 миль річки та її приток, внаслідок чого встановлено, що у 33,8% стан річки виявився гіршим, ніж рівень п'ять. Згідно з критеріями з навколишнього середовища, що використовуються ООН, вода п'ятого рівня є непридатною для пиття, промислового використання і навіть сільського господарства.

У доповіді йдеться про те, що об’єм відходів і стічних вод, що скидаються у систему річки склав 4.29 млрд. тонн. Промисловість і виробництво скинуло в річку 70% усіх забруднюючих речовин, домашні господарства - 23% і трохи більше 6% інші джерела.

Примітки[ред.ред. код]

  1. geonames.de: Huang He
  2. Назва, яку використовують у Внутрішній монголії. У Зовнішній Монголії річку зазвичай називають Шар Морон (Шар мөрөн), що означає "Жовта ріка".
  3. Жовта Ріка (Хуанхе), Китай, Азія
  4. New York Times http://video.nytimes.com/video/2006/11/17/world/1194817103057/china-s-yellow-river-part-1.html
  5. Yellow River: Geographic and Historical Settings (англ.)
  6. Yellow River Bridges (Baidu Encyclopedia) (кит.)
  7. Yellow River Bridge Photos (Baidu) (кит.)
  8. Yellow River Highway Bridge Photos (Baidu) (кит.)
  9. T.R Tregear, 'A Geography of China', 1965, page 218 (англ.)
  10. Мапа династії Цінь
  11. Needham, Joseph. (1986). Science and Civilization in China: Volume 1, Introductory Orientations. Taipei: Caves Books. Ltd. Page 68.(англ.)
  12. а б Міжнародна доповідь по річках, "Перед потопом" 2007(англ.)
  13. Diana Lary, "The Waters Covered the Earth: China's War-Induced Natural Disaster," in Mark Selden and Alvin Y. So, ed., War and State Terrorism: The United States, Japan, and the Asia-Pacific in the Long Twentieth Century (Rowman & Littlefield, 2004): 143-170.(англ.)
  14. Berkshire encyclopedia of China, page 1125 ISBN 978-0-9770159-4-8 (англ.)
  15. Tania Branigan (25 November 2008). «One-third of China's Yellow River 'unfit for drinking or agriculture' Factory waste and sewage from growing cities has severely polluted major waterway, according to Chinese research». guardian.co.uk. Процитовано 2009-03-14. 

Посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми