Парадокс близнят
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Парадокс близнят — суперечлива на перший погляд задача з теорії відносності.
Парадокс близнят сформулював у 1911 році Поль Ланжевен. Розв'язок опублікував у 1918 році Альберт Ейнштейн[1]
[ред.] Формулювання
Один із двох близнят вирушає в космічну подорож до далекої зірки, рухаючись зі швидкістю, близькою до швидкості світла, а потім повертається. Завдяки тому, що час у зв'язаній з космічним кораблем системі відліку йде повільніше, ніж у системі, зв'язаній із Землею, то його брат постарів набагато більше, ніж він сам. Справді, час у системі корабля визначається формулою
,
де Δt — час у системі корабля, Δt0 — час на Землі, v — швидкість руху корабля, c — швидкість світла. При 
час у системі корабля малий 
.
З іншого боку, він може вважати, що залишався непорушним, а Земля спочаку віддалилася від нього, а потім повернулася. Тоді, з його точки зору, саме його брат здійснив мандрівку з майже світловою швидкістю, а, отже, саме його брат повинен залишитися набагато молодшим.
[ред.] Розв'язок
Парадокс знімається, якщо врахувати той фактор, що тільки один із братів рухався з прискоренням, а, отже, ситуація не симетрична.
[ред.] Примітки
- ↑ Einstein, A. (1918) «Dialog über Einwände gegen die Relativitätstheorie», Die Naturwissenschaften 48, pp697-702, 29 November 1918
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела.
Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні джерела. Матеріал без джерел може бути підданний сумніву та вилучений.
|
