Бертран Расселл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бертран Расселл
Західна філософія
Філософія XX століття
Russell1907-2.jpg
Бертран Артур Вільям Расел, 3-ій ерл Расел
Народився 18 травня 1872(1872-05-18)
Треллек, Уельс
Помер 2 лютого 1970(1970-02-02) (97 років)
Пенриндайдрайт, Уельс
Школа/Традиція аналітична філософія
Основні інтереси етика, епістемологія, логіка, математика, філософія мови, філософія науки, релігія
Вплинули на нього Евклід · Платон · Лейбніц · 
Юм · Мур · 
Мілль · Фреге · 
Людвіг Вітґенштайн · 
Сантаньяна · Вайтгед · 
Томас Пейн · Пеано · 
Вплинув на Людвіг Вітґенштайн · Еєр · 
Рудольф Карнап · Курт Гедель  · 
Поппер · Квайн · 
Чомскі · Джон Остін · Саул Кріпке · Моріц Шлік · Альфред Тарський · Фрідріх Вайсманн · Дональд Девідсон ·  Еддінгтон · Алан Тюринг · Арендт · Жуль Вюймен · Джон Макдауел · Сатіш Кумар · 
Ґарет Еванс  ·  Родерік Крісхольм
Підпис [[Image:Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з літератури (1950)|128px]]
Nobel prize medal.svg

Бертра́н А́ртур Ві́льям Расселл (англ. Bertrand Arthur William Russell; * 18 травня 1872, Треллек, Уельс — † 2 лютого 1970, Пенриндайдрайт, Уельс) — валлійський філософ, логік, математик, громадський діяч.

Основоположник англійського неореалізму та неопозитивізму, засновник сучасної філософії логічного аналізу. З метою обґрунтування математики заснував логіко-філософську програму логіцизму, найповніше втілену у фундаментальній тритомній праці Principia Mathematica ("Основи математики", написана у співавторстві з А.Вайтгедом).

Один із ініціаторів Пагвоського руху.

Одержав Нобелівську премію з літератури за 1950 з формулюванням «як визнання різноманітних й важливих творів, в яких він відстоював гуманні ідеали й свободу думки» [1].

Навчався і в подальшому викладав у Кембриджському університеті, неодноразово був запрошуваний для викладання в університетах інших країн, передусім США.

1908 - став членом Фабіанського товариства, яке відіграло видатну роль у поширенні ідей соціал-демократії у Британії.

1914-1965 — член лейбористської партії. Вийшов із лав лейбористів, протестуючи проти їхньої політики щодо інтервенції США до В'єтнаму.

Під час навчання в університеті перебував під впливом «абсолютного ідеалізму» (британської версії неогегельянства), але пізніше разом із своїм колегою Дж. Е. Муром став противником ідеалістичної метафізики, поклавши початок традиції аналітичної філософії.

Філософські погляди[ред.ред. код]

Філософська еволюція Расселла — перехід від платонізму і логоцентризму до юмівського конвенціоналізму та арістотелівського есенціалізму. На початку ХХ сторіччя разом із Дж. Муром Расселл виступив із критикою неогегельянства з реалістичних позицій. В подальшому неодноразово змінював свої філософські погляди, залишаючись, однак, послідовним прибічником аналітичного методу.

За Расселлом філософія не зводиться до аналізу буденної мови, як вважають послідовники філософії мовного аналізу, і ії роль не обмежується функцією загального методу розв'язання практичних проблем, на чому наполягають прибічники прагматизму. Расселл обстоював філософське поняття кореспондентної істини як відповідності фактам, які як такі значною мірою не піддаються людському контролю. На його думку, об'єктивне поняття істини впроваджує необхідний елемент стриманості людини щодо універсуму і тим служить противагою прагматистському «отруєнню владою».

Істина й дескрипції[ред.ред. код]

Расселл вважав, що сутність філософського пізнання полягає не в проясненні філософської термінології, а в систематичному дослідженні навколишнього світу. Логічний аналіз може сприяти філософському пізнанню тільки тоді, коли він спирається на науково обґрунтовану онтологію, з якою мусять бути узгоджені мовні засоби аналізу. Звідси виникає проблема побудови «логічно досконалої мови». Згідно з теорією дескрипцій Рассела, для побудови логічно досконалої мови треба переформулювати твердження природної мови таким чином, щоб усунути посилання на сумнівні сутності, уникаючи як суперечливих описів на зразок «круглий квадрат», так і фіктивних дескрипцій («Гамлет», «крилатий кінь» і т. ін.). Тоді вимога істинності висловлювання буде еквівалентною вимозі відповідності висловлювання до дійсності. Таке бачення взаємовідносин між логікою та онтологією базується на припущенні про дискретну «атомарну» структуру світу (доктрина логічного атомізму).

Онтологія[ред.ред. код]

Расселова онтологія раннього періоду містить, однак, крім індивідів, деякі абстрактні сутності — властивості, відношення та висловлювання (propositions). У 1914 Расселл відкидає онтологічний статус абстрактних сутностей і стверджує, що лише індивіди можуть бути носіями власних імен і суб'єктами логічно досконалих суджень. Згідно з концепцією цього періоду, атомарні онтологічні факти утворюються з властивостей та відношень індивідів, а висловлювання та пропозиційні функції лише виконують функцію мовних виразів. При цьому в ролі індивідів виступають події, а звичайні фізичні об'єкти — які ми звикли вважати носіями власних імен — розглядаються як комплекси «співприсутніх» (compresent) подій. У 1940 Расселл ще раз змінює свою онтологію. Після цього перегляду єдиними базовими елементами світу стають прості якості, що мають характер індивідів і водночас універсалій, доступних для прямого сприйняття («знання через безпосереднє знайомство»). Як фізичні об'єкти, так і події аналізуються в термінах цих простих якостей.

Епістемологія[ред.ред. код]

Доктрина «знання через безпосереднє знайомство» (knowledge by acquaintance) займає центральне місце в епістемології Рассела. Згідно з цією доктриною, є два види знань: знання речей і знання істин. Знання речей, в свою чергу, поділяється на два різновиди: безпосереднє і таке, що базується на знанні істин. Безпосереднє знання, чи знання через безпосереднє знайомство, полягає у прямому відношенні між індивідуальним розумом та чимось відмінним від нього. Доктрина безпосереднього знання пов'язана у Расселла з емпіристичною теорією «чуттєвих даних» (sense-data), але, безсумнівно, має й самостійне значення як версія арістотелівської епістемології прямого знання.

Суспільні погляди[ред.ред. код]

Суспільно-політичні погляди Расселла мають ліберальний, антифашистський і антикомуністичний характер. Його першою книгою була «Німецька соціал-демократія» (1896; російський переклад 1906). У питанні про відносини між людиною і державними інституціями Расселл виходив із принципу поєднання максимуму свободи з мінімумом сили. Виступав за створення на демократичних засадах всесвітнього уряду, повноваження якого становило б вирішення міждержавних конфліктів.

Спочатку Расселл із симпатією поставився до «соціального експерименту» в Росії, але, відвідавши країну в 1920 році й зустрівшись із Леніним, він розчарувався в побаченому на місці. Ленін справив на нього враження зелота, повністю поглинутого революційними перетвореннями. Расселл негативно ставився до Сталіна й сталінізму, а марксизм називав догматичною системою.

Твори[ред.ред. код]

  • англ. The Problems of Philosophy 1912; Проблеми філософії(англ.) на проекті Гутенберг
  • Містицизм і логіка англ. Mysticism and Logic, Holt & Co, 1918;
  • Introduction to Mathematical Philosophy, Macmillan, 1918;
  • The Analysis of Mind, Macmillan, 1921;
  • The Analysis of Matter, Routledge & Kegan Paul, 1927;
  • Freedom and Organization, George Allen & Unwin, 1934;
  • A History of Western Philosophy, George Allen & Unwin, 1945; Переклад - Расселл Бертран. Історія західної філософії. К., 1995.
  • Human Khowledge, George Allen & Unwin, 1948.

Українські переклади[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]