Великі Кривчиці
| Великі Кривчиці Львів | ||||
.jpg) | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 49°50′ пн. ш. 24°05′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 24.083° сх. д.Координати: 49°50′ пн. ш. 24°05′ сх. д. / 49.833° пн. ш. 24.083° сх. д. | ||||
| Район | Личаківський | |||
| Адмінодиниця | Львів | |||
| Головні вулиці | Кривчицька дорога, Ніщинського, Богданівська | |||
| Підприємства | Львівська овочева фабрика, Львівська фабрика свічок | |||
Вели́кі Кри́вчиці — місцевість Личаківського району Львова, розташована на північному сході міста і обмежена вулицею Польовою, музеєм народної архітектури та побуту «Шевченківський гай», вулицями Ніщинського та Тракт Глинянський, Богданівською. Сьогодні — тихий район міста з переважно малоповерховою забудовою.
Назва[ред. | ред. код]
Історики припускають, що назва «Кривчиці» походить від народної назви лісу, що ріс неподалік — «Кривий ліс».
Природа[ред. | ред. код]
На захід від Кривчиць височіє гора Хомець — унікальна пам'ятка природи з залишками реліктового лугостепу. Вона є одним із найцінніших ботанічних об'єктів регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Саме тут зупинилось поширення великого, так званого Рисського, заледеніння (100—200 тисяч років тому).
Історія[ред. | ред. код]
Село Кривчиці вперше згадується у 1447 році, хоча поселення на цьому місці було ще в дохристиянські часи. Під час облог Львова 1648 та 1655 років військами Богдана Хмельницького тут стояв його військовий табір.
Село було віном другої дружини коронного гетьмана Юзефа Потоцького Людвіки з Мнішеків.[1]
Вінцентій Потоцький — польський шляхтич із роду Потоцьких — за родинним поділом у Варшаві (28-30 грудня 1770 р.) з братами Пйотром, Францішеком, Юзефом — отримав з багатомільйонного спадку родини («фортуни»), зокрема, Кривчиці, львівські юридики Личаківську та Сикстуську з «дворищем палацовим».[2]
У 1830-х роках у Кривчицях заснували цукроварню. У 1908 році через Кривчиці проклали залізницю від Підзамче до Личаківського двірця.
11 квітня 1930 р. південно-західну частину громади Кривчиці включили до меж міста[3]. На приєднаних до міста теренах заснували дві колонії. «Робітнича Колонія Кривчиці» виникла вздовж вулиць Кривчицька Дорога, Втіха, Березова. А ближче до міста, в районі нинішніх вулиць Ірини Вільде, Міжгірної та Ніщинського, у 1930-х збудували за проектами Тадеуша Врубеля, Леопольда Карасінського, Максиміліана Кочура вісім десятків, переважно двоповерхових, вілл — «Професорську колонію», де поселили професорів Львівського університету.
У 1936–1963 роках у будинку при вул. Козацькій, 11а жила українська педагог та громадський діяч Степанів Олена.
За підрахунками Володимира Кубійовича у 1939 році в Кривчицях (тій частині громади, що не була включена до Львова) було 1560 мешканців: з них 1320 поляків, 160 українців та 80 євреїв. Після війни більшість поляків виїхала до Польщі, а на їх місце прибули українці із Закерзоння.
У 1942 році німецька влада приєднала Кривчиці до складу Львова (до дільниці Вайнберґен). У 1944 році Кривчиці знову стали селом і увійшли до Новояричівського району, а остаточно приєднали їх до Львова у 1962 році.
Важливі споруди[ред. | ред. код]
- авторинок
Церкви[ред. | ред. код]
- Святого Іллі (вул. Кривчицька Дорога, 113), відома з XVII ст. була раніше дочірною церковцею парафіяльної церкви Вознесіння Господнього на Старому Знесінні. Дослідники припускають, що фундаменти церкви могли бути змуровані ще у ХІІІ ст. Тоді на цьому місці спорудили шестигранну в плані оборонну вежу. М. Бандрівський припускає, що залишки башти були використані для побудови церкви св. Іллі.
- Різдва Пресвятої Богородиці розташована біля перетину нинішніх вулиць Богданівської та Кривчицька Дорога; збудувана в 1930-х в «історичному стилі». Спочатку це був костел Воздвиження Святого Хреста. За радянських часів костел перетворено на склад, а в 1990 році храм передали громаді УАПЦ, яка перебудувала вежу замінивши готичний шпиль на цибулясту баню. Тепер тут церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 70. (пол.)
- ↑ Szczygielski W. Potocki Wincenty h. Pilawa (zm. 1825) // Polski Słownik Biograficzny… — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. — S. 227—229. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Lwowa w województwie lwowskiem. [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — ISBN 978-966-7022-79-2.
- Таємниці міста Лева: Книга для читання / укладачі О. Волосевич, О. Даниленко. — Львів : Аверс, 2004.
- Krzywczyce (po rusku Krywczyci) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 802. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Кривчиці — Львів зсередини [Архівовано 26 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- «Професорська колонія» — Львів зсередини [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.]
- * Львів зсередини. Колія Знесіння — Кривчиці — Кайзервальд — Личаків — Винниківський ліс. yp.lviv.ua. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 20-02-2022.
- Львів та околиці [Архівовано 17 жовтня 2016 у Wayback Machine.] на мапі фон Міґа, 1783.
| |||||
| |||||||||||||