Професорська колонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Професорська колонія
Львів
Професорська колонія

Вулиця Ніщинського
Загальна інформація
Район Личаківський
Адмінодиниця Личаківський район
Головні вулиці Ніщинського П.
Транспорт
Залізнична інфраструктура Личаків
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap

Профе́сорська коло́нія (місцева назва — Професо́рська кольо́нія) — місцевість у Личаківському районі міста Львів.

Петлею залізниці Підзамче — Личаків відділена від сусідніх місцевостей — Личакова, Кривчиці і Шевченківського гаю. Професорська колонія виникла на рубежі XIX і ХХ століть як район вілл і особняків на одному зі сприятливих для проживання підвищених ділянок львівських околиць[1]. Забудова місцевості переважно одно-, дво-, триповерхова, 1930-х років у стилі конструктивізму, окрім того у 1950-х роках тут було побудовано декілька барачних будівель, потім будинки початку 1960-х років та сучасні вілли 2000-х років. Помешкання в Професорській колонії, де слабкий транспортний рух та багато зелених насаджень, вважаються престижними[2]. Район характерний тим, що проїжджа частина більшості його вуличок дуже вузька (на одну машину); вони викладені переважно дрібною чорною бруківкою.

У Професорській колонії проживали українські літератори Ірина Вільде, Микола Вінграновський і Роман Дідула[3].

Вулиці[ред. | ред. код]

  • Вулиця Ніщинського (1946 року названа на честь українського композитора, публіциста та поета-перекладача Петра Ніщинського; колишні назви: з 1929 — копальна бічна, з 1933 — Верхнє Корсо, з 1936 — Нусбаума-Гиляровича).
  • Казахська (з 1963 року, колишня назва: з 1933 — Верхня).
  • Вулиця Вільде (1993 року названа на честь української письменниці Ірини Вільде; колишні назви: з 1934 називалася Птасьніка, у 1946—1993 роках — Марата).
  • Вулиця Шишманова (1992 року названа на честь болгарського історика і філолога українознавця Івана Шишманова, за радянських часів — вулиця Щусєва ).
  • Вулиця Чумацька (з 1950 року; колишні назви: з 1924 Спокійна, з 1932 — Боберського).
  • Вулиця Ялтинська (з 1945 року).
  • Вулиця Коцка (з 1992 на честь українського студента Адама Коцка, якого в 1910 році вбили польські шовіністи. Колишні назви: з 1934 — Левицької , під час німецької окупації — Віхсгассе, за радянських часів — Василя Коцка на честь західноукраїнського комуніста).
  • Вулиця Чарнецького (1993 року названа на честь українського церковного діяча, єпископа УГКЦ Миколи Чарнецького. Колишні назви: з 1934 — Радзішевського, у 1946—1993 роках — Пряма).

Примітні будівлі[ред. | ред. код]

  • Вул. Вільде, 41 — з радянських часів — відділення клінічної лікарні Львівської залізниці.
  • Вул. Чумацька, 2 — з радянського часу меморіальний будинок письменниці Ірини Вільде (1907—1982).

Фотографії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]